Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №461/8015/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/8015/24 Головуючий у 1 інстанції: Павлюк О. В

Провадження № 22-ц/811/1019/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Копняк С.М., Цяцяка Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 березня 2026 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Львівського комунального підприємство «Княже місто», Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», за участю третіх осіб: Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області, Державної екологічної інспекції у Львівській області, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном, -

в с т а н о в и в:

В провадження Галицького районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Львівського комунального підприємство «Княже місто», Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», за участю третіх осіб: Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області, Державної екологічної інспекції у Львівській області, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Львівського комунального підприємство «Княже місто», Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», за участю третіх осіб: Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області, Державної екологічної інспекції у Львівській області, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном – визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи.

Покликається на те, що 03.03.2026 року ним подано заяву про усунення недоліків позову. Крім того, 03.03.2026 року ним було подано заяву про зміну предмета позову, однак, суд вказану заяву не взяв до уваги.

Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 березня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції з посиланням на норми статей 175, 177 ЦПК України виходив з того, що недоліки, зазначені в ухвалі від 25.02.2026 року позивачем не усунуті.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, за положеннями ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частина 2 ст. 185 ЦПК України передбачає, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як передбачено ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Белле проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, в розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Реалізація основоположного принципу здійснення правосуддя як верховенства права безпосередньо залежить від права на доступ до суду, яке має застосовуватися на практиці та бути ефективним. Для того, щоб право на доступ було ефективним, повинна бути реальна можливість оскаржити дію, що порушує право.

Судом встановлено, що в жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Львівського комунального підприємство «Княже місто», Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», за участю третіх осіб: Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області, Державної екологічної інспекції у Львівській області, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25.02.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 – залишено без руху, у зв`язку з тим, що йому необхідно сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру щодо кожного відповідача, а також подати уточнену позовну заяву, у якій конкретизувати зміст позовних вимог до кожного із відповідачів у частині зобов`язання усунути перешкоди.

03.03.2026 до суду від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої Позивач долучив квитанцію про сплату судового збору у розмірі 7’267,20 грн.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Львівського комунального підприємство «Княже місто», Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», за участю третіх осіб: Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області, Державної екологічної інспекції у Львівській області, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном – визнано неподаною та повернуто позивачу.

На думку колегії суддів, вимоги ухвали Галицького районного суду м. Львова від 25.02.2026 року про залишення заяви без руху залишились виконаними, і це не перешкоджає вирішенню суддею питання про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2026 року позивач засобами поштового зв`язку надіслав до суду заяву про зміну предмета позову, яка зареєстрована 05.03.2026 року.

Згідно поданої заяви позивач просив, прийняти заяву про зміну предмету позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ОСОБА_6 , Львівського комунального підприємство «Княже місто», Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», за участю третіх осіб: Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області, Державної екологічної інспекції у Львівській області, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном шляхом заміни існуючої позовної вимоги іншою позовною вимогою наступного змісту: - усунути ОСОБА_1 (РНОКП - НОМЕР_1 ) перешкоди у користуванні належною йому на праві власності квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , Львівського комунального підприємство «Княже місто», Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» демонтувати самочинно влаштовану господарсько-побутову каналізаційну мережу з випусками по дворовому фасаду житлового будинку АДРЕСА_2 з під`єднанням до дощової каналізації у подвір`ї будинку.

Таким чином, ОСОБА_1 шляхом подання заяви про зміну предмету позову виконав вимогу ухвали Галицького районного суду м. Львова від 25 лютого 2026 року, оскільки в даній заяві Позивач фактично виклав свою позовну вимогу в новій редакції, та конкретизував зміст позовної вимоги відносно кожного з Відповідачів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право на визначення способу захисту, та формування позовних вимог належить виключно Позивачу, та в цій частині позовна заява ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, оскільки в позовній заяві ним визначено спосіб захисту порушених на його думку прав та інтересів, та дотримано вимоги ст. 175 ЦПК України щодо форми позовної заяви, в свою чергу суд першої не розпочавши розгляд справи по суті, та не перейшовши до стадії ухвалення рішення передчасно надав оцінку способу захисту, який обрав Позивач в частині його ефективності чи неефективності.

Отже, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки такий висновок не відповідає інтересам позивача щодо можливості звернення до суду з метою реалізації права такої особи на справедливий розгляд справи, яке гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950).

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 березня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 21.08.2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Копняк С.М.

Цяцяк Р.П.