Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №910/7331/23 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р. Справа № 910/7331/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

представників сторін - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023

у справі № 910/7331/23 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут"

до Акціонерного товариства "Мегабанк"

про визнання припиненим зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

09 травня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (далі - позивач; ТОВ «Закарпатгаз Збут»; Товариство; апелянт; скаржник) надійшла позовна заява б/н від 09.05.2023 до Акціонерного товариства «Мегабанк» (надалі - відповідач; АТ «Мегабанк») в якій позивач просив визнати припиненим зобов`язання за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021, укладеним між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Закарпатгаз Збут» в розмірі 200 547,95 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зобов`язання позивача перед відповідачем в сумі 200 547,95 грн. щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021 є припиненими на підставі заяви № 887-Сл-248-0323 від 27.03.2023 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7331/23 у позові відмовлено повністю.

Згідно висновків місцевого господарського суду, припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі ліквідації банку є порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема черговості задоволення вимог кредиторів банку, передбаченої статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Тому, відсутні підстави для задоволення позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Закарпатгаз Збут" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7331/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Закарпатгаз Збут" про припиненим зобов`язання за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021, укладеного між АТ "Мегабанк" та ТОВ "Закарпатгаз Збут" в розмірі 200 547,95 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Апелянт, посилаючись на фактичні обставини справи, зазначає, що односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог вчинений 27.03.2023, тобто після набрання законної сили (15.03.2023) рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року, яким визнано протиправним та скасовано Рішення № 261-рш/БТ Правління Національного банку України від 02 червня 2022 року "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних". Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства, а зобов`язання позивача перед відповідачем в сумі 200 547,95 грн. щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021 слід вважати припиненими.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2023 апеляційна скарга позивача в справі № 910/7331/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7331/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7331/23 призначено до судового розгляду.

На адресу апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній просить у задоволенні апеляційної скарги про визнання зобов`язання припиненим відмовити у повному обсязі. Згідно тверджень АТ "Мегабанк", чинним законодавством України передбачено, що розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.

Відповідач наголошує, що починаючи з 02.06.2022 АТ "Мегабанк" перебував у процедурі тимчасової адміністрації, а вже з 22.07.2022 перебуває в процесі ліквідації та здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах проведення процедури виведення з ринку та ліквідації неплатоспроможного банку. Так, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» чітко встановлена заборона зарахування зустрічних однорідних вимог банком з дня початку процедури як тимчасової адміністрації, так і подальшої ліквідації, а тому посилання позивача на зазначені у його позовній заяві підстави та обставини проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами не можуть бути прийняті судом до уваги та враховані при ухваленні рішення щодо цього спору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 01.04.2024 клопотання ТОВ "Закарпатгаз Збут" про зупинення провадження у справі - задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/7331/23 за апеляційною скаргою ТОВ "Закарпатгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7331/23 за позовом ТОВ "Закарпатгаз Збут" до АТ "Мегабанк" про визнання припиненим зобов`язання до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/12723/22, що розглядається Верховним Судом. Зобов`язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 910/7331/23.

Постановою Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 640/12723/22 касаційну скаргу Національного банку України задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 15.04.2026 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/7331/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7331/23 на 03.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 розгляд апеляційної скарги відкладено до 10.08.2026.

Представники сторін в судове засідання 10.08.2026 не з`явились. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується довідками від 03.06.2026 про доставку електронного документа до їх електронних кабінетів.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність від сторін обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, яких належним чином повідомлено про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Окремо судовою колегією зазначається, що 07.08.2026 від позивача надійшла заява про здійснення розгляду справи, що призначена на 10 серпня 2026 року, без участі представника Товариства.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 29.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (клієнт) та Акціонерним товариством «Мегабанк» (банк) укладено договір № 394, відповідно до п. 1.1. якого банк надає клієнту послуги з видачі тендерної гарантії на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (бенефіціар) з метою забезпечення виконання клієнтом зобов`язання перед бенефіціаром за закупівлею - договором транспортування природного газу № 1910000143 від 16.12.2019 на наступних умовах: сума гарантії - 20 000 000 грн.; строк дії гарантії - до 28.10.2022 включно.

На підставі рішення Правління Національного банку України №261-рш/БТ від 02.06.2022 "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 червня 2022 року № 383 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "МЕГАБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку запроваджено тимчасову адміністрацію в Акціонерному товаристві "Мегабанк".

Відповідно до рішення Правління Національного банку України з 22 липня 2022 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" строком на три роки з 22 липня 2022 року до 21 липня 2025 року включно.

15.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (первісний кредитор) укладено договір № 12А167-21-23 про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.2. якого новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від Акціонерного товариства "Мегабанк" виконання визначеного в основному договорі зобов`язання з повернення грошових коштів (вкладу) в розмірі 200 547,95 грн.

Згідно з п. 1.4. договору право вимоги, що відступається за цим договором, переходить до нового кредитора з моменту укладення цього договору. Додаткового оформлення відступлення права вимоги не вимагається. Після переходу права вимоги до нового кредитора останній стає кредитором по відношенню до боржника на суму 200 547,95 грн. та набуває відповідне право вимоги.

13.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" направило на адресу Акціонерного товариства "Мегабанк" повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні від 27.03.2023 № 887-Сл-249-0323, яким позивач повідомив відповідача, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" є новим кредитором за зобов`язанням Акціонерного товариства "Мегабанк" щодо повернутих грошових коштів (вкладу) в розмірі 200 547,95 грн. за договором № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24 вересня 2021 року.

Разом з цим повідомленням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" направило на адресу Акціонерного товариства "Мегабанк" заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.03.2023 № 887-Сл-248-0323.

У заяві про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.03.2023 № 887-Сл-248-0323 позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" має перед Акціонерним товариством "Мегабанк" невиконане грошове зобов`язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 включно в сумі 200 547,95 грн.

Одночасно, в заяві зазначено, що Акціонерне товариство "Мегабанк" має перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" невиконане грошове зобов`язання з повернення грошових коштів в розмірі 200 547,95 грн., яке виникло на підставі та у відповідності до договору № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021, та право вимоги щодо виконання якого відступлене Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" на підставі договору про відступлення права вимоги від 15 березня 2023 року.

У заяві від 27.03.2023 № 887-Сл-248-0323 вказано, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" та Акціонерного товариства "Мегабанк" щодо виконання зазначених вище зобов`язань є зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав й відповідно такими, зарахування яких допускається законодавством України.

Враховуючи вищенаведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут", керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, повідомило Акціонерне товариство "Мегабанк" про припинення свого зобов`язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 включно в сумі 200 547,95 грн. шляхом повного зарахування наступних зустрічних однорідних вимог:

- вимоги Акціонерного товариства "Мегабанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 включно в сумі 200 547,95 грн.;

- вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" до Акціонерного товариства "Мегабанк" щодо виконання останнім грошового зобов`язання з повернення грошових коштів в розмірі 200 547,95 грн., яке виникло на підставі та у відповідності до договору № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021, та право вимоги щодо виконання якого відступлене Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" на підставі договору про відступлення права вимоги від 15 березня 2023 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що його зобов`язання перед відповідачем в сумі 200 547,95 грн. щодо погашення заборгованості зі сплати комісійної винагороди за договором № 394 від 29.10.2021 є припиненими, у зв`язку з чим просить визнати припиненим зобов`язання за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021, укладеного між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Закарпатгаз Збут» в розмірі 200 547,95 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідач подав до суду 1-ої інстанції відзив на позов, однак такий не був прийнятий до уваги останнім, оскільки був поданий з порушенням строку його подачі.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Внаслідок укладення договору про надання гарантії від 29.10.2021 № 394 між сторонами у справі згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України виникли цивільні права та обов`язки.

Згідно статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частин 1, 2 статті 200 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який 28.08.2025 введено в дію) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Як вже зазначалось, заявою від 27.03.2023 № 8877-Сл-248-0323 Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» на підставі статті 601 ЦК України повідомило Акціонерне товариство «Мегабанк» про припинення свого зобов`язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії від 29.10.2021 № 394 за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 включно в сумі 200 547,95 грн. шляхом повного зарахування наступних зустрічних однорідних вимог, а саме: (1) вимоги Акціонерного товариства "Мегабанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 включно в сумі 200 547,95 грн. та (2) вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" до Акціонерного товариства "Мегабанк" щодо виконання останнім грошового зобов`язання з повернення грошових коштів в розмірі 200 547,95 грн., яке виникло на підставі та у відповідності до договору № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021, та право вимоги щодо виконання якого відступлене Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" на підставі договору про відступлення права вимоги від 15 березня 2023 року.

Факт направлення на адресу відповідача вищенаведеної заяви від 27.03.2023 № 887-Сл-248-0323 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 13.04.2023, фіскального чеку від 13.04.2023 та накладної № 8801501809294.

За приписами частин 1-3 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особам.

За умовами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) міститься висновок про те, що "стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню".

Главою 50 ЦК України визначені правові засади припинення зобов`язання.

Так, статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені у статті 601 ЦК України, згідно з якою зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Положеннями частини 5 статті 202 ЦК України визначено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, зважаючи на приписи статей 202 та 601 ЦК України, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» від 27.03.2023 № 887-Сл-248-0323 про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

На це, як вважає судова колегія, слушно звернув увагу й суд 1-ої інстанції.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: тобто, боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому.

Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

У той же час, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 уточнив висновки наступним чином: безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання такого одностороннього правочину недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 Цивільного кодексу України "Припинення зобов`язань". Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601 - 602 Цивільного кодексу України, і ця підстава припинення зобов`язання відрізняється від виконання зобов`язання (стаття 599 Цивільного кодексу України) або припинення зобов`язання за домовленістю сторін (стаття 603 Цивільного кодексу України) (пункт 61).

Отже, Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 чітко вказав, що зарахування зустрічних однорідних вимог не є формою розрахунків (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року в cправі № 908/1246/21).

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2022 № 261-рш/БТ "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних", Банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.06.2022 № 383 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Мегабанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" розпочато процедуру виведення Банку з ринку і запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.06.2022 по 02.07.2022 включно.

22.06.2022 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 423 щодо продовження тимчасової адміністрації в неплатоспроможному АТ "Мегабанк" на один місяць: з 03.07.2022 по 02.08.2022 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.07.2022 № 362-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 № 506 "Про початок процедури ліквідації АТ "Мегабанк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ "Мегабанк", визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", призначено Білу І.В. строком на три роки з 22.07.2022 до 21.07.2025 включно. Вимоги кредиторів вирішено приймати протягом 30 днів з дня опублікування у газеті "Голос України" оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку за адресою: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053.

За умовами частини 2 статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, не має на меті отримання прибутку і не відповідає за зобов`язаннями банків. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (частина 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Статтею 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Згідно з пунктами 1, 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалась тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.

Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку.

Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Тобто вказаний пункт статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" спрямований на захист боржника банку, під час ліквідації банку, який є одночасно і кредитором цього банку, шляхом надання можливості боржнику погасити свою заборгованість за кредитами, відсотками та заборгованість за борговими цінними паперами за рахунок коштів на поточних та/або депозитних рахунках боржника у банку, не застосовуючи норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За змістом статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з частиною 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Таким чином, враховуючи прийняте виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк", спірні правовідносини сторін не регулюються Цивільним кодексом України, оскільки визначаються спеціальним законом - Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до пункту 8 частини 2 статті 46 якого забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. При цьому, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

За наведеного, судова колегія висновується про правильність висновків місцевого господарського суду в зазначених межах.

Крім того, припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі ліквідації банку є порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема черговості задоволення вимог кредиторів банку, передбаченої статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вказані правові позиції наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, постановах Верховного Суду: від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 20.03.2018 у справі № 910/3226/17, від 29.08.2018 у справі № 910/3361/17, від 31 січня 2024 року в cправі № 910/7660/23 (у подібному спорі).

Також колегія суддів вказує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 визнано протиправним та скасовано Рішення № 261-рш/БТ Правління Національного банку України від 02.06.2022 "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних".

У свою чергу, частиною 7 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.

Відповідно до статті 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень: не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення.

Стаття 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.

Згідно з частиною 9 статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень:

1) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;

2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;

3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що чинне законодавства України чітко визначає, що: (1) визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, яким в цьому випадку є Рішення № 261-рш/БТ Правління Національного банку України від 02.06.2022 "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних", не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення; (2) розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України.

При цьому, застосування судами частини сьомої статті 77, статті 79 Закону України "Про банки та банківську діяльність", яка кореспондується із частиною дев`ятою статті 266-1 КАС жодним чином не суперечить принципу обов`язковості судового рішення, визначеного, зокрема, статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України. Застосування наведених норм є очевидним та не суперечить одне одному, адже норми стосовно того, що визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, жодним чином не нівелюють норми щодо обов`язковості судового рішення, яким такий акт Національного банку України визнано протиправним та скасовано. Таке скасування може бути підставою для відшкодування завданої протиправним актом індивідуальної дії Національного банку України шкоди (частина третя статті 6 ГПК України).

Таким чином, нормами чинного законодавства України чітко визначено, що визнання протиправним та скасування Рішення № 261-рш/БТ Правління Національного банку України від 02.06.2022 "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення, а тому не приймаються до уваги доводи апелянта, які зводяться до незаконності Рішення Правління Національного банку України від 02.06.2022 № 261-рш/БТ.

Крім того, в межах вказаного судовою колегією враховується, що постановою Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 640/12723/22 касаційну скаргу Національного банку України задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Відтак, Рішення № 261-рш/БТ Правління Національного банку України від 02.06.2022 "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" є чинним.

За наведеного, надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, судова колегія висновується про необґрунтованість, недоведеність та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» до Акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання зобов`язання припиненим.

Аналогічних правомірних, на переконання колегії суддів, висновків дійшов й суд попередньої інстанції.

В свою чергу, з огляду на вказані висновки щодо суті спору, судовою колегією критично оцінюються доводи скаржника про доведеність останнім наявності правових підстав для задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7331/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у письмових поясненнях на апеляційну скаргу твердження відповідача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених позивачем в апеляційній скарзі доводів у цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (ТОВ "Закарпатгаз Збут").

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7331/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7331/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут".

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.08.2026.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков