Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №926/4451/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/4451/25

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Степанюк Н.Л.

за участю секретаря судового засідання - Псярук О. В.

за участю представників сторін:

від позивача - Дубчак С. Є.

від відповідача - Софяк В. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги:

1. Акціонерного товариства «Укрнафта» (вх. ЗАГС №01-05/1439/26 від 11.05.2026)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» (вх. ЗАГС №01-05/1419/26 від 08.05.2026)

на рішення Господарського суду Чернівецької області (суддя - Гушилик С. М.) від 17.04.2026

у справі №926/4451/25

за позовом Акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ, пров. Несторівський, 3-5

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод», м. Чернівці, вул. Прутська, 16

про стягнення штрафу в розмірі 504 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернівецької області звернулось Акціонерне товариство «Укрнафта» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» про стягнення штрафу за договором про закупівлю №13/4805-МТР від 14.11.2024 в розмірі 504 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Машзавод» 14.11.2024 укладено договір про закупівлю №13/4805-МТР, згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця у погоджені сторонами строки: цистерни, резервуари, контейнери та посудини високого тиску «Ємнісний апарат для зберігання газу нафтового скрапленого Є-1/7», а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар вартістю 5 040 000,00 грн (з ПДВ – 840 000,00 грн). У відповідності до додатку №1 до договору, поставка повинна відбутись протягом 240 днів з дати укладення договору, а саме: до 12.07.2025 включно, однак ТОВ «Машзавод» у строк, визначений договором поставку не здійснив, у зв`язку із чим АТ «Укрнафта», у відповідності до вимог п.7.1 договору нарахувало штраф у розмірі 10% вартості непоставленого товару, що склало 504 000,00 грн, які і просить стягнути з відповідача.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 17.04.2026 у справі №926/4451/25 позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» про стягнення штрафу в розмірі 504 000, 00 грн - задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» на користь Акціонерного товариства «Укрнафта» штраф в сумі 378 000, 00 грн та 6 048,00 грн судового збору, в решті позовних вимог відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач порушив умови договору поставки, оскільки поставив товар після спливу встановленого договором строку, чим допустив прострочення понад 30 календарних днів. Відтак позивач правомірно нарахував штраф у розмірі 10 % вартості товару відповідно до пункту 7.1 договору, а його розрахунок суд визнав обґрунтованим.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд відхилив, оскільки відповідач не довів їх безпосереднього впливу на виконання зобов`язання та не повідомив позивача про їх настання у порядку, передбаченому договором.

Разом з тим, керуючись частиною третьою статті 551 ЦК України та врахувавши незначний строк прострочення, повне виконання договору, відсутність доказів заподіяння позивачу збитків, а також несвоєчасне підписання позивачем видаткової накладної і прострочення оплати товару, суд зменшив розмір штрафу на 25 % та стягнув з відповідача 378 000 грн.

08.05.2026 до Західного апеляційного господарського суду через «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2026 у справі № 926/4451/25.

11.05.2026 до Західного апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку повторно надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» ідентичного змісту на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2026 у справі № 926/4451/25.

11.05.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2026 у справі №926/4451/25.

Суддя-доповідач Західного апеляційного господарського суду Ржепецький В.О. ухвалою від 13.05.2026 залишив без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2026 у справі №926/4451/25; визначив, що недоліки апеляційної скарги мають бути усунуті шляхом подання до апеляційного суду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги з належними доказами сплати судового збору у встановленому судом в цій ухвалі розмірі, а також доказами надсилання апеляційної скарги Акціонерному товариству “Укрнафта” з урахуванням положень статті 42 ГПК України; встановив скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

14.05.2026 скаржник усунув недоліки апеляційної скарги.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.05.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Укрнафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2026 у справі №926/4451/25; постановив розглядати апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укрнафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» в одному апеляційному провадженні; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження для подання відзивів на апеляційні скарги та доказів надсилання копій таких відзивів іншим учасникам справи; витребував матеріали справи №926/4451/25.

Ухвалою суду від 15.06.2026 призначено розгляд справи на 09.07.2026.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Машзавод» просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2026 у справі №926/4451/25 та ухвалити нове рішення у якому зменшити суму штрафу, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до 50 400, 00 грн. Скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував принципи справедливості, добросовісності і співмірності відповідальності, оскільки штраф за прострочення поставки понад 30 днів фактично дорівнює штрафу за повну непоставку товару, що є непропорційним, особливо з огляду на те, що обладнання було виготовлене та поставлене відповідачем за власний рахунок і з власних матеріалів. Також апелянт наголошує, що позивач не довів наявності збитків, а стягнення штрафу фактично призводить до його безпідставного збагачення, при цьому суд не врахував прострочення оплати з боку позивача, що спричинило вилучення обігових коштів та додаткове податкове навантаження, а також не взяв до уваги виняткові обставини, зокрема пошкодження виробничих потужностей підприємства внаслідок воєнних дій. Крім того, апелянт посилається на практику Верховного Суду та положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до яких суд мав право істотно зменшити неустойку, однак безпідставно цього не зробив. За таких обставин, коли судом встановлено, що період прострочення поставки відповідачем був незначним, договір у підсумку виконано, доказів заподіяння збитків позивачу у зв`язку з несвоєчасною поставкою не подано, а позивач, у свою чергу, підписав накладну із запізненням та здійснив оплату з порушенням встановлених строків, зменшення розміру штрафних санкцій підлягало б частковому задоволенню, а саме в сумі 50 400,00 грн.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Укрнафта» просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2026 у справі №926/4451/25 в частині відмови у стягненні 126 000,00 грн штрафу з ТОВ «Машзавод» та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір штрафу: не було встановлено та належно доведено виняткових обставин, які відповідно до ст. 551 ЦК України могли б бути підставою для зменшення неустойки; відповідач не надав жодних належних доказів форс-мажору, на який посилався; суд безпідставно врахував «незначність прострочення», хоча така категорія не передбачена ні законом, ні договором (прострочення перевищувало 30 днів і є істотним за умовами договору); обставини щодо підписання накладних та відсутності збитків не впливають на розмір штрафу за договором; воєнний стан не звільняє від відповідальності, оскільки договором передбачено його врахування як форс-мажору лише за умови доведення прямого впливу, чого не зроблено; суд порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки зменшив неустойку без належного доказового обґрунтування; не враховано стратегічне значення позивача для держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Сторони у справі зазначеним процесуальним правом не скористалися.

08.07.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача про відкладення розгляду справи № 926/4451/25 у зв`язку з тим, що представник відповідача не має можливості з`явитися у вказане судове засідання з об`єктивних причин, що не залежать від його волі.

Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було.

09.07.2026 в режимі відеоконференції в судовому засіданні взяв участь представники позивача.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.07.2026 відклав розгляд справи за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Укрнафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2026 у справі №926/4451/25.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Іванчук С.В., розпорядженням керівника апарату №307 від 17.08.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, відповідно до якого сформовано колегію суддів в складі: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Степанюк Н.Л.

20.08.2026 в режимі відеоконференції в судовому засіданні взяли участь представники позивача та відповідача, які підтримали позиції, висловлені у процесуальних заявах по суті розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 14.11.2024 між Публічним акціонерним товариство «Укрнафта» (надалі – покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машзавод» (надалі – постачальник) укладено договір про закупівлю №13/4805-МТР (надалі – договір), згідно якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки ДК 021:2015:44610000-9 цистерни, резервуари, контейнери та посудини високого тиску «Ємнісний апарат для зберігання газу нафтового скрапленого Є-1/7» (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Номенклатура, кількість, одиниця вимірювання, характеристики товару, інші вимоги до товару, документів тощо визначаються згідно з додатком №1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (п.2.1 договору).

Пунктом 3.3 договору визначено, що загальна сума договору становить 4 200 000,00 грн, крім того ПДВ (20%) – 840 000,00 грн, всього з ПДВ – 5 040 000,00 грн.

Платежі за даним договором здійснюються покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі.

Розрахунок за весь товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідної(-их) видаткової(-их) накладної(-их) та акту(-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (п.п.4.1, 4.2 договору).

Умови поставки, які встановлюються відповідно до міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в специфікації до даного договору (п.5.1 договору).

Приймання товару покупцем(в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної(-их) видаткової(-их) накладної(-их) та акту(-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної(-их) видаткової(-их) накладної(-их) та акту(-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Прийом товару покупцем за кількістю здійснюється у відповідності до товарно-супровідних документів згідно специфікації, за якістю - у відповідності до технічної документації та інших документів, що підтверджують якість товару (п.п.5.3 – 5.4 договору).

У відповідності до пункту 7.1 договору, при недотриманні постачальником строків поставки товару, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% вартості несвоєчасно поставленого товару за прострочення до 30 днів та 10% вартості несвоєчасно поставленого товару - за прострочення 30 днів і більше. У випадку непоставки товару постачальник сплачує покупцю 10% вартості непоставленого товару.

Пунктами 11.2, 11.2 договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін (шляхом проставлення власноручного підпису або накладання електронних підписів, у залежності від форми складання договору: паперовій чи у формі електронного документу відповідно) та діє до 31.12.2025.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов`язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.

Невід`ємною частиною цього договору є: додаток №1 – «специфікація» (п.16.1 договору).

Специфікацією на товар визначено, що ТОВ «Машзавод» поставляє для ПАТ «Укрнафта» товар – «Ємнісний апарат для зберігання газу нафтового скрапленого Є-1/7» за ціною за 1 одиницю – 4 200 000,00 грн (з ПДВ 840 000,00 грн), всього – 5 040 000,00 грн.

Згідно п.3 специфікації, термін поставки: до 240 календарних днів з дня укладання договору про закупівлю.

Договір та додаток до нього підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Матеріали справи не містять доказів розірвання договору чи визнання його недійсним.

На виконання умов договору, постачальником 19.08.2025 передано замовнику видаткову накладну №10029, яка підписана ПАТ «Укрнафта» 01.09.2025, при цьому, товар повинен був поставитись замовнику до 240 календарних днів з дати підписання договору, тобто до 12.07.2025.

У зв`язку із непостачанням ТОВ «Машзавод» товару у визначений договором строк, ПАТ «Укрнафта», у відповідності до вимог п.7.1 договору, нарахувало штраф в розмірі 504 000,00 грн, що склало 10% від вартості товару, який просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти нарахування штрафних санкцій посилаючись на форс-мажорні обставини через військовий стан та просив зменшити розмір штрафних санкцій до 90%.

Матеріалами справи підтверджено та встановлено у рішенні суду першої інстанції, яке не оскаржується в частині встановлення факту порушення договірних зобов`язань, неналежне виконання ТОВ «Машзавод» своїх зобов`язань за договором про закупівлю №13/4805-МТР від 14.11.2024, зокрема щодо несвоєчасної поставки товару у строк до 12.07.2025, що відповідно до умов договору є підставою для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як встановлено судом першої інстанції, факт порушення відповідачем строків поставки товару є доведеним, а отже у позивача виникло право на нарахування штрафу, передбаченого п. 7.1 договору, у розмірі 10 % вартості товару.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Апеляційний господарський суд звертає увагу на правову позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, згідно якої наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

При цьому, необхідно враховувати, що правила ст. 551 ЦК України спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Із системного аналізу наведених норм права вбачається, що зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

При цьому категорії «значно» та «надмірно», використані у частині третій статті 551 ЦК України та статті є оціночними поняттями, зміст яких визначається судом у кожній конкретній справі з урахуванням усіх встановлених обставин. Правила зазначених норм спрямовані на запобігання безпідставному збагаченню кредитора за рахунок боржника та недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру неустойки, суд повинен виходити не лише з формального факту порушення зобов`язання, а й оцінити сукупність встановлених у справі обставин, які характеризують як саме порушення, так і поведінку сторін під час виконання договору. При цьому підлягають оцінці, зокрема, ступінь виконання боржником основного зобов`язання, тривалість прострочення, причини його виникнення, поведінка сторін після порушення договору, наслідки такого порушення для кредитора, співвідношення розміру заявленої неустойки із наслідками порушення, відсутність або наявність збитків, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач хоча й порушив погоджений сторонами строк поставки товару, однак не ухилився від виконання договору та в подальшому виконав прийняте на себе зобов`язання в повному обсязі. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач відмовлявся від поставки товару, вчиняв дії, спрямовані на уникнення виконання договору, або недобросовісно затягував його виконання. Навпаки, виготовлене обладнання було поставлене покупцеві, прийняте останнім без зауважень щодо кількості чи якості, а договір фактично був виконаний сторонами.

Також місцевий господарський суд обґрунтовано врахував, що прострочення поставки хоча й перевищило 30 календарних днів, у зв`язку із чим відповідно до умов договору виникла підстава для застосування штрафу у розмірі 10 % вартості товару, однак прострочення не було тривалим у співвідношенні із загальним строком виконання договору, який становив 240 календарних днів. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що таке прострочення спричинило неможливість виконання позивачем власних договірних чи виробничих зобов`язань або інші негативні майнові наслідки.

Судом також встановлено, що після фактичної передачі обладнання позивач підписав видаткову накладну не в день її отримання від відповідача, а лише 01.09.2025, а оплату поставленого товару здійснив із порушенням передбачених договором строків. Наведені обставини характеризують поведінку обох сторін під час виконання договору та можуть бути враховані судом при визначенні співмірного розміру відповідальності відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 підтвердила, що конкретний відсоток зменшення (90%, 70%, 50% тощо) визначається судом у межах його дискреції.

Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у п. 50 постанови Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18.

При цьому, суд враховує, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, це питання вирішується господарським судом згідно із вимогами ст. 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В той же час, відповідно до ст. 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

До прикладу, такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Водночас відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункти 7.25- 7.31, 7.42, 7.43 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 об`єднаної палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (постанова Верховного суду від 10.02.2026 у справі №909/699/22).

Крім того, відповідач посилався на обставини, пов`язані із здійсненням виробничої діяльності в умовах воєнного стану, зокрема порушення логістичних ланцюгів та пошкодження виробничих потужностей контрагента. Суд першої інстанції обґрунтовано не визнав наведені обставини форс-мажором у розумінні умов договору та підставою для звільнення від відповідальності, оскільки відповідач не довів їх безпосереднього впливу на неможливість своєчасного виконання конкретного договірного зобов`язання та не виконав передбачений договором обов`язок щодо своєчасного повідомлення покупця про настання таких обставин. Водночас наведені обставини не були повністю проігноровані судом, а оцінені як один із елементів загальної сукупності доказів при визначенні співмірності заявленої до стягнення неустойки, що відповідає правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду про індивідуальний характер підстав для зменшення неустойки та необхідність оцінки всіх обставин конкретної справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що порушення зобов`язань контрагентом відповідача саме по собі не звільняє відповідача від відповідальності перед замовником та не є самостійною підставою для автоматичного зменшення розміру штрафних санкцій. відповідач, укладаючи договір, прийняв на себе ризики господарської діяльності, у тому числі пов`язані з виконанням договорів третіми особами.

Однак суд першої інстанції не ототожнював порушення контрагентом відповідача з підставою звільнення від відповідальності, а врахував ці обставини у сукупності з іншими істотними факторами, зокрема: незначною тривалістю прострочення порівняно із загальним строком виконання договору, повним виконанням відповідачем основного зобов`язання та прийняттям поставленого обладнання позивачем без будь-яких зауважень щодо його якості чи комплектності, відсутністю належних і допустимих доказів заподіяння позивачу збитків або інших істотних негативних наслідків у зв`язку з порушенням строків поставки, несвоєчасним підписанням позивачем видаткової накладної та простроченням виконання ним власного грошового зобов`язання щодо оплати товару, а також доводами відповідача про здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, які не є підставою для звільнення від відповідальності, проте можуть враховуватися судом при визначенні співмірного розміру неустойки.

Такий підхід відповідає правовій природі інституту неустойки, її компенсаційному, а не каральному характеру, а також узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Отже, твердження апелянтів про довільність та необґрунтованість зменшення штрафних санкцій є безпідставними, оскільки суд першої інстанції здійснив збалансовану оцінку всіх обставин справи, не надавши переваги виключно інтересам однієї зі сторін, а забезпечивши дотримання принципів справедливості, пропорційності та добросовісності.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що зменшення штрафу на 25 % не нівелює превентивної та компенсаційної функцій неустойки, а забезпечує баланс інтересів сторін і не призводить до фактичного звільнення відповідача від відповідальності.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційних скарг не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого господарського суду, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із залишенням апеляційних скарг без задоволення, понесені Акціонерним товариством «Укрнафта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машзавод» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на відповідних скаржників.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укрнафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2026 у справі №926/4451/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг Акціонерного товариства «Укрнафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» покласти на відповідних скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено і підписано 21.08.2026.

Головуючий суддя В.О. Ржепецький

Судді Р.В. Міліціанов

Н.Л. Степанюк