Вирок від 20 серпня 2026 р. у справі №583/3641/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/3641/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/816/908/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - 340

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого судді ОСОБА_3 , суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

учасників судового провадження:

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченої ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2026 року, яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Шостка Сумської області, проживаюча по АДРЕСА_1 ,

визнана невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 369 КК України, -

встановив:

Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2026 року ОСОБА_9 визнана невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 369 КК України та виправдана у зв`язку з не доведенням стороною обвинувачення того, що вона вчинила вказане кримінальне правопорушення.

Суд першої інстанції визнав недоведеним, що ОСОБА_9 , діючи в інтересах ТОВ «ХЛР», з метою забезпечення перемоги зазначеного товариства у процедурі публічної закупівлі медичного обладнання, організованої КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ», запропонувала директору цього закладу ОСОБА_12 неправомірну вигоду у розмірі 25 % від очікуваної вартості закупівлі за вчинення дій з використанням службового становища, а у подальшому, після визначення ТОВ «ХЛР» переможцем процедури закупівлі та укладення відповідного договору, ОСОБА_9 , продовжуючи реалізацію свого умислу, передала директору КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» ОСОБА_12 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 187 500 грн. за сприяння у перемозі в тендері та укладенні договору поставки медичного обладнання.

Місцевий суд дійшов висновку, що надані стороною обвинувачення докази у своїй сукупності не підтверджують винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, з огляду на те, що матеріали негласних слідчих (розшукових) дій не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про висунення обвинуваченою пропозиції неправомірної вигоди службовій особі. Зміст зафіксованих розмов не дозволяє однозначно встановити домовленість про надання будь-якої неправомірної вигоди.

Крім того, факт надання саме неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів не підтверджений належними доказами. Грошові кошти, які за версією обвинувачення були передані, не вилучені, їх наявність, розмір та належність до інкримінованих подій належними доказами не підтверджені.

У апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 просить скасувати вирок місцевого суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити їй покарання у виді двох років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_9 у наданні неправомірної вигоди службовій особі за ч. 1 ст. 369 КК України, оскільки такий висновок суперечить фактичним обставинам кримінального провадження та наявним доказам. На думку прокурора, під час судового розгляду було здобуто достатньо доказів того, що ОСОБА_9 , працюючи менеджером ТОВ «Хімлаборреактив», директором якого є ОСОБА_13 , та діючи в інтересах ТОВ «ХЛР», директором якого також є ОСОБА_13 , надала неправомірну вигоду директору КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» з метою забезпечення перемоги товариства у процедурі публічної закупівлі та укладення договору поставки медичного обладнання. Прокурор наголошує, що суд першої інстанції фактично проігнорував сукупність доказів сторони обвинувачення, розглянувши окремі докази ізольовано один від одного, тоді як їх аналіз у сукупності підтверджує наявність у діях ОСОБА_9 складу інкримінованого кримінального правопорушення. Прокурор також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував результати негласних слідчих (розшукових) дій, з яких, на думку сторони обвинувачення, прямо вбачається домовленість між ОСОБА_9 та директором лікарні щодо сприяння ТОВ «ХЛР» у проведенні закупівлі медичного обладнання. Прокурор у скарзі зазначає, що під час зустрічей ОСОБА_9 обговорювала із директором лікарні питання забезпечення перемоги ТОВ «ХЛР» у закупівлі, а також висловлювала готовність передати кошти за позитивне вирішення цього питання. З рештою ОСОБА_9 передала директору лікарні кошти. Факти попередньої пропозиції та безпосередньої передачі коштів, на думку прокурора, підтверджується протоколами НСРД, зміст яких неправильно витлумачив місцевий суд.

У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник адвокат ОСОБА_10 просить залишити вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, посилаючись на таке.

Захисник вказує, що доводи прокурора про дії ОСОБА_9 в інтересах ТОВ «ХЛР» та про її нібито участь у створенні передумов для перемоги цього товариства у тендері є припущеннями. Захисник зазначає, що Іщук працювала менеджером зі збуту ТОВ «Хімлаборреактив» та займалась виключно просуванням реагентів для лабораторій, а не медичного обладнання. Жодних доручень від директора ТОВ «ХЛР» вона не отримувала, а доказів її зацікавленості у реалізації обладнання ТОВ «ХЛР» стороною обвинувачення не надано. Також у запереченнях наголошується, що ОСОБА_14 приїздила до лікарні з метою пропонування реагентів та залишала працівникам лабораторії лише каталоги відповідної продукції. Будь-яких доказів її впливу на проведення відкритих торгів чи визначення переможця закупівлі сторона обвинувачення не надала. Захисник звертає увагу, що торги щодо закупівлі аналізаторів проводились відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», а рішення про визначення переможця приймала уповноважена особа, а не директор лікарні. На підтвердження цього посилається на показання свідка ОСОБА_15 та директора лікарні ОСОБА_12 , які зазначали, що керівник закладу не впливає на процедуру визначення переможця тендеру. Окремо захисник заперечує доводи прокурора про нібито штучне формування технічних вимог тендеру під конкретного учасника. Зазначає, що визначеним параметрам відповідали й інші аналізатори різних виробників, а тому інші суб`єкти господарювання також могли взяти участь у торгах. При цьому жодних скарг щодо умов закупівлі або її результатів не надходило. Щодо доводів апеляційної скарги про недопустимість експертних висновків, отриманих стороною захисту під час судового розгляду без окремої ухвали суду, захисник зазначає, що КПК України прямо надає стороні захисту право самостійно збирати та подавати докази, у тому числі шляхом залучення експертів на договірних умовах. На думку захисника, висновки лінгвістичної, психологічної та відео-фоноскопічної експертиз є належними і допустимими доказами та підтверджують відсутність у діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення. Крім того, захисник заперечує доводи прокурора про формальність оцінки доказів місцевим судом. На думку захисту, місцевий суд належним чином дослідив ключові докази та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_9 поза розумним сумнівом.

У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник адвокат ОСОБА_11 просить залишити вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Захисник наполягає, що прокурор фактично не довів ключових елементів інкримінованого діяння. На думку захисника, докази у справі не підтверджують факту пропозиції чи передачі неправомірної вигоди. Захисник звертає увагу, що закупівля проводилася як відкриті торги; документи на участь могли подавати різні суб`єкти господарювання; прокурор не довів зв`язок між контактами учасників провадження та результатами закупівлі. Також захисник стверджує, що прокурор подав лише вибіркові записи негласних слідчих дій замість повного масиву і ці записи не є безперервними та містять ознаки монтажу. Захисник вказує, що у зафіксованих розмовах відсутні прямі висловлювання щодо пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди, а окремі фрази вирвані з контексту. Захисник також посилається на проведені експертизи та зазначає, що лінгвістична і психологічна експертиза не підтвердила наявність пропозиції неправомірної вигоди. Стверджувані прокурором грошові кошти у розмірі 187 500 грн не були вилучені і прокурор вирахував цю суму звичайним арифметичним шляхом (25% від суми тендерного договору), що є недопустимим при доведенні вини. Натомість на відео у паперовому конверті були брендовані ручки, а не гроші. Крім того, свідок ОСОБА_12 та свідок ОСОБА_16 у суді підтвердили, що гроші, які керівник лікарні рахував у кабінеті 5 грудня 2023 року, були його особистими коштами (140 000 грн). Це було поверненням боргу від ОСОБА_16 . Факт позики та її повернення підтверджено оглянутою в суді розпискою та іншими письмовими документами. Відповідно до службових обов`язків директор лікарні не мав повноважень одноособово визначати переможця торгів у системі «Прозоро». Процедурою закупівлі займалися уповноважені фахівці лікарні, а ТОВ «ХЛР» брало участь у відкритих торгах одноособово, бо інших учасників не було. Переможця було визначено ще 15 листопада 2023 року, а договір укладено 21 листопада 2023 року, тобто значно раніше за розмови, які прокурор вважає злочинними. Результати тендеру ніким не оскаржувалися та є законними.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвалюючи вирок, суд, у відповідності з ст. 368 КПК України, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги прокурора, повторно безпосередньо дослідивши докази, які були предметом дослідження суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що виправдувальний вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, оскільки висновок про недоведеність винуватості ОСОБА_9 зроблений без належної оцінки всієї сукупності досліджених доказів та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Згідно зі ст. 411 КПК України така невідповідність має місце, зокрема, коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а також коли за наявності суперечливих доказів суд не навів у вироку переконливих мотивів, з яких одні докази взято до уваги, а інші відкинуто.

Саме такі порушення допущені судом першої інстанції у цьому кримінальному провадженні.

Так, мотивуючи виправдання ОСОБА_9 , місцевий суд фактично обмежився висновком про недоведеність предмета неправомірної вигоди та критичною оцінкою результатів негласних слідчих (розшукових) дій, при цьому належним чином не оцінивши зміст зафіксованих розмов, послідовність дій учасників події, а також усю сукупність доказів у їх взаємозв`язку.

Під час апеляційного розгляду, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд повторно допитав обвинувачену, свідків та безпосередньо дослідив докази, які були предметом дослідження суду першої інстанції, зокрема матеріали негласних слідчих (розшукових) дій з відповідними відеозаписами, документи щодо закупівлі медичного обладнання, посадову інструкцію директора лікарні, контракт та документи щодо його призначення на посаду директора, документи подані стороною захисту, інші письмові матеріали кримінального провадження, які були предметом дослідження суду першої інстанції.

Допитана в суді апеляційної інстанції засіданні ОСОБА_9 показала, що з серпня 2022 року працює менеджером зі збуту ТОВ «Хімлаборреактив», розташованого у м. Бровари, директором якого є ОСОБА_13 . До її посадових обов`язків належить реалізація лабораторного обладнання та іншої продукції товариства. У 2023 році під час відрядження до м. Охтирки вона відвідала КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» з метою з`ясування потреб лабораторії та представлення продукції товариства. Попередньої домовленості про зустріч із працівниками лікарні не мала. Спочатку спілкувалася із завідувачкою лабораторії ОСОБА_17 , яка запропонувала їй звернутися до директора лікарні. У приймальні директора лікарні ОСОБА_9 , за її словами, зустріла ОСОБА_18 , який працював у ТОВ «ХЛР», також розташованому у м. Бровари, після чого вони разом зайшли до службового кабінету директора лікарні. Під час зустрічі вона демонструвала каталоги продукції та підтримувала розмову з директором. Водночас конкретного змісту цієї розмови та обговорюваних питань, за її твердженням, не пам`ятає. ОСОБА_9 також підтвердила, що вдруге відвідала директора лікарні у грудні 2023 року. Під час цієї зустрічі вона передала йому пакет, у якому, за її словами, містилася значна кількість брендованих ручок. Щодо вмісту іншого переданого нею пакунка пояснила, що не пам`ятає, що саме в ньому знаходилося. При цьому ОСОБА_9 не заперечувала, що саме вона зафіксована на досліджених судом відеозаписах зустрічей у службовому кабінеті директора лікарні.

Свідок ОСОБА_18 в суді апеляційної інстанції показав, що працює у ТОВ «ХЛР» менеджером з маркетингу. Директором ТОВ «ХЛР» є ОСОБА_13 . З ОСОБА_9 знайомий, вона працює у ТОВ «Хімлаборреактив». Бачився з нею у м. Бровари, де його компанія орендує офіс. Про обставини відвідування лікарні у м. Охтирка він нічого не пам`ятає або ж відмовляється відповідати з цього приводу посилаючись на право не свідчити проти себе. У суді першої інстанції під час допиту йому демонстрували відеозапис з кабінету директора Охтирської лікарні за 13 листопада 2023 року і він впізнав себе на ньому. Наче також на цьому відеозаписі він був з ОСОБА_9 , але точно не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_15 в суді апеляційної інстанції показала, що працює фахівцем публічних закупівель КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» та проводить процедури закупівлі і підпорядковується у роботі директору, заступнику і головному бухгалтеру. Підставою для закупівлі аналізаторів у листопаді 2023 року стало клопотання завідуючої лабораторії ОСОБА_17 , яке було завізоване директором лікарні. ТОВ «ХЛР» було визнане переможцем закупівлі і вона підписала протокол закупівлі, а далі договір про закупівлю погоджувався з керівництвом та юристом лікарні і підписувався директором.

Свідок ОСОБА_12 в суді апеляційної інстанції показав, що він з 2023 року працює директором КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ». З ОСОБА_9 він бачився два рази. Перший раз вона приходила у лікарню з молодим чоловіком. Суть розмови він не пам`ятає, але ОСОБА_9 казала, що вона представник фірми, яка буде поставляти до їх лікарні обладнання і вони виграли тендер. Другий раз вона приходила 5 грудня 2023 року, але про що була розмова він не пам`ятає. Ці дві зустрічі були зафіксовані на відеозапис. Заперечував факт отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 та пояснював походження грошових коштів поверненням боргу від ОСОБА_16 в сумі 140000 грн.

Свідок ОСОБА_16 в суді апеляційної інстанції повідомила, що дружина ОСОБА_12 є її кумою. У листопаді 2021 року вона позичила у ОСОБА_12 140000 грн. на придбання автомобіля. Влітку 2022 року після загибелі брата вона отримала грошову виплату, з якої й вирішила повернути борг. Фактично борг в сумі 140000 грн. вона повернула у перших числах грудня 2023 року з власної ініціативи. Гроші вона передала ОСОБА_12 в центрі міста у темному паперовому пакеті. Яка була точна дата та приблизний час, не пам`ятає.

Із ухвал слідчих суддів Сумського апеляційного суду від 3 жовтня 2023 року та від 23 листопада 2023 року (т.1 а.с. 86, 118) слідує, що судом у дати прийняття ухвал надано дозвіл на проведення щодо директора КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» ОСОБА_12 негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відео контролю особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж з терміналу мобільного зв`язку, обстеження публічно недоступних місць, строком на шістдесят днів. Ці дозволи стосувалися розслідування кримінального провадження № 42023202520000081 відкритого 26 вересня 2023 року за ч. 3 ст. 368 КК України за фактами отримання неправомірної вигоди директором КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» ОСОБА_12 .

З протоколів про обстеження публічно недоступних місць від 13 листопада 2023 року, від 1 грудня 2023 року, від 5 грудня 2023 року, слідує, що у рамках санкціонованих негласних слідчих (розшукових) дій 13 листопада 2023 року в період часу з 01:00 год. по 03:00 год. у робочих кабінетах директора КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» встановлені технічні засоби аудіо-, відеоконтролю особи, які 1 грудня 2023 року були демонтовані, а 5 грудня 2023 року в період часу з 01:00 год. по 03:00 год. знову встановлені (т.1 а.с. 87, 105, 106).

Із протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 1 грудня 2023 року та безпосередньо дослідженого апеляційним судом відеозапису до цього протоколу № 49/1298т від 20 жовтня 2023 року (т.1 а.с.88-104) слідує, що 13 листопада 2023 року о 11 год. 45 хв. до службового кабінету директора КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» ОСОБА_12 зайшли ОСОБА_9 та ОСОБА_18 .

Під час розмови ОСОБА_9 повідомила про проведення торгів щодо закупівлі медичного обладнання, зазначивши: «у нас торги п`ятнадцятого числа, два дні залишилось», після чого на запитання ОСОБА_12 «що нам з того?» відповіла: «як скажете». Одночасно присутній ОСОБА_18 продемонстрував на калькуляторі телефону число «25», після чого показав екран телефону ОСОБА_12 , який кивнувши головою вказав на згоду.

У ході тієї ж розмови ОСОБА_12 повідомив: «ви ж бачите, що ми вибрали вас не просто так», а також зазначив, що «гріха немає», якщо крім законної роботи отримати «подяку».

Із протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 23 лютого 2024 року слідує, що результати аудіо-, відеоконтролю були записані на карту пам`яті інв. № 35/814т від 19 липня 2023 року (т.1 а.с.111-117).

Із протоколу огляду речей та документів від 22 квітня 2024 року та дослідженого апеляційним судом відеозапису, який містився на карті пам`яті інв. № 35/814т від 19 липня 2023 року, встановлено, що 5 грудня 2023 року о 12 год. 29 хв. ОСОБА_9 , перебуваючи у службовому кабінеті директора лікарні, дістала зі своєї сумки загорнутий пакунок білого кольору та передала його у руки ОСОБА_12 зі словами: «це як ми домовлялися».

Після цього ОСОБА_12 залишив пакунок на своєму робочому столі, а після виходу ОСОБА_9 , о 12:31:50 взяв його разом із ключами та мобільним телефоном і вийшов із кабінету.

Також апеляційним судом безпосередньо досліджено відеозаписи на яких зафіксовано, що о 12:32:06 ОСОБА_12 після того як вийшов зі свого кабінету, одразу зайшов до іншої кімнати, зачинив її ключем, поклав на стіл білий пакунок перемотаний липкою стрічкою, зовні схожий на той, який щойно отримав від ОСОБА_9 , після чого розгорнув його та дістав п`ять пачок грошових коштів. На окремих пачках візуально проглядаються купюри номіналами 200 та 500 гривень (т.1 а.с.119-122).

Із ухвали слідчого судді Сумського апеляційного суду від 23 травня 2024 року, слідує, що судом надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні № 12024200460000471 від 21 травня 2024 року щодо ОСОБА_9 , матеріалів негласних слідчих дій, проведених у рамках розслідування кримінального провадження № 42023202520000081 від 26 вересня 2023 року щодо ОСОБА_12 (т.2 а.с.136).

Із досліджених документів щодо процедури закупівлі встановлено, що 6 листопада 2023 року КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» оголошено відкриті торги щодо закупівлі двох аналізаторів (гематологічний і біохімічний) із очікуваною вартістю 750000 грн., єдиним учасником торгів стало ТОВ «ХЛР», яке 15 листопада 2023 року визначене переможцем закупівлі, а 21 листопада 2023 року між лікарнею та ТОВ «ХЛР» укладено договір № 624 на суму 749997,24 грн. Директором ТОВ «ХЛР» є ОСОБА_13 , а засновником – ТОВ «Хімлаборреактив» (т.1 а.с.156-181, 213-245, т.2 а.с.1-109).

Із дослідженого протоколу огляду речей і документів від 25 червня 2024 року вбачається, що у ньому зафіксовано огляд двох відеозаписів проведення та фіксації негласних розшукових дій за 13 листопада 2023 року та 5 грудня 2023 року, з участю підозрюваної ОСОБА_9 та її захисника ОСОБА_10 . Після перегляду відеозаписів, ОСОБА_9 вказала, що впізнає себе на них (т.2 а.с.130-132).

Із досліджених кадрових документів вбачається, що ОСОБА_9 на час інкримінованих їй подій працювала менеджером зі збуту у відділі медичного напрямку ТОВ «Хімлаборреактив», директором якого є ОСОБА_13 (т.3 а.с.36-41).

З дослідженого висновку лінгвістичної експертизи № 947 від 11 листопада 2024 року, виконаної за доручення сторони захисту, слідує, що у стенограмах розмов від 13 листопада 2023 року та 5 грудня 2023 року відсутні висловлювання у формі пропозиції або спонукання до надання будь-якої вигоди (т.3 а.с.154-162).

З висновку психологічної експертизи № 93 від 18 грудня 2024 року, виконаної за доручення сторони захисту, вбачається, що експерт дійшов до висновку про відсутність психологічних ознак цілеспрямованих вербальних або невербальних дій, спрямованих на пропозицію 13 листопада 2023 року надати директору лікарні неправомірну вигоду, а також у комунікативній діяльності ОСОБА_9 5 грудня 2023 року не міститься виражених психологічних ознак надання неправомірної вигоди (т.3 а.с.191-202).

З висновку експерта № 2722 від 6 березня 2025 року, виконаної за доручення сторони захисту, вбачається, що на шести наданих захисником відеофонограмах ознак монтажу, переривання, змін записів – не встановлено. На трьох відеофонограмах були виявлені стрибкоподібні зміни показників таймеру та зображення, тривалість звукової доріжки не відповідає тривалості відеофайлу, також містяться ділянки із кадрами, які дублюються та ділянки на яких зображення кадру «накладається» на зображення попереднього кадру. Експерт зазначила, що встановити причини походження зазначених переривань/змін з технічної точки зору не представляється можливим, оскільки вони можуть бути пов`язані з низкою причин, від умов та технології отримання запису/конвертування, особливостей/несправності апаратури запису тощо до можливого стороннього втручання у запис. При цьому встановлено, що досліджувані записи є копіями, записаними за допомогою комп`ютерної техніки (т.3 а.с.213-228).

Оцінивши наведені докази у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що висновки місцевого суду про недоведеність винуватості ОСОБА_9 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а сукупність безпосередньо досліджених апеляційним судом доказів свідчить про доведеність поза розумним сумнівом того, що обвинувачена ОСОБА_9 умисно здійснила як пропозицію, так і подальше надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення нею дій з використанням службового становища в інтересах суб`єкта господарювання, представником якого вона виступала.

З досліджених апеляційним судом матеріалів закупівлі встановлено, що 6 листопада 2023 року КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» оголосило відкриті торги щодо закупівлі біохімічного та гематологічного аналізаторів очікуваною вартістю 750000 грн. Єдиним учасником процедури закупівлі стало ТОВ «ХЛР», яке 15 листопада 2023 року було визначене переможцем торгів. У подальшому 21 листопада 2023 року між КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» в особі директора ОСОБА_12 та ТОВ «ХЛР» в особі його директора ОСОБА_13 укладено договір № 624 на суму 749997,24 грн.

Із протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 1 грудня 2023 року та безпосередньо дослідженого апеляційним судом відеозапису встановлено, що 13 листопада 2023 року ОСОБА_9 разом із ОСОБА_18 прибули до службового кабінету директора КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» ОСОБА_12 . Ця зустріч відбулася через декілька днів після оголошення відкритих торгів на закупівлю біохімічного і гематологічного аналізаторів та за два дні до визначення переможця цієї закупівлі, учасником якої було ТОВ «ХЛР».

Під час цієї розмови саме обвинувачена ОСОБА_9 ініціювала обговорення питання закупівлі обладнання та повідомила про наближення завершення торгів, зазначивши: «у нас торги п`ятнадцятого числа, два дні залишилось». Після цього на пряме запитання директора лікарні «що нам з того?» саме ОСОБА_9 відповіла: «як скажете». Безпосередньо після цієї відповіді присутній ОСОБА_18 продемонстрував директору лікарні на калькуляторі телефону число «25», що об`єктивно узгоджується із подальшим переданням коштів у сумі, близькій до 25 % від вартості закупівлі.

Крім того, сам директор лікарні одразу після демонстрації йому цифри «25» кивнув головою та у цій же розмові повідомив: «ви ж бачите, що ми вибрали вас не просто так», а також зазначив, що не вбачає «гріха» у тому, щоб «отримати подяку».

Наведені у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 1 грудня 2023 року висловлювання у своєму сукупному змісті свідчать, що дії обвинуваченої ОСОБА_9 не обмежувалися пасивною присутністю під час зустрічі із директором лікарні, а становили звернення до службової особи з пропозицією передання неправомірної вигоди за сприяння інтересам ТОВ «ХЛР» при закупівлі медичного обладнання.

І хоча безпосередньо цифрове значення на калькуляторі демонструвала інша особа, зміст поведінки обвинуваченої ОСОБА_9 , а саме її активна участь у розмові щодо закупівлі медичного обладнання, підтримка і продовження відповідної комунікації після демонстрації цифри, яка з огляду на контекст розмови очевидно стосувалося суми неправомірної вигоди, та подальша реалізація досягнутих домовленостей щодо передачі грошових коштів, свідчить про її повне усвідомлення характеру цих домовленостей та безпосередню участь у доведенні пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі.

При цьому апеляційний суд враховує, що пропозиція неправомірної вигоди може виражатися не лише в конкретній сумі грошей або чітко визначеному майні, але й у встановленні інших параметрів предмета неправомірної вигоди, наприклад у вигляді долі від отриманого прибутку, проценті від доходів тощо, якщо окреслені в пропозиції параметри дають змогу визначити предмет і розмір неправомірної вигоди за виконання або настання певних умов (див. висновки Верховного Суду у постанові від 30 січня 2024 року у справі № 164/963/16-к).

Разом із тим, матеріали кримінального провадження містять і докази фактичного надання неправомірної вигоди обвинуваченою ОСОБА_9 службовій особі.

Так, із протоколу огляду речей та документів від 22 квітня 2024 року та безпосередньо дослідженого апеляційним судом відеозапису слідує, що 5 грудня 2023 року, тобто через три тижні після першої зустрічі, вже після визначення ТОВ «ХЛР» переможцем торгів та укладення договору поставки медичного обладнання, ОСОБА_9 вдруге прибула до кабінету директора лікарні.

Перебуваючи у службовому кабінеті директора лікарні, ОСОБА_9 , окрім пакету з рекламною продукцією, дістала зі своєї сумки заздалегідь підготовлений пакунок білого кольору та передала його безпосередньо у руки директору лікарні зі словами: «це як ми домовлялися». В свою чергу директор лікарні поклав цей пакунок на свій робочий стіл.

Після того, як ОСОБА_9 залишила приміщення кабінету, директор лікарні взяв цей отриманий від неї пакунок зі столу, ключі та мобільний телефон і вийшов із кабінету.

При цьому апеляційним судом також досліджено інший відеозапис негласної слідчої (розшукової) дії, здійснений у іншому кабінеті, який місцевий суд належним чином взагалі не оцінив.

Із цього відеозапису встановлено, що після того як обвинувачена ОСОБА_9 передала директору лікарні пакунок білого кольору та покинула його кабінет, останній приблизно в межах 16 секунд зайшов до іншої кімнати, зачинив її ключем, поклав на стіл білий пакунок, тотожний тому, який щойно отримав від ОСОБА_9 , після чого розірвав його та дістав із середини п`ять пачок грошових коштів. На окремих пачках чітко проглядаються купюри номіналами 200 та 500 гривень.

Таким чином, на відміну від висновків суду першої інстанції, матеріали кримінального провадження містять безпосередню відеофіксацію передання обвинуваченою ОСОБА_9 службовій особі пакунку з грошовими коштами.

Той факт, що зазначені грошові кошти не були в подальшому вилучені органом досудового розслідування, сам по собі не спростовує доведеності події кримінального правопорушення, оскільки склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, є формальним, а злочин вважається закінченим із моменту висловлення пропозиції або фактичного надання неправомірної вигоди. Відсутність у матеріалах кримінального провадження вилучених грошових коштів або неможливість встановлення їх точної суми не виключає кримінальної відповідальності особи за ч. 1 ст. 369 КК України, якщо пропозиція або ж сам факт надання неправомірної вигоди підтверджується належними та допустимими доказами.

Також апеляційний суд звертає увагу, що спрямованість дій ОСОБА_9 на надання неправомірної вигоди саме в інтересах ТОВ «ХЛР» підтверджується сукупністю обставин, установлених апеляційним судом.

Так, ОСОБА_9 на час подій працювала менеджером зі збуту у відділі медичного напрямку ТОВ «Хімлаборреактив». Водночас із досліджених реєстраційних документів встановлено, що засновником ТОВ «ХЛР» є саме ТОВ «Хімлаборреактив», а керівником обох підприємств є ОСОБА_13 , а тому між двома зазначеними суб`єктами господарювання існував безпосередній корпоративний та організаційний зв`язок.

За таких обставин сама по собі відсутність трудових відносин між ОСОБА_9 та ТОВ «ХЛР» не виключає її зацікавленості у діяльності цього товариства та просуванні його комерційних інтересів.

Крім того, допитаний у суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_12 також показав, що під час зустрічі ОСОБА_9 представляла себе як представника фірми, яка буде поставляти обладнання до лікарні після перемоги у тендері.

З огляду на все це, у сукупності з обставинами зустрічі ОСОБА_9 з директором лікарні та змістом проведених переговорів, які безпосередньо стосувалися закупівлі біохімічного і гематологічного аналізаторів у межах процедури, учасником якої було ТОВ «ХЛР», апеляційний суд вважає доведеним, що ОСОБА_9 діяла в інтересах саме цього товариства для отримання ним перемоги у процедурі закупівлі та продовженні співпраці з лікарнею щодо подальшого постачання медичного обладнання.

При цьому, апеляційний суд враховує, що для кваліфікації за ч. 1 ст. 369 КК України не вимагається встановлення особистої майнової вигоди особи, яка пропонує або надає неправомірну вигоду.

Диспозиція зазначеної норми передбачає відповідальність за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення чи невчинення нею будь-якої дії з використанням наданої їй влади або службового становища в інтересах того, хто надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи.

Отже, кримінальна відповідальність настає не лише тоді, коли особа діє у власних інтересах, але й тоді, коли вона діє в інтересах іншої фізичної чи юридичної особи.

Водночас, встановлення конкретного мотиву, з якого ОСОБА_9 діяла в інтересах ТОВ «ХЛР» (службова залежність, виконання доручення керівництва, корпоративна лояльність, очікування винагороди чи інші причини), не є обов`язковою ознакою складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та не впливає на кримінально-правову оцінку її дій.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_12 не мав повноважень визначати переможця тендеру, а отже ОСОБА_9 нібито не могла надавати йому неправомірну вигоду за такі дії, апеляційний суд не приймає з огляду на наступне.

Перш за все, апеляційний суд звертає увагу, що саме директор лікарні як керівник комунального підприємства виступав уповноваженою особою від замовника при укладенні та виконанні договору закупівлі, тоді як ТОВ «ХЛР» було безпосереднім одержувачем бюджетних коштів за результатами проведеної закупівлі.

Отже, саме директор лікарні погоджував необхідність закупівлі, підписував договір про закупівлю, був керівником установи-замовника та службовою особою у розумінні примітки до ст. 364 КК України, а тому його службове становище було безпосередньо пов`язане з реалізацією результатів закупівлі та договірними відносинами з її переможцем.

При цьому диспозиція ч. 1 ст. 369 КК України не вимагає, щоб службова особа мала виключні або одноособові повноваження щодо прийняття рішення. Достатнім є надання неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення будь-якої дії з використанням службового становища.

Крім того, кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 369 КК України настає в тому разі, коли особа, яка надає неправомірну вигоду, усвідомлює, що дає її саме такій особі, у зв`язку з можливостями її посади, значущістю, статусністю та вагомістю цієї посади, і переконана в тому, що мету, яку вона переслідує, буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає така особа (див. висновки Верховного Суду у постановах від 29 травня 2025 року у справі № 594/1462/23, від 7 липня 2021 року у справі № 752/4292/16-к).

Також апеляційний суд враховує, що для наявності активного підкупу вирішальним є не те, чи мала посадова особа всі необхідні формальні повноваження для вчинення конкретної дії, якої прагнув хабародавець, а те, чи пропонувалася або надавалася їй неправомірна вигода з метою одержання від неї певного результату у зв`язку з виконанням нею своїх службових функцій. При цьому хабародавець може навіть не мати чіткого уявлення про обсяг повноважень відповідної посадової особи (див. висновки Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 757/38626/17-к).

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 звернулася саме до директора КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ», тобто до керівника установи-замовника, діяльність якої безпосередньо була пов`язана з проведенням та реалізацією результатів відповідної закупівлі. Під час зустрічі вона обговорювала з ним проведення торгів, а подальші її дії свідчили про пропозицію надати йому неправомірну вигоду за сприяння інтересам постачальника під час проведення та реалізації результатів закупівлі. Після визначення ТОВ «ХЛР» переможцем закупівлі та укладення договору ОСОБА_9 5 грудня 2023 року особисто передала йому пакунок з грошима зі словами «це як ми домовлялися».

Таким чином, поведінка ОСОБА_9 свідчить про те, що саме директора лікарні вона сприймала як службову особу, від якої залежить або яка може забезпечити чи сприяти досягненню бажаного для неї результату у взаємовідносинах із лікарнею.

Отже, ОСОБА_9 пов`язувала передачу неправомірної вигоди саме з можливостями та становищем директора лікарні, а не з конкретним формальним рішенням уповноваженої особи щодо визначення переможця закупівлі.

Тому, за встановлених фактичних обставин кваліфікація дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 369 КК є правильною.

Доводи сторони захисту про недоведеність вини ОСОБА_9 з огляду на висновки лінгвістичної та психологічної експертиз, відповідно до яких у досліджених розмовах не встановлено ознак висловлювань чи невербальної поведінки, що безпосередньо свідчили б про пропозицію неправомірної вигоди 13 листопада 2023 року або передачу неправомірної вигоди 5 грудня 2023 року, не приймаються апеляційним судом, оскільки ці висновки спростовують встановлені у справі обставини.

Так, експерти досліджували зміст розмов, висловлювання, жести та поведінку обвинуваченої та її співрозмовників і визначали, чи мають вони, на думку експерта, ознаки пропозиції або передачі неправомірної вигоди. Водночас експерти не встановлювали самого факту передачі грошей.

На досліджених апеляційним судом відеозаписах події від 5 грудня 2023 року безпосередньо видно, як ОСОБА_9 передає ОСОБА_12 пакунок з грошима. Тому для встановлення факту передачі грошей суду не потрібно встановлювати, чи супроводжувалася ця дія спеціальним жестом або ж конкретними словами про передачу грошей. Сам факт передачі та те, що знаходилося у переданому пакунку, безпосередньо зафіксовані на відеозаписі.

Так само і щодо події 13 листопада 2023 року відсутність у розмові прямої фрази про надання неправомірної вигоди не означає, що такої пропозиції не було. Зміст розмови необхідно оцінювати разом із контекстом зустрічі та подальшою поведінкою її учасників. Зокрема, на зустрічі 13 листопада 2023 року ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_12 , що до проведення торгів залишилося лише два дні, після чого на його запитання про те, що він із цього матиме, відповіла «як скажете». Одразу після цього ОСОБА_18 продемонстрував ОСОБА_12 на екрані телефону число «25», на що останній відреагував кивком голови. Пізніше, уже після завершення закупівлі, ОСОБА_9 особисто передала ОСОБА_12 пакунок, назвавши його тим, «як ми домовлялися». Усі ці обставини в їх послідовності та взаємному зв`язку свідчать, що йшлося не про якісь абстрактні речі, а про конкретну домовленість між учасниками зустрічі, яка надалі була реалізована шляхом передачі пакунка з грошовими коштами.

Отже, висновки експертів не спростовують факту пропозиції та передачі неправомірної вигоди. Вони лише вказують на те, що у самих висловлюваннях і поведінці учасників експерти не виявили ознак, які вони пов`язують із такою пропозицією чи передачею. Натомість ці обставини апеляційний суд встановлює на підставі безпосередньо досліджених відеозаписів та їх оцінки разом з іншими доказами.

Доводи сторони захисту про те, що у пакунку могли знаходитися кошти, передані ОСОБА_12 як повернення боргу ОСОБА_16 , апеляційний суд оцінює критично, оскільки це не узгоджуються із зафіксованими під час негласних слідчих (розшукових) дій обставинами та змістом розмов між учасниками події.

Зокрема, допитана у суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_16 пояснила, що ще у 2021 році позичила у ОСОБА_12 140000 грн., які повернула у перших числах грудня 2023 року. Разом з тим наведені показання не містять конкретних відомостей про точну дату, час, місце передачі коштів, спосіб їх пакування, номінал купюр та інші індивідуалізуючі ознаки, які дозволяли б співвіднести передані нею кошти з тими, що зафіксовані на досліджених судом відеозаписах.

Крім того, версія про повернення боргу не узгоджується з послідовністю подій, зафіксованих на відеозаписах від 5 грудня 2023 року.

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_9 особисто передала директору лікарні пакунок зі словами: «це як ми домовлялися». Після цього той взяв саме цей пакунок та негайно переніс його до іншого приміщення. Уже через декілька секунд після виходу з кабінету він розгорнув пакунок і дістав із нього п`ять пачок грошових коштів. Будь-яких даних про те, що між моментом отримання пакунка від ОСОБА_9 та моментом його відкриття відбувалася заміна цього пакунка або вкладених у нього предметів, матеріали кримінального провадження не містять. Навпаки, досліджені відеозаписи свідчать про безперервність відповідних дій та дозволяють простежити рух одного й того ж пакунка від моменту його передачі ОСОБА_9 до моменту відкриття ОСОБА_12 .

Крім того, ОСОБА_16 стверджувала, що передала ОСОБА_12 грошові кошти у темному паперовому пакеті. Водночас із безпосередньо досліджених апеляційним судом відеозаписів убачається, що ОСОБА_9 5 грудня 2023 року передала ОСОБА_12 білий пакунок, перемотаний липкою стрічкою, який одразу після завершення зустрічі був перенесений ним до іншої кімнати.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що показання ОСОБА_16 не спростовують факту передачі ОСОБА_9 пакунка, всередині якого знаходилися грошові кошти, та не створюють розумного сумніву щодо встановлених апеляційним судом фактичних обставин.

Крім того, навіть у разі існування між ОСОБА_12 та ОСОБА_16 боргових правовідносин, наведені показання не пояснюють ані обставин зустрічі 13 листопада 2023 року, під час якої обговорювалося питання винагороди у контексті проведення закупівлі, ані слів ОСОБА_9 «це як ми домовлялися» під час передачі пакунка 5 грудня 2023 року, ані причин її особистої участі у передачі пакунка директору лікарні після завершення процедури закупівлі та укладення договору з ТОВ «ХЛР».

Тому апеляційний суд оцінює показання ОСОБА_16 як такі, що не спростовують сукупність інших досліджених доказів та не впливають на висновок про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

Не заслуговують на увагу й доводи сторони захисту про недопустимість та недостовірність результатів негласних слідчих (розшукових) дій з тих підстав, що відеозаписи, надані суду, нібито не є оригіналами та містять ознаки монтажу.

Обґрунтовуючи такі твердження, захисник посилається, зокрема, на висновок експерта № 2722 від 6 березня 2025 року.

Аналізуючи даний висновок експерта апеляційний суд звертає увагу на те, що експерт зазначила, що надані їй на дослідження відеофонограми є копіями, записаними за допомогою комп`ютерної техніки.

Експерт також встановила, що у відеофонограмах 1, 4-7, 9 програмно-апаратними засобами, які перебували в розпорядженні експерта, ознак монтажу, переривань чи змін запису не встановлено. Неможливість надати категоричну відповідь щодо них експерт пов`язала не з виявленням монтажу, а з тим, що досліджувані записи є копіями та не встановлена технологія їх отримання.

Щодо відеофонограм № 2, 3 та 8 експертом виявлено, що на окремих ділянках відеофайлів маються стрибкоподібні зміни показників таймера та зображення, дублювання кадрів, а також розбіжності між тривалістю відеофайлів, звукових доріжок та показниками таймера.

Однак і щодо цих особливостей експерт не встановила їх походження внаслідок монтажу або іншого стороннього втручання. Навпаки, у висновку зазначено, що встановити причини таких переривань чи змін з технічної точки зору неможливо, оскільки вони можуть бути пов`язані з низкою різних факторів, зокрема, умовами або технологією отримання запису чи його конвертування, особливостями або несправністю апаратури запису, а також можливим стороннім втручанням.

Апеляційний суд зазначає, що монтаж, здатний поставити під сумнів достовірність доказу, повинен мати не абстрактний, а об`єктивно обґрунтований характер. Зокрема, повинні бути встановлені ознаки такого монтажу, як вилучення частини розмови, перестановку її фрагментів, поєднання висловлювань, які в дійсності не йшли одне за одним, додавання відсутніх у первинному записі реплік або інше втручання, внаслідок якого змінився зміст зафіксованої події.

Однак жодного такого факту експертом не встановлено. Навпаки, щодо більшості досліджених відеофонограм ознак монтажу, переривань та змін запису програмно-апаратними засобами взагалі не виявлено, а щодо відеофонограм №№ 2, 3 та 8 експерт установив технічні переривання/зміни, але не встановив ані їх причини, ані їх походження внаслідок стороннього втручання, ані зміни ними смислового змісту зафіксованих розмов.

При цьому, апеляційний суд також звертає увагу, що виявлені експертом стрибкоподібні зміни показників таймера та зображення, дублювання кадрів та інші технічні особливості не припадають саме на ключові фрагменти відеозаписів, якими зафіксовані зустрічі 13 листопада та 5 грудня 2023 року під час обговорення проведення торгів та передачі ОСОБА_9 пакунка зі словами «це як ми домовлялися».

Отже, навіть фактично встановлені експертом технічні особливості не дають підстав пов`язувати їх зі зміною саме тієї інформації, яка покладається апеляційним судом в основу висновків щодо винуватості ОСОБА_9 . Поширення зміни показників таймера невстановленого походження, виявленої в іншій частині запису, на весь інформаційний зміст відеофонограми та припущення на цій підставі про штучне створення ключових епізодів не випливає зі змісту експертного висновку.

Апеляційним судом не встановлено, що будь-яке ключове висловлювання було додано, вилучено, переставлено або поєднано з іншою реплікою таким чином, що зміст реально зафіксованої розмови набув іншого значення. Не встановлено й того, що зафіксована передача пакунка та подальше його відкриття є результатом штучного поєднання різних, не пов`язаних між собою подій.

Таким чином, проведене за ініціативою самої сторони захисту експертне дослідження не виявило таких ознак монтажу чи іншого стороннього втручання, які б ставили під серйозний та об`єктивно обґрунтований сумнів достовірність інформації, використаної апеляційним судом як доказ.

Крім того, достовірність результатів негласних слідчих (розшукових) дій апеляційний суд оцінює не окремо, а у взаємозв`язку з усією сукупністю досліджених доказів.

Зокрема, зафіксовані на відеозаписах особи і події підтверджуються іншими від цих відеозаписів доказами. Так, ОСОБА_9 під час огляду відеозаписів за участю захисника впізнала на них себе. ОСОБА_18 під час судового розгляду також упізнавав себе на записі зустрічі 13 листопада 2023 року. ОСОБА_12 підтвердив факт двох зустрічей з ОСОБА_9 та те, що вони відбувалися у його службовому кабінеті. Час та зміст зафіксованих подій узгоджуються і з документами щодо проведення закупівлі. Так, 6 листопада 2023 року лікарнею було оголошено закупівлю аналізаторів, 13 листопада 2023 року відбулася зафіксована зустріч, під час якої обговорювалися відповідні торги, 15 листопада 2023 року ТОВ «ХЛР» визначено переможцем закупівлі, 21 листопада 2023 року між лікарнею та цим товариством укладено договір, а 5 грудня 2023 року відбулася друга зафіксована зустріч.

Більше того, під час безпосереднього допиту в суді апеляційної інстанції ОСОБА_9 не заперечувала основних обставин, відображених на відеозаписах. Вона підтвердила факт відвідування лікарні, зустрічі із ОСОБА_18 у приймальні директора лікарні, спільного перебування з ним у службовому кабінеті директора лікарні, а також свій повторний прихід до директора лікарні у грудні 2023 року. Підтвердила вона і факт передачі під час другої зустрічі пакунків, зазначивши, що в одному з них знаходилися брендовані ручки, тоді як вміст іншого пакунка вона не пам`ятає. Не заперечувала ОСОБА_9 і того, що саме вона зображена на досліджених судом відеозаписах.

Апеляційний суд не розцінює такі показання як визнання ОСОБА_9 своєї винуватості. Водночас вони мають істотне значення саме для перевірки тверджень про штучне створення відеозаписів, оскільки сама обвинувачена підтверджує реальність значної частини об`єктивних подій, які на них зафіксовані.

Отже, зміст відеозаписів знаходить також підтвердження в інших доказах, а не є єдиним окремим джерелом відомостей про відповідні події. Така взаємна узгодженість доказів додатково спростовує припущення про те, що доказово значущий зміст відеозаписів був штучно сформований шляхом монтажу.

Крім того, не свідчить про недостовірність та недопустимість доказу і та обставина, що наявні у кримінальному провадженні відеофайли є копіями, записаними на відповідний носій за допомогою комп`ютерної техніки, оскільки електронний документ не має нерозривного зв`язку з конкретним матеріальним носієм, а одна й та сама цифрова інформація може без зміни свого змісту існувати одночасно на декількох фізичних носіях.

У цьому аспекті апеляційний суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 10 вересня 2020 року в справі № 751/6069/19, відповідно до якої у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників може вважатися оригіналом електронного документа. Головною особливістю такого документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія, а ідентичні за інформаційним змістом примірники можуть відрізнятися один від одного часом та датою створення.

Отже, копіювання цифрового файла за умови збереження його інформаційного змісту створює інший матеріальний примірник тієї самої електронної інформації, а не новий за змістом доказ. Відтак сам факт того, що відеофайли були перенесені на оптичний диск за допомогою комп`ютерної техніки, характеризує спосіб створення відповідного фізичного носія, однак не доводить зміни змісту записаних на ньому файлів.

Апеляційний суд також звертає увагу й на те, що походження відеозаписів у цьому кримінальному провадженні не є невідомим.

Так, відповідні негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані та проведені в межах кримінального провадження № 42023202520000081. Отримана під час застосування технічних засобів інформація була перенесена на електронний носій та процесуально оформлена як додаток до протоколів про результати негласних слідчих (розшукових) дій. Зміст цієї інформації також був викладений у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій. Після виділення кримінального провадження щодо ОСОБА_9 ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на використання у цьому кримінальному провадженні матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, отриманих у первісному кримінальному провадженні.

Тому наявність у справі щодо ОСОБА_9 іншого матеріального носія із відповідними електронними файлами має конкретне процесуальне походження та пояснюється використанням результатів раніше проведених негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні.

Таким чином, простежується послідовний ланцюг походження доказової інформації, а саме: її отримання внаслідок санкціонованої негласних слідчих (розшукових) дій, процесуальне оформлення результатів такої дії, збереження на відповідному електронному носії у первісному кримінальному провадженні, отримання судового дозволу на використання цієї інформації в іншому кримінальному провадженні та перенесення її на носій, долучений до справи щодо ОСОБА_9 .

Матеріали кримінального провадження не містять об`єктивних даних про те, що на будь-якому із цих етапів відбулася підміна інформації або зміна її доказово значущого змісту.

Не погоджується апеляційний суд і з доводами захисту про порушення гарантій, передбачених ст. 266 КПК України.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що носії інформації, на яких зафіксовані відомості, отримані в результаті відповідних негласних слідчих (розшукових) дій, повинні зберігатися у стані, придатному для їх дослідження, до набрання законної сили вироком суду, а ч. 3 передбачає можливість їх дослідження спеціалістами або експертами.

Однак ця норма не встановлює вимоги про те, що у разі законного використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні первинний матеріальний носій повинен бути вилучений із первісного провадження та фізично переміщений до нового.

У цьому випадку первинний носій був долучений як додаток до матеріалів кримінального провадження, в якому відповідні негласні слідчі (розшукові) дії проводилися, тоді як у провадженні щодо ОСОБА_9 використовується примірник отриманої електронної інформації після надання слідчим суддею дозволу на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні. Саме така обставина пояснює, чому в матеріалах цього кримінального провадження знаходиться оптичний диск, а не первинний носій негласних слідчих (розшукових) дій.

При цьому мета гарантії, закріпленої ст. 266 КПК, полягає передусім у збереженні отриманої інформації у стані, що дозволяє її перевірити та дослідити.

У цьому кримінальному провадженні відповідна інформація, яка зберігається електронному носії і є електронним примірником оригіналу електронного документа, залишилася придатною для відтворення та дослідження. Вона була безпосередньо досліджена судом, надана стороні захисту, а остання мала реальну можливість перевіряти її достовірність.

Таким чином, відсутність у матеріалах саме цього кримінального провадження первинного електронного носія результатів негласних слідчих (розшукових) дій не свідчить про його втрату, знищення або порушення вимог ч. 2 ст. 266 КПК України, оскільки такий носій є складовою матеріалів кримінального провадження, в межах якого відповідні негласні слідчі (розшукові) дії безпосередньо проводилися. Використання ж отриманої внаслідок цих негласних слідчих (розшукових) дій інформації у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 здійснено після одержання передбаченого законом дозволу слідчого судді.

Наявні у справі об`єктивні дані не дають підстав вважати, що під час перенесення електронної інформації на диск було змінено зміст зафіксованих подій, тоді як припущення про таку можливість, не підтверджене результатами проведеної експертизи та не пов`язане з конкретними доказово значущими фрагментами записів, розумного сумніву в їх достовірності не створює.

Відтак апеляційний суд не вбачає підстав ані для визнання результатів негласних слідчих (розшукових) дій недопустимими чи недостовірними через відсутність у матеріалах цього провадження первинного носія, ані для висновку про необхідність витребування первинного носія і призначення з цих підстав додаткової експертизи.

Посилання сторони захисту на те, що аудіо-, відеоконтроль у службовому кабінеті ОСОБА_12 здійснювався протягом чотирьох місяців, тоді як у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 стороною обвинувачення надано відеозаписи загальною тривалістю лише 34 хв 13 с., апеляційний суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 266 КПК України, слідчий вивчає зміст отриманої інформації, про що складає протокол, а при виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, у протоколі відтворюється відповідна частина інформації.

Отже, кримінальний процесуальний закон не виходить із необхідності долучення до конкретного кримінального провадження всього без винятку технічного масиву, накопиченого за весь період проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Предметом процесуального оформлення є передусім інформація, яка має значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

За таких обставин сам факт того, що до кримінального провадження щодо ОСОБА_9 перенесено не весь масив інформації, накопичений під час тривалого аудіо-, відеоконтролю іншої особи, а записи конкретних подій, які стосуються саме пред`явленого їй обвинувачення, є наслідком предмета доказування у цьому кримінальному провадженні, а не доказом фальсифікації відеозаписів.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що долучені у цьому кримінальному провадженні записи негласних слідчих (розшукових) дій відображають не окремі слова чи речення, а достатньо цілісні за своїм змістом епізоди зустрічей, які дозволяють установити учасників спілкування, предмет розмови, послідовність висловлювань та поведінку осіб. Таких обставин, які б вказували на те, що якісь значимі репліки були вирвані з безпосереднього контексту, а недолучена частина розмови могла надати їй іншого значення, відеозаписи не містять.

Апеляційний суд також не погоджується із доводами сторони захисту про те, що оскільки дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій був санкціонований щодо ОСОБА_12 , відомості про ОСОБА_9 отримані незаконно.

Перш за все, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не передбачає, що кожна особа, яка може випадково вступити у спілкування з особою, щодо якої законно проводиться аудіо-, відеоконтроль, повинна бути попередньо встановлена і повинен бути отриманий дозвіл слідчого судді, оскільки така вимога фактично зробила б проведення аудіо-, відеоконтролю неможливим щодо будь-якої особи, оскільки на момент отримання дозволу суду орган досудового розслідування не може знати наперед усіх майбутніх співрозмовників особи щодо якої проводяться негласні слідчі (розшукові) дії.

Водночас, як встановлено апеляційними судом, ухвалами слідчого судді Сумського апеляційного суду було надано дозвіл на проведення щодо директора КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» ОСОБА_12 аудіо-, відеоконтролю особи та інших негласних слідчих (розшукових) дій. На підставі цих ухвал технічні засоби були встановлені у службових приміщеннях ОСОБА_12 , а результати спілкування останнього з іншими особами, у тому числі з ОСОБА_9 , були зафіксовані саме в межах дозволеного судом аудіо- та відеоконтролю щодо нього.

Надалі ухвалою слідчого судді Сумського апеляційного суду від 23 травня 2024 року було надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні № 12024200460000471 щодо ОСОБА_9 матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, отриманих під час розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_12 .

Таким чином, законність використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні була забезпечена окремим судовим контролем у порядку, встановленому ст. 257 КПК України, яка передбачає, що якщо в результаті негласних слідчих (розшукових) дій виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у відповідному кримінальному провадженні, отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні лише на підставі ухвали слідчого судді.

З огляду на це є також необґрунтованими і твердження сторони захисту про те, що законодавство нібито взагалі не передбачає механізму захисту прав особи, яка випадково потрапила у поле зору негласних слідчих (розшукових) дій, які проводяться щодо іншої особи, оскільки захист прав таких осіб забезпечується загальними гарантіями судового контролю за проведенням негласних слідчих (розшукових) дій, вимогами щодо законності їх проведення, обмеженнями подальшого використання отриманої інформації, зокрема передбаченим ст. 257 КПК України судовим дозволом на використання матеріалів в іншому кримінальному провадженні, а також перевіркою судом допустимості таких доказів відповідно до ст. 86, 87, 89, 94 КПК України, що у цьому кримінальному провадженні було й здійснено. Зокрема, апеляційний суд повторно дослідив ухвали про дозвіл на проведення негласних слідчих дій, протоколи їх проведення та інформацію, яка була отримана в результаті цих слідчих дій, а також ухвалу про дозвіл на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у провадженні щодо ОСОБА_9 . Порушень установленого законом порядку, які б тягнули недопустимість цих доказів, апеляційним судом не встановлено.

При цьому апеляційний суд також звертає увагу й на те, що після завершення досудового розслідування стороні захисту були відкриті відповідні матеріали кримінального провадження, в тому числі й відеозаписи отримані в результаті негласних слідчих (розшукових) дій, а тому сторона захисту мала можливість ознайомитися з характером отриманої інформації, поставити питання щодо її походження та достовірності і реалізувати всі процесуальні засоби для її оспорювання.

При вирішенні питання про формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, апеляційний суд виходить з наступного.

Апеляційний суд вважає, що з обвинувачення підлягають виключенню твердження про висловлення директором КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» вимоги про надання неправомірної вигоди, про те, що ОСОБА_9 діяла «за вимогою» цієї особи, а також про створення нею умов, за яких ОСОБА_9 нібито була вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання несприятливим наслідкам, оскільки такі твердження не відповідають установленому апеляційним судом змісту розмови 13 листопада 2023 року, під час якої саме ОСОБА_9 зробила службовій особі пропозицію щодо надання їй неправомірної вигоди у розмірі 25 відсотків від суми закупівлі.

Крім того, оскільки кримінальне провадження стосовно директора КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» здійснюється окремо, обставини його поведінки у обвинученні можуть бути наведені виключно настільки, наскільки це необхідно для встановлення змісту та спрямованості дій ОСОБА_9 , без формулювання висновків щодо винуватості цієї особи у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення.

Також апеляційний суду не вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення в тій частині, що розмір наданої нею неправомірної вигоди становив саме 187 500 грн.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, грошові кошти, які були передані ОСОБА_9 , органом досудового розслідування не вилучалися, їх огляд та перерахунок не проводилися, а тому кількість переданих купюр, їх номінал та загальна сума точно не встановлені.

Водночас, безпосередньо дослідженим апеляційним судом відеозаписом зафіксовано, що після передачі ОСОБА_9 білого пакунка директору лікарні останній одразу переніс його до іншого приміщення, де відкрив та дістав із нього п`ять пачок грошових коштів. На окремих пачках візуально розпізнаються купюри номіналом 200 та 500 грн.

Наведене дозволяє достовірно встановити предмет переданої вигоди – грошові кошти, однак саме по собі не дає можливості встановити їх точну загальну суму.

Не є достатньою підставою для встановлення суми 187 500 грн і зафіксована під час попередньої зустрічі демонстрація ОСОБА_18 на екрані телефону числа «25». У контексті всієї розмови ця обставина має доказове значення для встановлення пропозиції про надання неправомірної вигоди, однак за відсутності інших достовірних доказів не дозволяє поза розумним сумнівом встановити, що обвинувачена фактично передана 5 грудня 2023 року суму грошей саме 187 500 грн.

Дотримуючись вимог презумпції невинуватості та правила про тлумачення всіх неусунутих сумнівів на користь обвинуваченої, апеляційний суд виключає з обвинувачення ОСОБА_9 твердження про надання неправомірної вигоди саме у розмірі 187 500 грн як таке, що не доведене поза розумним сумнівом.

Разом із тим невстановлення точної суми переданих грошових коштів не спростовує факту надання неправомірної вигоди та не впливає на кримінально-правову кваліфікацію дій ОСОБА_9 , оскільки у цьому кримінальному провадженні поза розумним сумнівом установлено сам факт передачі нею службовій особі неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, що підтверджується відеофіксацією передачі пакунка з грошима.

При цьому, для складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, точний розмір неправомірної вигоди не є ознакою, від якої залежить наявність складу цього кримінального правопорушення або його кваліфікація. Визначальним є встановлення факту пропозиції, обіцянки чи надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення чи невчинення нею відповідної дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Тому недоведеність обвинувачення виключно в частині точної суми переданих коштів не створює розумного сумніву щодо самого факту надання неправомірної вигоди, який підтверджений сукупністю інших взаємоузгоджених доказів, та не перешкоджає кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 369 КК України.

Заначений висновок також відповідає правовій позиції Верховного Суду, який допускає навіть такий спосіб визначення неправомірної вигоди, коли вона первісно окреслена не конкретною грошовою сумою, а певними параметрами, якщо вони дозволяють визначити зміст неправомірної вигоди (див. висновки Верховного Суду у постанові від 30 січня 2024 року у справі № 164/963/16-к).

З огляду на зазначене, апеляційний суд визнає доведеним таке обвинувачення.

6 листопада 2023 року КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» оприлюднило оголошення про проведення закупівлі у формі відкритих торгів з особливостями товарів «Аналізатор біохімічний автоматичний, аналізатор гематологічний автоматичний» очікуваною вартістю 750 000 грн.

ТОВ «ХЛР» (код ЄДРПОУ 42820893), маючи намір взяти участь у зазначеній закупівлі та у разі перемоги укласти договір про постачання аналізатора гематологічного автоматичного BC-30s та аналізатора біохімічного автоматичного BS-230, 13 листопада 2023 року подало документи для участі у торгах.

13 листопада 2023 року приблизно о 11 год. 45 хв. ОСОБА_9 , діючи в інтересах ТОВ «ХЛР», прибула до службового кабінету директора КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ», стосовно якого кримінальне провадження здійснюється окремо, за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Петропавлівська, 15.

Під час розмови щодо участі ТОВ «ХЛР» у зазначеній закупівлі та можливості подальшого укладення договору про постачання медичного обладнання зазначена службова особа поставила ОСОБА_9 запитання щодо своєї особистої заінтересованості у цьому.

У відповідь на це ОСОБА_9 , діючи умисно та в інтересах ТОВ «ХЛР», усвідомлюючи службове становище особи, щодо якої кримінальне провадження здійснюється окремо, та можливість вчинення ним з використанням наданих йому службових повноважень дій в інтересах ТОВ «ХЛР», запропонувала надати йому неправомірну вигоду в розмірі 25 відсотків від суми закупівлі за сприяння у визначенні ТОВ «ХЛР» переможцем цієї закупівлі та подальшому укладенні з товариством відповідного договору.

15 листопада 2023 року процедуру закупівлі було завершено, а тендерну пропозицію ТОВ «ХЛР» визначено найбільш економічно вигідною. 21 листопада 2023 року КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» укладено з ТОВ «ХЛР» договір № 624 про закупівлю аналізатора гематологічного автоматичного BC-30s та аналізатора біохімічного автоматичного BS-230 загальною вартістю 749 997 грн 24 коп.

5 грудня 2023 року о 12 год. 28 хв. ОСОБА_9 , перебуваючи у службовому кабінеті директора КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Петропавлівська, 15, продовжуючи реалізацію раніше сформованого умислу та діючи в інтересах ТОВ «ХЛР», надала зазначеній службовій особі, щодо якої кримінальне провадження здійснюється окремо, неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за вчинення з використанням наданої їй влади та службового становища дій в інтересах ТОВ «ХЛР», пов`язаних із визначенням цього товариства переможцем зазначеної закупівлі та укладенням із ним договору про закупівлю медичного обладнання.

Таким чином, ОСОБА_9 умисно запропонувала, а в подальшому надала службовій особі неправомірну вигоду за вчинення цією службовою особою з використанням наданої їй влади та службового становища дій в інтересах третьої особи – ТОВ «ХЛР».

Дії ОСОБА_9 апеляційний суд кваліфікує за ч. 1 ст. 369 КК України як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а також надання такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища.

Водночас апеляційний суд окремо зазначає, що у межах даного кримінального провадження суд оцінює виключно дії ОСОБА_9 як особи, обвинуваченої за ч. 1 ст. 369 КК України. Жодних висновків щодо винуватості чи невинуватості інших осіб, наявності у їх діях складу кримінального правопорушення або правової оцінки їх поведінки апеляційний суд не робить, оскільки це виходить за межі пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення та суперечило б принципу презумпції невинуватості.

При призначенні ОСОБА_9 виду та міри покарання, апеляційний суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, яке є корупційним нетяжким злочином, конкретні обставини справи, дані про її особу, а саме: обвинувачена має добру репутацію і позитивні характеристики, до кримінальної відповідальності притягається вперше, має власну сім`ю, постійне місце проживання, утримує малолітню дитину.

Пом`якшуючих чи обтяжуючих покарання обставин, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи викладене, а також приймаючи позитивні дані про особу обвинуваченої, суд не вбачає з боку ОСОБА_9 високих ризиків вчинення повторних злочинів чи такого високого рівня небезпеки для суспільства, щоб тримати його в умовах ізоляції, а тому вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченої і попередження скоєння нею нових злочинів є покарання у виді штрафу, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 369 КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418 і 420 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2026 року щодо ОСОБА_9 – скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити їй покарання за цим законом у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) грн.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5