Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №321/75/17 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 18.08.2026 Справа № 321/75/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 321/75/17

Провадження №22-ц/807/1510/26

Головуючий в 1-й інстанції – Кучерук І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,

секретарКамалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2026 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за скаргою ОСОБА_1 у порядку ст. 447-451 ЦПК України, заінтересована особа: ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, посадова особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Аксьонова Анастасія Геннадіївна,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 у порядку ст. 447-451 ЦПК України звернувся до суду зі скаргою, зазначивши заінтересовану особу (стягувача): ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, посадову особу, дії якої оскаржуються: державний виконавець Аксьонова Анастасія Геннадіївна. В скарзі просив суд визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі щодо неналежного забезпечення утримання аліментів з його грошового забезпечення військовослужбовця; визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №53536638 від 12.03.2026; зобов`язати Комунарський відділ ДВС здійснити новий перерахунок заборгованості, виходячи з фактичного розміру нарахованого грошового забезпечення за довідками військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , починаючи з 2022 року; звільнити його від сплати неустойки (пені) та скасувати штрафні санкції, накладені в межах виконавчого провадження №53536638, у зв`язку з відсутністю вини в утворенні заборгованості та зобов`язати державного виконавця скасувати обмежувальні заходи та арешти, накладені постановою про арешт коштів боржника від 11.03.2026, після здійснення перерахунку.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2026 року скаргу ОСОБА_1 у порядку ст. 447-451 ЦПК України, заінтересована особа: ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, посадова особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Аксьонова Анастасія Геннадіївна, залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду скарги по суті.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом безпідставно залишено скаргу без розгляду, не враховано, що у скарзі було письмово висловлено процесуальне прохання про поновлення строку на оскарження та в заявленому клопотанні наведено обґрунтування поважності причин пропуску строку, на підтвердження чого надано відповідні докази.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до матеріалів скарги в березні 2026 року заявнику стало відомо про наявність заборгованості зі сплати аліментів. Відповідно до розрахунку державного виконавця від 12.03.2026, сума боргу становить 960681,70 грн. На підставі цього були застосовані: штрафні санкції; накладено арешт на кошти (постанова від 11.03.2026); внесено запис до Єдиного реєстру боржників (повідомлення від 30.05.2024).

23.02.2026 року адвокат який надавав правову допомогу заявнику звернувся до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із адвокатським запитом вказавши у тому числі, що станом на 2026 рік встановлено, що: утримання аліментів із грошового забезпечення не здійснювалось; документи до військової частини, ймовірно, не направлялись нараховано значну заборгованість, штрафні санкції та пеню; накладено арешти на рахунки та застосовано інші обмеження.

Таким чином, про дії державного виконавця з приводу нарахування значної заборгованості, штрафних санкцій та пені, накладення арешту на рахунки та застосування інших обмежень, заявнику було відомо до 23.02.2026 року.

Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України адвокату який надавав правову допомогу заявнику 27.03.2026 року надана відповідна інформація і отримана уповноваженим представником боржника.

Залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявник мав можливість та повинен був достовірно дізнатися про порушення своїх прав, принаймні з 27.03.2026 року, і з цієї дати розпочався процесуальний строк, передбачений п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України для подачі ОСОБА_1 скарги на дії державного виконавця, який закінчився 07.04.2026 року. Однак скарга надійшла до суду 01.05.2026 року, а згідно до поштового конверту направлена до суду 24.04.2026 року, і відповідно скарга подана 24.04.2026 року, тобто з пропуском строку, установленого п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України. Зі скаргою не надано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, прохальна частина скарги також не містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Посилання заявника на те, що строк на оскарження підлягає поновленню у зв`язку з його участю у бойових діях, не являється клопотанням виходячи з норми Глави 1 § 2 ЦПК України. Крім того посилання заявника на довідку в/ч НОМЕР_2 про безпосередню участь у бойових діях неспроможне, так як відповідно до даної довідки ОСОБА_1 брав участь у бойових діях з 25.02.2026 по 28.02.2026 року(останній період), і відповідно з 28.02.2026 року мав змогу безперешкодно звернутися до суду.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно вимогам частини 1 статті 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду (ч.2 ст.449 ЦПК України).

Статтею 122 ЦПК України, встановлено що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту "а" частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Судом першої інстанції встановлено, що у березні 2026 року заявнику стало відомо про наявність заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до розрахунку державного виконавця від 12.03.2026, сума боргу становить 960 681,70 грн. На підставі цього були застосовані: штрафні санкції; накладено арешт на кошти (постанова від 11.03.2026); внесено запис до Єдиного реєстру боржників (повідомлення від 30.05.2024).

23.02.2026 року адвокат, який надавав правову допомогу заявнику, звернувся до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із адвокатським запитом вказавши у тому числі, що станом на 2026 рік встановлено, що: утримання аліментів із грошового забезпечення не здійснювалось; документи до військової частини, ймовірно, не направлялись, нараховано значну заборгованість, штрафні санкції та пеню; накладено арешти на рахунки та застосовано інші обмеження.

Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України адвокату, який надавав правову допомогу заявнику, 27.03.2026 року надана відповідна інформація з приводу виконавчого провадження № 53536638.

Скарга на дії державного виконавця надійшла до суду 01.05.2026 року, а згідно до поштового конверту направлена до суду 24.04.2026 року, і відповідно скарга подана 24.04.2026 року.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що зі скаргою не надано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, прохальна частина скарги не містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Між тим, скарга містить посилання заявника на те, що строк на оскарження підлягає поновленню у зв`язку з його участю у бойових діях.

Колегія суддів, зауважує, що підставами для залишення скарги на дії державного виконавця без розгляду у процесуальному законі визначено подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення за наявності відповідного клопотання та відсутності клопотання особи про поновлення вказаного процесуального строку у разі його пропуску.

Скарга ОСОБА_1 містить клопотання про поновлення строку на подання скарги і на підтвердження доводів такого клопотання надано відповідні докази, між суд першої інстанції з формальних підстав, а саме відсутності відповідного клопотання у прохальній частині скарги зазначив про його відсутність.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі "Делькур проти Бельгії" від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії).

Отже, залишення скарги без розгляду з формальних підстав матиме наслідком порушення права особи на справедливий судовий розгляд, гарантоване параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

За наявності клопотання про поновлення строку на подання скарги, воно повинно бути відповідним чином розглянуто судом з викладенням мотивів відмови чи задоволення, і зазначенням відповідного процесуального рішення в резолютивній частині ухвали. Між тим, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням визначених процесуальних норм.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, висновок суду першої інстанції про залишення скарги без розгляду є передчасним, таким, що не відповідає процесуальним вимогам та суперечить принципу доступу особи до правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що ухвала про залишення скарги без розгляду постановлена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2026 року у цій справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 21 серпня 2026 року.

Головуючий С. В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова