Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №496/7227/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5362/26

Справа № 496/7227/25

Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника Косєй Катерини Віталіївни

на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 19 січня 2026 року, ухвалене Біляївським районним судом Одеської області, у складі: судді Пендюри Л.О. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 152, 180, 192 СК України просив зменшити розмір аліментів, що згідно судового наказу Біляївського районного суду Одеської області № 496/4607/24 від 01.08.2024 стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі судового наказу Біляївського районного суду Одеської області № 496/4607/24 від 01.08.2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви до суду - 09.07.2024 року та до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом усього періоду після набрання чинності судовим наказом Біляївського районного суду Одеської області № 496/4607/24 від 01.08.2024 року ОСОБА_1 сумлінно виконував покладений на нього обов`язок зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 . Аліментні платежі здійснювалися регулярно та в установлених законом розмірах, відповідно до визначеної судом частки від доходу, що підтверджує відповідальне ставлення боржника до забезпечення потреб дитини та участі у її вихованні.

Причиною звернення позивача до суду із даним позовом стала істотна зміна його сімейного та матеріального стану, які безпосередньо впливають на його здатність виконувати фінансові зобов`язання, встановлені судовим наказом від 01.08.2024 року про стягнення аліментів, а саме:

- укладення нового шлюбу та народження другої дитини у новому шлюбі створили додаткові сімейні зобов`язання, що значно впливають на структуру сімейних витрат та потребують належного розподілу ресурсів для забезпечення базових потреб та життєдіяльності членів родини;

- тимчасова відсутність доходу у дружини позивача у зв`язку з відпусткою по догляду за дитиною до трьох років суттєво змінює фінансову ситуацію сім`ї, оскільки всі поточні витрати лягають на плечі позивача;

- стан здоров`я дружини потребує регулярного медичного спостереження, обстеження та лікування, що включає як стандартні, так і спеціалізовані медичні процедури, консультації та аналізи, загальна вартість яких є значною та систематично повторюється. Постійний характер цих витрат створює стале фінансове навантаження на сімейний бюджет та прямо впливає на можливості позивача забезпечувати утримання дитини у попередньому обсязі;

- для покриття сімейних потреб та підтримки нормального рівня життя позивачем та його дружиною були взяті кредити. Заборгованість за кредитами, що станом на 30.09.2025 року та 08.10.2025 року складає 34 254,66 грн та 75 268,30 грн відповідно, створює додаткове фінансове навантаження, яке об`єктивно впливає на матеріальне становище сім`ї та потребує оцінки судом у загальному контексті сімейного бюджету;

- поряд з аліментами на утримання ОСОБА_3 позивач також сплачує аліменти на утримання своєї колишньої дружини. Так, заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23.09.2024 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх його заробітків (доходів) щомісячно, починаючи з 09.07.2024 року і до досягнення ОСОБА_3 , малолітньою, ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, станом на даний час розмір відрахувань на аліменти із заробітної плати позивача становить 50 % його доходу (а.с. 1-5).

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, зазначаючи, що до 10.12.2025 позивач сплачував сукупно половину (1/2) свого доходу у формі аліментних платежів – по одній четвертій частині на дитину та на колишню дружину. Принципово важливим для розгляду справи є той незаперечний факт, що з 10.12.2025, у зв`язку із досягненням дитиною трирічного віку, припинилося стягнення аліментів на утримання відповідача. Це означає, що матеріальне становище позивача не погіршилося, а навпаки, значно покращилося, оскільки з цієї дати він зобов`язаний сплачувати лише одну четверту частину доходу замість попередньої половини. Більше того, згідно з довідкою Міністерства оборони України про грошове забезпечення військовослужбовця, наданою самим позивачем як доказ, його дохід складається із суми грошового забезпечення в розмірі 37 235 грн та додаткової винагороди, яка коливається від 37 000 гривень до 108 000 гривень на місяць залежно від характеру виконуваних завдань, та інших факторів. Навіть при середньому доході у розмірі 100 000 гривень на місяць припинення аліментів на колишню дружину означає вивільнення до 25 000 гривень щомісяця, або 300 000 гривень на рік. Таким чином, замість погіршення матеріального становища, на яке посилається позивач, фактично відбулося його значне покращення внаслідок припинення аліментних зобов`язань перед колишньою дружиною. Подання позову про зменшення аліментів на дитину одночасно із припиненням аліментів на колишню дружину, на думку відповідача, являє собою спробу отримати подвійну матеріальну вигоду за рахунок інтересів неповнолітньої дитини, що суперечить як принципу справедливості, так і основним засадам сімейного законодавства щодо пріоритету прав та інтересів дитини. Позивач обґрунтовує своє прохання про зменшення аліментів народженням другої дитини, укладенням нового шлюбу, станом здоров`я нової дружини, її перебуванням у декретній відпустці та наявністю кредитних зобов`язань, однак критичний аналіз цих обставин свідчить про їхній виключно добровільний характер та відсутність будь-якої незалежності від волі позивача (а.с. 31-38).

У відповіді на відзив позивач зазначив, що народження іншої дитини та укладення шлюбу збільшило обсяг сімейних зобов`язань позивача і вплинуло на розподіл його фінансових ресурсів. Досягнення дитиною трирічного віку створює для матері реальну можливість працевлаштування та участі у матеріальному забезпеченні дитини. Обмеження участі позивача у щоденному вихованні зумовлені проходженням військової служби та не можуть бути використані, як аргумент проти перегляду аліментних зобов`язань. За таких умов сукупність наведених обставин безпосередньо впливає на фінансові можливості сторін та має бути врахована судом при визначенні справедливого, пропорційного та обґрунтованого розміру аліментів з дотриманням принципу рівності прав усіх дітей та балансу інтересів сторін. За таких обставин представник позивача вважає, що суду слід врахувати, при зміні сімейного стану позивача, а саме - народження дитини від іншого шлюбу, то така обставина є самостійною підставою для перегляду розміру аліментів (а.с. 44-46).

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 19.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – задоволено.

Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за судовим наказом Біляївського районного суду Одеської області від 01.08.2024 року у справі № 496/4607/24, з 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 71-78зв.).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника Косєй Катерини Віталіївни просить рішення Біляївського районного суду Одеської області від 19 січня 2026 року у справі № 496/7227/25 – скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити повністю. Залишити чинним судовий наказ Біляївського районного суду Одеської області від 01.08.2024 року у справі № 496/4607/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Скаржник вважає, що рішення Біляївського районного суду Одеської області від 19 січня 2026 року у справі № 496/7227/25 є незаконним та необґрунтованим внаслідок:

1) неповного з`ясування обставин справи – суд не дослідив факт припинення аліментних зобов`язань позивача на утримання колишньої дружини, не встановив реальний розмір доходу позивача, не оцінив матеріальне становище відповідачки та потреби дитини, не врахував додаткові джерела доходу сім`ї позивача (пункт 1 частини першої статті 376 ЦПК України);

2) невідповідності висновків суду обставинам справи – висновок про непогіршення матеріального становища дитини суперечить встановленим фактам (відсутність доходу у матері, високий дохід батька, значна різниця у розмірі аліментів); доводи відповідачки відхилені без мотивації (пункт 3 частини першої статті 376 ЦПК України);

3) неправильного застосування норм матеріального права – помилкове застосування статті 183 СК України як механічної формули, невикористання статті 182 СК України в повному обсязі, ігнорування принципу найкращих інтересів дитини (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України) (а.с. 83-87).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з повним і всебічним дослідженням обставин справи, на підставі належної оцінки наданих сторонами доказів та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, такою, що не містить доводів, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права (а.с. 105-109).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 18.08.2026, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник відповідача (скаржника) ОСОБА_2 – ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 – у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки особисто отримав судову повістку-повідомлення на 18.08.2026, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 128), а також у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як його повноважний представник ОСОБА_4 отримала судову повістку-повідомлення на 18.08.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 26.06.2026 о 09:20:14, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 121), відповідач ОСОБА_2 – у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримала судову повістку-повідомлення на 18.08.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 26.06.2026 о 09:20:14, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 120), в судове засідання не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 1682 від 28.12.2022 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 10).

На підставі судового наказу Біляївського районного суду Одеської області від 01.08.2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви до суду – 09.07.2024 року та до досягнення дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23.09.2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини всіх його заробітків (доходів) щомісячно, починаючи з 09.07.2024 року і до досягнення малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник позивача, як на підставу позову про зменшення розміру аліментів, посилається на зміну сімейного стану позивача та погіршення його матеріального становища.

На підтвердження своїх доводів позивач надав наступні докази:

- копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 21 вересня 2024 року на підставі актового запису № 1294, складеного Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 21 вересня 2024 року, відповідно до якої 21.09.2024 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_6 . Після укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с. 13);

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 серії НОМЕР_5 , виданого 18 червня 2025 року на підставі актового запису № 1102, складеного Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 18 червня 2025 року, відповідно до якої батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (а.с. 14);

- довідку АТ «Українська залізниця» № ЦПС-10-33/248 від 29.09.2025 року, згідно з якою ОСОБА_9 дійсно працює у філії «Оператор припортових станцій» АТ «Українська залізниця» та займає посаду чергового станційного поста централізації станції Одеса-Порт позакласна. ОСОБА_9 з 01.10.2025 року надана відпустка по догляду за дитиною до 3-х років (наказ від 29.09.2025 № 670-в/тр) (а.с. 15);

- консультаційні висновки лікаря кардіолога від 27.05.2025 року, від 30.05.2025 року та від 05.09.2025 року, відповідно до яких ОСОБА_9 встановлено діагноз: соматоформна вегетативна дисфункція серця і серцево-судинної системи. Мала аномалія розвитку серця – добавочна хорда. Пролапс передньої створки мітрального клапану. Поодинока шлуночкова екстрситолія. Екстрситолічна аритмія. СН А ст (І ст) зі зб ФВ ЛШ – 59%. Анемія нез`ясованого ґенезу. Лікування – медикаментозне за результатами обстеження (а.с. 16);

- виписку по пацієнту ОСОБА_9 у період 28.05.2025 року по 28.05.2025 року, згідно з якою останній надавалася послуга – ехокардіографія, вартість 1584 грн (а.с. 19);

- виписку по пацієнту ОСОБА_9 у період з 27.05.2025 року по 30.05.2025 року, згідно з якою останній надавались наступні послуги: 27.05.2025 року – консультація провідного фахівця, кардіолог, вартість 1530 грн; 28.05.2025 - пакет № 380, вартість 1035 грн; пакет № 462, вартість 1560 грн; 28.05.2025 - забір венозної або капілярної крові, вартість 63 грн; 28.05.2025 - ЕКГ дослідження, вартість 513 грн; 30.05.2025 - консультація провідного фахівця повторна, кардіолог, вартість 1170 грн (а.с. 20);

- консультаційний висновок спеціаліста – лікаря-кардіолога від 25.08.2025 року, згідно з яким ОСОБА_9 встановлено діагноз: соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи. Пароксизмальна тахікардія? Екстрасистолічна аритмія. СН А ст. NYHA 0 ФК. Надлишок маси тіла. Кила стравохідного отвору діафрагми - ? (а.с. 21);

- довідку про заборгованість від 30.09.2025 року, відповідно до якої станом на 30.09.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ «Універсал Банк» у розмірі 34254 грн 66 коп (а.с. 22);

- довідку про заборгованість від 30.09.2025 року, відповідно до якої станом на 08.10.2025 року ОСОБА_9 має заборгованість перед АТ «Універсал Банк» у розмірі 75268 грн 30 коп (а.с. 23).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з часу винесення судом судового наказу про стягнення з позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 змінився його сімейний стан внаслідок укладення ІНФОРМАЦІЯ_6 шлюбу з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у шлюбі з якою народився син ОСОБА_8 . Станом натепер і дружина позивача ОСОБА_9 , яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, і, відповідно, їх малолітній син ОСОБА_8 знаходяться на утриманні позивача. ОСОБА_9 має проблеми із серцем та серцево-судинною системою, у зв`язку з чим потребує регулярних обстежень та відповідного лікування. Окрім того, подружжя ОСОБА_7 має кредитні зобов`язання на суму більш, ніж сто тисяч гривень.

Отже, зміни у сімейному стані позивача, як платника аліментів, сталися після стягнення аліментів судовим наказом, що згідно положень ст. 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Окрім того, змінився і його матеріальний стан.

Відповідно до довідки про грошове забезпечення з вересня 2024 року по вересень 2025 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_6 , позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_6 на посаді водія-моториста та з нього на користь відповідачки стягувалися аліменти у розмірі від 18338 грн 30 коп до 93737 грн 57 коп (в залежності від розміру грошового забезпечення) (а.с. 12), що є досить належним забезпеченням.

Як зазначає представник відповідачки у відзиві на позовну заяву, відповідачка знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, наразі звільнилась та активно займається пошуком роботи, що, на її думку, є підставою, що унеможливлює зменшення розміру аліментів.

Із довідки, виданої Одеським закладом дошкільної освіти «Ясла-садок» № 15 від 25.12.2025 року № 01-21/106 вбачається, що дитина ОСОБА_10 дійсно є вихованцем вказаного закладу з 03.11.2025 року по теперішній час. Водночас, жодних доказів того, що відповідачка сплачує грошові кошти за відвідування дитиною даного дошкільного закладу освіти, в т.ч. за харчування у ньому, а також за будь-які розвиваючі заняття, про що її представник зазначила у відзиві, суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи представника відповідачки про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів у зв`язку з неможливістю працевлаштування відповідачки, так само як і доводи про те, що дружина позивача має дохід у вигляді аліментів на двох дітей від іншого шлюбу, є неспроможними.

Також, безпідставними та такими, що не мають правового значення для розгляду справи, вважав доводи представника відповідача про неналежне виконання позивачем своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки та його недобросовісна поведінка щодо сплати аліментів.

Суд вважав, що при зменшенні розміру аліментів до 1/6 заробітку (доходу) позивача, матеріальне становище дитини ОСОБА_3 не погіршиться, враховуючи обов`язок її, матері ОСОБА_2 , також утримувати дитину, та буде достатнім для забезпечення нормального життя та розвитку дитини.

На думку суду, зменшення розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, є розумним та справедливим балансом між захистом прав як обох малолітніх дітей, так і самого позивача.

За таких обставин, враховуючи інтереси обох дітей позивача, які мають рівні права на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом зменшення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) позивача до 1/6 частин його доходів.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частини перша та друга статті 182 СК України.)

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів, позивач як платник аліментів просив зменшити розмір стягнення, посилаючись на зміну свого сімейного стану (друге одруження, народження другої дитини та перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною), а також матеріального стану, яке пов`язано із перебуванням на його утриманні дружини та малолітньої дитини, наявністю проблем зі здоров`ям у другої дружини, а також наявністю кредитних зобов`язань в подружжя ОСОБА_7 .

З матеріалів справи, а саме з довідки про грошове забезпечення, виданої Військовою частиною НОМЕР_6 ОСОБА_1 , вбачається, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_6 і його грошове забезпечення з вересня 2024 року по вересень 2025 року включно складало від 64232,09 грн до 145715,96 грн. Разом за вказаний період нараховано 1094821,73 грн. З цієї суми позивачем сплачено 321258,22 грн аліментів і виплата заробітної плати, з відрахуванням сум за аліментними платежами, становила 757141,17 грн (а.с. 12).

Тобто, середньомісячний дохід за період з вересня 2024 року по вересень 2025 року, з відрахуванням сум за аліментними платежами, становив 63095,10 грн.

Сторонами не заперечується той факт, що після 10.12.2025 позивач припинив сплачувати аліменти, які стягувалися на підставі заочного рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23.09.2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх його заробітків (доходів) щомісячно, починаючи з 09.07.2024 року і до досягнення ОСОБА_3 , малолітньою, ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Тобто, до моменту ухвалення рішення по суті спору у даній справі, аліментні зобов`язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 складаються із аліментів у розмірі 1/4 частини всіх його заробітків (доходів) щомісячно на утримання їх доньки ОСОБА_11 , тобто зменшилися з 1/2 до 1/4 зі всіх видів його доходу.

Колегія суддів зауважує, що згідно з ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

В даному випадку, розмір стягуваних з позивача на користь відповідача аліментів відповідно до судового наказу Біляївського районного суду Одеської області № 496/4607/24 від 01.08.2024 не перевищує максимальний розмір відрахувань, визначений ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Надана стороною позивача медична документація щодо стану здоров`я дружини позивача ОСОБА_9 не свідчить про регулярне медикаментозне підтримання фізіологічного здоров`я ОСОБА_9 , необхідності в постійних лікувальних процедурах чи терапії, оскільки в рекомендаціях та лікуванні, призначених лікарем кардіологом зазначено: лікування – ашваганда (ранок – вечір з відповідним дозуванням), рекомендації – прогулянки на свіжому повітрі, ЛФК для укріплення м`язів спини та шиї, дихальна гімнастика по ОСОБА_12 (а.с. 18), дозовані фізичні навантаження: хода пішки в комфортному темпі не менше 30 хв безперервно, щодня (скандинавська ходьба, плавання, йога), ортопедичний матрац + топер та ортопедична подушка, раціональний режим праці та відпочинку: не менше 7-8 годин сну на добу щодня, харчування не рідше 3 разів на день, без перекусів (а.с. 21).

Щодо решти досліджень, що проводилися стосовно стану здоров`я дружини позивача, то таке мало місце в період її вагітності, а докази необхідності проходження вартісних досліджень на регулярній основі позивачем не надано.

Наявність кредитних зобов`язань у другої дружини позивача ОСОБА_9 не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки є виключно добровільно взятим на себе зобов`язанням.

Заборгованість же самого позивача перед банком у розмірі 34254,66 грн, з огляду на довідку про доходи позивача за період з вересня 2024 року по вересень 2025 року з середньомісячним доходом після відрахування аліментних зобов`язань у розмірі 63095,10 грн, не свідчить про значне погіршення матеріального стану позивача, як підставу для застосування положень ст. 192 СК України. Крім того, також є виключно добровільно взятим на себе зобов`язанням та не може впливати на матеріальне забезпечення дитини відповідачки.

Колегія суддів, відповідаючи на доводи апеляційної скарги відповідача, зазначає, що у статті 192 СК України визначені ті обставини, які враховуються для зміни розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника;

конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків;

застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення, які обставини враховані судом при зменшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини та інших осіб, яких платник аліментів має утримувати за законом, а також майновим забезпеченням самого платника.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У справі, що переглядається, суд не взяв до уваги, що сукупність наданих доказів спростовує таку зміну матеріального стану позивача, що перешкоджає йому сплачувати аліменти у раніше визначеному судом розмірі – 1/4 його доходу, оскільки позивач не надав доказів погіршення свого матеріального стану, як і доказів покращення матеріального стану відповідачки, а саме лише посилання позивача на те, що розмір стягуваних з нього аліментів є надмірним тягарем для нього, не може відповідно до закону бути достатньою підставою для задоволення вимоги про зменшення розміру аліментів, оскільки його обов`язок сплачувати аліменти на утримання відповідачки у розмірі 1/4 його доходу припинено, а народження дитини в іншому шлюбі не спростовує цю обставину та не свідчить про погіршення його майнового стану, як не надано доказів і витрат на лікування дружини позивача, яка такого потребує.

Саме вказане є вирішальним для правильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини під час перебування в іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).

У ч. 1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченні інтересів дитини.

За обставинами справи зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів не буде відповідати якнайкращому забезпеченню дитини позивача – доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач не довів факту погіршення його майнового та зміну сімейного становища, які б могли бути підставою для задоволення його позовних вимог, а тому колегія суддів погоджує доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду про задоволення позову.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на недоведеність існування обставин, які підтверджують зміну матеріального та/або сімейного становища позивача, які можуть бути підставою для зменшення розміру стягнутих судом аліментів, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції і постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання апеляційної скарги відповідач сплатила судовий збір у розмірі 1597,44 грн (а.с. 89, 101), який з огляду на задоволення вимог апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника Косєй Катерини Віталіївни задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 19 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1597,44 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 21 серпня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький