Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №359/14191/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/14191/25

Провадження № 1-кп/359/357/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження (№ 42025112100000145 від 12.11.2025, № 12026111100000010 від 02.01.2026) за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пилипчатине Артемівського району, Донецької області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

1. Судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 здійснив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України за таких обставин.

ОСОБА_4 30.09.2025 перебував у будинку АДРЕСА_2 , де вживав алкогольні напої із власником помешкання ОСОБА_6 . Після того, як ОСОБА_6 вийшов в іншу кімнату відпочивати у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння автомобілем марки ВАЗ 21061, 1982 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , з номером кузова НОМЕР_2 бежевого кольору, який належить ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 30.09.2025 близько 22 години, діючи умисно, повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючись корисливим мотивом спрямованим на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою пересування по Київській області, без дозволу ОСОБА_6 взяв ключ запалювання, після чого підійшов до автомобілю марки ВАЗ 21061, 1982 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , з номером кузова НОМЕР_2 бежевого кольору, який перебував біля будинку № 3/4 по провулку Соборному у селі Рогозів Бориспільського району Київської області та всупереч волі власника, не маючи ані реального, ані уявного права власності на вище вказаний автомобіль почав рух в селі Рогозів Бориспільського району, тим самим встановив контроль над вищевказаним транспортним засобом і здійснив його переміщення в просторі з місця первинного знаходження.

Внаслідок незаконного заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_6 майнову шкоду в сумі 35 530 грн. 00 коп. (вартість транспортного засобу станом на 30.09.2025)

2. Судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднаного з проникненням у приміщення, в умовах воєнного стану, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення майнових злочинів, востаннє 02.03.2026 обвинувальний акт направлено до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для розгляду по суті за вчинення ним кримінального правопорушення, передбачено ч. 4 ст. 185 КК України, на шлях виправлення не став та вчинив умисне кримінальне правопорушення (злочин) за наступних обставин.

Так, 06.12.2025 приблизно о 23 год. 50 хв. ОСОБА_4 проходив неподалік магазину «Будівельний», що за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Київський Шлях, 117-І. В той час у останнього виник кримінально-протиправний умисел направлений на проникнення до приміщення магазину з метою подальшого викрадення грошових коштів.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний намір на вчинення таємного викрадення чужого майна, з проникненням у інше приміщення, діючи умисно, повторно, таємно та з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, в умовах воєнного часу, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає взяв цеглину, яка знаходилася на землі біля магазину розбив скло металопластикових вхідних дверей та проник у приміщення магазину «Будівельний», де під прилавком побачив паперову коробку в якій зберігались грошові кошти в сумі 22700 гривень та викрав їх. Заволодівши вищевказаними грошовими коштами, утримуючи їх при собі, ОСОБА_4 втік з місця вчинення кримінального правопорушення (злочину) та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 , майнової шкоди на суму 22700 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів та підтвердив, що він 30.09.2025 разом з ОСОБА_6 перебував у будинку АДРЕСА_2 , де вживав алкогольні напої. Цього ж дня, близько 22 години, він без дозволу ОСОБА_6 взяв ключ запалювання від автомобіля марки ВАЗ 21061 та почав рух в селі Рогозів і здійснив його переміщення. Крім того підтвердив, що 06.12.2025 він проходив в с. Велика Олександрівка неподалік магазину «Будівельний». Далі взяв цеглину, яка знаходилася на землі біля магазину, розбив скло металопластикових вхідних дверей та проник у приміщення магазину, де під прилавком побачив паперову коробку в якій зберігались грошові кошти та викрав їх. Після чого розпорядився ними на власний розсуд. З вартістю викрадених грошових коштів зазначеному в обвинувальному акті він повністю погоджується.

Обвинувачений, його захисник, прокурор не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, у зв`язку із чим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції та роз`яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 здійснив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України. Також судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднаного з проникненням у приміщення, в умовах воєнного стану, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України. Таку правову кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

У судовому засіданні ОСОБА_4 визнав свою провину, висловив жаль з приводу вчинених злочинів, у зв`язку із чим щире каяття суд визнає обставиною, яка пом`якшує його покарання.

У свою чергу, обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд виходить з того, що ним вчинено кримінальні правопорушення, які у відповідності до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами (ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України). Аналіз ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень свідчить про те, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення проти власності та проти безпеки руху, і експлуатації транспорту. Дані про особу ОСОБА_4 , свідчать про те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Відповідно до медичних довідок на обліку у психіатра та лікаря нарколога він не перебуває.

З урахуванням ступеня тяжкості й конкретних обставин кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_4 , особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 за кожне кримінальне правопорушення окремо таке покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років; за ч. 2 ст. 289 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим слід визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк шість років.

Правові підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом на підставі ст. 69 КК України відсутні.

Встановлено, що попереднім вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.05.2026 ОСОБА_4 , засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді п`яти років дев`яти місяців позбавлення волі.

Положеннями ч. 4 ст. 70 КК України передбачено, що за правилами частин першої - третьої цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Отже на підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.05.2026 слід призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк шість років шість місяців.

При цьому у строк покарання, остаточно призначеного цим вироком, ОСОБА_4 необхідно зарахувати покарання, фактично відбуте за попереднім вироком за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України, слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази, а саме: автомобіль марки ВАЗ 21061, 1982 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , з номером кузова НОМЕР_2 бежевого кольору – повернути власнику. З обвинуваченого слід стягнути на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта у кримінальному провадженні у загальній сумі 2674,20 гривень.

Клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не заявлялося.

Керуючись ст. 368, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.05.2026 слід призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців.

Початок строку покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання, остаточно призначеного цим вироком суду, частково відбуте покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.05.2026.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні у загальній сумі 2674,20 гривень.

Речові докази, а саме: автомобіль марки ВАЗ 21061, 1982 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , з номером кузова НОМЕР_2 бежевого кольору – повернути ОСОБА_6 .

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1