Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №367/9814/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9814/25

Провадження №2/367/1248/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 серпня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань – Опанасенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , за час якого у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подальше спільне життя з відповідачем не склалося і шлюб було розірвано рішенням Ірпінського міського суду Київської області № 367/3035/22 від 21 листопада 2022 року.

Позивач вказує, що їхній спільний з відповідачем син, ОСОБА_3 , має 2 інвалідності, що накладає на неї та відповідача обов`язок щодо посиленої підтримки та догляду.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - інваліда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 13.03.2025 і до повноліття дитини.

Позивач зазначає, що після того, як рішення у справі № 367/2908/25 набрало законної сили, відповідач уникає спілкування з нею, не сплачує борг за період, починаючи з 13 березня 2025 р., та ігнорує будь-яку продуктивну комунікацію, а також зобов`язання, покладені на нього рішенням суду у справі № 367/2908/25.

Позивач вказує, що вона самостійно займається лікуванням та реабілітацією сина, зокрема здійснює пошук коштів, у тому числі шляхом організації відкритих публічних зборів у соціальних мережах, у результаті яких було зібрано 98 000 грн на слухові апарати та 25 000 доларів США на кохлеарну імплантацію.

Позивач зазначає, що на 12 операціях, перенесених сином, вона була присутня одна, без будь-якої підтримки з боку колишнього чоловіка, при цьому зазначені операції проводилися в різних містах України (м. Дніпро, м. Київ, м. Львів), а також у Турецькій Республіці.

Крім того, позивач вказує, що організація та забезпечення всіх реабілітаційних заходів покладалися виключно на неї, у зв`язку з чим сім`я сім років тому змінила місце проживання, переїхавши з м. Дніпро до м. Ірпінь, з метою забезпечення сину необхідної допомоги в реабілітаційному центрі, розташованому на території ВДНГ у м. Києві.

Позивач також зазначає, що син потребує додаткового розвитку шляхом відвідування позашкільних гуртків, проте через недостатню участь відповідача у фінансуванні відповідних витрат вона змушена відмовляти дитині у відвідуванні таких занять.

Позивач також зазначає, що з 1 травня 2023 року вона орендує окреме житло для себе та сина, розташоване поряд із помешканням її матері, яка потребує постійного догляду та практично не ходить, що додатково збільшує навантаження на позивача.

Позивач зазначає, що відповідач не має батьків чи інших родичів, які потребували б його підтримки.

Позивач також зазначає, що під час її тимчасового перебування із сином у Польщі три роки тому фактичний дохід відповідача, ОСОБА_2 , становив у гривневому еквіваленті 85–95 тисяч гривень на місяць. Наразі офіційна інформація щодо доходу відповідача відсутня, оскільки останній працює напівлегально, у зв`язку з чим офіційні дані можуть не відображати реального рівня його доходів.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач інших осіб на утриманні не має, є працездатним, отримує дохід, а стан його здоров`я дозволяє йому працювати, позивач вважає, що відповідач може сплачувати аліменти у розмірі 31 960 грн.

З огляду на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 31 960 грн щомісячно, починаючи стягнення з 13 березня 2025 року і до повноліття дитини; а також зобов`язати відповідача брати участь у додаткових витратах на дитину, а саме: у витратах на медичні послуги, пов`язані з лікуванням, діагностикою, реабілітацією, медикаментозним забезпеченням, — у розмірі 50% від фактичної вартості таких витрат, за умови надання позивачем підтверджувальних документів (чеків, рахунків, договорів, медичних висновків тощо).

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 25 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

29 вересня 2025 року від позивача ОСОБА_1 на виконання вимог вищезгаданої ухвали суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач усунула зазначені недоліки частково.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 08 жовтня 2025 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини, встановлений ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25 серпня 2025 року.

29 вересня 2025 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 06 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

06 травня 2026 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмета позову, в якій вона просила позовні вимоги надалі розглядати в такій редакції: збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2025 року, та стягувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 31 960 грн щомісячно, починаючи з дня ухвалення рішення суду і до повноліття дитини; а також зобов`язати відповідача брати участь у додаткових витратах на дитину, а саме: у витратах на медичні послуги, пов`язані з лікуванням, діагностикою, реабілітацією, медикаментозним забезпеченням, — у розмірі 50% від фактичної вартості таких витрат, за умови надання позивачем підтверджувальних документів (чеків, рахунків, договорів, медичних висновків тощо).

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 01 червня 2026 року прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 про зміну предмета позову від 06 травня 2026 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини, розгляд справи продовжено з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2026 року було витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію (витяг з бази даних) про перетин кордону відповідачем громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за останні п`ять років до дати надання відповіді.

09 липня 2026 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2026 року надійшла витребувана інформація.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу також копію позовної заяви з додатками.

У встановлений строк від відповідача відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалася на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2009 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 31 жовтня 2009 року, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився спільний син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 27 червня 2013 року, відповідно до якого батьками ОСОБА_3 зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_4 .

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 листопада 2022 року у справі № 367/3035/22 (провадження № 2/367/4714/2022), шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.

19 квітня 2023 року позивачка змінила прізвище на ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4 від 19 квітня 2023 року, виданого Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ).

Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі проживає та зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №1671 від 18 серпня 2025 року, виданою головним спеціалістом відділу ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Ірпінської міської ради.

Відповідно до наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на виконання ухвали суду від 01 червня 2026 року відповіді, ОСОБА_2 22 січня 2022 року перетнув кордон України на виїзд, відомості про його в`їзд на територію країни відсутні.

ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю, має діагноз вроджена двобічна щілина верхньої губи, твердого і м`якого піднебіння. Порушення функцій жування, ковтання, дихання, мови, двобічна сенсоневральна глухота, що підтверджується копією медичного висновку № 36 про дитину-інваліда віком до 18 років від 09 серпня 2013 року.

Вказане також підтверджується: копією виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10.02.2025 р.; копією висновку про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 02.09.2025 р.; копією виписки з КНП «Київська міська клінічна лікарня № 12» про перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії КНП «Київська міська клінічна лікарня № 12» в період з 03.11.2025 по 10.11.2025.

За приписами частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України (далі за текстом - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2025 року у справі № 367/2908/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини позов задоволено. Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - інваліда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 13.03.2025 і до повноліття дитини.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року вказане заочне рішення скасовано, ухвалено нове, яким стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн., щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 13 березня 2025 року і до повноліття дитини.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі № 367/2908/25.

За приписами частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних відносин.

У частині першій статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із аналізу даних правових норм убачається, що при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Згідно зі статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття (статті 150, 180 СК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про збільшення розміру аліментів на дитину, визначеного за рішенням суду, позивачка посилається на те, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів витрати на сина значно зросли, він потребує дороговартісного лікування, медичних засобів та ліків тощо.

Разом із тим, позивачка не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували зміну матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів.

Надані позивачкою документи щодо стану здоров`я дитини та встановлення їй інвалідності самі по собі підтверджують відповідний стан здоров`я дитини, однак не підтверджують розміру понесених або необхідних витрат на її лікування, реабілітацію, придбання лікарських засобів, медичних засобів тощо.

При цьому жодних нових обставин, які б стали підставою для збільшення розміру аліментів та які не були враховані судом апеляційної інстанції при визначенні їх розміру, позивачка не зазначає та належними і допустимими доказами не підтверджує.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 192 СК України підстав для збільшення розміру аліментів, визначеного постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року.

Слід враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін.

Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат.

Положеннями статей180,183,185,193,198,199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов`язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Чинним законодавством України не передбачений вичерпний перелік таких додаткових витрат на утримання дитини. Підставою призначення додаткових витрат є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними і так і позитивними фактами.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 та постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 520/12681/17.

Отже розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, обстеження, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо), які знайшли своє підтвердження.

Позивачкою долучено копію замовлення від 14.02.2026 на лінзи/сонцезахисні окуляри Paragon CRT 100 OD OS, на суму 15 850 гривень, однак суд не визнає вказаний документ належним доказом додаткових витрат на дитину, оскільки прізвище, ім`я, по батькові пацієнта зазначено - ОСОБА_1 .

Інших доказів, які б підтверджували конкретний розмір понесених додаткових витрат на дитину позивачкою не надано.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.

Вищезазначені висновки узгоджуються й з положеннями п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

У пункті 18 вищезазначеної постанови зазначено, що передбачені ст.185 СК України додаткові витрати на утримання дитини, викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо) можуть стягуватись лише з батьків і у разі фактичних витрат, їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

У даному провадженні позивачка просить зобов`язати відповідача брати участь у додаткових витратах на дитину, а саме: у витратах на медичні послуги, пов`язані з лікуванням, діагностикою, реабілітацією, медикаментозним забезпеченням, — у розмірі 50% від фактичної вартості таких витрат, за умови надання позивачем підтверджувальних документів (чеків, рахунків, договорів, медичних висновків тощо).

Проте, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, позивачка не надала суду належного розрахунку витрат у твердій грошовій сумі, обмежившись лише вимогою про визначення частки участі відповідача у розмірі 50 % від їх фактичної вартості у майбутньому, що фактично унеможливлює їх стягнення наперед, тому у задоволенні позову в даній частині слід відмовити за безпідставністю.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачці, що у разі здійснення в майбутньому додаткових витрат на дитину вона не позбавлена права вимагати їх стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позову за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати позивача, однак враховуючи, що в позові відмовлено, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 12, 19, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України,-

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Кравчук