Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №946/1070/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1572/26

Номер справи місцевого суду: 946/1070/26

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

за участі:

захисника Лупу С.С.

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2026 року, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 гривень, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки; стягнено з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №589837 від 12.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 12 лютого 2026 року о 17 год. 58 хв. по вул. Коцюбинського кут вул. Гончарова у м.Ізмаїлі Ізмаїльського району Одеської області керував транспортним засобом «ЗАЗ 110557», д.н.з. НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 гривень, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки; стягнено з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді та провадження закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що:

1) ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння;

2) працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, після того як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки;

3) поліцейський Дяков І.І. о 18:03 хв запропонував ОСОБА_1 одразу огляд на місці зупинки або огляд у закладі охорони здоров`я, що вже є порушенням порядку проведення огляду, адже поліцейський Дяков І.І. для того, щоб пропонувати огляд у медичному закладі повинен був спочатку отримати незгоду ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів

Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з диспозиції частини 2 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до санкції вказаної норми, за зазначене правопорушення на особу накладається стягнення у вигляді штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735).

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №589837 від 12.02.20256 (а.с.1);

- актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з відміткою про відмову від проходження такого огляду (а.с.2);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 12.02.2026 з відміткою про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі (а.с.3);

- довідкою про те, що згідно облікових даних ІПНП НПУ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , отримав посвідчення водія на право керування транспортними засобами ( НОМЕР_2 , видане 03.04.2025 (а.с.4);

- довідкою про те, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно облікових даних ІТС ІПНП протягом року піддавався адміністративним стягненням за ч. 1 ст. 130 КУпАП від 15 липня 2025 року – 17 листопада 2025 року накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік (справа №946/5471/25, протокол ЕПР1 №392172 від 15.07.2025) (а.с.5);

- копією постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року у справі №946/5471/25 (а.с.6-10);

- копією постанови Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року у справі №946/5471/25 (а.с.11-13);

- диском з відеозаписом (а.с.14).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст.130 КУпАП.

Крім того обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.

Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, то апеляційний суд звертає увагу на таке.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що спочатку ОСОБА_1 дійсно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки о 18:04, що зафіксовано на хронометражі відеозапису 00:04:13 хв (диск 1, назва відеофайлу «00000_00000020260212175923_0008A»).

Однак о 18:25 годині, що відповідає хронометражу відеозапису 00:11:33 хв (диск 1, назва відеофайлу «00000_00000020260212181424_0009A») ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі.

Таким чином, доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити таке.

Так, відповідно до ч.2,3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п. 7 Розділу І Існтукції У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я)

Дійсно, аналіз вказаних положень свідчить про те, що працівники поліції мають спочатку запропонувати пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, а потім вже у разі незгоди з результатами такого огляду або у разі відмови пройти такий огляд на місці зупинки, зобов`язані запропонувати пройти такий огляд в медичному закладі.

Проте в свою чергу суд апеляційної інстанції зауважує, що одночасне повідомлення особі про можливість пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та/або в медичному закладі жодним чином не порушує права водія, оскільки такі дії працівників поліції свідчать про вжиття заходів щодо роз`яснення права водія пройти огляд у встановленому законом порядку, та в свою чергу у водія залишається праву вибору як саме він вважає необхідним пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Посилання скаржника на недотримання послідовності оголошення вимог щодо порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння має формалізований характер та свідчить про застосування надлишкового формалізму з метою уникнення реальної відповідальності за неправомірні дії ОСОБА_1 .

Як вже було встановлено раніше, ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, так і в медичному закладі, що зафіксовано на 00:11:33 хв (диск 1, назва відеофайлу «00000_00000020260212181424_0009A»).

Тобто ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, що є порушенням п.2.5 ПДР.

Таким чином, вказані доводи скаржника є безпідставними та не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2026 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік