Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №750/8567/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8567/26

Провадження № 2-а/750/141/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Слісаря А.В.,

за участю секретаря Примак Т.В.,

представника позивача – Бородухи М.М.,

представника відповідача Федоренко О.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

у серпні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення та просить визнати, що визначені законодавством підстави для примусового видворення позивача до країни походження або третьої країни в міграційній справі в тому числі у рішенні відповідача від 23.07.2026 року відсутні; визнати, що оскаржуване рішення відповідача від 23.07.2026 року про примусове видворення позивача до країни походження або третьої країни є протиправним та скасувати його.

Позов мотивований тим, що 23.07.2026 Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області прийняло рішення про примусове видворення з України ОСОБА_1 , оскільки останній порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме порушив встановлений строк перебування в Україні більше ніж на 30 днів та ухиляється від виїзду після закінчення законного строку перебування з 26.11.2021. За обліками УДМС у Чернігівській області позивач значиться як особа, яка була документована дозволом на імміграцію в Україну від 04.06.2014 строком дії до 03.06.2015, посвідкою на постійне проживання в Україні не документований. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.12.2021 року у справі № 750/14235/21 про примусове повернення позивача до країни походження було скасовано 23.02.2022 рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду. Термін дії закордонного паспорту позивача закінчився ще до в`їзду в Україну, а з огляду на його намір отримати дозвіл на постійне проживання в Україні та подальше отримання громадянства України, потреби у продовженні його закордонного паспорту у позивача не було. Позивач, починаючи з 24.02.2024 року ні юридично ні фактично не міг повернутися безпосередньо до країни походження та не міг покинути Україну, в`їхавши до третьої країни, адже не мав дійсного закордонного паспорта і не міг його отримати. Фактично після 23.02.2022 року у позивача склалися форс мажорні обставини за яких рішення відповідача про примусове повернення позивач виконати не міг незалежно від його волі. Відповідачем не були враховані можливі ризики повернення позивача в країну походження та відповідач не цікавився такими обставинами.

Ухвалою суду від 12 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

17.08.2026 рок від представника відповідача надійшов відзив на позов у якому він просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що 23.07.2026 УДМС у Чернігівській області виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно перебуває на території України. 23.07.2026 УДМС у Чернігівській області позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме за перевищення встановленого строку перебування в Україні більше як на 30 днів та ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного строку перебування з 26.11.2021 (не виконав рішення про примусове повернення), за частиною другою статті 203 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 5100 грн. 23.07.2026 внаслідок порушення позивачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положень статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі – Закон № 3773-VI ), УДМС у Чернігівській області прийнято рішення № 7401100100000943 про примусове видворення позивача з України. 23.07.2026 УДМС у Чернігівській області прийняло рішення про поміщення позивача до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення примусового видворення. 24.07.2026 рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова у справі № 750/8176/26, яке набрало законної сили, задоволено адміністративний позов УДМС у Чернігівській області та затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 з поміщенням до ПТПІ з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 23.01.2027. Таким чином, оскільки позивач тривалий час перебуває в Україні без наявності законних підстав, не має дійсного паспортного документа, що посвідчує особу та надає право на виїзд з України, він підлягає примусовому

видворенню з України.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову пославшись на позицію викладену у відзиві на позов.

У судове засідання позивач не прибув, представник відповідача надав документи на підтвердження видворення позивача з України. За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності позивача. Крім того, суд враховує, що під час провадження справи щодо позивача у міграційній службі, його інтереси представляв ОСОБА_2 , тобто позивач бажав, щоб саме ця особа представляла його інтереси, а тому , щоб не порушувати право позивача на захист, суд допустив до участі у справі у якості його представника ОСОБА_2 .

Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.07.2026 УДМС у Чернігівській області виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно перебуває на території України.

Перевіркою стосовно позивача УДМС у Чернігівській області встановлено наступне:

- перетнув державний кордон на в`їзд в Україну 16.02.2014 (через пункт пропуску «Нові Яриловичі») у приватних справах та проживав на території України за паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданим 17.12.2002 (оригінал відсутній у особи);

- за обліками УДМС у Чернігівській області значиться як особа, яка отримала

дозвіл на імміграцію в Україну від 04.06.2014 № 74.01/05-7898 строком дії до

03.06.2015, проте за оформленням посвідки на постійне проживання позивач не звертався;

- із заявою про продовження терміну перебування на території України та із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до територіальних органів Державної міграційної служби України не звертався;

- 03.11.2021 притягнутий УДМС у Чернігівській області до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за порушення правил перебування іноземців на території України (протокол серії ПР МЧГ № 000666 та постанова серії ПН МЧГ № 000668 від 03.11.2021) з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550 грн;

- 03.11.2021 стосовно позивача УДМС у Чернігівській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яким його зобов`язано покинути територію України до 25.11.2021 та яке не було виконано позивачем;

- 23.02.2022 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17.12.2021 у справі № 750/14235/21 за позовом ОСОБА_1 до УДМС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено;

- 29.10.2021 слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Чернігівській області стосовно позивача було відкрито досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22021270000000046, яке було закрите 12.06.2024.

Вказані обставини наведені у відзиві на позов та представником позивача не заперечувалися.

23.07.2026 УДМС у Чернігівській області позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме за перевищення встановленого строку перебування в Україні більше як на 30 днів та ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного строку перебування з 26.11.2021 (не виконав рішення про примусове повернення), за частиною другою статті 203 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 5100 грн (протокол серії ПР МЧГ № 002129 від 23.07.2026 та постанова серії ПН МЧГ № 002115 від 23.07.2026).

23.07.2026 внаслідок порушення позивачем законодавства України про

правовий статус іноземців та осіб без громадянства, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положень статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі – Закон № 3773-VI ), УДМС у Чернігівській області прийнято рішення № 7401100100000943 про примусове видворення позивача з України.

23.07.2026 УДМС у Чернігівській області прийняло рішення про поміщення позивача до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі – ПТПІ) з метою забезпечення примусового видворення.

24.07.2026 рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова у справі № 750/8176/26, яке набрало законної сили, задоволено адміністративний позов УДМС у Чернігівській області та затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 з поміщенням до ПТПІ з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 23.01.2027.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI).

Частина третя статті 3 Закону № 3773-VI передбачає, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Пунктом 14 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебуваннята ухиляються від виїзду з України.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 3773-VI нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Також частина друга статті 203 КУпАП встановлює, що перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою статті 26 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Абзацом 1 частини восьмої статті 26 Закону № 3773-VI встановлено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Отже, примусове повернення не може бути застосоване до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та надають право на виїзд з України (у позивача відсутній дійсний паспортний документ для виїзду за кордон), натомість такі особи підлягають затриманню в установленому законом порядку з метою забезпечення примусового видворення.

Відповідно до частини третьої статті 24 КУпАП законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Відповідач не має жодної з обставин, на підставі яких відповідно до статті 31 Закону № 3773-VI він не може бути примусово видворений за межі території України, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, він не має, за отриманням зазначеного статусу в Україні не звертався.

Таким чином, оскільки позивач тривалий час перебуває в Україні без наявності законних підстав, не має дійсного паспортного документа, що посвідчує особу та надає право на виїзд з України, відповідач правомірно ухвалив рішення про примусове видворення позивача з України.

Доводи позивача щодо неможливості виїзду з України у зв`язку з відсутністю закордонного паспорта є безпідставними, оскільки позивач, який перебуває в Україні з 2014 року, мав достатньо часу для оформлення вказаного документа.

До того ж, затримання у встановленому законом порядку іноземців, які незаконно перебувають в Україні та не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України, з метою забезпечення їх примусового видворення, передбачене законодавством України (абзац 1 частини восьмої статті 26 Закону № 3773-VI).

Посилання позивача на пункт 7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150, є безпідставним, оскільки у вказаній нормі зазначено про підстави для подання адміністративного позову про примусове видворення іноземців, що було передбачено попередніми редакціями статті 30 Закону № 3773-VI та статті 288 КАС України до внесення в них змін від 23.03.2023.

Натомість, відповідно до чинних редакцій Закону № 3773-VI та КАС України, подання адміністративного позову про примусове видворення не передбачено, а прийняття рішення про примусове видворення належить до повноважень ДМС, її територіальних органи і підрозділів, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України (стаття 30 Закону № 3773-VI).

Твердження позивача щодо не врахування УДМС у Чернігівській області можливих ризиків його видворення до країни походження жодним чином не обґрунтовані та у матеріалах справи докази такого відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, рішення про примусове видворення позивача з України прийнято на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством, яке регулює спірні правовідносини, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 132, 134, 241-246, 255, 288 КАС України, суд

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 51-а, м. Чернігів) про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Слісар