Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №453/1696/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 453/1696/25 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л.

Провадження № 22-ц/811/4119/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Копняк С.М., Цяцяка Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 04 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» в особі представника Попова Є.В. звернувся до Сколівського районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути заборгованість за Кредитним договором № 8325919624 від 01 вересня 2022 року, що в частині тіла кредиту, річних процентів, щомісячних процентів станом на 01.05.2025 року становить 79 329,11 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) – 40 137,24 грн.; заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) – 7 155,06 грн.; заборгованість по щомісячних процентах (в т.ч. прострочена) – 32 036,81 грн., а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що 01 вересня 2022 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» було укладено Кредитний договір, згідно якого кредит надається Позичальнику на наступних умовах: сума кредиту – 46 200,00 гривень; строк користування – 48 місяців; річні проценти – 10,99 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти – 3,50 % від суми кредиту. Кредит відповідачкою було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, отже Кредитодавець, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. Умови вищезазначеного Кредитного договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернуті. Неодноразовими телефонними повідомленнями Банку Позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни. Станом на 01.05.2025 року заборгованість Позичальника за Кредитним договором №8325919624 від 01 вересня 2022 року становить 79 329,11 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) – 40 137,24 грн.; заборгованість по річних процентах (в т. ч. прострочена) – 7 155,06 грн.; заборгованість по щомісячних процентах (в т.ч. прострочена) – 32 036,81 грн.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 04 листопада 2025 року позовну заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк», місцезнаходження: 02094, м. Київ, пр-т Леоніда Каденюка, 23, код ЄДРПОУ 09806443, заборгованість за Кредитним договором №8325919624 від 01 вересня 2022 року в розмірі 47 292,30 грн., в т.ч. заборгованості за кредитом у розмірі 40 137,24 грн. та 7 155,06 грн. заборгованості за відсотками, та понесені судові витрати в розмірі 1 453 грн. 44 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «Таскомбанк», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що сторони погодили всі умови кредитного договору 83259196 від 01 вересня 2022 року, в тому числі і відсоткові ставки по кредиту. Відповідно до норм чинного законодавства встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту, п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до

загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно в кредитному договорі, в предметі договору, чітко сторони визначили (п.

1.2 договору), на яких умовах кредит надається позичальнику: це визначена сума

кредиту, порядок, умови надання та погашення кредиту та процентні ставки. В

пункті 1.3 кредитного договору Позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати

проценти за користуванням кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах

визначених у графіку платежів відповідно до Додатку 1. В Додатку 1 до вказаного

кредитного договору вказані всі види платежів, які визначені пунктом 1.2 кредитного

договору. Більш будь яких фінансових платежів, які не визначені умовами кредитного

договору 83259196 від 01 вересня 2022 року в Додатку 1 відсутні.

З наведених підстав просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками у розмірі 32 036 грн. 81 коп. та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів звертає увагу, що оскільки АТ «Таскомбанк» фактично оскаржує рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, апеляційний суд не переглядає зазначене рішення в частині, що стосується задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 40 137,24 грн. та 7 155,06 грн. заборгованості за відсотками, При цьому суд не вбачав підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по щомісячним процентам у зв`язку з тим, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідачки передбаченої умовами Договору комісії за обслуговування кредиту

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 01 вересня 2022 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8325919624 (далі – Кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, Кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з п.1.3. Кредитного договору, Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах визначених в графіку платежів відповідно до Додатку №1.

Відповідно до п.1.2. умов Кредитного договору кредит надається Позичальнику на наступних умовах: сума кредиту – 46 200,00 гривень; строк користування – 48 місяців; річні проценти – 10,99 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти – 3,50 % від суми кредиту.

Кредит надається безготівковим шляхом протягом 3 (трьох) робочих днів від дня укладення договору на рахунок Позичальника НОМЕР_2 в АТ ТАСКОМБАНК» та погашається безготівковим шляхом на цей же рахунок (п.1.2. Кредитного договору).

Підписанням Кредитного договору Позичальник підтвердив, що до укладення цього Договору Кредитодавець надав йому інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення цього Договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту; що Кредитодавець ознайомив його з інформацією, вказаною в ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 6, 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою інформацією.

Відповідно до п.3.1. Кредитного договору кредитний договір діє в межах строку на який надається кредит та припиняється належним його виконанням.

Згідно п. 3.2 Кредитного договору у випадку прострочення виконання своїх кредитних зобов`язань Позичальник сплачує штраф у розмірі 1% від суми наданого кредиту на кожний факт виникнення прострочки відповідно до графіку платежів.

Згідно з п.3.8. Кредитного договору всі інші умови кредитного договору, зазначені в Умовах отримання кредитів АТ «ТАСКОМБАНК» по продукту «Cпоживчий кредит від КредитМаркет» (публічна частина) редакція від 21.06.2022, які розміщені в мережі Інтернет на веб-сайті www.tascombank.com.ua та з якими Позичальник ознайомився до укладення цього Договору та до яких Позичальник приєднується підписавши цей Договір.

Відповідно до п. 3.9 Кредитного договору цей Договір, Умови отримання кредитів АТ «ТАСКОМБАНК» по продукту «Cпоживчий кредит від КредитМаркет» (публічна частина) редакція від 21.06.2022, складають єдиний кредитний договір.

Позичальник, підписавши цей Договір, підтверджує, що свій примірник цього Договору він отримав.

Кредитні кошти відповідачці було надано у спосіб, зазначений в договорі, що підтверджується відповідною випискою по особовому рахунку кредитного договору № НОМЕР_3 за період з 01.09.2022 року по 01.05.2025 року. Отже позивач свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.

В подальшому відповідачка перестала виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме перестала сплачувати заборгованість по кредиту.

Неодноразовими телефонними повідомленнями Банку відповідачку було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни, однак зазначені заходи виявились безрезультатними.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору №8325919624 від 01.09.2022, укладеному з позичальником ОСОБА_1 , станом на 01.05.2025 року заборгованість відповідачки становить 79 329,11 грн., з яких: 40 137,24 грн. – заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 7 155,06 грн. – заборгованість по річним процентах (вт.ч. прострочена) – 7 155,06 грн., та 32 036,81 грн. – заборгованість по щомісячних відсотках (в т.ч. простроченій).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦПК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами кредитного договору №8325919624 від 01.09.2022 року сторонами погоджено та встановлено сплату позичальником щомісячних процентів та річних процентів, порядок сплати процентів за користування кредитом, погашення заборгованості та передбачено право банку вимагати від клієнта сплати сукупної вартості кредиту.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за щомісячними процентами у розмірі 32 036 грн. 81 коп., не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають фактичним обставинам справи, так як матеріалами справи доведено, що підписавши 01.09.2022 року кредитний договір № 8325919624 і паспорт кредиту № 5919624, відповідачка погодилася із встановленим розміром відсотків за користування кредитом.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Отже, надані позивачем розрахунок і виписка з особового рахунку відповідача, є належними та допустимими доказами в справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитом, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого як основного боргу, так суми сплачених щомісячних процентів.

Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного банком розміру заборгованості та контррозрахунку відповідачкою не надано.

За доведення факту погодження сторонами кредитного договору умов про плату за користування кредитом у вигляді сплати річних процентів та щомісячних процентів, і відсутності у розрахунку заборгованості по кредитному договору будь-яких інших видів нарахувань по кредиту, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення щомісячних процентів по кредитному договору.

У даній справі встановлено, що споживач підписавши кредитний договір №8325919624 від 01.09.2022 року, погодилася з тим фактом, що цей договір, паспорт кредиту №5919624 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», складають єдиний кредитний договір.

Із вказаного вбачається, що у кредитному договорі визначено конкретний паспорт кредиту та конкретні умови кредитування, з якими відповідача було ознайомлено, про що свідчить її особистий підпис у договорі та паспорті кредиту.

Отже, зміст паспорта кредиту за конкретних обставин справи може бути доказом укладення договору і в разі доведеності укладення кредитного договору умови, які зазначені в ньому, містить умови кредитного договору у відповідній частині, яка акцептована споживачем.

Встановлення того, чи є паспорт кредитування складовою кредитного договору, залежить від фактичних обставин справи, зокрема від того, чи акцептував споживач пропозицію оферента, яка міститься в паспорті споживчого кредитування. У разі встановлення, що споживач прийняв позитивне рішення та погодився на укладення кредитного договору відповідно до запропонованих кредитором умов (або на умовах, індивідуально визначених/деталізованих сторонами), про що свідчать як письмові докази, так і дії споживача, тоді обґрунтованим є висновок про те, що паспорт споживчого кредитування є складовою договору кредиту.

Отже, паспорт споживчого кредиту з врахуванням обставин кожної судової справи може бути доказом на підтвердження погодження сторонами умов кредитування, а також містити умови кредитного договору в частині, яка схвалена позичальником.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Кредитодавець свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача.

За тих обставин, що кредитні кошти використовувались відповідачем, а з умовами щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами вона погодилася, проте фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку позивачу АТ «Таскомбанк» повернуті не були, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення нарахованих щомісячних процентів у розмірі 36036,81 грн.

Апеляційний суд вважає, що позивачем повністю доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту та заборгованості за нарахованими відсотками, а висновки суду першої інстанції в частині відмовлених вимог спростовуються матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за щомісячними процентами у розмірі 32 036 грн. 81 коп. грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення цієї частини позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог та задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 141, п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, вважає за необхідне збільшити розмір судового збору, стягнутого з відповідача на користь позивача за подачу останнім позовної заяви з 1453,44 грн. до 3 028 грн.

Що стосується розподілу судових витрат зі сплати судового збору за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, варто зазначити наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою позивач сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 грн (а. с. 98).

З урахуванням того, що апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк» задоволено, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні процентів у загальному розмірі 32 036 грн. 81 коп., що становить 40,38 % від ціни позову, то за подання апеляційної скарги на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1467,24 грн. (3633,60 грн. х 40,38 / 100).

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 підлягають до стягнення понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1467 24 грн у суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» - задовольнити.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 04 листопада 2025 року в частині відмови у стягненні заборгованості за нарахованими відсотками у загальному розмірі 32036,81 грн скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк», місцезнаходження: 02094, м. Київ, пр-т Леоніда Каденюка, 23, код ЄДРПОУ 09806443, заборгованість за Кредитним договором №8325919624 від 01 вересня 2022 року в розмірі 32 036 грн. 81 коп. нарахованих щомісячних процентів.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 04 листопада 2025 року в частині стягнення судових витрат змінити, збільшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви, з 1453,44 грн до 3 028,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір за подання апеляційної скарги розмірі 1467,24 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 21.08.2026 року.

Головуючий: О.М. Ванівський

Судді: С.М. Копняк

Р.П. Цяцяк