Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №157/1349/23 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1349/23

Провадження №2/157/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 серпня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Солошик Д.В.,

представника позивачки - адвоката Дмитрук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом, в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей і стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідно віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення старшою дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп. і на її користь судові витрати за надання професійної правничої допомоги. В обгрунтування позовних вимог зазначає, вона з відповідачем ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 22 липня 2011 року по даний час. Від цього шлюбу є двоє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з нею у будинку її батьків та перебувають на її утриманні. Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області у справі № 157/306/21 від 27 квітня 2021 року ухвалено стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 1 500 гривень щомісячно на кожну дитину, однак така сума аліментів є недостатньою для задоволення потреб дітей. Вона ніде не працюю, є особою з інвалідністю 3 групи, розмір її пенсії не дає можливості повністю забезпечити всі потреби дітей, які подорослішали, у зв`язку з чим збільшилися витрати на їх утримання, та, крім того, такі витрати збільшилися у зв`язку з підвищенням цін на продовольчі та непродовольчі товари. Ці обставини також призводить до погіршення її матеріального стану, а тому присуджений судом розмір аліментів не відповідає звичайним потребам дітей. Відповідач з 21 липня 2022 року проходить службу у Збройних Силах України, однак у якій військовій частині він служить вона не знає, оскільки вони не спілкуються, а він у своїх SMS- повідомленнях не хоче повідомляти про місце своєї служби, очевидно побоюючись, що з нього будуть стягнуті аліменти на користь їхніх дітей, адже на даний час заборгованість по аліментах за попереднім рішенням суду складає 46 900 грн. Оскільки відповідач більше року має регулярний значний дохід, однак свідомо ухиляється від виконання своїх аліментних зобов`язань, незважаючи на значний розмір його заробітку, вважає за необхідне в інтересах дітей звернутись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, оскільки батько неповнолітніх дітей спроможний надавати їм матеріальну допомогу в більшому розмірі, ніж це визначено попереднім рішенням суду. Враховуючи матеріальне становища платника аліментів (який має значно вищий дохід ніж вона, однак добровільно коштів на утримання дітей не надає), за її вибором, як матері, з якою проживає двоє неповнолітніх дітей, виходячи з положень ч. 5 ст. 183 СК України, за якою розмір аліментів на двох дітей судом встановлюється у розмірі однієї третьої заробітку (доходу) платника аліментів, вона й звертається до суду з заявою про зміну розміру аліментів з одного способу (стягнення твердої грошової суми) на інший спосіб виконання аліментних зобов`язань - стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Право вибору способу виконання батьком обов`язку щодо утримання неповнолітніх дітей належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина. Розмір призначених судом аліментів має бути виправданий дійсними потребами дитини та враховувати матеріальне становище сторін. Вона є особою з інвалідністю 3 групи, постійної роботи не має. Натомість відповідач є молодою особою, фізично здоровим, інших власних дітей не має, в іншому шлюбі не перебуває, а тому спроможний сплачувати аліменти на утримання обох дітей у більшому розмірі, ніж той, який був визначений за попереднім рішенням суду, оскільки протягом останнього року його матеріальний стан покращився внаслідок отримання заробітної плати значного розміру за час перебування на службі у Збройних силах України. Відповідач спроможний сплачувати аліменти у зазначеному нею розмірі і вони забезпечать необхідні потреби його дітей.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник - адвокат Дмитрук Л.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з викладений у позовній заяві підстав і пояснила, що відповідач на цей час вже звільнений з військової служби, є особою з інвалідністю, та як колишній військовослужбовець отримує достатній розмір пенсії, а тому він може сплачувати аліменти на утримання своїх двох неповнолітніх дітей у зазначеному позивачкою розмірі. Будучи обізнаним про розгляд справи, відповідач відзиву на позовну заяву не подав, а також не надав жодних відомостей про свої доходи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча у встановленому законом порядку був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи за зареєстрованим його місцем проживання, що підтверджується розпискою АТ «Укрпошта» про вручення судового відправлення, та за останнім повідомленим відповідачем суду місцем проживання, що підтверджується трекінгом відправлення, згідно з яким відповідач відсутній за повідомленою ним суду адресою. Причину неявки у судове засідання ОСОБА_2 не повідомив і відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За таких обставин та беручи до уваги те, що представник позивача ОСОБА_7 не заперечила проти заочного розгляду справи, ухвалою суду від 20 серпня 2026 року, що постановлена у судовому засіданні без оформлення окремого документа та занесена секретарем до протоколу судового засідання, постановлено провести заочний розгляд справи і ухвалити заочне рішення за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими Главою 11 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивачки, з`ясувавши обставини справи і дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6, 7).

Неповнолітні діти сторін ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають з матір`ю – позивачкою ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 667 від 14.07.2023 Видертського старостинського округу виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради.

Згідно з рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 квітня 2021 року, яке набрало законної сили 28 травня 2021 року, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 1 500 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 2 березня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України).

За змістом ст. 183 Сімейного кодексу України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Розмір аліментів у твердій грошовій сумі суд визначає за заявою одержувача (ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України).

Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) або у твердій сумі проводиться з урахуванням як положень ст. 182 Сімейного кодексу України, так і положень ст. ст. 183, 184 Сімейного кодексу України.

Частиною 1 ст. 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Верховний Суд України у своїй постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 висловив правову позицію про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 Сімейного кодексу України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

З часу присудження судом аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн на кожну дитину матеріальне становище відповідача, на думку суду, змінилося. ОСОБА_2 , який 29.08.2025, згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03 липня 2026 року № 3853, був звільнений з військової служби за сімейними обставинам, має регулярний дохід, зокрема, отримує пенсію як особа з інвалідністю.

На час прийняття судом рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання його двох неповнолітніх дітей останній регулярного доходу не мав.

Будь-яких доказів щодо своїх доходів відповідач суду не подав, тобто не довів, що у нього погіршилося матеріальне становище і він не має змоги сплачувати аліменти на утримання своїх двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу).

Окрім того, з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів, діти сторін подорослішали, збільшилися витрати на їх утримання, що у сукупності з підвищенням цін на продовольчі та непродовольчі товари, свідчить про погіршення матеріального стану позивачки, яка є особою з інвалідністю 3 групи (що не було враховано судом під час прийняття рішення про стягнення аліментів), і про те, що присуджений судом розмір аліментів не відповідає звичайним потребам двох неповнолітніх дітей відповідача.

З огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що належить змінити спосіб стягнення аліментів і стягувати їх з відповідача на утримання його двох неповнолітніх дітей розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідно віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Оскільки позивачка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому з відповідача, згідно зі ст. 141 ЦПК України, належить стягнути в користь держави судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу як різновид судових витрат покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

Як вбачається із змісту договору про надання правничої допомоги, укладеного між позивачкою та адвокатом Дмитрук Л.І., квитанцій до прибуткового касового оредара № 5 від 14 липня 2023 року на суму 1 500 грн та № 14 від 24 листопада 2025 року на суму 2 000 грн, і розрахунку вартості послуг адвоката, витрати позивачки на професійну правничу допомогу склали 3 500 грн і ці витрати полягають у виготовленні позовної заяви (затрачено 1, 5 год, вартість 1500 грн), представництві інтересів позивачки у суді, участі у судових засіданнях 24.07.2023, 18.09.2023, 19.11.2025, 09.12.2025 (затрачено 2 год, вартість 2 000 грн).

Враховуючи обсяг наданої адвокатом Дмитрук Л.І. правничої допомоги, зміст підготовленої нею позовної заяви, її обсяг та кількість часу, затраченого адвокатом для надання позивачці професійної правничої допомоги, яка полягала також в участі у судових засіданнях, у тому числі і 20 серпня 2026 року, критерії реальності адвокатських витрат, розумності та співмірності, і те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд дійшов висновку, що на користь позивачки з відповідача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмір 3 500 грн.

Керуючись ст.ст. 10 - 13, 77-81, 133, 137, 141, 280 - 283, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідно віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Головуючий: О.В. Антонюк