Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №363/4079/26 — Вишгородський районний суд Київської області

21.08.26 363/4079/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Баличева М.Б., при секретарі Мірошниченко Ю.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

29.06.2026 року до Вишгородського районного суду Київської області звернувся представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Харитончук Є.В. із вказаною позовною заявою, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 792/1 від 21.07.2025 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_3 перебуває на обліку, як військовозобов?язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 13.06.2026 року позивач у мобільному застосунку «ДІЯ» виявив, що відносно нього наявне відкрите виконавче провадження, згідно постанови заступника начальника відділу Іванківського ВДВС у Вишгородському районі Київської області КМУ МЮ про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2026 року. 15.06.2026 року позивача, працівниками Іванківського відділу ВДВС, в телефонному режимі (так як на даний час позивач перебуває закордоном, відповідні відомості містяться у сформованому ним електронному ВОД) було повідомлено про те, що відносно нього наявне відкрите виконавче провадження щодо виконання постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 № 792/1 від 21.07.2025 року про його притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Копія постанови йому не направлялась, він її не отримував та не ознайомлювався з нею, і фактичної можливості, у зв?язку з перебуванням закордоном, ознайомитись не мав. 16.06.2026 року представником позивача, адвокатом Харитончук Є.В. до ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено адвокатський запит щодо витребування копії постанови та надання матеріалів справи. 23.06.2026 року у відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_3 було надано копію оскаржуваної постанови та матеріали справи. Зі змісту постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 792/1 від 21.07.2025 року вбачається, що 21 липня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що ОСОБА_3 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк, а саме 15 липня 2025 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 30.06.2025 року № 4237270 для уточнення військово-облікових даних. Своїми діями ОСОБА_3 порушив підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, відповідно 06 березня 2025 року адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вважають вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, яка підлягає скасуванню.

30.06.2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_3 поновлено строк для звернення до суду з вказаним позовом та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

27.07.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не визнає заявленого позову, вважає його надуманим та направленим на уникнення відповідальності за порушення законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку. Підставу, яку зазначає позивач поважною для поновлення строку оскарження, вказуючи ніби на не надання для ознайомлення постанови позивачу, вважаємо надуманою, та спрямованою ввести в оману суд, з метою поновлення строку для подачі позову до суду. Відповідно до поштового відправлення №0601185304322 ОСОБА_3 було надіслано постанову № 792/1 у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП 25 серпня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення на якому проставлено підпис та штемпель з датою. Зазначене поштове відправлення було повернено до ІНФОРМАЦІЯ_3 30 серпня 2025 року з довідкою про причини повернення в якій проставлено відмітку: адресат відсутній за вказаною адресою. Як було встановлено під час розгляду справи громадянин ОСОБА_3 , являючись військовозобов`язаним не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_7 за повісткою №4237270 на 15 липня 2025 року, яка була направлена надіслана через АТ «Укрпошта» за адресою задекларованого ним місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 . Вказана повістка прибула за місцем проживання ОСОБА_3 , та поштове відправлення з довідкою про причини повернення, в якій було вказано: адресат відсутній за вказаною адресою, було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_7 09 липня 2025 року. На час розгляду справи 21 липня 2025 року позивачем не було надано жодних доказів, які спростовували б обставини належного оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_5 . Варто зауважити, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 , було повідомлено засобами поштового зв`язку. Відтак, під час розгляду справи було встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_5 будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 не виконав покладений на нього обов`язок та не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №792/1 від 21.07.2025 року визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 25 500 грн.

Так у вказаній постанові зазначено, що 21.07.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що гр. ОСОБА_3 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк, а саме 15.07.2025 року, зазначений в направленій через AT «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці №4237270, для проходження уточнення даних. Своїми діями гр. ОСОБА_3 порушив ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно 15.07.2025 року скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивачем до адміністративного позову долучено копію постанови про відкриття виконавчого провадження, з якої вбачається, що 11.06.2026 року заступником начальника відділу Іванківського ВДВС у Вишгородському районі Київської області КМУ МЮУ Притикою І.В. відкрито виконавче провадження з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 792/1 від 21.07.2025 року.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов`язаним повісток в особливий період регулюється «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений постановою КМУ за №560 від 16.05.2024 року (далі Порядок).

Згідно п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відтак, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку) особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов`язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час.

При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплена у частині другій ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов`язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, суд зазначає, що Постановою КМУ за №1147 від 08.10.2024 року «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку» внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Згідно з п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15.03.2009, передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

При цьому, в матеріалах справи, відсутні дані про інформування позивача як адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або залишення працівником пошти повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

У силу пункту 6.12.3 Регламенту рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Адресат (одержувач) власноруч проставляє своє прізвище та підпис у аркуші ф.8 чи іншому документі, за яким здійснюється вручення. На бланку повідомлення про вручення адресат (одержувач) у відповідному місці зазначає дату вручення рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», розписується та зазначає своє прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.

Згідно із пунктом 6.12.4. Регламенту, у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою «Повістка ТЦК» адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляє позначку «Повістка ТЦК», як вказано на рис.16. В аркуші ф. 8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.

Відповідно до пункту 6.16 Регламенту інформація щодо вручення рекомендованої письмової кореспонденції, в тому числі з повідомленням про вручення, заноситься до автоматизованої системи.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутня копія повідомлення ф. 22, із проставленням позначки «Повістка ТЦК», відмітки про причину невручення, та зазначенням на зворотному боці відправлення дати вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.

Відтак, в матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення спроб вручення повістки позивачу шляхом телефонного дзвінку на його мобільний номер або шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляється позначка «Повістка ТЦК».

Поштовий оператор у порушення п. 82 Правил № 270 позбавив позивача можливості отримати поштове відправлення, оскільки працівник поштового оператора не проінформував позивача за наявним номером телефону та не вклав до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Поштовий оператор не проінформував позивача за наявним номером телефону через винні дії самого відповідача, який, як вбачається з наданого ним же конверту, не зазначив номер телефону позивача.

Відповідач мав з`ясувати, за яких обставин поштовий оператор зробив на поштовому відправленні відмітку «адресат відсутній за зазначеною адресою», повинен був з`ясувати, чому на конверті не зазначено номер телефону позивача, адже після законодавчих змін всі військовозобов`язані повинні були уточнити дані, серед яких, також і номер телефону. Відповідач мав перевірити, чи поінформовано поштовим оператором позивача про надходження поштового відправлення, якщо так, то з`ясувати у який спосіб та чи сплили три робочі дні з дня такого інформування позивача.

Таким чином, у конкретній справі повістка безпосередньо ОСОБА_3 вручена не була та встановлена законодавством процедура вручення та проставлення відповідної відмітки про невручення дотримана не була, втім, працівниками пошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою», докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач прийшов передчасного висновку щодо визнання винуватим позивача у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не враховано об`єктивні обставин по справі, такі як необізнаність позивача з фактом направлення йому повістки. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Будь-яких доказів завчасного повідомлення позивача та його неявки без поважних причин за отриманою повісткою про виклик до відповідного РТЦК суду не надано та про їх наявність не повідомлено. Таким чином, суд доходить висновку, що позивач був об`єктивно позбавлений можливості з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 за вказаною повісткою, а отже його будь-яка вина у неявці за повісткою, про що йдеться в оскарженій постанові, відсутня. Вказаним вище спростовується факт порушення позивачем вимог законодавства та наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Також, суд зазначає і про те, що оскаржувана постанова за №792/1 від 21.07.2025 року, не містить необхідних даних, зокрема, щодо документу який посвідчує особу. Відтак, особу щодо якої накладено адміністративне стягнення та визнано винуватою у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, належним чином не встановлено.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень, серед інших, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Водночас, в оскаржуваній постанові не зазначено доказів, що відповідач, як Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних резервістів, не мав можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційним системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодекс не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у том числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками адміністраторами) яких є державні органи.

Будь-які докази про те, які саме відомості (персональні дані) не уточнено позивачем, які не могли бути одержані самостійно ІНФОРМАЦІЯ_8 по справі відповідачем суду не надано.

Відповідач, як держатель відповідного реєстру мав можливість перевірити та підтвердити всі необхідні відомості про особу позивача, враховуючи, що при винесені оскаржуваної постанови особу останнього встановлено через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови, згідно ст.ст. 72-77 КАС України суду не надано.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

За таких обставин, сам лише факт винесення постанови про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не може слугувати доказом вини останнього. Відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що позивач був зобов`язаний та знав про час, дату та місце необхідної його явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_3 порушення, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що оскаржувана постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності винесена без достатніх доказів, які б підтверджували вину позивача, відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, внаслідок чого постанова підлягає скасуванню, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 665 грн. 60 коп., а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 143, 241, 242, 244, 245, 246,255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 210-1, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 277, 277-2, 278, 280, 283, 293 КУпАП, суд,-

вирішив:

адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №792/1 від 21.07.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП про накладання на ОСОБА_1 штрафу.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_9 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ).

Третя особа: Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).

Суддя М.Б. Баличева