Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №473/3454/26 — Миколаївський апеляційний суд

21.08.26

33/812/348/26

Справа №473/3454/26

Провадження № 33/812/348/25

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання – Соловйовим М.А.,

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Шоломона О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову, яку ухвалив суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Миронова О.В. у приміщенні цього суду 27 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,

у с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 699321 від 21 червня 2026 року, який разом із доданими матеріалами надійшов на розгляд до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, 21 червня 2026 року о 21 год. 30 хв. біля будинку № 2 по пров. Ульянівський у м. Вознесенську Миколаївської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю із порожнини рота, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер та у найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейським за частиною 1 статті 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції вину не визнав та пояснив, що він перебував вдома, вжив спиртні напої, а потім виявив, що загубив свій мобільний телефон, вийшов на вулицю, підійшов до свого автомобіля та почав шукати свій телефон. До нього під`їхали працівники поліції і наказали йому відігнати автомобіль, виконуючи наказ працівників поліції, він сів за кермо і відігнав автомобіль.

Захисник Шоломон О.В. в судовому засіданні просив закрити провадження по справі у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 сів за кермо лише через провокаційне прохання працівника поліцейського відігнати автомобіль, адміністративний протокол складався не в присутності ОСОБА_1 .

Інспектор СРПП Вознесенського РУП Зелінський А.П. пояснив суду, що 21 червня 2026 р. у вечорі він разом з інспекторами СРПП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їхали з с. Таборівка з виклику, повертались до Вознесенського РУП. На перехресті вул. Садова посередині проїжджої частини стояв автомобіль з відчиненими дверима, а поруч ходив чоловік. Це був ОСОБА_1 . ОСОБА_4 зупинився і, не виходячи з службового автомобіля, спитав, що трапилось та попросив відігнати автомобіль. ОСОБА_1 повідомив, що загубив свій мобільний телефон, а потім, відігнав автомобіль з проїзної частини. Після цього ОСОБА_4 почав разом з ОСОБА_1 шукати його мобільний телефон і відчув запах алкоголю. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, був складений протокол. Під час складання протоколу ОСОБА_1 не захотів бути присутнім при складанні адміністративного протоколу, підписувати його та кудись пішов. Про відповідальність ОСОБА_5 було попереджено.

Свідок працівник поліції ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що 21 червня 2026 р. вона разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повертались із виклику. Побачили транспортний засіб, який стояв посеред дороги і біля нього ходив чоловік більше нікого поряд не було. Цей чоловік на прохання працівника поліції відігнав автомобіль, а потім на нього був складений протокол за ст.130 КУпАП.

Постановою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 липня 2026 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік та штрафу у розмірі 17000 грн., стягнуто також 605,60 грн. судового збору в дохід держави.

Не погоджуючись із постановою суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку із недоведеністю його вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційна скарга мотивована тим, що не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а випив вже після того, вдома. Оскільки виявив, що загубив телефон, повернувся його шукати до автомобілю. Під час пошуку до нього під`їхала патрульна машина та саме на вимогу поліцейського прибрати машину, оскільки вона заважає їм проїхати, він сів за кермо та перепаркував її на узбіччя. ОСОБА_1 зауважує, що його пояснення підтверджуються не тільки його свідченнями, але і дослідженим у суді відеозаписом, де на одному відеофайлі без звуку з відео регістратора автомобіля поліції, зафіксовано як він шукає свій мобільний телефон біля припаркованого автомобіля і потім після того, як зупинився автомобіль поліції біля нього та автомобілю «ВА32107» зафіксовано, що ОСОБА_1 через 5 сек. сів в автомобіль «ВА32107» та проїхав на ньому на узбіччя.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Шоломона О.В., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом та відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі – Правила)).

Згідно із частиною 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура направлення водіїв на огляд щодо встановлення стану сп`яніння і проведення такого огляду врегульовані також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі – Порядок), та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735).

З оскаржуваної постанови суду вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 статті 7 КУпАП).

Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 699321 від 21 червня 2026 року, згідно якого 21 червня 2026 р. о 21 год. 30 хв. біля будинку № 2 по пров. Ульянівський у м. Вознесенську Миколаївської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю із порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер та у найближчому медичному закладі відмовився. Від підпису у протоколі ОСОБА_1 відмовився, про що зазначено поліцейським у протоколі;

- змістом направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому також зазначені ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння шкіри обличчя;

- змістом відеозапису з місця події з нагрудних реєстраторів працівників поліції та відеореєстратора, які досліджувались у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій, і якими зафіксовані усі викладені в протоколі серії ЕПР1 № 699321 від 21 червня 2026 р. обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Так, відеозапис (відеозапис без звуку) починається з того, як поліцейські під`їжджають до автомобіля, що стоїть посеред проїзної частини дороги, поряд з яким ходить чоловік з ліхтарем. Після чого чоловік сів в автомобіль і переїхав на узбіччя. На наступному відеофайлі з автомобіля виходить водій, яким виявився ОСОБА_1 . Поліцейський запитує його, що він шукає, на що водій відповів, що загубив телефон. Під час спілкування поліцейський виявив у водія ознаки алкогольного сп`яніння, який на запитання щодо вживання алкогольних напоїв відповів «ні». Далі водію неодноразово запропоновано пройти огляд на сан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, на що останній відмовився, пояснюючи, що не їде нікуди та не керував автомобілем, а поліцейські самі його попросили перепаркуватися. На наголошення поліцейським, що у нього є ознаки алкогольного сп`яніння, останній зазначив, що «випив 50 грам перед тим, як убрати машину». Після того, як ОСОБА_1 в черговий раз відмовився їхати та щось підписувати, поліцейський пропонує проїхати до лікарні, роз`яснює, що сідати за кермо, навіть щоб проїхати 10 м., в нетверезому стані - це порушення ПДР. Після чого, поки поліцейські складали протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 пішов з місця події.

Підстав для сумнівів у достовірності зазначених доказів судом не встановлено.

Порушень вимог закону в діях поліцейських, що можуть мати наслідком недопустимість зібраних доказів, судом першої та апеляційної інстанцій також не встановлено.

Оцінивши досліджені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, суддя першої інстанції дійшов висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , дійсно керував транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 699321 від 21 червня 2026 р., та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

За такого суддя суду першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про доведеність факту відмови водія ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто про вчинення ним правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком та не приймає аргументи апеляційної скарги як безпідставні.

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з наступними змінами, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Тому посилання на ОСОБА_1 на те, що він сів за кермо автомобілю та керував їм незначний час, лише на вимогу поліції переставив його на узбіччя, не має правового значення, оскільки наявними доказами у справі підтверджено факт керування автомобілем, а час, протягом якого він керував, не впливає на встановлення факту керування.

Щодо твердження ОСОБА_1 , що поліцейські спровокували його на керування автомобілем, то суд не приймає їх до уваги, оскільки, як установив суд першої інстанції, працівник поліції попросив його відігнати автомобіль з дороги, оскільки той перекривав рух іншим учасникам дорожнього руху, до виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння. Натомість ОСОБА_1 , якщо він перебував у стані алкогольного сп`яніння, повинен був повідомити про те, що наявні обставини, які за законом виключають можливість керування автомобілем і, відповідно, відмовитися сідати за кермо, оскільки водії транспортних засобів повинні неухильно виконувати вимоги Закону України «Про дорожній рух» та Правил.

В будь-якому разі водій на виконання приписів Правил та статті 266 КУпАП зобов`язаний виконати вимогу поліцейського про огляд на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння у разі виявлення ознак сп`яніння, а невиконання такої вимоги має наслідком настання відповідальності, яка передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не є підставою для звільнення від такої відповідальності відсутність у справі доказів притягнення водія до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, якщо таке було причиною зупинки транспортного засобу під його керуванням, або інших доказів обставин, що стали причиною зупинки транспортного засобу.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У цій справі належними та допустимими доказами доведено факти керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмова від огляду на стан алкогольного сп`яніння, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна