Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №737/307/26 — Куликівський районний суд Чернігівської області

Справа № 737/307/26

Провадження № 2/737/310/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року с-ще Куликівка

К у л и к і в с ь к и й р а й о н н и й с у д Ч е р н і г і в с ь к о ї о б л а с т і

суддя секретар Лібстер А. С. Скляр А.О.

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу№ 737/307/26

за позовомОСОБА_1

до відповідача Олишівської селищної ради

третя особа про Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Євгеній Петрович про визнання права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами

учасники справи та представники:

позивачка не з`явилася

представник відповідача третя особа не з`явився не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з цим позовом, у якому просить визнати за нею, ОСОБА_1 , у порядку спадкування після покійної баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (житловий будинок літ. А-1, а-1, а1 — загальною площею 62,9 кв. м, житловою площею 19,4 кв. м, сарай літ. Б-1, б-1, В-1, погріб літ. в).

Ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 26.05.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 09.07.2026. Ухвалою суду від 09.07.2026 закрито підготовче судове засідання з призначенням справи до судового розгляду у судовому засіданні на 10.08.2026 та відкладено на 20.08.2026.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, у позовній заяві просила справу розглянути за її відсутності у зв`язку з напруженим графіком роботи.

Представник відповідача Олишівської селищної ради у судові засідання 18.06.2026, 09.07.2026 та 10.08.2026 та 20.08.2026не з`явився.Надав заяву, у якій просить розгляд справи проводити без їх участі та вирішити справу за наявними доказами.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час, місце та дату судового розгляду. Надав до суду заяву в якій просить дану справу розглянути без його участі,проти позову не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.10.2025, запис про смерть за № 40 (а.с. 7).

Відповідно до довідки № 556 від 23.12.2025, виданої Олишівською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована на дату смерті за адресою: АДРЕСА_1 , разом з онукою ОСОБА_1 , онуком ОСОБА_3 та правнуком ОСОБА_4 (а. с. 11).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений В. М. Белан, старостою Смолянського старостинського округу, 03.11.2021 за р. № 1-35, за яким зробила таке заповітне розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день її смерті буде їй належати та на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_2 позивачка прийняла спадщину за заповітом, звернувшись із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренка Є. П., що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16.12.2025 та матеріалами спадкової справи № 163/2025(а.с. 27, 35-42).

У складі спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , є житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягів з погосподарських книг Смолянської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за 1991–2025 роки головою домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 (а. с. 11 зворот - 14).

Технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 за життя спадкодавиці не виготовлявся.

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок від 05.03.2026, житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , має такі характеристики: житловий будинок з дерева, обшитий сайдингом, загальною площею 62,9 кв. м, житловою площею 19,4 кв. м, у плані зазначений літерами А-1, а-1, а1; сарай літ. Б-1, б-1, В-1, погріб літ. в (а.с. 17–19).

Відповідно до довідки № 1059 від 09.03.2026, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації», станом на 31.12.2012 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 право власності не зареєстровано (а.с. 15).

18.05.2026 приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренком Є. П. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після покійної баби позивачки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у зв`язку із відсутністю належним чином оформленого документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомості (а.с. 26).

Відповідно до звіту про оцінку майна ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , становить 53 127 грн.

Відомостей щодо самочинного будівництва суду не надано.

Надані суду докази не містять суперечностей та оцінюються судом як належні й допустимі.

Згідно зі ст. ст. 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень — офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 6 вищевказаної Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. Тобто якщо будинок було побудовано в сільській місцевості, він не підлягав державній реєстрації та на нього не виготовлялася документація про право власності.

Відповідно до ст. ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Згідно з п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята ст. 1268 ЦК України), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Позивачка у цьому випадку позбавлена можливості оформити своє право на спадщину у нотаріуса у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на спадкове нерухоме майно та у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності на вищевказане нерухоме майно за спадкодавцем. Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що позивачка, як спадкоємець за заповітом, належним чином прийняла спадщину після смерті баби.

Враховуючи встановлені обставини, а саме те, що будинок був побудований у 1962 році, тобто до 05.08.1992, позивачка прийняла спадщину за заповітом після смерті спадкодавиці, але не може оформити право на спадщину у нотаріуса через відсутність правовстановлюючих документів на домоволодіння, інші спадкоємці за законом чи за заповітом, які б мали обов`язкову часту на майно чи прийняли спадщину відсутні, суд вважає, що право власності підлягає судовому захисту, а позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову — на відповідача; 2) у разі відмови в позові — на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд не стягує судові витрати з відповідача на користь позивачки, оскільки у позовній заяві позивачка не просила стягувати судовий збір з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12–13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Олишівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (житловий будинок літ А-1, а-1, а1 – загальною площею 62,9 кв. м., житлова площа 19,4 кв. м., сарай літ. Б-1, сарай літ. б-1, сарай літ. В-1, погріб літ. в)у порядку спадкування за заповітом після покійної баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. С. Лібстер