Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №361/9413/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

20.08.2026

Справа № 361/9413/26

Провадження № 3/361/2420/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Василенко Т. К.,

за участю прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону – Гутніка Є. В.,

особи відносно, якої складено протокол про адміністративне правопорушення, – ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючу лікарем-офтальмологом в КНП БМР «Броварська БКЛ» територіальних громад Броварського району Київської області

проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла адміністративна справа відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до протоколу № 5354 від 24 липня 2026 року ОСОБА_1 , будучи членом позаштатної військово-лікарської комісії та членом мультидисциплінарної команди лікарів-спеціалістів війстково-лікарської комісії КНП БМР «Броварська БКЛ», перебуваючи на посаді лікаря-офтальмолога, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про корупцію», несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік за типом «щорічна», а саме 24 травня 2026 року о 23 год 27 хв, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину визнала частково та пояснила: що вона працює лікарем-офтальмологом в Броварській лікарні. Вона не працювала у ВЛК, її було включено до ВЛК в резервний склад без її відому. Згодом її було ознайомлено з наказом про це, та було повідомлено, що потрібно заповнити декларації. Коли їй повідомили, що потрібно подавати декларації, вона подала декларацію.

Прокурор в судовому засіданні обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, підтримав повністю та просив визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї стягнення у вигляді штрафу, в межах санкції даної статті.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов такого.

Встановлено, наказом КНП «Броварська БКЛ» від 01.01.2024 № 6 «Про роботу штатної військово-лікарської комісії КНП «Броварська БКЛ» лікаря-офтальмолога ОСОБА_1 було включено до резервного складу штатної військово-лікарської комісії.

Також, наказом КНП «Броварська БКЛ» від 15.05.2024 № 74 «Про затвердження складу мультидисциплінарної команди лікарів-спеціалістів військово-лікарської комісії» лікаря-офтальмолога ОСОБА_1 було включено до резервного складу мультидисциплінарної команди лікарів-спеціалістів військово-лікарської комісії.

Відповідно до п.п. «ґ» п.2 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово - лікарських комісій віднесено до суб`єктів на яких поширюється дія вказаного закону.

На виконання вищевказаних вимог у ОСОБА_1 виник обов`язок подати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за типом «щорічна» за 2024 рік не пізніше 31.03.2025.

Відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://portal.nazk.gov.ua), встановлено що ОСОБА_1 подала декларацію за типом «щорічна» за 2024 рік, лише 24 травня 2026 року о 23 год 27 хв.

Суддя, заслухавши особу, яка притягується до відповідальності, прокурора, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, прийшов до висновку про необхідність закриття провадження за не своєчасне та без поважних причин подання декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік за типом «щорічна», у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з наступних підстав:

Відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, встановлено ст. 251 КУпАП.

Згідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Таким чином судом досліджено усі докази, які були направлені до суду разом із матеріалами справи, а також долучені учасниками під час судового розгляду. При цьому, зважаючи на раніше викладені правові положення, суд вважає неможливим збирати докази у справі на користь будь-якої із сторін з власної ініціативи, а тому розглядає справу на підставі наданих доказів.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

При цьому, матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 була обізнана щодо не подачі щорічної декларації про доходи за 2024 рік. Також матеріали справи не місять допустимих доказів того, що ОСОБА_1 була повідомлена, що вона являється членом позаштатної ВЛК КНП «Броварської БКЛ», перебуваючи на посаді лікаря-офтальмолога.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» суб`єкти декларування особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в" - "ґ" пункту 2, пункті 4 частини 1 стаття 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно п. п. "ґ" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є голови та члени, медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини1 цієї статті.

Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено обов`язок подання суб`єктами декларування щорічно до 1 квітня шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Також передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Крім того, визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Також передбачено, що особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, та особа, зазначена у пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду, подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах:

1) неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, передбаченої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції");

2) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента.

Обидва склади - формальні.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особи, зазначені у пункті І, підпункті " ґ" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на неподання або несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків. Дана позиція висвітлена в роз`ясненнях спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» від 22.05.2017 року, Конституційним Судом України в рішенні від 06.10.2010 року (справа N 1-27/2010).

Враховуючи, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена, що вона являється членом комісії ВЛК КНП «Броварська БКЛ», перебуваючи на посаді лікаря-офтальмолога, то такі відомості свідчать про відсутність мотивів приховувати будь-які свої доходи чи видатки та вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на порушення вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», а також не доведення перед судом достатніми та допустимими доказами поза розумним сумнівом ознак суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та форми вини ОСОБА_1 у її вчиненні в будь-якій формі.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50?56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Так само уніфіковано ЄСПЛ інтерпретував «якість законодавства» і в іншому своєму рішенні, а саме, у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, п. 51; державні органи неправомірно зобов`язали заявника сплатити податок) «… якість законодавства … доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні»; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» [ВП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84).

Аналогічні підходи застосовані цим Судом також у багатьох інших справах, зокрема, Hentrich v. France, заява № 13616/88, п. 42; Lithgow and Others v. the United Kingdom, заяви 9006/80, 9262/81 та ін., п. 110; Alisic and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the Former Yugoslav Republic of Macedonia [ВП], заява № 60642/08, п. 103; Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy [ВП], заява № 38433/09, п. 187; Hutten-Czapska v. Poland [ВП], заява № 35014/97, п. 163.

Крім того, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

За викладених обставин суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП щодо несвоєчасного подання декларації за 2024 рік не знайшла свого підтвердження, а тому провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 247, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Суддя: Т. К. Василенко