Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №148/2899/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 148/2899/25

Провадження № 33/801/802/2026

Категорія: 146

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дамчук О. О.

Доповідач: Береговий О. Ю.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кравець В.А., потерпілої ОСОБА_2 та її захисника адвоката Балинського Б.В.,

розглянув апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кравець Віти Анатоліївни на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №504895 від 06 листопада 2025 року, 05 листопада 2025 року близько 08:30 години в м. Тульчині на перехресті вулиць М. Леонтовича та Європейська, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «КАМАЗ 53212», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16, не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.37, зі смуги з якої дозволено напрямок руху тільки праворуч, здійснив рух прямо та здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 липня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження по справі стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Кравець В.А. подали апеляційні скарги, які за змістом та вимогами є ідентичними. Вважають постанову суду незаконною та необґрунтованою, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права – ст.252 КУпАП щодо оцінки доказів. Просять постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 липня 2026 року скасувати та прийняти нову, якою провадження відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та його захисник адвокат Кравець В.А. вказують, що суд першої інстанції вийшов за межі інкримінованого ОСОБА_1 порушення та встановивши відсутність в діях останнього не виконання вимоги дорожнього знаку 5.16 і не виконання вимоги дорожньої розмітки 1.37 та порушення п.12.1 ПДР України - перекваліфікував дії особа, яка притягається до адміністративної відповідальності на порушення вимог п.10.1 ПДР України посилаючись на висновок експерта за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи за № 2568/2569/25-21 від 16 квітня 2026 року, який на думку скаржників, в цій частині є неповним, нелогічним, необґрунтованим, таким, що базується на необ`єктивних судженнях іншого учасника ДТП, який є зацікавленою особою, без проведення певних розрахунків, тобто досліджень, що є неприпустимим для надання категоричних висновків.

Також зазначають, що судом першої інстанції не проаналізовано висновок експерта на предмет його повноти, логіки та дотримання методології, оскаржувана постанова не містить мотивації і аргументації, яким саме фактичним даним справи відповідає висновок експерта та не мотивовано чому суд вважає висновок експерта правильним, а доводи з рецензії — безпідставними.

Одночасно в апеляційних скаргах заявлені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вказують, що оскаржувана постанова від 01 липня 2026 року була отримана ОСОБА_1 07 липня 2026 року. Тому вважають поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 294 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Із матеріалів справи слідує, що оскаржувана постанова прийнята 01 липня 2026 року. ОСОБА_1 копію постанови отримав 07 липня 2026 року (а.с.149), а його адвокат Кравець В.А. – 06 липня 2026 року (а.с.151). ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до суду першої інстанції 14 липня 2026 року, а його адвокат Кравець В.А. через систему «Електронний суд» 13 липня 2026 року.

З огляду на вищенаведене, причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, тому такий строк слід поновити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1-2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На переконання апеляційного суду вказані вимоги процесуальних норм КУпАП суддею суду першої інстанції не дотримані.

Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення, апеляційним судом досліджені матеріали справи стосовно ОСОБА_1 та не встановлено в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, з огляду на наступне.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №504895 від 06 листопада 2025 року, 05 листопада 2025 року близько 08:30 години в м. Тульчині на перехресті вулиць М. Леонтовича та Європейська, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «КАМАЗ 53212», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16, не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.37, зі смуги з якої дозволено напрямок руху тільки праворуч, здійснив рух прямо та здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до висновку експерта за результатами призначеної судом першої інстанції інженерно-транспортної експертизи за № 2568/2569/25-21 від 16 квітня 2026 року:

1. В заданій дорожній ситуації водій транспортного засобу КАМАЗ 53212, державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 повинен був керуватись технічними нормами вимог дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», під час зміни напрямку руху керуватись технічними нормами вимог п. 10.1 ПДР України.

2. В заданій дорожній ситуації водій транспортного засобу Renault Megane державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинна була керуватись технічними нормами вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» під час виїзду на перехрестя та вимогами п. 12.3 ПДР з моменту початку руху автомобіля КАМАЗ 53212, державний номерний знак НОМЕР_3 по смузі руху її автомобіля.

3. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, невідповідність дій водія транспортного засобу КАМАЗ 53212, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , технічним нормам вимог п. 10.1 ПДР України, знаходились у причинному зв`язку із настанням зазначеної дорожньо-транспортної події.

4. В заданій дорожній ситуації, в діях водійки транспортного засобу Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходились у причинному зв`язку із настанням зазначеної дорожньо-транспортної події не встановлено.

5. В заданій дорожній ситуації в діях ОСОБА_1 , водія КАМАЗ 53212, державний номерний знак НОМЕР_4 , не вбачається невідповідність вимог п. 5.16 ПДР України «Напрямки руху по смугах» відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, які б знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП.

6. В заданій дорожній ситуації, водій транспортного засобу КАМАЗ 53212, державний НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , рухаючись у зоні дії інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», у крайній правій смузі, відповідно вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.7 ПДР України, мав можливість виконання маневру повороту ліворуч на вул. Дейча (Європейська) м. Тульчин.

7. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, невідповідність дій водія транспортного засобу КАМАЗ 53212, державний НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимогам п. 10.1 ПДР України, знаходились у причинному зв`язку із настанням зазначеної дорожньо-транспортної події.

8. В наданих матеріалах справи, технічні відомості, відповідно яким водій транспортного засобу Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 могла мати технічну можливість запобігти зіткненню автомобілів, відповідно до вимог ПДР України, відсутні, а можливість у водія транспортного засобу КАМАЗ 53212, державний НОМЕР_1 , ОСОБА_1 попередити подію даної ДТП заключались у виконанні ним технічних норм вимог п. 10.1 ПДР України.

Приймаючи до уваги висновки викладені у згаданій експертизі місцевий суд прийшов до висновку, що невідповідність дій водія транспортного засобу КАМАЗ технічним нормам вимог п. 10.1. ПДР України, знаходились у причинному зв`язку із настанням зазначеної дорожньо-транспортної події, а тому вважав доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При цьому, провадження по справі стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Апеляційний не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Наведена норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до конкретних правил дорожнього руху, порушення вимог яких має бути у причинному зв`язку з їх наслідками.

Водночас, апеляційний суд наголошує, що суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Як вбачається із постанови судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за порушення ним п. 10.1 ПДР України, що також встановлено висновком експерта інженерно-транспортної експертизи за № 2568/2569/25-21 від 16 квітня 2026 року.

Відповідно до вказаного висновку експерта, в заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, невідповідність дій водія транспортного засобу КАМАЗ 53212, державний НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимогам п. 10.1 ПДР України, знаходились у причинному зв`язку із настанням зазначеної дорожньо-транспортної події.

Разом із тим, зміст вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про те, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п. 12.1. ПДР України, при цьому суд не вправі виходити за межі обвинувачення, сформульованого в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому апеляційний суд приходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не доведена.

Суд першої інстанції визнав винуватим ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, яке, фактично, не ставилось йому у провину, при цьому суд не вправі виходити за межі обвинувачення, сформульованого в протоколі про адміністративне правопорушення, що є істотним порушенням та безумовною підставою для скасування постанови.

У контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (заява №7460/03), суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі, яка становить виклад обвинувачення. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні іншого правопорушення, оскільки, діючи таким чином, суд перебирав би на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини.

Наведене свідчить про те, що викладені у протоколі та судовому рішенні обставини дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_1 , не свідчать про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки наявні у справі докази не підтверджують факт порушення водієм ОСОБА_1 п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Тобто наявними в матеріалах справи доказами, його вина не доведена поза розумним сумнівом.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є необґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню із закриттям провадження у справі в зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Керуючись ст. 124, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кравець Віти Анатоліївни про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 та його захиснику адвокату Кравець Віті Анатоліївні строк на апеляційне оскарження постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 липня 2026 року.

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кравець Віти Анатоліївни задовольнити.

Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 липня 2026 року скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду О. Ю. Береговий