Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №333/2711/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 18.08.2026 Справа № 333/2711/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/2711/25

Провадження №22-ц/807/1107/26

Головуючий в 1-й інстанції – Стоматов Е.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,

секретарК;амалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сніжка Романа Васильовича на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2026 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 19 лютого 2026 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року, позивач – АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором АВН0СТ155101066457 від 24 грудня 2020 року у розмірі 116 547 гривень 47 копійок та, крім того, судові витрати. В обґрунтування зазначено, що 24.12.2020 року, будучи клієнтом Банку, Позичальник уклав з Банком кредитний договір ABH0CT155101066457, щодо надання кредиту в розмірі 100000,00 грн. строком на 60 місяців (тобто до 23.12.2025 року) зі сплатою процентів у розмірі 50,00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. Станом на 29.03.2025 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 116547,47 грн., яка складається з: 96629,44 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 19918,03 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами. 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією. 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2026 року, позов Акціонерного товариства «Акцент Банк» (вул.Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080, МФО № 307770, заборгованість в розмірі 116 547 гривень 47 копійок /сто шістнадцять тисяч п`ятсот сорок сім гривень сорок сім копійок/.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080, МФО № 307770 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422 гривень 40 копійок /дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок/.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сніжка Романа Васильовича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішенняпро відмову у задоволені вимог позову.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що за період з 24.12.2020 по 23.07.2025 відповідачем на користь позивача сплачено 111616,75 грн., а відповідно у відповідача відсутня заборгованість по тілу кредиту. Заява клієнта №АВН0СТ155101066457 від 24.12.2020 року відповідачем не підписувалась. Доказів надання позивачем відповідачу кредитних коштів матеріали справи не містять.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.08.2019 ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви, в якій відповідачем заповнено розділи щодо його паспортних, контактних даних та соціального статусу, приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК».

У тексті вказаної заяви зазначено, що відповідач підписанням цієї анкети підтвердив, що ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК» (в т.ч. з правилами та обов`язками), Тарифами та Паспортом споживчого кредиту до укладення цієї угоди. Умови йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Також підтвердив, що до укладення цієї угоди йому надана повна інформація про фінансові послуги, що передбачено ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові та державне регулювання ринків фінансових послуг». Підписанням цієї анкети підтвердив, що дана анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК» становлять договір про надання банківських послуг.

В анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 зобов`язався виконувати положення цієї угоди, а також регулярно самостійно ознайомлюватися зі змінами Умов та правил надання банківських послуг на сайті Банку. Примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.a-bankcom.ua. Окрім цього, він беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток або SMS-повідомлення. Підтвердив, що ознайомлений з довідкою про гарантування вкладів фізичних осіб та ознайомлений з умовами та правилами надання послуги накопичення «Скарбничка» і згоден оформити дану послугу.

Також надав право та доручив АТ «А-БАНК» здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків відкритих у АТ «А-БАНК», додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших його грошових зобов`язань перед АТ «А-БАНК», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком. Підтвердив, що не є публічною особою, або особою, що є близькою або пов`язаною з публічною особою. Також підтвердив, що не є резидентом США.

Підписуючи дану заяву, ОСОБА_1 дав дозвіл на обробку банком всіх його персональних даних з метою та на умовах встановлених у договорі про надання банківських послуг. Підтвердив, що він повідомлений про свої права, пов`язані із зберіганням та обробкою його персональних даних, визначені чинним законодавством, про мету збору даних та осіб, яким передаються його персональні дані. Він не планую здійснення угод за дорученням третіх осіб в інтересах третіх осіб. Можливість вирішального впливу з боку інших осіб на проведення ним фінансових операцій відсутня. У разі появи такої особи зобов`язався повідомити про це банк.

До позову Банком додано: Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», Заява клієнта № АВН0СТ155101066457 від 24.12.2020 року, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до Заяви клієнта № АВН0СТ155101066457 від 24.12.2020 року, встановлено, що було погоджено наступні умови: 1. Вид кредиту — кредит. 2. Тип кредиту — без залоговий. 3. Мета отримання кредиту — придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг 4. Сума кредиту — 100000,00 грн. 5. Строк кредиту - 60 місяців. 6. Процентна ставка (фіксована) - 50 %. 7. Номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323387010714189. Рахунок для внесення платежів -UA713077700000029098411963556. Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту.

Відповідно до таблиці загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка підписана відповідачем електронним цифровим підписом 24.12.2020, зазначено графік платежів, їх розмір та проценти за користування кредитом.

За даними меморіального ордеру № TR.16186376.24043.594 від 24.12.2020 вбачається, що ОСОБА_1 було видано кредит згідно договору № АВН0СТ155101066457 від 24.12.2020.

Позивачем надано розрахунок заборгованості та виписку по кредиту, із яких вбачається, що станом на 29.03.2025 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 116547,47 грн., яка складається з: 96629,44 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 19918,03 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами. 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією. 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.

Встановлено, що сторони 24.12.2020 в електронній формі уклали кредитний договір ABH0CT155101066457, щодо надання кредиту в розмірі 100000,00 грн. строком на 60 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50.00 щорічно.

На підтвердження існування у відповідача заборгованості за кредитним договором, представником позивача було надано до суду меморіальний ордер, розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів по картці яка містить інформацію про здійснені відповідачем операції по картці.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що мають місце порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення із ОСОБА_1 у користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" простроченої заборгованості за кредитним договором АВН0СТ155101066457 від 24.12.2020 у розмірі 116547,47 грн., яка складається з: 96629,44 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 19918,03 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

19.08.2019 ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви, в якій відповідачем заповнено розділи щодо його паспортних, контактних даних та соціального статусу, приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК».

Відповідно до Заяви клієнта № АВН0СТ155101066457 від 24.12.2020 року, встановлено, що було погоджено наступні умови кредиту: 1. Вид кредиту — кредит. 2. Тип кредиту — без залоговий. 3. Мета отримання кредиту — придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг 4. Сума кредиту — 100000,00 грн. 5. Строк кредиту - 60 місяців. 6. Процентна ставка (фіксована) - 50 %. 7. Номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323387010714189. Рахунок для внесення платежів -UA713077700000029098411963556. Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту.

Відповідно до таблиці загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка підписана відповідачем простим електронним підписом 24.12.2020, зазначено графік платежів, їх розмір та проценти за користування кредитом.

Таким чином установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі, шляхом підписання його відповідачем простим електронним підписом.

Умови договору зафіксовані в Заяві клієнта № АВН0СТ155101066457 від 24.12.2020 року, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 видано надано кредит в сумі 100000,00 грн строком на 60 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50 % щорічно.

За даними меморіального ордеру № TR.16186376.24043.594 від 24.12.2020 вбачається, що ОСОБА_1 було видано кредит згідно договору № АВН0СТ155101066457 від 24.12.2020 у розмірі 100000,00 грн.

Відповідач допустив неналежне виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що відповідач має перед позивачем заборгованість, яка утворилася станом на 29 березня 2025 року та складала 116547,47 грн, з яких: 96629,44 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 19918,03 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за комісією, 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.

З виписки по кредиту відповідача ОСОБА_1 за період часу з 24 грудня 2020 року по 29 березня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами при цьому із вказаної виписки вбачається, що відповідачем періодично сплачувалися кошти за кредитом останній раз 01 вересня 2023 року.

Відповідач заборгованість за вказаним кредитним договором у повному обсязі не сплатив.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до матеріалів справи встановлено наявність між сторонами у справі кредитних правовідносин, а саме укладання між позивачем і відповідачем кредитного договору в електронній формі, з чітко визначеною сумою наданих кредитних коштів, строку користування ними та сплати за користування у розмірі відсотків. Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується меморіальним ордером, випискою по кредиту, а також доводами апеляційної скарги щодо часткового погашення кредитної заборгованості, що також підтверджується наданим позивачем розрахунком. Таким чином, відповідачем не спростовано факту отримання кредитних коштів та користування ними, при цьому розмір заборгованості пред`явлений до стягнення узгоджується із умовами кредитного договору укладеного між сторонами та не спростовано відповідачем за доводами апеляційної скарги.

Враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості за кредитним договором, як зазначалося вище, залишок заборгованості складає 116547,47 грн, з яких: 96629,44 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 19918,03 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.

Ураховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог позовної заяви АТ «Акцент- Банк».

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вимоги позову підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сніжка Романа Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 21 серпня 2026 року.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова