Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №465/6080/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/6080/25 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.

Провадження № 22-ц/811/2774/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

в липні 2025 року позивачка звернувся в суд з позовом до відповідача із позовом про захист прав споживачів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала на те, що між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ПАТ "Банк Форвард" було укладено договір про відкриття поточного рахунку від 01.08.2018. Проте, в подальшому між ТОВ ФК "Кредит - Капітал" та АТ "Банк Форвард" було укладено договір факторингу № GLSN426202/1, за яким ТОВ ФК “Кредит-Капітал" належить право вимоги за кредитним договором № 200158664 від 01.08.2018.

Відтак, ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» було надіслано на адресу ОСОБА_1 інформацію щодо заборгованості за кредитним договором № 200158664 станом на 21.08.2024 у розмірі 196238, 45 грн, що складається із: суми заборгованості по тілу кредиту - 102 599, 51 грн; суми заборгованості по процентах - 25 920, 44 грн; суми заборгованості по комісії - 67 494, 11 грн.; відсотків, нарахованих новим кредитором, - 224, 39 грн. Проте, з даними вимогами щодо наявної заборгованості клієнт не згідна.

Зауважує, що ТОВ ФК «Кредит-Капітал» не повідомив про заміну сторони відповідно до договору факторингу. Фактично позивач дізналася, що право вимоги перейшло до ТОВ ФК "Кредит-Капітал", коли даною компанією було надіслано вимогу про погашення заборгованості.

Також зазначає, що в договорі факторингу, укладеному між ПАТ "Банк Форвард" та ТОВ ФК "Кредит - Капітал", не зазначено, що право вимоги передається саме по договору про відкриття поточного рахунку, укладеному між позивачем та ПАТ "Банк Форвард" від 01.08.2024.

У позовній заяві наголошується, що позивач своїх зобов`язань, які було взято під час укладення договору про відкриття поточного рахунку з ПАТ «Банк Форвард», не уникала. Проте, в силу бездіяльності ТОВ «Кредит-Капітал» вона не могла вчасно оплачувати необхідні платежі, а відтак, нарахування відсотків та комісії з боку відповідача, на переконання сторони позивача, є безпідставним та штучно створеним з метою стягнення більшої суми коштів.

Крім цього, позивач наголошує, що під час укладення договору про відкриття поточного рахунку ПАТ "Банк Форвард" їй було нав`язано супутню послугу у вигляді страхування, як обов`язковий елемент при відкритті рахунку, проте, умов використання такого договору, а саме розрахунку по оплаті страхування, не було надано.

Відтак, позивач просила суд зобов`язати ТОВ ФК «Кредит-Капітал» зробити перерахунок заборгованості шляхом виключення відсотків та комісій за кредитним договором № 200158664 від 01.08.2018 в період з 01.08.2018 по 21.08.2024.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» про захист прав споживачів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржилаОСОБА_1 , подавши в липні 2026 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій міститься прохання скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 травня 2026 рокута ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи та не надав оцінки наявним у справі доказам. Відповідачем не спростовано жодного із доводів позивача, викладених у позовній заяві. Також суд не надав належної оцінки обставинам переходу права вимоги та поведінці нового кредитора після відступлення права вимоги, формально зазначивши лише, що неповідомлення боржника про зміну кредитора саме по собі не звільняє його від виконання зобов`язань, покликався на приписи статті 516 ЦК України. На думку заявника, наведена норма застосована судом формально, без урахування фактичних обставин справи та змісту позовних вимог. Позивач не заперечував право нового кредитора на набуття права вимоги та не посилався на неповідомлення як на підставу для звільнення від виконання кредитного зобов`язання. Доводи позову полягали в тому, що після віднесення АТ «Банк Форвард» до категорії неплатоспроможних та відкликання банківської ліцензії позивач фактично був позбавлений можливості отримувати інформацію про подальшу долю кредитного договору, реквізити для належного виконання зобов`язання, а також про особу нового кредитора.

Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що судом не встановлено, на підставі яких саме пунктів кредитного договору здійснювалося нарахування кожного виду платежів, за який період вони були нараховані чи відповідають такі нарахування вимогам законодавства про споживче кредитування та чи підтверджуються первинними документами. Фактично суд визнав правильним розрахунок відповідача без перевірки його змісту, методики нарахування та документального підтвердження. Також, суд першої інстанції не перевірив способи нарахування відсотків, комісій, прийняв сторону відповідача, який не брав участі в розгляді справи, покликаючись на загальні норми закону.

Від товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 01.08.2018 ОСОБА_1 підписано заяву (оферту) № 200158664 про відкриття поточного рахунку в ПАТ "Банк Форвард", предметом якої є надання позивачу кредитних коштів в розмірі та на умовах, передбачених договором.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №200158664 від 01.08.2018 у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 196 014 грн 06 коп. Вказаний розрахунок містить заборгованість за кредитом, відсотками та комісією. Окрім того, вказаний розрахунок містить інформацію про відсоткову ставку та розмір сплачених боржником коштів на часткове погашення заборгованості.

Як вбачається із договору № GL1N426202/1 від 25.07.2024 про відступлення права вимоги, АТ «Банк Форвард» відступило, а ТОВ «ФК «Кредит – Капітал» прийняло паво вимоги банку до позичальників, зазначених у Додатку №1 до Договру.

Згідно відповіді ТОВ «ФК «Кредит – Капітал» № 13.11.2024 від 13.11.2024 року ОСОБА_1 повідомлено про розмір наявної в неї заборгованості за кредитним договором № 200158664 від 01.08.2018, а також про зміну кредитора у зобов`язанні, а саме перехід права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит – Капітал». Вказане також підтверджується інформаційним витягом з реєстру боржників до договору № GL1N426202/1 від 25.07.2024.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1та частини другої статті 8 Закону України № 1734-VIII Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальна вартість кредиту обраховується шляхом додавання до загального розміру кредиту(суми коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит) загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрати споживача,пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом). Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, за обслуговування кредитної заборгованості.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що на момент укладення кредитного договору позивач зверталась до банку із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилась із всіма умовами такого договору, в тому числі з тими, що на даний час оспорює.

Окрім того, позивач не зверталася до первісного кредитора чи його правонаступника із вимогою здійснити перерахунок наявної в неї заборгованості, чи роз`яснити їй окремі пункти заборгованості, будь-яких відмов відповідача у здійсненні перерахунку не отримувала.

Разом з цим, в поданій позовній заяві будь-яких контррозрахунків, які, з точки зору сторони позивача, мали б бути належними і застосовуваними відповідачем, не наведено.

Щодо твердження позивача про неповідомлення її про заміну кредитора у зобов`язанні, слід зазначити наступне.

Згідно з пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 у справі № 6-14194св14 суд дійшов висновку, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги. Аналогічної позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 30.07.2014 у справі № 6-14194св14.

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, зокрема, у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина друга статті 516 ЦК України). При цьому, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 ЦК України).

Тобто, за змістом цього положення несприятливі умови для нового кредитора пов`язуються із виконанням боржником обов`язку первісному кредитору, а не у звільненні останнього від такого обов`язку в цілому.

За наведених вище обставин справи, беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази, місцевий суд дійшов вірного висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит – Капітал» про захист прав споживачів необхідно відмовити.

Доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються вище встановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.

Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич