Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №522/11161/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1601/26

Номер справи місцевого суду: 522/11161/26

Головуючий у першій інстанції Циб І. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

за участі:

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника Козія Ю.О.

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 850 гривень 00 копійок; на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683554 від 04.06.2026 вбачається, що 31 грудня 2025 року о 17 год. 00 хв. в м. Одеса, вул. Колонтаївська, 18, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Хонда», д/н НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки та здійснив наїзд на громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від госпіталізації даний громадянин відмовився. Внаслідок чого сталася ДТП та громадянин ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.3 «б», п. 12.1 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 «б», п. 12.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 850 гривень 00 копійок; на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що:

1) судом першої інстанції не встановлено факту порушень п. 12.1 ПДР;

2) судом першої інстанції не встановлено причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 та наслідками ДТП, а саме отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень;

3) судом першої інстанції не було досліджено поведінку потерпілого.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – скасувати та постановити нову, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак апеляційний суд вважає, що сукупність вищевказаних доказів не можна вважати належними, допустимими та такими, що повністю доводять вину ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Згідно із п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до п. 2.3 «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 12.1 ПДР передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Положеннями КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Зі змісту норми КУпАП вбачається, що об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП становить діяння - порушення правил дорожнього руху, та наслідок - заподіяна шкоди майну, а саме: транспортним засобам, вантажу, автомобільним дорогам, вулицям, залізничним переїздам, дорожнім спорудам чи іншому майну.

Відповідно, досліджуючи докази по даній справі, суд повинен встановити чи мало місце діяння у вигляді порушення правил дорожнього руху, та наслідок - заподіяна шкоди майну.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

До матеріалів справи долучені:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 683554 від 04.06.2026 (а.с. 1);

- копія схеми місця ДТП від 31.12.2025 (а.с. 11-12);

- пояснення ОСОБА_1 з яких вбачається, що «Я, ОСОБА_1 31 грудня 2025 року приблизно о 17:00 рухався за кермом автомобіля Хонда Акорд, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Колонтаївській в сторону автовокзалу, швидкість руху становила приблизно 20-30 км/год, пересік перехрестя з вул. Майстрова на зелене світло, рухався в лівій полосі, і в неосвіченій ділянці дороги перед автомобілем вискочив чоловік, я надавив на гальма, машина зупинилась, але я його штовхнув лівою стороною капоту (бамперу) і він впав на дорогу. Я вийшов, викликав (люди допомогли) швидку допомогу. Дочекався поліцію. Потерпілого відправили на швидкій в лікарню. Ситуація через 20-30 метрів після пішохідного переходу (поза зоною переходу)» (а.с.13);

- висновок експерта №334 від 08 квітня 2026 року (а.с. 15-16).

Так, з висновку експерта №334 від 08 квітня 2026 року вбачається, що надана медична документація не містить даних про наявність ушкоджень у громадянина ОСОБА_2 . Зазначений в медичній довідці №31000 від 31.12.2025 р. з КНП «МКЛ №1» ОМР на ім`я ОСОБА_2 діагноз: «Забій м`яких тканин верхньої третини правого стегна» не підтверджений об`єктивними клінічними даними, тому що в наданій медичній довідці не зазначено яке саме ушкодження виявлено при огляді – синець, садно. Тому даний діагноз, згідно з п.4.6 «Правила судового медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., не може бути прийнятий до уваги при визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та не підлягає судово- медичній оцінці, передбаченої п.4.9 Правила судового медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.. У наданій експерту медичній довідці №31000 від 31.12.2025 р. з КНП «МКЛ №1» ОМР на ім`я ОСОБА_2 міститься діагноз: «Двобічний коксартроз зліва 3-4 см з ознаками асептичного некрозу справа 2 см». Двобічний коксартроз – це хронічне дегенеративно-дистрофічне захворювання кульшових суглобів, при якому поступово руйнується хрящова тканина, стоншується суглоб, що призводить до болю, скутості рухів. Таким чином, даний діагноз, згідно з п.4.7 Правила судового медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р. не може бути прийнятий до уваги при визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та не підлягає судово- медичній оцінці, передбаченої п.4.9 Правила судового медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.

Тобто з вказаного висновку можна зробити висновок, що за результатами даної дорожньо-транспортної пригоди не встановлено даних про наявність ушкоджень у громадянина ОСОБА_2 .

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, про відсутність причино-наслідкового зв`язку між порушенням правил дорожнього руху ОСОБА_1 та отриманими ушкодженнями ОСОБА_2 .

Крім того зі схеми ДТП вбачається, що на транспортному засобі «Хонда», д/н НОМЕР_1 відсутні видимі пошкодження, що також не підтверджує факт зіткнення з потерпілими ОСОБА_2 .

Враховуючи оцінку вищевказаних доказів, можна зробити висновок, що в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а також те, що саме в результаті ДТП потерпілим ОСОБА_2 отримано тілесні ушкодження.

За наведених обставин, апеляційний суд дійсно погоджується із доводами ОСОБА_1 , що наявні в матеріалах справи докази не дають однозначного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП

Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не було досліджено поведінку потерпілого, то суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими доводами з огляду на таке.

Відповідно до частин першої – третьої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що протокол, який складено відповідальною особою, повинен містити відомості про обставини, що характеризують суть адміністративного правопорушення у відповідності до диспозиції інкримінованої статті із визначенням: суб`єкта, суб`єктивної сторони, об`єкта, об`єктивної сторони, оскільки протокол за своєю суттю та призначенням, крім доказового значення, представляє собою обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення (проступку) в межах якого суд здійснює розгляд справи.

При цьому суд не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Таким чином, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 уповноважений на надання оцінки лише його діям як водія, оскільки розгляд питання щодо дій потерпілого, виходить за межі розгляду обставин за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683554 від 04.06.2026.

Оскільки матеріалами справи не містять достатніх доказів на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, а тому апеляційний суд доходить висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях водія ОСОБА_1 .

Також суд апеляційної інстанції наголошує, що сам обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Такий висновок неоднаразово висловлений Європейським судом з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Суд зауважує, що в справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 КУпАП.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік