Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №369/6148/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6148/26

Провадження № 2/369/11184/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської областіу складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 369/6148/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/6148/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, визначення місця проживання дитини.

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання спільної дитини, а також визначити місце проживання малолітньої дитини на її самостійному вихованні та утриманні.

Свої вимоги мотивує тим, що 19 вересня 2015 року між нею та відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коростеню реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області зареєстровано шлюб між, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , актовий запис № 449.

Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 17 березня 2020 року, яка проживає з матір`ю.

24.07.2025 рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/7870/25 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 19.09.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коростеню реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області, актовий запис№ 449 - розірвати.

21.11.2025 рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/7869/25 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання спільної дитини у розмірі заробітку (доходу) тощо починаючи з 06.05.2025.

У зв`язку з тим, що відповідач є батьком спільної дитини, але належним чином не виконує покладений на нього обов`язок щодо її утримання, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з травня по грудень 2025 року у розмірі 80518,53 грн.

Окрім того, позивач просить визначити місце проживання малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із нею на її самостійному вихованні та утриманні, через постійні сварки та відсутність участі відповідача у вихованні дитини.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2026 року відкрито провадження у справі. Проведення підготовчого засідання призначено на 22 червня 2026 року.

25.05.2026 року до суду надійшло рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 21.05.2026 року № 159/1, яким затверджено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю.

Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти задоволення позову.

Позивач також подав заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що за результатами підготовчого провадження є можливим ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 19.09.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коростеню реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 449 - розірвано на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/7870/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

21.11.2025 рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/7869/25 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання спільної дитини у розмірі заробітку (доходу) тощо починаючи з 06.05.2025.

21.11.2025 рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/7869/25 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

За змістом позовної заяви, виконавчий лист, задля примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.11.2025 у справі №369/7869/25 до органів виконавчої служби не пред`являвся.

Станом на дату розгляду цієї справи, малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає на самостійному утриманні та вихованні ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 21.05.2026 № 159/1 та витягом з реєстру територіальної громади.

Також встановлено, що відповідач офіційно не працевлаштований та належним чином аліменти на утримання дитини не сплачував(є), участі у вихованні доньки не бере, а тому, за період травень - грудень 2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 81 729,75 грн.

Зазначені обставини (період, спосіб розрахунку, розмір заборгованості), визнаються учасниками справи та не підлягає доказуванню, згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Окрім відсутності оскарження розміру заборгованості відповідачем, нового розрахунку чи доказів сплати аліментів до суду не надано.

При цьому загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 1 б липня 2015 Року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, N 31111 /04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України), під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісячно, несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Отже, з урахуванням правої природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України, пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

У пункті 22 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України, пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.

Так, статтею 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Положення частини 2 статті 195 СК України визначають, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

За відсутності спору між сторонами щодо порядку та способу розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, а також неустойки (пені) за прострочення їх сплати, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Перевіривши правильність поданого позивачем розрахунку шляхом математичного обчислення, суд встановив, що такий розрахунок є правильним.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину у розмірі 80 518,53 грн.

Окрім того, судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає разом з матір`ю – ОСОБА_1 , на її самостійному утриманні та вихованні.

Відповідач заперечень щодо визначення місця проживання дітей разом із матір`ю на її самостійному утриманні та вихованні не подав.

Висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішення Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 21.05.2026 № 159/1, визначено доцільним проживання доньки разом із матір`ю.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн за розгляд позовної вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, а також на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн за розгляд позовної вимоги про визначення місця проживання дитини.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, визначення місця проживання дитини задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів за травень - грудень 2025 року на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 80518,93 грн.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід Держави судовий збір у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 21.08.2026 року.

Суддя А.В. Янченко