Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №461/7421/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/7421/25 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/811/4416/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Копняк С.М., Цяцяка Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника адвоката Ліненко Олександра Анатолійовича на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Жовтонецького Віктора Миколайовича до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 13.07.2024 після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України між позивачем та відповідачем було укладено Договір №1981775 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Даний договір було підписано клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток O.Bank 2.0. у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.

26.09.2024 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №M30.34606.011268358. Означений кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (фінансовий номер) відповідача. Власне волевиявлення на укладення кредитного договору відповідач висловив шляхом його підписання електронним підписом, а саме відповідачем було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку O.Bank 2.0 СМС-повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п.1.4.1. Договору №1981775.

Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 60000 грн 00 коп., зі сплатою 79,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору у повному обсязі. Відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором. Унаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, станом на 16.07.2025 утворилась заборгованість у розмірі 84629 грн 40 коп., яка складається із: простроченого боргу у розмірі 59474 грн 93 коп; прострочених процентів - 25154 грн 47 коп. За наведених обставин, у зв`язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку наявна за кредитним договором заборгованість не погашається, позивач просить стягнути таку у судовому порядку.

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 84629 гривень 40 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 та її представник адвокат Ліненко Олександр Анатолійович подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд розглянув справу з порушенням правил підсудності, оскільки місце реєстрації та проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , а відтак справа підсудна П`ятихатському районному суду Дніпропетровської області.

Також звертають увагу суду на те, що судом першої інстанції в ході розгляду справи та винесення остаточного рішення не встановлено повноваження Жовтонецького В.М. на ведення та подання позовної заяви від імені АТ «Ідея Банк» та провадження відкрито без додержання вимог п.2 ч.3, ч.5 ст.175 ЦПК України та не застосовано вимоги п.2, п.8 ч.1 ст.257

ЦПК України.

Крім того, стверджують, що ОСОБА_1 кредитних договорів з АТ «Ідея Банк»

не укладала в електронному вигляді, номеру мобільного телефону на який

посилається позивач НОМЕР_2 не мала ніколи та будь-яких коштів від АТ «Ідея

Банк» не отримувала, та банківських рахунків в АТ «Ідея Банк» не відкривала.

Просять рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

АТ «Ідея Банк» подали відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що свої зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконала, кредит в порядку та термін, передбачений кредитним договором не повернула, відсотки за користування кредитом не сплатила, у зв`язку з чим з відповідача на корись позивача підлягає стягненню заборгованість у визначеному позивачем розмірі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 13.07.2024 після проведення ідентифікації та верифікації клієнта, відповідно до вимог законодавства України. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №1981775 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Даний договір було підписано клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток O.Bank 2.0. у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.

26.09.2024 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №M30.34606.011268358. Означений кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (фінансовий номер) відповідача. Власне волевиявлення на укладення кредитного договору відповідач висловив шляхом його підписання електронним підписом, а саме відповідачем було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку O.Bank 2.0 СМС-повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п.1.4.1. Договору №1981775.

Згідно даного кредитного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 60 000 грн 00 коп., зі сплатою 79,99% річних, строк кредиту 36 місяців (п. 1-3 кредитного договору №M30.34606.011268358 від 26.09.2024).

Пунктом 1.9 кредитного договору встановлено, що позичальник, який прострочує виконання грошового зобов`язання після терміну повернення кредиту зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 111,46% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно п.2.4. кредитного договору, нанесенням електронного підпису під цим договором позичальник погоджується з тим, що ДКБОФО та Тарифи, які є невід`ємною частиною ДКБОФО, Графік щомісячних платежів (Додаток № 1 до Договору) є невід`ємними складовими цього договору та зобов`язалася виконувати їх умови.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною другою статті 639 ЦК України визначено, що у випадку, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 Кодексу).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, вказаний Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями статті 3 даного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.4.1 договору №1981775 Про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, підписанням цього договору, клієнт надає згоду на використання власного номеру телефону зазначеного в цьому договорі як фінансового номеру телефону для отримання SMS-повідомлень, що містять OTP-пароль, з метою подальшого підписання ЕП договорів про тримання банківськиї послуг у вигляді електронного документа та підтверджує, що номер телефону, що зазначений нижче ( НОМЕР_3 ), належить виключно йому, а відтак накладений ЕП однозначно пов`язаний з клієнтом, і не пов`язаний з жодною іншою особою та прирівнюється до власноручного підпису і створює для клієнта юридичні наслідки.

Згідно п. 2.8 кредитного договору №M30.34606.011268358 від 26.09.2024, підписанням цього договору електронним підписом клієнт надає банку доручення надіслати клієнту паспорт споживчого кредиту та договір на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та засвідчує отримання всієї інформації про умови кредиту, у тому числі до підписання договору.

Адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 та номер телефону НОМЕР_4 були надані відповідачем під час укладення договору №1981775, що підтверджується анкетою клієнта при реєстрації в програмному комплексі «Систем дистанційного обслуговування O.Bank 2.0»№1293853 від 13.07.2024.

Підписання кредитного договору №M30.34606.011268358 від 26.09.2024 та паспорту споживчого кредиту, OTP-паролем: 8945, також підтверджується витягами з реєстру відправлених СМС-повідомлень за вересень 2024 р. до Договору про надання послуг №01/01122020 від 01.12.2020 р., та реквізитами відповідач у вищезгаданому договорі.

Отже, договір укладений між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , є письмовим правочином, який відповідає формі визначеній ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитним договором. Доказів виконання обов`язку по сплаті заборгованості за кредитним договором відповідачем та доказів на спростування розрахунку заборгованості, поданого позивачем, матеріали справи не містять.

Укладений між сторонами Договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін; сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, в т.ч. щодо порядку нарахування та оплати процентів за Договором, можливості продовження строку користування кредитними коштами, в порядку та на умовах визначених

Договором; Позичальник був ознайомлений з умовами Договору, висловив своє волевиявлення шляхом підписання Договору, що свідчить про прийняття нею таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог представник відповідача всупереч статті 81 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та сплати заборгованості в повному обсязі, не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Безпідставними є покликання апелянтів на порушення судом правил підсудності враховуючи наступне.

За загальним правилом, визначеним ст. 27 ЦПК України, позов до фізичної особи пред`являється в суд за зареєстрованим у встановленим законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 8 ст. 28 ЦПК України передбачено альтернативне правило підсудності, відповідно до якого позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Згідно з пунктом 15 Кредитного договору Сторони підтверджують, що цей Договір виконується за місцем знаходження Банку: 790008, м. Львів, Галицький р-н, вул. Валова, 11 та у випадку спору між Сторонами за цим Договором, позов може пред`являтися також за місцем виконання Кредитного Договору.

Крім цього, п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України передбачено, що якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання.

Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ч. 1 ст. 93 ЦК України).

Згідно з п. 1.5 статуту АТ «Ідея Банк», затвердженого рішенням «Гетін Холдінг Спулка Акційна» - єдиного акціонера АТ «Ідея Банк» № 30/89 від 21.12.2023, місцезнаходження Банку: 79008, м. Львів, Галицький р-н., вул. Валова, 11.

Відповідно до ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать, зокрема: розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, місцем виконання Кредитного договору, через його особливість є місцезнаходження Банку, яке тривалий час, та зокрема відповідно до п. 1.5 Статуту АТ «Ідея Банк» (знаходиться на сторінці 3, належним чином засвідчена копія якої наявна у справі), розділу Кредитного договору «Реквізити та підписи Сторін» є 79008, м. Львів, Галицький р-н., вул. Валова, 11.

Верховний Суд в ухвалі від 02 липня 2018 року у справі №552/9770/14-ц (провадження № 61-36739 ск18) вказав на те, що «право вибору між судами, яким згідно із загальним правилом підсудності цивільних справ і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві».

Враховуючи зазначене вище, у відповідності до ч. 8 ст. 28 ЦПК України Позивач правильно пред`явив цей позов до Галицького районного суду м. Льва.

Також не можуть братися до уваги покликання апелянтів на те, що судом не встановлено повноваження Жовтонецького В.М. як представника позивача, оскільки позовна заява подана Позивачем до суду першої інстанції, складена з дотриманням вимог статті 175 ЦПК України.

Відповідно до ч.3.ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її

створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Разом з позовною заявою, Позивачем були долучені додатки до неї, серед яких:

належним чином засвідчені копії сторінок 1 - 4, 40 - 41 Статуту АТ «Ідея Банк»

(оригінал наявний у Позивача); належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представника АТ «Ідея Банк»;

Наказом № Hl2022-1474 від 28 жовтня 2022 року про само представництва АТ

«Ідея Банк» в судах України серед інших вказано внести

Жовтонецького Віктора Миколайовича - Начальника Управління примусового стягнення Департаменту по

роботі з проблемною заборгованістю, в Єдиний державний реєстр юридичних осіб,

фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як особу, яка може вчиняти дії

від імені АТ «Ідея Банк».

Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Акціонерного товариства «Ідея Банк», серед іншого, підтверджується повноваження представника Позивача - Жовтонецького Віктора Миколайовича, а також індефікаційний код юридичної особи та місцезнаходження юридичної особи.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

у х в а л и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника адвоката Ліненко Олександра Анатолійовича - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21.08.2026 року.

Головуючий: О.М. Ванівський

Судді: С.М. Копняк

Р.П. Цяцяк