Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №947/34353/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

Справа № 947/34353/26

Провадження № 3/947/3352/26

21.08.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м.Одеси Борщов І.О., розглянувши у приміщені суду справу про адміністративне правопорушення за протоколом серія ВБА №181794 від 11.08.2026, складений інспектором СПДН ОРУП№1 ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції Ждравським М.О. щодо

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно не працевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КпАП України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11.08.2026, близько 22.20 год., за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності неповнолітнього сина ОСОБА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини – гр. ОСОБА_3 (протокол про адміністративне праопоуршення ВБА №181739 від 11.08.2026), внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 , приймаючи участь в розгляді справи, визнав провину у скоєному адміністративному правопорушенні, щиро розкаявся, особисто надавши пояснення, які повністю узгоджуються з протоколом про адміністративне правопорушення, та іншими матеріалами справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства, – особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Законом «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22.05.2024 № 3733-IX (набрав чинності 19.12.2024) введено окрему норму щодо визнання малолітньої чи неповнолітньої особи потерпілою, якщо домашнє насильство або насильство за ознакою статі було вчинено в її присутності.

Так, у ч.4 ст.269 КУпАП визначено, що у разі, якщо адміністративне правопорушення, передбачене у статті 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілою, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Варто звернути увагу на Директиву (ЄС) 2024/1385 від 14.05.2024 Європейського парламенту та Ради ЄС про протидію насильству щодо жінок та домашньому насильству, в якій йдеться про те, що присутність дітей при вчиненні домашнього насильства може мати для них руйнівні наслідки з огляду на їхню вразливість. Діти, які стають свідками домашнього насильства в сім`ї чи вдома, як правило, зазнають прямої психологічної та емоційної шкоди, яка впливає на їхній розвиток, і піддаються підвищеному ризику постраждати від фізичних і психічних захворювань, як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Визнання постраждалими дітей, які зазнали шкоди безпосередньо через те, що стали свідками домашнього насильства, є важливим кроком у захисті дітей, які потерпають через домашнє насильство.

Винність ОСОБА_1 у вчиненому підтверджується сукупністю доказів, що є у справі: протоколом про адміністративне правопорушення, заявою та письмовими поясненнями постраждалої від домашнього насильства особи, рапортом інспектора поліції, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, терміновим заборонним приписом стосовно кривдника тощо.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю неповнолітнього, то він визнається винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КпАП України.

Враховуючи характер скоєного адміністративного правопорушення та його наслідки, особу правопорушника, вчинення ним адміністративного правопорушення вперше, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації стягнення, суд вважає, що у даному випадку відсутня необхідність направлення ОСОБА_1 на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, відповідно до статті 39-1 КпАП України.

Визначаючи міру відповідальності правопорушника, враховується характер адміністративного правопорушення, данні про особу винного, а також, відсутність обтяжуючих обставини по справі, суд вважає за необхідне призначити стягнення у вигляді штрафу

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.221, 283, 284 КпАП України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КпАП України, на підставі якої піддати його адміністративному стягненню в вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 510 (П`ятсот десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (Шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 положення ст.308 КпАП України, згідно якої у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ст.307 КпАП України, а саме не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. Після чого в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти діб з моменту її винесення.

Суддя Борщов І. О.