Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №302/607/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/607/26

Провадження № 2/302/409/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

21.08.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання – Бобонич Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Рішко Сергій Іванович, до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Рішко Сергій Іванович, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Буковець Міжгірського району Закарпатської області в сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

24 листопада 1945 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, після державної реєстрації якого дружина змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

22 січня 1980 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб, після чого позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_9 ».

Батько позивачки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її мати ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім позивачки, у подружжя ОСОБА_10 був син ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_11 та, відповідно, онуком ОСОБА_3 і племінником позивачки.

Як зазначено у позові, батькам позивачки належав житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Буковецької сільської ради від 02 серпня 1996 року ОСОБА_4 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 024085 від 15 грудня 1996 року на земельні ділянки загальною площею 0,60 га, розташовані в с. Буковець.

ОСОБА_3 була власником земельних ділянок загальною площею 1,32 га для ведення особистого селянського господарства, право на які посвідчувалося державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 031112 від 07 червня 2003 року. Крім того, за твердженням позивачки, ОСОБА_3 успадкувала за заповітом після смерті ОСОБА_12 земельну ділянку площею 0,28 га.

Згідно з довідкою старости с. Буковець Пилипецької сільської ради від 02 квітня 2026 року № 116 ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована та проживала у будинку АДРЕСА_1 . Разом із нею проживали та були зареєстровані ОСОБА_13 – невістка та ОСОБА_2 – онук.

Позивачка зазначає, що після смерті матері заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк не подавала, оскільки не була обізнана про існування заповіту, складеного матір`ю на її користь.

26 березня 2026 року вона звернулася до Міжгірської державної нотаріальної контори Закарпатської області з приводу оформлення спадкових прав після смерті матері. Під час перевірки відомостей Спадкового реєстру їй стало відомо, що 10 грудня 2021 року на підставі заяви ОСОБА_2 Міжгірською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 123/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 84668121 від 26 березня 2026 року позивачці також стало відомо про наявність заповітів, складених ОСОБА_3 , зокрема заповіту, посвідченого 22 грудня 2005 року секретарем Буковецької сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за № 114, та заповіту, посвідченого 02 вересня 2021 року старостою с. Буковець Пилипецької сільської ради.

На адвокатський запит представника позивачки старостою с. Буковець було надано копію заповіту ОСОБА_3 від 02 вересня 2021 року та відомості про його реєстрацію.

Відповідно до змісту цього заповіту ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки, право на які посвідчувалося державним актом серії ІІІ-ЗК № 024085, своєму онуку ОСОБА_2 , а земельні ділянки загальною площею 1,32 га, право на які посвідчувалося державним актом серії ІІ-ЗК № 031112, та земельну ділянку площею 0,28 га – дочці ОСОБА_1 .

06 травня 2026 року позивачка звернулася до державного нотаріуса Міжгірської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав за вказаним заповітом.

Листом державного нотаріуса від 06 травня 2026 року № 108/01-30 ОСОБА_1 роз`яснено неможливість оформлення її спадкових прав у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду для вирішення відповідного питання.

Позивачка вважає, що встановлений законом строк пропущено нею з поважних причин, оскільки про існування заповіту матері від 02 вересня 2021 року, відповідно до якого частина майна мала перейти їй у порядку спадкування, вона не знала та дізналася про нього лише у березні 2026 року після звернення до нотаріальної контори. Протягом шестимісячного строку після відкриття спадщини про існування такого заповіту її не повідомляли.

Також позивачка зазначає, що скористатися передбаченою частиною другою статті 1272 Цивільного кодексу України можливістю подати заяву про прийняття спадщини за письмовою згодою спадкоємця, який її прийняв, вона не може, оскільки ОСОБА_2 такої згоди не надав.

У позові також зазначено, що рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 травня 2025 року у справі № 302/314/25 за ОСОБА_2 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами в с. Буковець, а також на земельні ділянки площею 0,0970 га, 0,4556 га та 0,0474 га.

Водночас права на майно, яке відповідно до заповіту від 02 вересня 2021 року мало перейти ОСОБА_1 , зокрема на земельні ділянки загальною площею 1,32 га та земельну ділянку площею 0,28 га, на час звернення до суду іншими особами не оформлені.

Посилаючись на наведені обставини та положення статті 1272 ЦК України, ОСОБА_1 просить визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачки – адвокат Рішко С. І. подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи без участі сторони позивачки, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за відомою суду адресою його місця проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебпорталі Судової влади України. Причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, повторно в судове засідання не з`явився без повідомлення причин неявки, відзиву на позов не подав, а представник позивачки не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) дійшов висновку про наявність підстав для проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Оскільки розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Буковець Міжгірського району Закарпатської області. Її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

24 листопада 1945 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, після державної реєстрації якого дружина змінила прізвище з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_6 ».

22 січня 1980 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб, після укладення якого позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_9 ».

Отже, ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 .

Батько позивачки ОСОБА_4 , 1923 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з довідкою старости с. Буковець Пилипецької сільської ради від 02 квітня 2026 року № 115 ОСОБА_4 на день смерті був постійним мешканцем АДРЕСА_1 . Разом із ним на день смерті постійно проживали та були зареєстровані його дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_11 , невістка ОСОБА_13 та онуки ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_16 і ОСОБА_17 .

Мати позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Буковець Закарпатської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис про смерть № 390.

Згідно з довідкою старости с. Буковець Пилипецької сільської ради від 02 квітня 2026 року № 116 ОСОБА_3 на день смерті була постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Разом із нею на день смерті постійно проживали та були зареєстровані ОСОБА_13 , 1957 року народження, – невістка та ОСОБА_2 , 1978 року народження, – онук.

ОСОБА_1 серед осіб, які проживали та були зареєстровані разом зі спадкодавицею на день її смерті, не зазначена.

ОСОБА_3 була власником земельних ділянок загальною площею 1,32 га для ведення особистого селянського господарства, розташованих у с. Буковець, право на які посвідчувалося державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 031112 від 07 червня 2003 року.

За життя ОСОБА_3 склала заповіти, відомості про які внесені до Спадкового реєстру.

Із копії заповіту від 02 вересня 2021 року встановлено, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті житловий будинок із надвірними будівлями, розташований у АДРЕСА_1 , та земельні ділянки згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 024085 заповіла своєму онуку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Цим же заповітом земельну частку (пай) площею 1,32 га згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 031112 та земельну ділянку площею 0,28 га згідно з рішенням Буковецької сільської ради від 13 грудня 1994 року ОСОБА_3 заповіла своїй дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Факт посвідчення заповіту підтверджується відповідним записом у Книзі для запису нотаріальних дій Буковецького старостинського округу Пилипецької сільської ради.

Відповідно до відомостей Спадкового реєстру заповіт ОСОБА_3 від 02 вересня 2021 року є чинним.

Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилася спадщина.

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 26 березня 2026 року № 84668114 встановлено, що 10 грудня 2021 року Міжгірською державною нотаріальною конторою до майна померлої ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 123/2021, номер у Спадковому реєстрі 68827287.

Спадкову справу заведено за зверненням ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом шляхом подання заяви про її прийняття.

ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавицею не проживала та в установлений законом шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини після смерті матері нотаріусу не подала.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 травня 2025 року у справі № 302/314/25 задоволено позов ОСОБА_2 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, третя особа – ОСОБА_13 , про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

Вказаним рішенням установлено факт того, що ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя перебувала у зареєстрованому 24 листопада 1945 року шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Цим же рішенням за ОСОБА_2 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельні ділянки з кадастровими номерами 2122480400:01:003:0036 площею 0,0970 га, 2122480400:01:003:0037 площею 0,4556 га та 2122480400:01:003:0035 площею 0,0474 га.

Під час розгляду справи № 302/314/25 судом також було встановлено, що заповітом від 02 вересня 2021 року ОСОБА_3 окремо визначила майно, яке заповіла ОСОБА_2 , та майно, яке заповіла своїй дочці ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 участі у справі № 302/314/25 як сторона або третя особа не брала.

26 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Міжгірської державної нотаріальної контори з питання оформлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_3 , у зв`язку із чим було сформовано інформаційні довідки зі Спадкового реєстру щодо спадкової справи та заповітів спадкодавиці.

У подальшому представник позивачки – адвокат Рішко С. І. звернувся до старости с. Буковець Пилипецької сільської ради з адвокатським запитом від 26 березня 2026 року № 44/26, у якому просив, зокрема, надати копії заповітів ОСОБА_3 , відомості про їх реєстрацію та довідки щодо осіб, які проживали разом зі спадкодавицею на день її смерті.

Листом від 02 квітня 2026 року № 117 староста с. Буковець надав представнику позивачки завірену копію заповіту ОСОБА_3 від 02 вересня 2021 року, копію запису про його реєстрацію та відповідні довідки.

06 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Міжгірської державної нотаріальної контори з питання оформлення спадкових прав за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Листом державного нотаріуса Міжгірської державної нотаріальної контори від 06 травня 2026 року № 108/01-30 позивачці роз`яснено, що вона не була зареєстрована разом зі спадкодавицею за однією адресою та у встановлений законом строк не подала заяви про прийняття спадщини, у зв`язку із чим спадщину шляхом постійного спільного проживання зі спадкодавицею не прийняла.

Отже, ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_3 та одним зі спадкоємців за заповітом від 02 вересня 2021 року, відповідно до якого частину спадкового майна визначено саме їй. Водночас на час відкриття спадщини позивачка постійно зі спадкодавицею не проживала та заяви про прийняття спадщини протягом установленого законом строку не подала.

Як зазначає позивачка, про наявність складеного на її користь заповіту вона дізналася лише у березні 2026 року під час звернення до Міжгірської державної нотаріальної контори.

Відповідно до частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд повинен досліджувати поважність причин пропуску такого строку. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця щодо своєчасного вчинення дій, необхідних для прийняття спадщини.

Таким чином, вирішуючи спір про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд повинен з`ясувати причини, з яких спадкоємець не подав заяву в установлений законом строк, та оцінити їх з урахуванням конкретних обставин справи.

У цій справі позивачка пов`язує пропуск строку з тим, що їй не було відомо про заповіт від 02 вересня 2021 року, яким мати заповіла їй частину свого майна.

Матеріали справи не містять доказів того, що протягом установленого для прийняття спадщини строку ОСОБА_1 було повідомлено про наявність заповіту, що їй вручалася його копія або що вона в інший спосіб була обізнана про його зміст.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що після отримання у березні 2026 року відомостей про наявність заповіту позивачка вжила заходів для з`ясування його змісту та оформлення спадкових прав.

Її представник звернувся із адвокатським запитом до старости с. Буковець, після чого було отримано копію заповіту від 02 вересня 2021 року та відомості про його реєстрацію. Надалі позивачка звернулася до державного нотаріуса, а після отримання роз`яснення щодо неможливості оформлення спадкових прав через пропуск установленого строку – до суду з цим позовом.

Такі дії позивачки після того, як їй стало відомо про заповіт, є послідовними та свідчать про її намір реалізувати спадкові права щодо визначеного їй за заповітом майна.

При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку суд також враховує особливості спадкування у цій справі.

Заповітом від 02 вересня 2021 року ОСОБА_3 окремо визначила майно, яке після її смерті мало перейти до ОСОБА_2 , та майно, яке мало перейти до її дочки ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 своєчасно прийняв спадщину за цим заповітом шляхом подання заяви нотаріусу та реалізував свої спадкові права щодо визначеної йому спадкодавицею частини майна.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 травня 2025 року у справі № 302/314/25 за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , а також на відповідні земельні ділянки.

Майно, щодо якого ОСОБА_1 має намір оформити спадкові права, не належить до майна, право власності на яке визнано за ОСОБА_2 рішенням суду від 21 травня 2025 року, та відповідно до заповіту визначене ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач претендує на майно, визначене за заповітом ОСОБА_1 , або що надання їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушить уже набуті відповідачем спадкові права.

Крім того, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд цієї справи та зміст заявлених позовних вимог, відзиву на позов не подав, заперечень проти позову не висловив та обставин, які б свідчили про порушення його прав у разі задоволення позовних вимог, суду не навів.

Сама по собі відсутність заперечень відповідача не є підставою для задоволення позову та не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність умов, передбачених частиною третьою статті 1272 ЦК України. Водночас така процесуальна поведінка відповідача враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами справи.

Суд також враховує, що визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини саме по собі не вирішує питання про належність позивачці конкретного спадкового майна та не тягне автоматичного виникнення у неї права власності на нього. Наслідком задоволення позову є лише надання позивачці можливості протягом визначеного судом строку подати заяву про прийняття спадщини, після чого питання оформлення її спадкових прав вирішуватиметься в установленому законом порядку.

За таких обставин задоволення позову не позбавляє ОСОБА_2 прав на майно, яке спадкодавиця заповіла саме йому, та не змінює правових наслідків їх реалізації.

Вирішуючи цей спір, суд враховує також принцип свободи заповіту.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною першою статті 1235 ЦК України передбачено право заповідача призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Зміст дослідженого судом заповіту свідчить, що ОСОБА_3 незадовго до смерті чітко та однозначно визначила двох осіб, яким заповіла окремі частини належного їй майна.

Воля спадкодавиці щодо переходу майна до ОСОБА_2 фактично реалізована. Водночас її воля щодо переходу визначеної у заповіті частини майна до ОСОБА_1 внаслідок пропуску останньою строку для подання заяви про прийняття спадщини залишилася нереалізованою.

За встановлених у справі обставин вирішення питання лише з огляду на сам факт спливу шестимісячного строку, без урахування необізнаності позивачки про складений на її користь заповіт, її подальших дій щодо оформлення спадкових прав, а також того, що права іншого спадкоємця за цим самим заповітом уже реалізовані та задоволення позову їх не зачіпає, не відповідало б сукупності встановлених обставин справи та не забезпечувало б реалізації належним чином вираженої волі спадкодавиці.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, суд враховує, що позивачка є спадкоємцем за чинним заповітом; у матеріалах справи відсутні відомості про її обізнаність щодо заповіту протягом строку для прийняття спадщини; після того, як їй стало відомо про заповіт, вона вжила послідовних дій для оформлення спадкових прав; інший спадкоємець за цим же заповітом прийняв спадщину та реалізував свої права на заповідане йому майно; відповідач проти позову не заперечив, а доказів порушення прав інших осіб унаслідок визначення позивачці додаткового строку судом не встановлено.

Ураховуючи сукупність установлених обставин, суд доходить висновку, що причини пропуску ОСОБА_1 строку для подання заяви про прийняття спадщини у цьому конкретному випадку є поважними, а тому наявні передбачені частиною третьою статті 1272 ЦК України підстави для визначення їй додаткового строку.

Запитуваний позивачкою додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили є достатнім для подання нею заяви про прийняття спадщини.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 10–13, 76–81, 89, 258–259, 263–265, 268, 273, 280–284, 287, 288, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Рішко Сергій Іванович, до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання цим рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Буковець Міжгірського (нині Хустського) району Закарпатської області, актовий запис про смерть № 390 від 21 вересня 2021 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя Пухальський С. В.