Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №446/2225/25 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2225/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретаря Луківської Л.Б.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в місті Кам`янка -Бузька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та судових витрат,-

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП а також стягнення судових витрат. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 08 серпня 2021 року близько 18 год 10 хв. в с.Жовтанці вул. Куликівська, 162 Львівського району Львівської області керуючи автомобілем « DAEWOO» «LANOS» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка була неповнолітньою. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід отримала тілесні ушкодження, після чого була госпіталізована бригадою швидкої медичної допомоги. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, неповнолітня ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, локального субарахноїдального крововиливу лівої гемісфери, лінійного поперечного перелому кута нижньої щелепи зліва, синців на верхній повіці правого ока, ділянці проекції тіла нижньої щелепи зліва, плями шкіри, котрі являються слідами загоєння саден, та саден в ділянці проекції правого плечового суглобу з переходом на зовнішню поверхню правого плеча, синців в ділянці проекції крила тазової кістки зліва та на передньо-бокових поверхнях ділянки проекції правого колінного суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. По даному факту були внесені відомості о ЄРДР за ч.1 ст. 286 КК України щодо порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. За клопотанням обвинуваченого ухвалою суду на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України ОСОБА_3 був звільнений від кримінальної відповідальності . Даною ухвалою було залишено без розгляду її позов до ОСОБА_3 та ПРАТ «СК «Український страховий стандарт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Під час провадження у кримінальній справі відповідач перерахував їй частину коштів в сумі 105 000 гривень, однак відшкодувати шкоду у повному обсязі відповідач відмовляється. Розмір моральної шкоди яка не відшкодована відповідачем 27 000 гривень. Також нею були понесені витрати на лікування та купівлю лікарських засобів на суму 21 256,70 грн., що також їй не відшкодовано. Крім цього за подання цивільного позову у кримінальному провадженні нею було понесені судові витрати на правову допомогу у сумі 30 000 гривень, які вона також просить стягнути.

Ухвалою суду від 01.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін . Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

06.11.2025 представник відповідача адвокат Сибаль О.Б. подав відзив на позовну заяву в якому зазначив про те що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у справі ,оскільки на момент ДТП його цивільно-правова відповідальність була застарахована у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» та у разі визнання страхової компанії банкрутом, або якщо вона ліквідована виплати в межах лімітів,передбачених страховим полісом має здійснювати Моторне (транспортне) страхове бюро України. Вказав про те, що в рамках кримінального провадження між позивачкою та відповідачем було досягнуто примирення та ОСОБА_3 виплатив їй 105 000 гривень у відшкодування моральної шкоди та на допиті в суді ОСОБА_2 вказала що не має претензій до відповідача,однак в подальшому змінила свою позицію та почала вимагати більше грошей та заперечила щодо закриття кримінального провадження. Враховуючи наведене сторона відповідача вважає поведінку ОСОБА_2 недобросовісною,адже остання обманом заволоділа коштами ОСОБА_3 . Також зазначивщо у позові не зазначеного в чому саме проявлялась моральна шкода та не надано доказів її завдання. Щодо висновку визначення еквіваленту моральної шкоди та з такого не зрозуміло якими саме методичними матеріалами (інструкціями) керувався експерти при обчисленні саме такого розміру моральної шкоди. Також просив суд врахувати те що відповідач є пенсіонером, ніде не працює, його дохо ди складають 3713,24 грн. та у нього на утриманні перебуває дружина з інвалідністю, а тому позовні вимоги є непомірними для відповідача. Щодо стягнення витрат на правову допомогу зазначив що така вимога є безпідставною оскільки такі послуги були надані задовго до подання позову та у іншій справі. Відтак просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання позивач не з`явилась, подала заяву в якій просила суд проводити розгляд справи без її участі, підтримала заявлені нею позовні вимоги та просила такі задоволити.

Представник відповідача адвокат Сибаль О.Б. в судовому засіданні заперечив щодо поданого позову, підтримав викладені у відзиві обставини, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 08.08.2021 близько 18 год. 10 хв., ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Deawoo» моделі «Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в межах с. Жовтанці Львівського району Львівської області, автодорогою сполучення «с. Жовтанці - смт. Куликів», в напрямку с. Куликів Львівського району Львівської області, порушуючи вимоги пункту 1.5 «Правил дорожнього руху» затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року за № 1306,(далі-Правила) яким вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, пункту 2.3б Правил, яким передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі та пункту 12.3 Правил, яким передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_2 , яка рухалась по правому краю смуги руху автомобіля марки «Deawoo» моделі «Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в зустрічному напрямку та була виявлена водієм ОСОБА_3 на такій відстані до нього, коли він мав можливість негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду пішохода.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, неповнолітня ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, локального субарахноїдального крововиливу лівої гемісфери, лінійного поперечного перелому кута нижньої щелепи зліва, синців на верхній повіці правого ока, ділянці проекції тіла нижньої щелепи зліва, плями шкіри, котрі являються слідами загоєння саден, та саден в ділянці проекції правого плечового суглобу з переходом на зовнішню поверхню правого плеча, синців в ділянці проекції крила тазової кістки зліва та на передньо-бокових поверхнях ділянки проекції правого колінного суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23.09.2024 ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, закрито у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності. Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПРАТ «СК «Український страховий стандарт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення – було залишено без розгляду.

Згідно висновку судово-психологічного експерта №208 проведеної у кримінальному провадженні від 22.06.2023 матеріальний еквівалент моральної шкоди заподіяної ОСОБА_2 склав 132 000 гривень. Ця сума включає компенсацію за перенесенні нею моральні страждання а також є вартість коригуючих заходів, спрямованих на нормалізацію психічного стану.(а.с.12-18)

Згідно висновку експерта № 85/2023 від 16.11.2023 згідно з представленої медичної карти стаціонарного хворого № 24366 КНП «КЛШМД м. Львів» заповненої на ім`я ОСОБА_2 2004 р.н. потерпілій було встановлено діагноз заключний клінічний: перелом нижньої щелепи не уточненої локалізації. Вказане тілесне ушкодження могло виникнути незадовго до госпіталізації від контакту з тупим предметом та може відповідати часу та обставинам виникнення, а саме внаслідок ДТП до виступаючих частин кузова автомобіля 08.08.2021 року та за ознакою тривалості розладу здоров`я відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. (а.с.19-23)

Згідно полісу № ЕР /204824722 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» (а.с.73)

Згідно інформації наданої МТСБУ 02.04.2024 ОСОБА_2 подала заяву про відшкодування шкоди. (а.с.191 матеріалів кримінального провадження № 446/14/24)

Згідно відповіді наданої ОСОБА_2 ПрАТ «СК Український страховий стандарт» відповідно до норм п.52.2 ст. 52 Закону вставило статус асоційовано члена МТСУ у зв`язку з набранням чинності рішення Національного банку України щодо відкликання анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг та відповідно до п. 52.1 ст. 52 Закону припинило членство в МТСБУ. МТСБУ згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виконує зобов`язання страховика за внутрішніми договорами страхування у разі недостатності коштів та майна страховика-учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та /або ліквідований (п.п.г п.41.1 ст. 41 Закону.)

Разом з тим, враховуючи вищенаведене та норми п. 51.9ст. 51 Закону, МТСБУ на разі не має правових підстав для повернення залишків коштів гарантійних внесків з Фонду захисту потерпілих шляхом врегулювання страхових випадків, оскільки стосовно ПтАР «СК Український страховий стандарт» здійснюється процедура ліквідації. (а.с.19 матеріалів кримінального провадження № 446/14/242)

Згідно копії квитанції від 01.03.2024 відповідач ОСОБА_3 відшкодував ОСОБА_2 105 000 гривень ,як відшкодування моральної шкоди.(а.с.73).

Згідно обстеження № 7777 від 08.08.2021 КНП «КЛШМД м. Львова» у ОСОБА_2 надано заключення ЗЧМТ, локальний САК лівої гемісфери, лінійний поперечний перелом кута нижньої щелепи зліва. (а.с.24)

Згідно виписного епікризу з медичної карти№ 8346 від 11.08.2021 надано рекомендації щодо обмеження фізичних навантажень на 6 місяців, та призначено лікування а також госпіталізація у відділення ЩЛХ КНП ЛШМД.(а.с.25)

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 відшкодування моральної та матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини» (п.4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон України №1961-IV від 01.07.2004 р.).

Згідно п. 21.1. ст. 21 Закон України №1961-IV від 01.07.2004 р., в редакції чинній на дату ДТП: «З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закон України №1961-IV від 01.07.2004 р., в редакції чинній на дату ДТП: «Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування». К

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р. страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядається в судовому порядку.

Відповідно до п.п. 37.1.1, 37.1.4 ст. 37 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р. підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: зокрема неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При цьому зазначений у п. 37.1.4 ст. 37 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р. строк є присічним і поновленню не підлягає.

Закриття кримінального провадження щодо водія транспортного засобу не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, страховиком особи, яка завдала шкоду. Вищезазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеної в Постанові КЦС ВС від 26 квітня 2022 року справа № 184/1461/20-ц.

Згідно ч. 5 статті 1187 ЦК України, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 8 його постанові від 01 березня 2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відтак, саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст. 1166, 1187 ЦК України, а не потерпілі, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди. Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань передбачають відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

У відповідності до положень ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 звернулась із заявою на виплату страхового відшкодування.

Від Моторного (транспорного) страхового Бюро України отримано повідомлення , що Страхова компанія ПрАТ «Український страховий стандарт» де була застрахована цивільно правова відповідальність відповідача на момент ДТП, а саме 08.08.2021., втратила ліцензію на здійснення господарської діяльності з надання фінансових послуг та перебуває у стані ліквідації.

Згідно листа від 03.04.2024 відповідно до норм п.52.2 ст. 52 Закону вставило статус асоційовано члена МТСУ у зв`язку з набранням чинності рішення Національного банку України щодо відкликання анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг та відповідно до п. 52.1 ст. 52 Закону припинило членство в МТСБУ. МТСБУ згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виконує зобов`язання страховика за внутрішніми договорами страхування у разі недостатності коштів та майна страховика-учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та /або ліквідований.

На момент подання позову до суду та на час прийняття рішення згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Привате акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» перебуває у стані припинення.

Відтак, не зважаючи на те, що ОСОБА_2 була подана відповідна заява щодо виплати грошового відшкодування 02.04.2024, така виплата проведена не була. Відтак з урахуванням вищенаведених обставин зокрема щодо правовго статусу Приватного акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» яке перебуває у стані припинення, та не визнано банккрутом та того що МТСБУ не має правових підстав для повернення залишків коштів гарантованих внесків, часу настання страхового випадку та строку подання заяви ОСОБА_2 про стаховий випадок на думку суду відповідач ОСОБА_3 є належним відповідачем у справі.

Судом встанолено, та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 було відшкодовано 105 000 гривень відповідачем ОСОБА_3 як розмір компенсації моральної шкоди в ході розгляду кримінального провадження. Інших витрат ОСОБА_2 з 2021 псіля ДТП відшкодовано не було.

Разом з тим в матеріалах справи містяться медичні документи як були дослідженні судом в яких було встановлено діангоз ОСОБА_2 та призначено лікування. До матеріалів справи позивачкою долучено чеки на придбання лікарських засобів які відповідають призначеному лікуванню, та часу коли саме відбулась ДТП . Відтак на думку суду такі витрати підлягаються стягненню із ОСОБА_3 як відшкодування матеріальної шкоди на суму 21 256,70 коп.

Крім цього на думку суду підлягає стягненню із відповідача 27 000 гривень моральної шкоди. Зокрема, як досліджено в судовому засіданні згідно висновку експерта розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_2 становить 132 000 гривень. Такий висновок суд приймає як належний та допустимий доказ,який не спростований в судовому засіданні, а відтак з урахуванням того що ОСОБА_3 відшкодував позивачці 105 000 гривень, залишок суми моральної шкоди становить 27 000 які повинні бути стягнені на користь позивача.

Щодо посилання представника відповідача стосовно матеріального стану відповідача та перебування на його утриманні дружини суд зазначає про те, що дорожньо-транспорна пригода відбулась ще у 2021 році, на момент ДТП позивач ще була неповнолітньої та довгий час лікувалась після подій 08.08.2021, відтак враховуючи в сукупності всі ці обставини суд вважає що така шкода повинна бути стягнута із відповідача.

Відтак враховуючи вищевикладене суд приходить до переконання що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в розмрі 21 256,7 гривень та 27 000 гривень моральної шкоди є підставними та підлянають до задоволення.

Щодо стягнення із відповідача 30 000 гривень витрат на правову допомогу суд зазначає наступне. Згідно відображених у акті видів юридичних послуг такі були надані у кримінальній справі № 446/14/24 ,зокрема щодо участі у слідчому експеременті, судових засіданнях підготовці цивільного позову, гонорару компенсації моральної шкоди. Документів на підтвердження повноважень адвоката Андрухів Ю.О. на представництво інтересів у даній справі позивачкою не надано. Відтак така позовна вимога є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищенаведені норми закону із відповідача підлягає стягнення судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив :

позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, судових витрат - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 21 256,70 (двадцять одну тисячу двісті п"ятдесят шість гривень сімдесят копійок) матерільної шкоди та 27 000 (двадцять сім тисяч) гривень моральної коши, у задоволення решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя У.І. Костюк