Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №161/3093/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3093/26

Провадження № 2-о/161/268/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Філюк Т.М.

присяжних Жадько О.А., Климовець О.Ф.

за участі секретаря судового засідання Романюк М.М.

представника заявників ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення фізичної особи померлою,-

в с т а н о в и в :

10 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про оголошення ОСОБА_4 померлим.

Заява обґрунтована тим, що її батько ОСОБА_4 був призваний на військову службу, яку проходив у військовій частині НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області зник безвісти.

З урахуванням викладеного, з метою оформлення свої спадкових прав, просить оголосити померлим громадянина України ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області під час виконання бойового завдання за призначенням в ході ведення бойових дій по захисту Батьківщини від збройної агресії російської федерації.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Шестерніна В.Д. від 13 лютого 2026 року цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , про оголошення фізичної особи померлою постановлено передати на розгляд до Ківерцівського районного суду Волинської області.

Згідно розпорядження голови Ківерцівського районного суду Волинської області Костюкевича О.К. від 24 лютого 2026 року дана справа передана на розгляд до Луцького міськрайонного суду Волинської області, оскільки неможливо утворити склад суду для розгляду справи у зв`язку із неможливістю призначення присяжних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям, 04 березня 2026 року заява ОСОБА_2 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , про оголошення фізичної особи померлої, 04 березня 2026 року надійшла до провадження судді Т.М. Філюк.

Ухвалою судді від 09 березня 2026 року відкрито окреме провадження у цивільній справі, залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України та призначено судове засідання.

20 квітня 2026 року від ОСОБА_3 надійшла заява про оголошення померлим ОСОБА_4 . Протокольною ухвалою суду 24 квітня 2026 року прийнято заяву ОСОБА_3 до спільного розгляду з заявою ОСОБА_2 .

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явились. Від представника Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення по справі, в яких вказував на відсутність підстав для задоволення заяви.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 являється батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

17 липня 2023 року надійшло сповіщення сім`ї № 127, в якому зазначено, що ОСОБА_4 13 липня 2023 року зник безвісті в районі н.п. Мала Токмачка Запорізької області під час виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом батьківщини.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1265 від

21 липня 2023 року було призначено службове розслідування за фактом

зникнення безвісти ОСОБА_4 .

Підставою для проведення вказаного службового розслідування стала

доповідь командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 №2366 від 14

липня 2023 року командиру 9АК через головного оперативного чергового, поданої на

основі доповіді командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1

майора ОСОБА_6 командиру військової частини НОМЕР_1 від 14 липня 2023

року про факт зникнення безвісти військовослужбовця НОМЕР_2 механізованого батальйону

військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до акта службового розслідування, за результатами

розслідування було встановлено, що під час виконання бойового завдання 13 липня

2023 року приблизно о 17 годині 00 хвилин в районі н.п. Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області бойова група натрапила на нерозірвану

авіабомбу під якою була міна-пастка. Ворог, помітивши військовослужбовців розпочав

кулеметний обстріл з окопу, маючи на меті підірвати нерозірвану авіабомбу. Солдат

ОСОБА_4 розпочав штурм ворожого окопу, щоб відвернути вогонь від

побратимів, даючи їм змогу відійти від зони обстрілу. Під час штурму окопу, солдата

ОСОБА_4 було поранено. Під щільним ворожим вогнем військовослужбовці не

змогли його евакуювати, і змушені були відступити. Більше вони його не бачили, що

є підставою вважати його зниклим безвістиза особливих обставин. Обставини

зникнення безвісти за особливих обставин пов`язані з проходженням військової

служби, та виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21 липня

2023 року №1265 гранатометника 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_4 , наказано вважати таким, що з 13 липня 2023 року, згідно бойового розпорядження військової частини НОМЕР_1 від 12 липня 2023 №579дск, був залучений до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Запорізькій та Дніпропетровській областях.

З копії витягу з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими № НОМЕР_4 вбачається ОСОБА_4 в системі обліковується як «Пошук особи».

Статтею 15 ЦК України визначено визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має нам меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у разі загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі за обставин, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним і може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23)).

Результат аналізу наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе тільки за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24 (провадження № 61-6220св25)).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, у подальшому затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376.

У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території, у зв`язку з чим суди можуть використовувати дані з відповідного Наказу для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Відповідно до Переліку у розділі І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» на території с. Мала Токмачка Малотокмачанської сільської Пологівського району Запорізької області бойові дії велись з 04.03.2022 до 11.12.2025, та з 12.12.2025 віднесена до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Таким чином, с. Мала Токмачка Малотокмачанської сільської Пологівського району Запорізької області, в районі якого під час виконання бойового завдання зник безвісти ОСОБА_4 , віднесена до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси та на даний час відсутні дані про припинення таких бойових дій (п.3.2 Розділ 3 Наказу).

ОСОБА_4 зник безвісти в результаті воєнних дій на території, де ведуться активні бойові дії, як на час звернення заявників з даною заявою так і під час розгляду справи судом, а тому заява про оголошення померлою цієї особи є передчасною та до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 293, 273, 315-319, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення фізичної особи померлоюзалишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту рішення 21 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М.Філюк

Присяжні: О.А. Жадько

О.Ф.Климовець