Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №909/152/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/152/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Степанюк НЛ.

суддів Міліціанова Р.В.

Ржепецького В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» б/н від 19.06.2026 (вх.№ 01-05/1972/26 від 19.06.2026)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2026 (повний текст рішення складено 08.06.2026, суддя Неверовська Л.М.)

у справі № 909/152/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до відповідача: Івано-Франківське міжрегіональне управління міністерства юстиції України

про: стягнення заборгованості в сумі 45 224,10 грн

ВСТАНОВИВ:

Зміст заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про стягнення 45224,10 грн, з яких: 38108,36 грн - основний борг, 5922,98 грн - пеня, 657,76 грн - 3% річних, 535,00 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №08-8445/24-БО-Т/ІВ постачання природного газу від 20.12.2024 в частині оплати за поставлений позивачем природний газ відповідачу, внаслідок чого утворився борг в сумі 38108,36 грн. За порушення відповідачем строків оплати поставленого газу, позивачем нараховано 5922,98 грн - пені, 657,76 грн - 3% річних, 535,00 грн - інфляційних втрат.

Рішенням місцевого господарського суду від 08.06.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Івано-Франківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про стягнення 45224,10 грн - задоволено частково. Стягнуто з Івано-Франківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 38108 грн 36 коп. основного боргу, 657 грн 76 коп. - 3% річних, 535 грн інфляційних втрат, 1776 грн 89 коп. пені, 2662 грн 40 коп. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення Господарський суд Івано-Франківської області виходив з того, що як вбачається з встановлених судом обставин справи, відповідачем здійснено оплату за спожитий природний газ за період з січня по квітень 2025 року в сумі 5303866,26 грн. З огляду на наведене, враховуючи, що позивач доказів які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не подав, з урахуванням інтересів сторін в межах їх аргументів та наданих доказів, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, суд зменшив розмір пені на 70%, а саме до 1776,89 грн.

Зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» подало апеляційну скаргу в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2026 по справі №909/152/26 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 4 146,09 грн скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення пені в розмірі 4 146,09 грн, у стягненні яких було відмовлено місцевим судом - задовольнити.

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині зменшення пені на 70%, а саме з 5 922,98 грн до 1 776,89 грн. Вважає рішення в цій частині незаконним та необґрунтованим, оскільки статус бюджетної установи не є підставою звільнення від відповідальності, а безпідставне зменшення пені порушує баланс сторін та нівелює саму суть неустойки як стимулюючого та штрафного заходу.

02.07.2026 через підсистему «Електронний суд» на адресу Західного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 01.07.2026 (вх.№01-04/5613/26) у якому Івано-Франківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не підлягають задоволенню судом апеляційної інстанції. У свою чергу вважає, що оскаржувана частина рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2026 є законною, обґрунтованою, ухваленою на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, належної оцінки наявних у справі доказів, із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

На розгляд Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2026 у справі №909/152/26.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 справу №909/152/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Степанюк Н.Л. - головуючий суддя, члени колегії судді Міліціанов Р.В., Ржепецький В.О.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2026 у справі №909/152/26, та постановлено здійснити розгляд справи 909/152/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

02.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 01.07.2026 (вх.№01-04/5613/26).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, та перевірені колегією суддів апеляційної інстанції

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі позивач) та Івано-Франківським міжрегіональним управлінням міністерства юстиції України (Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції) (далі відповідач) 20.12.2024 укладено договір №08-8445/24-БО-Т/ІВ постачання природного газу (далі договір).

Відповідно до п. 3.5 договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору, на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС позивач готує та надає відповідачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником позивача.

Відповідно до п.п. 3.5.3 та 3.5.4 п. 3.5 договору, відповідач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку не повернення Відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п. 3.5.1 договору, та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.

На виконання п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору, позивачем направлялись відповідачу примірники актів приймання-передачі за січень-квітень 2025, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Таким чином, на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 5341974,62 грн, що підтверджується підписаними актами приймання передачі природного газу.

Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив не в повному обсязі, сума несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем складає 38108,36 грн. Відповідачем визнається наявність вказаного основного боргу.

Постановою НКРЕКП від 30.12.2024 №2387 встановлено новий тариф на транспортування природного газу на 2025-2029 роки. Ця постанова набрала чинності 01.01.2025. Тому, між сторонами укладено додаткову угоду №2 від 19.02.2025 до договору № 08-8445/24-БО-Т/ІВ від 20.12.2024, якою було зменшено обсяг постачання природного газу - 311,02977 тис. куб. м. (ціна природного газу змінилась з 16,55389 на 17,0526 грн.).

За підсумками споживання за період з 01 січня 2025 р. по 30 квітня 2025 р. Міжрегіональним управлінням було спожито 313,26459 тис. куб. м. природного газу, тобто фактичні обсяги споживання газу перевищили заплановані обсяги по договору.

Обсяг фактичного споживання перевищив запланований на 2,23482 тис. куб. м. на суму 38 109,49 грн.

Внаслідок порушення зобов`язання з оплати, позивачем з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу нараховано відповідачу 5922,98 грн пені за період прострочення з 17.06.2025 по 16.12.2025, 657,76 грн - 3% річних за період прострочення з 17.06.2025 по 12.01.2026, 535,00 грн інфляційних втрат за період прострочення з липня 2025 року по грудень 2026 року.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції керувався таким

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Підставою звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення суми пені з 5 922,98 грн до 1 776,89 грн.

Отже предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині розгляду вимоги щодо стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме вирішення питання правомірності зменшення пені до 1 776,89 грн. В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції, відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ за період з січня по квітень 2025 року в розмірі 5303866,26 грн, тобто виконав зобов`язання в переважній частині (фактично виконав зобов`язання на 99,29%). Несплачена сума 38 108,36 грн виникла внаслідок перевищення фактичного обсягу споживання природного газу над обсягом, визначеним договором з урахуванням додаткової угоди, тоді як оплату газу в межах погоджених договором обсягів та зареєстрованих бюджетних зобов`язань відповідач здійснював своєчасно.

Відповідно до умов договору постачання природного газу № 08-8445/24-БО-Т/ІВ від 20.12.2024, замовлений споживачем обсяг природного газу становив 320,4 тис. куб. м, на суму 5303866,36 грн (за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ).

Постановою НКРЕКП від 30.12.2024 №2387 встановлено новий тариф на транспортування природного газу на 2025-2029 роки. Ця постанова набрала чинності 01.01.2025, тому між сторонами укладено додаткову угоду №2 від 19.02.2025 до договору № 08-8445/24-БО-Т/ІВ від 20.12.2024, якою було зменшено обсяг постачання природного газу - 311,02977 тис. куб. м. (Ціна природного газу змінилась з 16,55389 на 17,0526 грн).

За підсумками споживання за період з 01 січня 2025 р. по 30 квітня 2025 р. Міжрегіональним управлінням було спожито 313,26459 тис. куб. м. природного газу, тобто фактичні обсяги споживання газу перевищили заплановані обсяги по договору.

Як встановлено судом, Івано-Франківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України є розпорядником бюджетних коштів, оплата фактично спожитого природного газу в частині перевищення договірної суми на 38108,36 грн не могла бути здійснена, оскільки фінансові зобов`язання перевищили зареєстровані юридичні зобов`язання за договором.

При цьому, Міжрегіональне управління своєчасно та у повному обсязі здійснювало розрахунки у строки і в межах сум, визначених договором № 08-8445/24-БО-Т/ІВ від 20.12.2024, та відповідно до бюджетних асигнувань. Проте, через відсутні правові механізми сплати за межами виділених коштів для згаданого вище зобов`язання, зобов`язання в сумі 38108,36 грн не могло бути сплаченим.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що у цій справі підставою для зменшення пені є не сам по собі статус відповідача як бюджетної установи, а сукупність установлених обставин, що мають істотне значення у розумінні частини третьої статті 551 ЦК України.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені з 5 922,98 грн до 1 776,89 грн, що забезпечує дотримання справедливого балансу між інтересами кредитора та боржника і відповідає правовій природі неустойки як міри цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що такі встановлені обставини, як високий ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, причини виникнення заборгованості та поведінка відповідача при виконанні договору є обґрунтованою підставою для зменшення неустойки. Водночас, матеріали справи не містять обставин, які б свідчили про недобросовісне ухилення відповідача від виконання грошового зобов`язання або про настання для позивача внаслідок такого прострочення негативних майнових наслідків, які вимагали б стягнення пені саме у повному заявленому розмірі.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що визначена судом першої інстанції до стягнення пеня у сумі 1 776,89 грн не звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, водночас з урахуванням конкретних обставин цього спору забезпечує розумний баланс майнових інтересів сторін.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 05.09.2023 у справі № 907/583/22, від 28.11.2023 у справі № 916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі № 909/321/24.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі №910/14264/23, неустойка має подвійну правову природу, є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та заходом відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) і захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Водночас застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципу розумності та справедливості.

Висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 551 ЦК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині зменшення розміру пені узгоджується з позицією Верховного Суду, який виснував про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.

У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Доводи апелянта про те, що зменшення пені нівелює її стимулюючу та компенсаційну функції, колегія суддів відхиляє, оскільки визначена до стягнення сума пені не звільняє відповідача від відповідальності, а її розмір визначено з урахуванням конкретних обставин виконання зобов`язання, наведених вище.

Колегія суддів зазначає, що зменшення розміру неустойки регулюється ч. 3 ст. 551 ЦК, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто вказана норма передбачає умови як підстави для зменшення пені і не визначає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них безвідносно до майнового стану сторін (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 08.04.2026 у справі № 916/2171/24).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у даній справі суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ч.3 ст.551 ЦК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про можливість зменшення розміру пені, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін, що запобігатиме настанню негативних наслідків для них.

Отже, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення ухвалене Господарським судом Івано-Франківської області з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2026 у справі №909/152/26 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови лише у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Степанюк Н.Л.

Суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Ржепецький В.О.