Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №733/613/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 733/613/26

Головуючий у першій інстанції – Карапиш Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1710/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Луговця О.А., Любчика О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на заочне рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Карапиш Т.В. від 16.06.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

16.04.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» через систему «Електронний суд» звернулося до Ічнянського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 171795945 від 02.03.2021 у розмірі 44 799,48 грн, а також стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Позовна заява вмотивована тим, що 02.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 171795945 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV355QY, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 10 550,00 грн. У подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди від 13.03.2021 та 15.03.2021, якими суму кредиту збільшено відповідно на 500,00 грн та 450,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір наданих кредитних коштів склав 11 500,00 грн.

Позивач зазначав, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, тоді як відповідач свої зобов`язання з їх повернення та сплати процентів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Також позивач посилався на те, що право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося на підставі договорів факторингу: спочатку від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», згодом – до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а на підставі Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 та Реєстру боржників від 14.07.2025 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», яке набуло статусу нового кредитора за зобов`язаннями відповідача.

За твердженням позивача, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становила 44 799,48 грн, із яких 11 499,25 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 33 300,23 грн – заборгованість за процентами. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань позивач просив стягнути зазначену суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Ічнянський районний суд Чернігівської області своїм заочним рішенням від 16.06.2026 відмовив у позові ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 02.03.2021 кредитного договору № 171795945 в електронній формі, укладення до нього додаткових угод від 13.03.2021 та 15.03.2021, а також отримання відповідачем кредитних коштів. Водночас суд дійшов висновку, що позивач не набув права вимоги за вказаним кредитним договором, оскільки Договір факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений 28.11.2018, тобто до виникнення зобов`язання між первісним кредитором і відповідачем, яке виникло лише 02.03.2021. Із огляду на це, право вимоги за неіснуючим на момент укладення договору факторингу зобов`язанням не могло перейти до ТОВ «Таліон Плюс», а відтак не могло бути відступлене в подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс». У зв`язку з недоведеністю набуття позивачем прав первісного кредитора, суд дійшов висновку про відсутність у нього права на пред`явлення позову та відмовив у задоволенні позовних вимог.

23.06.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга від ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», яку 24.06.2026 зареєстровано канцелярією суду, у якій апелянт просить скасувати заочне рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16.06.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права вимоги до відповідача. Апелянт зазначає, що судом правильно встановлено факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Договору № 171795945 від 02.03.2021, додаткових угод до нього, отримання відповідачем кредитних коштів, а також факт укладення договорів факторингу та переходу права вимоги за спірним кредитним договором. Разом із тим, суд безпідставно дійшов висновку про те, що право вимоги не могло перейти до позивача лише з тієї підстави, що первісний договір факторингу № 28/1118-01 був укладений до виникнення кредитного зобов`язання. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки чинне законодавство допускає відступлення як існуючих, так і майбутніх грошових вимог. Договір факторингу № 28/1118-01 передбачав передачу прав вимоги, визначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а право вимоги переходило до фактора не в момент укладення договору факторингу, а в день підписання відповідного реєстру прав вимоги. Саме Реєстр прав вимоги № 136 від 01.06.2021 був підписаний після виникнення кредитного зобов`язання, у зв`язку з чим право вимоги до відповідача правомірно перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому – до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивача.

Відзив на апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, установивши факт укладення кредитного договору, додаткових угод до нього та отримання відповідачем кредитних коштів, виходив із того, що позивач не набув права вимоги за спірним кредитним договором, оскільки первісний договір факторингу був укладений до виникнення відповідного кредитного зобов`язання.

Суд установив, що 02.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із Заявкою на отримання грошових коштів в кредит, зазначивши свої персональні дані, дані паспорту, електронну адресу, адресу проживання та реєстрації, а також номер банківської картки НОМЕР_1 (а.с. 73).

Зі змісту вказаної Заявки вбачається, що в розділі «Загальна інформація» позичальником визначено суму кредиту в розмірі 10 550,00 грн та строк кредитування – 30 днів.

02.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено у формі електронного документа Договір № 171795945, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 10 550,00 грн. Договір підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим персональним ідентифікатором MNV355QY.

Згідно з пунктом 1.1 Договору № 171795945 кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, на суму 10 550,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – Правила).

Зі змісту пункту 1.2 Договору № 171795945 убачається, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період).

Сторони погодили, що встановлений в пункті 1.2 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (пункт 1.3 Договору № 171795945).

Формулу розрахунку строку продовження Дисконтного періоду також наведено в пункті 1.3 Договору № 171795945.

У пункті 1.4 Договору № 171795945 сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються залежно від строку та умов користування кредитними коштами. Протягом строку кредитування, визначеного пунктом 1.2 Договору, проценти нараховуються за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 0,49 % від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі продовження Дисконтного періоду відповідно до пункту 1.3 Договору проценти з наступного дня після закінчення строку, визначеного пунктом 1.2 Договору, нараховуються за Індивідуальною процентною ставкою у розмірі 1,22 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Якщо ж позичальник після закінчення Дисконтного періоду продовжує користуватися кредитом без своєчасної сплати процентів у порядку, передбаченому пунктом 1.3 Договору, умови щодо застосування Дисконтної та Індивідуальної процентних ставок скасовуються, а проценти з дати надання кредиту нараховуються за Базовою процентною ставкою у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування ним із обов`язком позичальника сплатити різницю між фактично сплаченими процентами та процентами, нарахованими за Базовою процентною ставкою.

Згідно з пунктом 1.5 Договору № 171795945 позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах пункту 1.3 цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом Дисконтного періоду.

Умовами пунктів 1.6-1.8 Договору № 171795945 сторони погодили порядок повернення кредиту та нарахування процентів після закінчення Дисконтного періоду. Зокрема, основна сума кредиту підлягає поверненню не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі продовження користування кредитними коштами після його закінчення – не пізніше строку, визначеного пунктом 1.7.1 Договору, але в будь-якому випадку до закінчення строку дії Договору. При цьому сторони визначили, що факт подальшого користування кредитними коштами після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), яка має наслідком продовження строку користування кредитом. За таких умов строк виконання зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту щоденно переноситься на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів, а з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 2,30 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Проценти, визначені пунктами 1.4 та 1.7.2 Договору, нараховуються за кожний день користування кредитом, починаючи з дня його надання і до дня фактичного повернення позичальником суми кредиту.

У пункті 4.3 Договору № 171795945 сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії Договору (після спливу 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання у розмірі, визначеному пунктом 1.7.2 Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (пункт 4.1 Договору № 171795945).

У Додатку № 1 до Договору (Графік розрахунків) сторони погодили, що орієнтовна загальна вартість кредиту за Дисконтною процентною ставкою становить 12 101,00 грн, із яких 10 550,00 грн – сума кредиту та 1 551,00 грн – загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування ним. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована з урахуванням застосування Дисконтної процентної ставки, становить 177,79 % (а.с. 77 зворот).

Аналогічні відомості щодо суми кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту, загальних витрат за кредитом та орієнтовної реальної річної процентної ставки наведені у Паспорті споживчого кредиту (а.с 74).

На підтвердження виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своїх зобов`язань за Договором № 171795945 від 02.03.2021 до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення (а.с. 101) та довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 171795945/15082025/Э від 15.08.2025, згідно з якою кредитодавцем 02.03.2021 було ініційовано платіжну операцію з перерахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 10 550,00 грн. Довідка містить реквізити платіжної операції, зокрема ідентифікатор платіжної операції, дату та час ініціювання платіжної інструкції (02.03.2021 о 07:00:37) та дату і час завершення платіжної операції надавачем платіжних послуг (02.03.2021 о 07:00:49) (а.с. 82).

Факт зарахування 02.03.2021 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 10 550,00 грн підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали Ічнянського районного суду Чернігівської області, та випискою за рахунком ОСОБА_1 , отриманою судом першої інстанції (а.с. 126, 127).

13.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 171795945 від 02.03.2021, відповідно до умов якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 500,00 грн на строк дії Договору на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути надані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору (а.с. 78).

Умовами Додаткової угоди сторони також погодили викласти Графік розрахунків (Додаток № 1 до Договору) у новій редакції, відобразивши в ньому єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на 500,00 грн. При цьому інші умови Договору залишилися без змін (а.с. 78 зворот).

На підтвердження виконання зазначеної Додаткової угоди до матеріалів справи долучено копію платіжної інструкції (а.с. 98 зворот) та довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про ініціювання 13.03.2021 платіжної операції з перерахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 500,00 грн.

Факт зарахування зазначених коштів підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду першої інстанції та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 81 зворот, 126, 127 зворот).

15.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 171795945 від 02.03.2021, відповідно до умов якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 450,00 грн на строк дії Договору на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути надані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору.

Цією Додатковою угодою сторони також погодили викласти Графік розрахунків (Додаток № 1 до Договору) у новій редакції, відобразивши в ньому єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на 450,00 грн, тоді як інші умови Договору залишилися незмінними.

Виконання кредитодавцем умов зазначеної Додаткової угоди підтверджується копією платіжного доручення (а.с. 98), довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про ініціювання 15.03.2021 платіжної операції з перерахування відповідачу 450,00 грн, а також відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» та випискою за рахунком відповідача, наданими на виконання ухвали суду першої інстанції (а.с. 81, 126, 127 зворот).

Відповідач узяті на себе за Договором та додатковими угодами до нього зобов`язання належним чином не виконав, кредитні кошти у строки та порядку, визначені умовами Договору, не повернув, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та наданим позивачем, станом на 01.06.2021 заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 171795945 від 02.03.2021 становила 29 459,64 грн, із яких: 11 499,25 грн – заборгованість за тілом кредиту та 17 960,39 грн – заборгованість за процентами (а.с. 58-59).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор – прийняти такі права вимоги та передати клієнту грошові кошти на умовах, визначених Договором (а.с. 21-24).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5, 4.1 Договору факторингу право вимоги охоплює всі права кредитодавця за кредитними договорами, у тому числі права вимоги, строк виконання яких настав або виникне в майбутньому, а перехід права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, форма якого визначена додатком № 1 до Договору.

Додатковими угодами № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022 та № 32 від 31.12.2023 сторони, зокрема, продовжували строк дії Договору факторингу, який діяв до 31.12.2024 включно (а.с. 26 зворот, 27-30, 32, 32 зворот, 33).

Як убачається з Реєстру прав вимоги № 136 від 01.06.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 171795945 від 02.03.2021 на загальну суму 29 459,64 грн, із яких: 11 499,25 грн – заборгованість за тілом кредиту та 17 960,39 грн – заборгованість за процентами (а.с. 34 зворот).

На виконання умов Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторонами підписано Протокол узгодження предмета факторингу до Реєстру прав вимоги № 136 від 01.06.2021, яким погоджено, зокрема, перелік прав вимоги, що відступаються фактору, дату відступлення прав вимоги (а.с. 35 зворот).

До матеріалів справи також долучено Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 щодо сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 136 від 01.06.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, який містить відомості про взаємні розрахунки сторін за зазначеним Реєстром прав вимоги (сума фінансування – 9 400 965,29 грн; оплата послуг фактора – 100,00 грн) (а.с. 35).

ТОВ «Таліон Плюс» сформовано розрахунок заборгованості, відповідно до якого за рахунок подальшого нарахування процентів розмір заборгованості ОСОБА_1 збільшився до 44 799,48 грн, із яких 11 499,25 грн – заборгованість за тілом кредиту та 33 300,23 грн – заборгованість за процентами (а.с. 60).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор – прийняти такі права вимоги та передати клієнту грошові кошти на умовах, визначених Договором. Відповідно до умов Договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги (а.с. 36-38).

Додатковими угодами № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022 сторони продовжили строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно (а.с. 40 зворот, 41).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 171795945 від 02.03.2021 на загальну суму 44 799,48 грн, із яких: 11 499,25 грн – заборгованість за тілом кредиту та 33 300,23 грн – заборгованість за процентами (а.с. 42-43).

На виконання умов Договору факторингу сторонами підписано Протокол узгодження предмета факторингу до Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023, яким погоджено перелік прав вимоги, що відступаються (а.с. 44).

Матеріали справи містять копію платіжної інструкції в національній валюті № 4586 від 31.08.2023, відповідно до якої ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з Реєстром прав вимоги № 11 від 31.08.2023 та Договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, що підтверджує здійснення сторонами розрахунків на виконання зазначеного договору факторингу (а.с. 44 зворот).

11.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (фактор) укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, а фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування на умовах, визначених Договором (а.с. 45-48).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 171795945 від 02.03.2021 на загальну суму 44 799,48 грн, із яких: 11 499,25 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту та 33 300,23 грн – прострочена заборгованість за процентами (а.с. 51-52).

Факт передачі Реєстру боржників підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників, підписаним сторонами на виконання Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 (а.с. 53).

Матеріали справи містять копії платіжних інструкцій про перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» грошових коштів із призначенням платежу в кожній: «Часткова Оплата фінансування за відступлення Права Вимоги згідно Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року, без ПДВ», що свідчить про здійснення сторонами розрахунків на виконання зазначеного договору (а.с. 54-58).

Таким чином, на підставі Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 та Реєстру боржників до нього до позивача, як стверджує останній, перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 171795945 від 02.03.2021 у розмірі 44 799,48 грн, у тому числі право вимоги щодо стягнення суми основного боргу та нарахованих процентів.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Як убачається з довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», під час укладення Договору № 171795945 від 02.03.2021 відповідачу було надіслано одноразовий персональний ідентифікатор MNV355QY, який використано для підписання договору, при цьому в системі зафіксовано дату та час його відправлення, введення позичальником і підписання договору.

Наведені документи узгоджуються між собою та підтверджують укладення Договору № 171795945 від 02.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», а також отримання останнім кредитних коштів.

Разом із тим, спірним у цій справі є питання набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за Договором № 171795945 від 02.03.2021.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 був укладений до виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , яке виникло лише після укладення кредитного договору 02.03.2021. За таких обставин суд дійшов висновку, що право вимоги за зобов`язанням, яке не існувало на момент укладення договору факторингу, не могло бути передане, а отже, позивач не довів набуття права вимоги за спірним кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови в задоволенні позову, однак, не погоджується з мотивами такої відмови з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (статті 517 ЦК України).

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Отже, за договором факторингу допускається відступлення наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: наявної вимоги – строк платежу; майбутньої вимоги – момент виникнення.

Наявна вимога – це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав. До наявних вимог відносяться й «недозрілі» грошові вимоги – різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу.

Майбутня вимога – це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.

У договорі факторингу має бути індивідуалізоване право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги повинні бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного – кредитора, так і пасивного – боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки).

Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 07.01.2026 у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).

Відповідно до пункту 1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Ураховуючи, що строк дії Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 неодноразово продовжувався додатковими угодами та був чинним станом на 01.06.2021 (день складання реєстру прав вимоги № 136 від 01.06.2021), тому станом на зазначену дату первісний кредитор – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» управі був відступити ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за Договором № 171795945 від 02.03.2021, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , за яким настав строк виконання.

Із урахуванням вищевказаних висновків Верховного Суду, колегія суддів уважає помилковими мотиви суду першої інстанції, які стали підставою для відмови в позові, а саме, що на момент укладення Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до відповідача за Договором № 171795945 від 02.03.2021, а тому таке право не могло бути предметом подальшого відступлення.

Разом із тим колегія суддів уважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження виконання умов Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у частині сплати фактором суми фінансування за відступлене право вимоги. За таких обставин, відсутні належні докази переходу права грошової вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а відтак і подальшого переходу такого права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Так, у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17 виснувано, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (стаття 1077 ЦК України) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах.

У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 та ін.).

Отже, належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги) у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.

Розділом 3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 передбачено, що фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визнається сторонами в кожному реєстрі прав вимоги окремо. Згідно підпункту 3.1.2 фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором в порядку, погодженому сторонами у відповідному реєстрі прав вимоги. Підпунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Пунктами 2, 3 Реєстру прав вимоги № 136 від 01.06.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог, становить 40% від основної суми заборгованості (тіла кредиту) та складає 9 400 965,29 грн. Визначено, що сума фінансування за цим реєстром прав вимоги підлягає сплаті фактором у чотири етапи до 20 числа кожного календарного місяця. Кожний платіж повинен бути не менше 25 % від суми фінансування.

На підтвердження виконання зазначених умов позивачем надано підписаний ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 136 від 01.06.2021 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 35), який не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 (у редакції постанови Правління Національного банку України № 51 від 14.05.2026), документи за платіжними операціями мають статус первинних документів та можуть використовуватися під час урегулювання спірних питань.

Водночас матеріали справи не містять платіжних інструкцій, платіжних доручень, банківських виписок чи інших первинних документів, які б підтверджували сплату ТОВ «Таліон Плюс» суми фінансування на виконання Реєстру прав вимоги № 136 від 01.06.2021.

Усі укладені до Договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018 додаткові угоди не змінюють визначений самим договором порядок оплати: фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору.

Звернення позивачем у своїй апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 07.01.2026 у справі №727/2790/25, де зроблено правовий висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між первісним кредитором – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», є лише частково слушним, оскільки в даній справі суд касаційної інстанції проаналізував сутність понять «наявна», «недозріла», «майбутня» вимога та дав оцінку лише доказів оплати ціни продажу факторами відповідним клієнтам за договорами факторингу, укладеними між новими кредиторами: ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс». При цьому за основу доказів такої оплати були покладені саме платіжні інструкції про перерахування коштів.

Разом із тим, зі змісту зазначеної постанови Верховного Суду не вбачається аналіз, оцінка і висновки суду щодо наявності у справі доказів оплати за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між первісним кредитором – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», тобто на першому етапі факторингового ланцюжка відступлення прав вимоги.

Водночас саме ця обставина має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки від доведеності переходу прав вимоги від первісного кредитора до першого фактора залежить і доля наступних факторингових договорів, відступлення прав вимоги за якими носить похідний характер, як то і зазначив у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції.

Із огляду на викладене, колегія суддів уважає, що згадана постанова Верховного Суду не може бути повністю застосована до даної справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги за Договором № 171795945 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Відтак наступні договори факторингу, які ґрунтуються на набутті ТОВ «Таліон Плюс» відповідного права вимоги, самі по собі не можуть підтвердити його подальший перехід до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Ураховуючи помилковість мотивів, якими керувався суд першої інстанції при відмові в позові, колегія суддів уважає, що рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16.06.2026 належить змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Оскільки апеляційний суд змінює лише мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, не змінюючи його резолютивної частини, підстав для зміни розподілу судових витрат, а також для їх нового розподілу, відповідно до статті 141 ЦПК України, немає.

Керуючись статтями 367-369, 374, частиною четвертою статті 376, статтями 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

Змінити заочне рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16.06.2026, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині заочне рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 04.08.2026.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: О.А. Луговець

О.В. Любчик