Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №462/3505/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/3505/25 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.

Провадження № 22-ц/811/3402/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Копняк С.М., Цяцяка Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Жукровського Ярослава Івановича на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 вересня 2025 року, в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представниця позивача Ткаченко М.М. через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що між первісним кредитором та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитні договори № 4497082 від 24.08.2021 року у розмірі 74 975,00 грн., за кредитним договором №101653131 від 27.08.2021 року шляхом обміну електронним повідомленням, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач отримав відповідні кредитні кошти, із встановленням строків їх повернення та сплати відсотків за користування такими коштами. Однак, відповідач свої зобов?язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, право вимоги за якою перейшло до позивача. На підставі викладеного, просила суд позовні вимоги задоволити.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» 38 906 (тридцять вісім тисяч дев?ятсот шість) гривень 25 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 944 (дев?ятсот сорок чотири) гривні 25 копійок та 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Жукровський Ярослав Іванович, подавши апеляційну скаргу.

Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Покликається на те, що на час розгляду справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у складі Збройних сил України, а відтак суд зобов?язаний був зупинити провадження по справі.

Судом першої інстанції порушено принцип змагальності, оскільки справу розглянуто у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Також звертає увагу на те, що електронні договори не можуть вважатись належними доказами без підтвердження: факту входу відповідача до особистого кабінету; використання саме його пристрою чи SIM-картки; згоди на застосування одноразового коду як електронного підпису.

Крім того, вважає невірним та несправедливим нарахований розмір відсотків за користування кредитом.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

ТОВ «Коллект Центр» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦІК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, становленими для розгляду справи в порядку прощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦІК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Ахп v. Germany". , заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява N? 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у встановлений договором строк відповідач не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти за користування кредитом, а відтак у позивача ТОВ «Коллект Центр» виникло право на заявлення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду зважаючи на наступне.

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 639 ЦК України визначено, що у випадку, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді статі 205, 207 Кодексу).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, вказаний Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов?язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями статті 3 даного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст

таких дій чітко роз?яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз?яснення логічно пов?язані з нею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Встановлено, що 24.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 за офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» URL: https://miloan.ua/ укладено договір про споживчий кредит N? 4497082 (індивідуальна частина) (далі - Договір) /а.с. 18-22/.

Відповідно до довідки про ідентифікацію виданих ТОВ «Мілоан» відповідач ОСОБА_1 акцептував указаний договір шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором U43357, що свідчить про повне ознайомлення відповідача з умовами обчислення загальної вартості кредиту, реальною річною процентною ставкою за споживчим кредитом та графіком платежів за вказаним договором /а.с.37/.

Згідно з п. 1.1. Договору товариство зобов?язалось на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов?язався повернути товариству кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов?язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору загальний розмір кредиту становить 10 000,00 грн.

Пунктом п. 1.3. Договору встановлено, що кредит надається строком на 15 днів з 24.08.2021 (строк кредитування).

Відповідно до п. 1.4. Договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 08.09.2021 року.

Пунктом 1.5.1. Договору встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 1100,00 грн., яка нараховується за ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом становлять 1875,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору).

Розділом 4 Договору встановлено відповідальність сторін та її види (стягнення пені - п. 4.1., або процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 4.2. Договору у разі прострочення Позичальником зобов?язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв?язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов?язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової ставки), передбаченої п. 1.6 Договору. Обов?язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомукаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

У п. 6.3. Договору сторонами погоджено, що приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід?ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов?язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) кредитодавцем, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід?ємною частиною цього договору.

Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв?язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов?язання та наслідки.

Отож, з матеріалів справи випливає, що указаний Договір є електронним договором, а наявні в матеріалах справи копії є лише паперовими копіями електронного договору.

До Договору додано Графік платежів , що є Додатком N?1 до Договору про споживчий кредит N? 4497082 від 24.08.2021 року, відповідно до якого, в кінці строку кредитування, а саме 08.09.2021 року позичальник повинен повернути суму процентів у розмірі 1875,00 грн., комісію в розмірі 1100,00 грн. та тіло кредиту 10 000,00 грн., що разом становить 12 975,00 грн. /а.с.22 зворот/.

Також до Договору додано Паспорт споживчого кредиту N? 4497082 (Додаток N? 2 до Договору про споживчий кредит N? 4497082 від 24.08.2021 року), який містить детальний порядок повернення кредиту, із встановленням кількості періодичних платежів, періодичності їх внесення, залишку суми кредиту після сплати поточного платежу, суми кредиту до сплати, нарахованих процентів до сплати та суми платежу до сплати /а.с.23-23 зворот/.

Позивачем на підтвердження перерахування коштів надано копію платіжного доручення N? 1743465644, з якого вбачається, що ТОВ «Мілоан» 24.08.2021 року перерахував кошти згідно договору N? 4497082 в сумі 10 000,00 грн на картковий рахунок N? НОМЕР_1 , чим виконав свої зобов?язання за Договором /а.с.37 зворот/.

Із відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що у відповідача за заборгованість за договором N? 4497082 від 24.08.2021 року становить 42 975,00 грн. та складається із: заборгованості по тілу кредиту - 10 000,00 грн.; заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 31 875,00 грн.; заборгованості з комісії - 1 100,00 грн.; заборгованості з пені - 0,00 грн. /а.с.38 зворот/.

29.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу N? 29-11-102, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а останній приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників /а.c.45-47/.

Відповідно до акта прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу N? 29-11-102 від 29.11.2021 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, кількістю 4700, після чого, з урахуванням умов договору факторингу до клієнта від фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей /а.с.47 зворот/.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 29.11.2021 року до договору факторингу N? 29-11-102 від 29.11.2021 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_4 за договором N? 4497082 від 24.08.2021 року в розмірі 42 975,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31 875,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1 100,00 грн. - заборгованість по комісії /а.c.55/.

10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем укладено Договір факторингу N? 10-03/2023/01, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, зокрема відповідача /а.с.57-59 зворот/.

Відповідно до акта прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу N? 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, кількістю 29 141, після чого, з урахуванням умов договору факторингу N? 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року до клієнта від фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей /а.с.60/.

Відповідно до Реєстру боржників від 10.03.2023 року до Договору факторингу N? 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 86475,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 75 375,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1 100,00 грн. - сума заборгованості з комісії /а.с.7/.

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов?язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку божника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку божника третьою особою. Кредитор у зобов?язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов?язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставі статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов?язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до умов договорів факторингу N? 17/12-2021-62 від 17.12.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» і N?10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Колект Центр» та приписів ЦК України у зобов?язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, тому ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу нового кредитора.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв?язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_5 взятих на себе зобов`язань перед ТОВ «Коллект Центр» з повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Зобов?язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (статі 526, 530 ЦК України).

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (стаття 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, шляхом перерахування коштів на платіжну карту.

Відповідач ОСОБА_5 належним чином не виконав взяті на себе зобов?язання за договором з повернення кредитних коштів, у зв?язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором. Доказів виконання обов?язку по сплаті заборгованості за кредитним договором відповідачем та доказів на спростування розрахунку заборгованості, поданого позивачем, матеріали справи не містять.

Укладений між сторонами Договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін; сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, в т.ч. щодо порядку нарахування та оплати процентів за Договором, можливості продовження строку користування кредитними коштами, в порядку та на умовах визначених Договором; Позичальник був ознайомлений з умовами Договору, висловив своє волевиявлення шляхом підписання Договору, що свідчить про прийняття нею таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог представник відповідача всупереч статті 81 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та сплати заборгованості в повному обсязі, не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Безпідставними є покликання апелянта на те, що суд зобовязаний був зупинити провадження по справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України, оскільки Відповідач не звертався із клопотанням про зупинення провадження, не надавав докази необхідності зупинити провадження.

Крім того, Верховний Суд чітко сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.

Вказана правова позиція знайшла своє відображення в судових рішеннях Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі N? 461/5209/19, від 21 грудня2022 року у справі N? 456/2541, тощо.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач перебуває виконує бойові завдання у зоні бойових дій та бере безпосередню участь у бойових діях або у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником.. Отже, у суду відсутні підстави для зупинення провадження.

Матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач залучений до виконання бойових завдань.

Більш того, з довідки N?990 від 02.09.2025 року вбачається, що він перебуває за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі N?756/3462/20.

За таких обставин, відсутні підстави для зупинення провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦІК України, оскільки матеріали справи не містять інформації про те, що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, що підтверджується наказом по особовому складу, що є обов?язковою умовою при вирішенні питання про зупинення провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України.

Крім того, як правильно вказав суд першої інстанції, Відповідач про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, скерованими за його зареєстрованим місцем проживання яке повернулось на адресу суду з відміткою «вручено особисто».

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами. Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Не можуть братися до уваги покликання апелянта на неналежне зясування факту укладення кредитних договір, оскільки за наявними в матеріалах справи доказами вбачається, що між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов?язки, які витікають із кредитного договору.

Що стосується покликань апелянта на відсутність доказів отримання коштів, то слід вказати наступне.

ТОВ «Мілоан» не є банком, відповідна операція була здійснена АТ КБ «Приватбанк» на підставі укладеного між сторонами договору.

Даний договір є частиною господарської діяльності товариства.

Дана обставина підтверджується квитанціями АТ КБ «Приватбанк», відповідно до яких: 24.08.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн на картку N? НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору N?4497082. 27.08.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн на картку N? НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору N?101653131.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 N? 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Доводи апеляційної скарги щодо нарахування процентів за кредитом, спростовуються наданими позивачем доказами, а відтак не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на і вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки у встановлений договором строк відповідач не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача ТОВ «Коллект Центр» виникло право на заявлення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, а відтак позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив докази, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (по.2) (Гору проти Греції №2)

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з?ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 382 ЦІК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв?язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв?язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жукровського Ярослава Івановича - залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 21.08.2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Копняк С.М.

Цяцяк Р.П.