Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №742/6490/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 742/6490/25 Головуючий у 1 інстанції: Чорний І.Я.

Провадження № 22-ц/811/2046/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання - Федчун Н. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 травня 2026 рокув справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними діями,

ВСТАНОВИВ:

в січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом дотовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними діями, а саме: 50 864, 00 грн майнової шкоди, яка виникла внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме: вимушений продаж автомобіля за заниженою ціною; втрата коштів, переплати та витрати на оформлення; сума сплачена ФК «Кредит-Капітал» під психологічним тиском; 250 000, 00 грн моральної шкоди, завданої постійним психологічним тиском, телефонними погрозами, погіршенням стану здоров`я матері–інваліда, переживаннями за трьох неповнолітніх дітей, страхом арештів та блокування соціальних виплат, порушенням права позивачки на її спокійне сімейне життя, навмисним ігноруванням її звернень про допомогу та реструктуризацію, поданням кількох позовів попри пояснення останньої та 5 000, 00 грн витрат на юридичну допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказувала на те, що вона є матір`ю трьох дітей та єдиною особою, яка доглядає за своєю матір`ю - особою з інвалідністю І групи (категорія «Б»), повністю лежачою та абсолютно залежною від її догляду. Вказує, що вона щоденно здійснює повний догляд: годування з ложечки, заміна підгузків, гігієна, контроль стану. Її сімейний і фінансовий стан є складним, і будь-які додаткові потрясіння одразу відбиваються на здоров`ї її матері та здатності позивачки забезпечувати дітей.

У 2020-2021 роках вона зазнала сильного тиску з боку різних мікрофінансових організацій та колекторських структур. Їй надходили телефонні дзвінки від представників різних компаній, у тому числі тих, з якими, як вона згодом дізналася, співпрацювало ТОВ «ФК «Кредит Капітал». Дзвінки були настирливими, інколи з погрозливими натяками. Остання не розуміла, хто саме є кредитором, які договори дійсно оформлялися, а які - ні. Частина організацій, як позивачці зараз зрозуміло, продавали «її борги» у факторинг різним компаніям, однак достовірність цих договорів позивачці ніколи не підтверджували. Після початку війни дзвінків стало менше, але у 2025 році позивачка випадково дізналася у застосунку «Дія», що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало на неї позов до суду. Остання одразу самостійно вийшла з ними на зв`язок, пояснила свій дуже складний стан, прохала не подавати додаткових позовів, бо має троє дітей, лежачу матір і смертельний страх перед арештом рахунків, який для неї означав би буквально залишитися без можливості купити ліки, підгузки та їжу. Попри це, представники компанії повідомили їй, що «інший позов вже готується», хоча остання просила про реструктуризацію, про можливість сплатити борг частинами, про людське ставлення. Прохання позивачки не було почуте. У відповідь остання отримувала лише психологічний тиск та наполягання на негайній оплаті. Під цією напругою і страхом арешту позивачці довелося продати свій автомобіль. Вказує, що була змушена продати авто швидко і за заниженою ціною, бо інакше не могла б виконати ультиматум відповідача. Отримані кошти фактично повністю віддала відповідачу. Попри її попередні прохання, попри знання про її стан, дітей, матір і фінансову ситуацію, був все рівно поданий інший позов. У цьому другому позові ОСОБА_1 надала суду докази з ПриватБанку, що картка, на яку нібито було видано кредитні кошти, їй ніколи не належала. Вказує, що це підтверджує, що остання не брала відповідний кредит, а фінансова компанія не перевірила персональні дані, але, незважаючи на це, подала на неї в суд і створила важкі моральні та матеріальні наслідки. Зазначає, усі ці дії відповідач вчиняв вже після того, як строки позовної давності за переважною більшістю можливих кредитних договорів давно сплинули. Вважає подання позовів у 2025 році щодо боргів 2020-2021 років - зловживанням правом і створенням для неї додатково емоційного тягаря.

Окремо зазначає, що в період активного психологічного тиску з боку ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суттєво погіршився стан здоров`я її старшої дитини. Її син перебуває на диспансерному обліку у лікаря з діагнозом, що супроводжується рецидивуючими епізодами запаморочення, різким падінням артеріального тиску та періодичною втратою свідомості. Перший епізод стався весною 2025 року, коли дитина була на тренуваннях, після чого лікар йому заборонила робити фізичні навантаження, прописала ліки і поставила на облік по хворобі. Другий епізод, уже стався влітку 2025 року, де лікар їх направила на обстеження, вже після того, як позивачка повідомила працівників відповідача про неможливість здійснювати платежі через стан здоров`я її дітей, матері та фінансову неспроможність одразу розрахуватися по двом справам. Третій рецидив був на початку жовтня, який трапився у медичному коледжі, куди син позивачки нещодавно вступив: під час навчального процесу він зблід, втратив свідомість і потребував медичної допомоги. Зазначає, що ці обставини, при необхідності, можуть підтвердити його однокурсники та куратор факультету.

Наголошує, що для проведення повноцінного медичного обстеження лікарем призначено консультації та діагностику у спеціалізованих закладах у м.Київ (НДСЛ «Охматдит») або м. Чернігів. Таке обстеження потребує значних фінансових витрат та часу, який позивачка була вимушена витрачати на дії, пов`язані із постійним стресом і психологічним тиском з боку відповідача. Вказує, що паралельно потребує постійного догляду і її найменша дитина віком 2 роки: дитина дуже активна, регулярний нагляд, годування, що вона не може покласти на будь-кого іншого. У період з липня-серпня 2025 року, позивачка проходила разом зі старшим сином етап вступу до медичного коледжу. Збір документів, медкомісії, поїздки до навчального закладу, організаційні заходи та адаптація дитини вимагали її особистої присутності та значних фізичних витрат. Це стало додатковим навантаженням, яке наклалося на постійні дзвінки, вимоги та погрози з боку ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Позивачка наголошує, попри те, що вона неодноразово інформувала працівників ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» про її тимчасові труднощі, погрози подання нових позовів та вимоги негайної оплати продовжувалися без урахування життєвої ситуації позивачки. У сукупності це спричинило тривале психологічне перенапруження, погіршило стан здоров`я позивачки, створило загрозу благополуччю її дітей та суттєво вплинуло на емоційний стан її родини, що є прямим наслідком неправомірних дій відповідача.

Щодо обґрунтування моральної шкоди позивачка вказує, що неправомірні дії працівників ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» спричинили останній суттєву моральну шкоду, що проявлялася у формі тривалого психологічного тиску, емоційного виснаження, постійного відчуття страху та безпорадності.

Зазначає, що відповідач здійснював регулярні дзвінки, висував вимоги негайної сплати коштів, погрожував поданням нового позову та застосуванням правових наслідків, незважаючи на те, що позивачка неодноразово інформувала їх про: наявність у неї трьох неповнолітніх дітей, тяжкий стан здоров`я її мами, хворобу старшого сина, який перебуває на обліку у лікаря та має рецидивуючі епізоди втрати свідомості, наявність малолітньої дитини, яка потребує постійного догляду, відсутність можливості швидко знайти кошти.

Вказує й те, що у результаті неправомірних дій ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» остання зазнала тривалих моральних страждань, що є підставою для стягнення моральної шкоди відповідно до статтей 23, 1167 ЦК України. Розмір моральної шкоди ОСОБА_1 оцінює у 250 000, 00 грн, що, на її думку, відповідає тяжкості перенесених страждань, тривалості неправомірних дій відповідача та наслідкам для її сім`ї.

Щодо обґрунтування майнової шкоди позивачка зазначає, що у зв`язку з неправомірними діями відповідача, психологічним тиском, поданням позову у період її тяжкої життєвої ситуації та постійними вимогами негайно сплатити борг, остання була вимушена продати власний автомобіль за ціною значно нижчою за його реальну ринкову вартість, а також здійснити додаткові витрати, яких не було б за відсутності дій відповідача. Під тиском працівників відповідача, які вимагали сплатити 32 121, 15 грн і погрожували поданням другого позову, остання сплатила їм 21 624, 00 грн, що підтверджується квитанцією (Додаток № 4). Відповідач не надав позивачці жодного кредитного договору, що підтверджував би підстави виникнення боргу, не довів законність переходу права вимоги, надав лише лист, у якому зазначив, що «після сплати претензій не матиме», що також долучено як доказ. 3 огляду на те, що у другій справі судом уже встановлено, що грошові кошти були перераховані не на картку позивачки, існує реальна підстава вважати, що і цей «борг» не був її.

Вказує, що зазначена сума є майновою шкодою, завданою незаконними діями відповідача. Автомобіль позивачки мав реальну ринкову вартість 3 500 доларів США, що на дату продажу відповідало приблизно 147 000, 00 грн (за курсом на той момент ~ 42 грн/дол). Під тиском відповідача, через страх отримати другий позов та арешт рахунків, позивачка була вимушена терміново продавати авто у стислі строки, за значно заниженою ціною – 3 000 доларів США (близько 126 000, 00 грн). Наголошує, що прямою втратою є: 147 000, 00 грн – 126 000, 00 грн = 21 000, 00 грн. Щоб продати авто швидко, вона здійснила такі витрати: хімчистка салону – 1 500, 00 грн, полірування воском – 450, 00 грн, частковий ремонт ходової частини – 3 000, 00 грн, витрати на оплату рекламних послуг на таких торгових площадках, як ОЛХ та АвтоРіа, де знаходилося її авто – 680, 00 грн, заміна мастила: мастило – 800, 00 грн, робота – 350, 00 грн, фільтр – 260, 00 грн. Разом додаткових витрат: 1 500, 00 + 450, 00 + 3 000, 00 + 800, 00 + 350, 00 + 260, 00 + 680, 00 = 7 040, 00 грн. Витрати на переоформлення автомобіля через «Дію», так як сума була вказана умовна 10000, 00 грн. - то обійшлося в 1 200, 00 грн. Загальна сума майнової шкоди: - вимушений платіж відповідачу - 21 624, 00 грн, втрата вартості автомобіля – 21000, 00 грн, додаткові витрати на підготовку авто – 7 040, 00 грн, переоформлення - 1 200, 00 грн, разом майнової шкоди: 50 864, 00 грн. Просила позов задовольнити.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20 травня 2026 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними діями, відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в травні 2026 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог.

На думку заявника, судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не спростовано доводи позивача по суті позовних вимог, не наведено мотивів, з яких він відхиляє подані позивачем докази та пояснення, не встановлено їх недопустимість та недостовірність, що не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо обов`язку суду мотивувати своє рішення.

Звертає увагу на те, що нею до апеляційної скарги долучено додаткові докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та підтверджують обставини, на які позивач покликалася ще під час розгляду справи судом першої інстанції, зокрема: деталізація телефонних з`єднань за квітень – травень 2026 року; скрін–шот телефонних дзвінків та контактів; відомості щодо підтримання та оновлення інформації про спірну заборгованість у бюро кредитних історій; інші докази, що підтверджують системність контактів відповідача та тривалий характер негативного впливу на позивача. Вважає, що надані докази підтверджують повторюваність телефонних контактів; наявність системної комунікації з боку відповідача; продовження підтримання інформації про спірну заборгованість; тривалий характер негативних наслідків для позивача.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.

Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та ін.

Враховуючи, що сторони не з`явились в судове засідання, позивач та відповідач належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12.08.2025, справа № 742/3963/25, відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.10.2025, справа № 742/3963/25, заяву представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку зі сплатою заборгованості відповідачкою.

Відповідно до довідки від 05.09.2025 про відсутність претензій до договору № 2523821, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтверджує відсутність заборгованості ОСОБА_1 по договору № 2523821 від 24.11.2020.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2023 ВП № 71083625, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю. М. постановлено відкрити ВП з виконання виконавчого листа № 742/567/22 2/742/563/22, виданого 02.09.2022 Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, та стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 31 березня 2020 року у розмірі 48 753, 53 грн та судові витрати в розмірі 2 481, 00 грн, а всього 51 234 грн 53 коп.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2023 ВП № 72945443, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Веремієм І. М. постановлено відкрити ВП з виконання виконавчого листа № 2/742/643/23, виданого 03.08.2023 Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, та стягнути з ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ідентифікаційний код 14360570, місто Київ, вул. Грушевського, 1 Д, заборгованість по кредитному договору №б/н від 08.10.2013 року у розмірі 31 704 рн 52 коп. Стягнути з ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ідентифікаційний код 14360570, місто Київ, вул. Грушевського, 1 Д, 2 684 грн 00 коп в рахунок відшкодування коштів за судовий збір на користь держави.

Відповідно до ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18.07.2025, справа № 742/3784/25, відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2026, справа № 742/3784/25, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ФК Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ухвали Чернігівського апеляційного суду від 13.02.2026, відкрито апеляційне провадження за скаргою ТОВ «ФК Кредит-Капітал» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2026, справа № 742/3784/25.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07.04.2026 ухвалено апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» залишити без задоволення, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2026 залишити без змін ( справа № 742/3784/25).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 549 та частини другої статті 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог статей 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2026, справа № 742/3784/25 та постанова Чернігівського апеляційного суду від 07.04.2026 справа № 742/3784/25, ухвалені у одній і тій же справі. Наведені позивачкою доводи, зокрема посилання на відповідні судові рішення, як на підставу для задоволення позову, з врахуванням положень чинного законодавства, а також існуючої саме на момент ухвалення даного рішення практики касаційного суду в інших справах, у даній справі не можуть бути належною підставою для задоволення позову, оскільки зміст правовідносин, їх предмет та підстави, а також встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах №742/3784/25 та №742/3963/25, хоча і є схожими, зокрема, стосуються договірних зобов`язань, але заявлені вимоги є різними за обсягом та змістом і стосуються різних проміжків часу. При цьому у кожній із зазначених справ суд виходив з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, а також наведених підстав позову, що виключає тотожність спірних правовідносин у вказаних справах.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що само по собі звернення особи з позовом до суду, ухвалення судом рішення по справі, яким відмовлено у задоволенні позову, зокрема, як у цій справі, про стягнення боргу за кредитним договором, і подальше звернення з апеляційною скаргою на це рішення, за умови, що такі дії не були визнані судом як зловживання процесуальними правами, є правом особи на судовий захист, і само по собі не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до приписів статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно частини третьої статті 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. З урахуванням положень статті 23 ЦК України при визначені розміру компенсації моральної шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2020 року у справі № 455/1076/16-ц).

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків.

На переконання суду першої інстанції, не заслуговують на увагу твердження позивачки про те що, що у 2020-2021 роках до неї надходили дзвінки від представників різних компаній, у тому числі тих, з якими співпрацювало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», «Дзвінки були настирливими, інколи з погрозливими натяками». Адже вказане твердження позивачки не підтверджується жодними доказами, такими як, аудіозаписи, звернення до правоохоронних органів щодо погроз, які б підтверджували незаконні дії співробітників ТОВ «ФК «Кредит- Капітал». Комунікація з боржником щодо врегулювання заборгованості відповідачем в межах чинного законодавства не є правопорушенням та підставою для стягнення моральної шкоди.

Також, суд першої інстанції не взяв до уваги твердження позивачки про те, що дії відповідача, а саме, подання позовів та апеляційних скарг, мають ознаки зловживання процесуальними правами та спрямовані не стільки на реальний захист своїх інтересів, скільки на створення для останньої додаткового психологічного тиску, затягування часу розгляду спорів та ускладнення ефективного захисту прав позивачки. В спростування вказаного твердження позивачки суд зазначає, що звернення до суду за захистом свого порушеного права, а саме стягнення заборгованості за Кредитним договором є конституційним правом кожної особи (стаття 55 Конституції України) і не може вважатися протиправною поведінкою. Фінансовий чи сімейний стан боржника не позбавляє кредитора права на судове стягнення боргу. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки такі є достатньо обґрунтованими і випливають з наданих суду доказів та норм права.

На особу, яка вважає, що їй було завдано моральної шкоди, покладається обов`язок доведення її розміру.

Разом з тим, усі доводи ОСОБА_1 щодо заподіяння їй моральної шкоди у розмірі 250 000 грн ґрунтуються лише на власних твердженнях та не підкріплені жодними належними та допустимими доказами у справі. Зокрема, позивачкою не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який засвідчує як сам факт спричинення їй моральної шкоди, так і причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та настанням такої шкоди. У цьому контексті суд першої інстанції звернув увагу на те, що рішення у справі може ґрунтуватись виключно на підставі доказів, а не припущень, які висловлені сторонами.

А відтак, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди.

Надані позивачкою в суд апеляційної інстанції нові докази, колегією суд не приймаються і не оцінюються, зважаючи на стадію розгляду справи та імперативну заборону процесуального кодексу приймати нові докази на стадії апеляційного розгляду без обґрунтування поважності причин їх неподання в суд першої інстанції.

Щодо відшкодування майнової шкоди.

Так, на підставу для відшкодування майнової шкоди позивачка покликається на те, що вона була вимушена продати власний автомобіль за ціною значно нижчою за його реальну ринкову вартість, а також здійснити додаткові витрати, та на те, що продала свій автомобіль за зниженою ціною під тиском відповідача, через страх отримати другий позов та арешт рахунків. Суд першої інстанції критично оцінив такі покликання, з огляду на таке.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із статтею 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 22 ЦК України, відшкодуванню підлягають лише збитки, які є об`єктивним наслідком порушення права. Продаж власного майна для погашення наявних фінансових зобов`язань (або з інших суб`єктивних мотивів) є самостійним волевиявленням особи. Крім того, витрати на підготовку автомобіля перед продажем (хімчистка, ремонт) є звичайними витратами власника майна, які на переконання суду, спрямовані на підвищення його ринкової вартості.

При цьому суд першої інстанції зауважив, що між діями відповідача, щодо подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором та добровільним рішенням позивача продати автомобіль немає і не може бути жодного причинно - наслідкового зв`язку. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач змушував, чи пропонував позивачці продавати її авто за заниженою вартістю, чи вчиняти з ним будь які інші дії.

Відтак, підстави для задоволення вимоги про стягнення майнової шкоди відсутні.

Отже, виходячи з наведених вище доводів та мотивів, місцевий суд дійшов вірних висновків по те, що матеріали справи не містять належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів покладених в обґрунтування позовної заяви стосовно того, що позивачу було завдано майнову та моральну шкоду, відтак законних підстав для задоволення позову у даній справі в цілому немає.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення – без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж їх доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Разом з тим, ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 червня 2026 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 травня 2026 рокудо ухвалення судового рішення по справі.

Відтак, із ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави 6 404 грн 76 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року, залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 6 404 грн 76 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич