Окрема думка від 18 серпня 2026 р. у справі №335/10592/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 19.08.2026 Справа № 335/10592/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/10592/25 Головуючий у 1-й інстанції: Гашук К.В.

Провадження № 22-ц/807/1771/26 Суддя-доповідач: Мінгазов Р.В.

ОКРЕМА ДУМКА

судді Запорізького апеляційного суду

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Подліянової Ганни Степанівни

19 серпня 2026 року м. Запоріжжя

відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України викладаю окрему думку у справі № 335/10592/25 щодо рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах від 19 серпня 2026 року за наслідками перегляду рішення Вознесенівського районного суд м. Запоріжжя від 09 червня 2026 року за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції в Запорізькій області у справі № 335/10592/25 за позовом ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича, до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням та діями органів досудового слідства, прокуратури.

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Гребнєва І.І., звернувся до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя із позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням та діями органів досудового слідства, прокуратури, в якій позивач просить стягнути з Державного бюджету України грошові кошти в сумі 30 792,00 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та в сумі 272 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 29 636,59 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 30 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 59 636,59 гривень.

В задоволенні позовних вимог у заявленому розмірі – відмовлено.

Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження № 1040-25 від 05.11.2025 в сумі 20 355,84 гривень.

Короткий зміст судового рішення.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, суд першої інстанції врахував, що вилучене у ОСОБА_1 22.07.2022 року майно, як речові докази, первісно мало бути повернуто позивачу одразу після закриття слідчим 31 серпня 2022 року кримінального провадження за ч. 1 ст. 263 КК України за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, що зроблено не було. Більш того, 21 листопада 2022 року Запорізьким апеляційним судом було скасовано арешт на вилучене під час обшуку транспортного засобу майно, та відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про арешт вилученого майна, що відповідно до положень п.2 ч. 1 ст. 169 КПК України, зобов`язувало слідчого повернути вилучене майно. Взявши до уваги висновок експерта №1040-25 від 05 листопада 2025 року, який складено за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження, ринкова вартість пристрою для відстрілу набоїв з гумовими кулями «Форд 12Р» склала 29 636,59 грн, яка підлягає стягненню на його користь з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 внаслідок дій/бездіяльності органу досудового розслідування завдано моральної шкоди, і дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 30 000,00 гривень є достатнім для компенсації позивачеві негативних наслідків морального характеру та відповідає принципу розумності та справедливості, не може вважатися завищеною у контексті обставин цієї конкретної справи.

Витрати на проведення експертизи підтверджуються належними доказами, тому підлягають стягненню з Держави Україна за рахунок коштів з Державного бюджету України у визначеному позивачем розмірі 20 355,84 гривень.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити рішення Вознесенівського районного суд м. Запоріжжя від 09* червня 2026 року в частині присудження до стягнення з Держави України за рахунок Державного бюджету України витрат на проведення експертного товарознавчого дослідження від 05 листопада 2025 року №1040-25 у розмірі 20 355,84 гривень, а саме: зменшити розмір таких витрат та визначити їх пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (19,7% від 20 355,84 грн); зазначити про стягнення вказаних судових витрат із органу національної поліції, який був відповідачем у цій справі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2026 року скасувати та постановити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 серпня 2026 року апеляційну скаргу представника ГУ Національної поліції в Запорізькій області Трішиної Анни Миколаївни залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України Кріль Юлії Анатоліївни задоволено частково.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2026 року у цій справі змінено, викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути з ГУ Національної поліції в Запорізькій області (ЄДРПОУ 40108688, 69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Дмитра Апухтіна, будинок 29) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження № 1040-25 від 05.11.2025 в сумі 19592 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривні 50 копійок.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Згідно ч.1 ст. 35 ЦПК України, питання, що виникають під час колегіального розгляду справи вирішуються більшістю голосів суду. Головуючий голосує останнім.

Частиною 2 статті 35 ЦПК України передбачено, що при ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення.

Мною, як суддею Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, підписано прийняте 19 серпня 2026 року у справі №335/10592/25 Запорізьким апеляційним судом судового рішення, але користуючись положеннями частини 3 статті 35 ЦПК України, які передбачають, що суддя, не згідний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, а тому вважаю за необхідне викласти свою окрему думку, зважаючи на наступне.

В цілому погоджуючись із висновками суддів про те, що права позивача порушені та мають бути захищені в судовому порядку, проте не погоджуючись із висновком Запорізького апеляційного суду щодо стягнення витрат на проведення експертного товарознавчого дослідження №1040-25 від 05.11.2025 року в сумі 19 592,50 гривень саме з ГУ Національної поліції в Запорізькій області, у зв`язку з чим на підставі статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку на вказану постанову з огляду на наступне.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції визначив порядок стягнення витрат на проведення експертного товарознавчого дослідження у відповідному відсотковому співвідношенню з задоволеними позовними вимогами у розмірі 19592 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривень 50 копійок (96,25%) з відповідача ГУ Національної поліції в Запорізькій області.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат, зокрема пов`язані з проведення експертизи, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 133, статтях 134, 137, 139, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, у тому числі витрат на проведення експертизи та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на припис статті 56 Конституції України шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими і службовими особами, відшкодовує саме держава.

За змістом частини другої статті 2 ЦК України одним із учасників цивільних відносин є держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). За змістом статі 173 ЦК України, яка має назву «Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад», у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади.

Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц).

Органи державної влади є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами.

Отже, доводи апеляційної скарги Державної казначейської службо України в цій частині є необґрунтованими.

Ураховуючи положення наведених вище норм матеріального права, правових висновків Великої Палати Верховного Суду, вважаю, що стягнення судових витрат на проведення експертизи має бути здійснено за рахунок держави Україна, яку у цій справі представляв компетентний орган.

За таких обставин, вважаю помилковими висновки апеляційного суду про стягнення судових витрат пов`язані з проведення експертизи, розмір яких визначено пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до норм ЦПК України, безпосередньо з органу державної влади, якого позивач визначив як відповідача, оскільки такі кошти підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 193/1132/22 та від 24 квітня 2024 року у справі № 711/1765/22, від 27 липня 2024 року у справі №522/2524/22.

Ураховуючи викладене, судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального права, зроблено обґрунтований висновок про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження №1040-25 від 05.11.2025. Проте, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції помилився в сумі їх стягнення.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вважаю, що рішення суду першої інстанції в частині визначення відшкодування позивачу витрат на проведення експертизи у цій справи з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України в цій частині повністю відповідало вимогам ст.263 ЦПК України.

Судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення, або було б неправильно застосовано норми матеріального права.

Проте, як вірно зазначив апеляційний суд, що витрати на проведення експортного товарознавчого дослідження підлягають відшкодуванню у відповідному відсотковому співвідношенню з задоволеними позовними вимогами, а саме у розмірі 19 592,50 гривень (96,25).

Враховуючи викладене, на мою думку, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України необхідно було задовольнити частково, та оскаржуване рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2026 року у справі № 335/10592/25 слід було змінити в частині визначення суми відшкодування позивачу витрат за проведення експертизи пропорційно до задоволених позовних вимог, зменшивши їх до 19 592,50 гривень. В іншій частині рішення залишити без змін.

Окрема думка виготовлена 20 серпня 2026 року.

Суддя

Запорізького апеляційного суду Подліянова Г.С.