Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №487/6434/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6434/25

Провадження № 2/487/330/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді - Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А.,позивача ОСОБА_1 , представника позивачів адвоката Сорочана Є.В., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Коваля О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої смертю фізичної особи,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2025 року представник позивачів адвокат Сорочан Є.В. звернувся до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовною заявою, якою просив:

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45705 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а саме витрат на поховання та 500000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 500000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 06.07.2015 року приблизно о 10:00 годині на 51 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ відбулося зіткнення автомобілів «Chevrolet Evanda», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював рух по проїзній частині автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ з боку м. Миколаєва в напрямку м. Одеси, з автомобілем «Kia Cerato», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який здійснював рух у зустрічному напрямку. В результаті першого зіткнення з автомобілем «Chevrolet Evanda», реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль «Kia Cerato», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в наступному здійснив зіткнення з припаркованим вантажним автомобілем «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом «STAS», реєстраційний номер НОМЕР_4 .

У результаті ДТП водій автомобіля «Kia Cerato, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до Южненської міської клінічної лікарні, де в той же день, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

За вказаними обставинами до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015160000000493, 06.07.2015 року внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч.2 ст.286 КК України. Потерпілими в даному кримінальному проваджені визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - батьків загиблого ОСОБА_4 , яким цим правопорушенням завдано матеріальної та моральної шкоди.

У кримінальному провадженні ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та 30.10.2015 року, обвинувальний акт відносно нього було направлено до Доброславського (раніше Комінтернівського) районного суду Одеської області.

В межах кримінального провадження потерпілим ОСОБА_1 було пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_5 на загальну суму 545705 грн., а потерпілою ОСОБА_3 - на загальну суму 505600 грн.

Протягом 2015-2025 років вказане кримінальне провадження розглядалося Доброславським районним судом Одеської області. При цьому всі дії обвинуваченого ОСОБА_2 були направлені на затягування розгляду справи (численні відводи учасникам справи, неприбуття у судове засідання внаслідок найрiзноманiтнiших підстав, зловживання своїми процесуальними правами, тощо). У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав, відмовився від надання показань. Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області суду від 05.08.2025 року у справі 504/4120/15-к ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на підставі ст.49 КК Украйни, кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишені без розгляду.

Представник позивачів зазначив, що позивачем ОСОБА_1 були понесені витрати на поховання сина ОСОБА_6 у загальному розмірі 45705 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Chevrolet Evanda», реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідача у справі, була застрахована АТ «СК Країна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5368724 від 16.02.2015 року, одна позивачі не зверталися до страховика з заявою про страхове відшкодування у продовж трьох років з моменту скоєння ДТП, а тому підстави для стягнення матеріальної шкоди зі страхової компанії відсутні.

За такого,відповідно до положень ст.1201 ЦК України, ОСОБА_2 повинен відшкодувати ОСОБА_1 понесені ним витрати на поховання сина у розмірі 45705 грн.

Наголосив на тому, що неправомірними діями відповідача позивачам завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у їх житті: щоденні думки та спогади про загиблого сина, страх за інших членів сім`ї, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов`язків, переживання психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності, оскільки відповідач фактично уникнув відповідальність за скоєний тяжкий злочин. Наслідки перенесеного стресу призвели до появи у позивачів негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, тривога з приводу майбутнього. Позивачі відчувають почуття приниженої гідності, образи, досади, обурення поведінкою винуватця, переживає щодо своєї соціальної репутації.

Будб-яких грошових коштів в рахунок відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, завданої смертю сина, ОСОБА_2 позивачам не сплатив, більш-того, навіть не попросив вибачення за скоєне.

Всі ці фактори, узяті разом, потребують значних додаткових зусиль в організації життя позивачів та відновлення їх психоемоційного стану. Характер i обсяг моральних страждань, заподіяних їм відповідачем, є істотним, а їх тривалість спричинена назавжди.

У зв`язку з чим, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оцінюють розмір, завданої їм моральної шкоди неправомірними діями відповідача, у розмірі 500000 грн. кожному.

Зазначені обставини слугували підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 09.09.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про витребування від Доброславського районного суду Одеської області кримінальне провадження №12015160000000493 від 06.07.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (судова справа №504/4120/15-к).

Відповідач відзив на позовну заяву не подавав.

Ухвалою суду від 12.12.2025 року закрито підготовче провадження по справі. Одночасно вказаною ухвалою витребувано від Доброславського районного суду Одеської області кримінальне провадження №12015160000000493 від 06.07.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (судова справа №504/4120/15-к), для дослідження в судовому засіданні.

15.01.2026 року до суду надійшли матеріали справи №504/4120/15-к.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, підтвердив фактичні обставини викладені у позові.

В судовому засіданні представник позивачів адвокат Сорочан Є.В. позовні вимоги підтримав та просили їх задовольнити. Зазначав, що матеріали справи містять достатньо доказів, на підтвердження факту завдання відповідачем позивачам матеріальної та моральної шкоди, та їх розміру.

Розгляд справи вважав за можливе провести за відсутності позивачки ОСОБА_3 ..

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити. Зазначав, що він не визнає своєї вини у вчиненні ДТП, внаслідок якої загинув син позивачів. Вказував на те, що не впорався з керуванням внаслідок того, що транспортний засіб, який рухався попереду нього, різко зупинився, у зв`язку із чим йому також довелось різко гальмувати, в наслідок чого автомобіль повело вліво. Кримінальне провадження було закрито у зв`язку із закінченням строків даності притягнення до кримінальної відповідальності, а на продовженні розгляду він не наполягав, оскільки справа розглядалась багато років, суд був упереджений щодо нього, внаслідок чого як емоційно так і за станом здоров`я, він уже не мав можливості постійно приймати участь у засіданнях.

Зазначив, що є інвалідом першої групи, з діагнозом хронічна ниркова недостатність, перебукває на програмному гемодіалізі.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Коваль О.В. позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Зазначав, що відповідач своєї вини не визнає, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження його вини у вчиненні ДТП, що мала місце 06.07.2015 року. Вказував на те, що вина відповідача у судовому порядку встановлена не була, оскільки кримінальне провадження закрито у зв`язку із закінченням строків даності притягнення до кримінальної відповідальності. Проте під час розгляду справи відповідач своєї вини не визнавав. Вважає, що кримінальне провадження розглядалось не об`єктивно та не було встановлено усіх обставин справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, матеріали кримінального провадження №12015160000000493 від 06.07.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (судова справа Доброславського районного суду Одеської області №504/4120/15),всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, щоОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 (Свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 ).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 ).

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 05.08.2025 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на підставі ст.49 КК Украйни у зв`язку із закінченням строків даності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього, внесеного до ЄДР за №12015160000000493 від 06.07.2015 року - закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Зі змісту вищевказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 06.07.2015 року приблизно о 10:00 годині на 51 км., автодороги М-14 «Одеса-Мелітополь -Новоазовськ», в Одеському районі Одеської області, водій ОСОБА_2 , порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 12.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України.

Так, в зазначений, день та час, при денному освітленні, в умовах необмеженої видимості, при сухому дорожньому покритті ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем Chevrolet Evanda, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по правій смузі свого напрямку руху по проїжджій частині автодороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», в Одеському районі Одеської області, на якій організовано двосторонній рух, по одній смузі руху в кожному напрямку руху, з боку м. Миколаєва в напрямку м. Одеса, позаду автомобіля марки Nissan Almera, реєстраційний номер НОМЕР_7 , який здійснював рух попереду у попутному напрямку руху, був не уважним та не слідкував за зміною дорожньої обстановки. В наступному при прийнятті водієм автомобіля Nissan Almera, реєстраційний номер НОМЕР_7 , робочого гальмування, водій ОСОБА_2 , не обрав в даних умовах безпечної швидкості свого руху, яка б дозволяла йому постійно безпечно керувати транспортним засобом, контролювати його рух, вчасно реагувати на дорожню обстановку, не знизив своєчасно швидкість свого руху, внаслідок чого не витримав безпечної дистанції із задньою частиною автомобіля Nissan Almera, реєстраційний номер НОМЕР_7 , та безпідставно приймаючи відворот руля ліворуч, виїхав у зустрічну для себе смугу руху, де при зустрічному роз`їзді не витримав безпечного бокового інтервалу між транспортними засобами, здійснив зіткнення з автомобілем Кіа Cerato, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який здійснював рух по правій смузі свого напрямку руху, по проїжджій частині автодороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», у зустрічному з автомобілем Chevrolet Evanda, реєстраційний номер НОМЕР_1 , напрямку руху.

В результаті зіткнення з автомобілем Chevrolet Evanda, реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль Кіа Cerato, Кіа Cerato, реєстраційний номер НОМЕР_2 , змінив свій напрямок руху та в неконтрольованому стані виїхав за межі своєї смуги руху в право, у смугу руху, яка призначена для розгону транспортних засобів, які виїжджають із території АЗС «Socar» в напрямку м. Миколаєва, розміщеної напроти місця пригоди, де допустив зіткнення з припаркованим вантажним автомобілем DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом STAS, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Кіа Cerato, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до Южненської міської клінічної лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Таким чином, ОСОБА_2 , інкримінувалось вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.

06.07.2015 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження №12015160000000493 за ч. 2 ст. 286 КК України.

Також в ухвалі зазначено, що в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_2 , вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав, відмовився від надання показань. Висловив згоду на звільнення від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності

Відповідно до копій квитанцій від 06.07.2015 року, 08.07.2015 року, 14.07.2015 року та 14.08.2015 року ОСОБА_1 поніс витрати, пов`язані з похованням та поминальними обідами у загальному розмірі 52705 грн., з яких позивач ОСОБА_1 просить відшкодувати 45705 грн.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За змістом ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №398/571/15-ц (провадження №61-1059св20) висловлено правову позиція, що звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

У постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі №346/4425/18 (провадження №61-7008св21) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини шкоду.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 367/6377/17 (провадження № 61-975св23).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За такого, враховуючи вищевикладені вимоги закону та правові висновки Верховного Суду, встановивши причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та настанням шкідливих наслідків для позивача, суд вважає, що розмір майнової шкоди, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 , становить 45705 грн. та підтверджується наданими позивачем письмовими доказами.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У частині другій статті 1168 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи, що неправомірними діями відповідача позивачам було завдано моральні страждання, глибину та тривалість душевних страждань, яких зазнали позивачі внаслідок загибелі близької, рідної людини - сина, тяжкість вимушених змін у їх життєвих відносинах, суд, з урахуванням вимог розумності і справедливості, враховуючи надані на підтврдження заявнених вимог докази, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 300000 грн. кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить як із того, що моральна шкода позивачам завдана смертю їх сина, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивачів їм душевні страждання; відновити становище, яке існувало до смерті сина у житті позивачів неможливо.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача та його представника щодо відсутності вини відповідача.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв`язку із закінченням строків давності є нереабілітуючими обставинами, Тому звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду.

Крім того, за частиною шостою статті 82 ЦПК України, не лише вирок, але і ухвала про закриття кримінального провадження із звільненням від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду у цивільному провадженні виключно в питаннях, чи мало місце діяння (кримінальне правопорушення) та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до частини третьої статті 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати про закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

ОСОБА_2 у разі незгоди з підставою закриття кримінального провадження щодо нього згідно ухвали Доброславського районного суду Одеської області від 05.08.2025 року у кримінальній справі 504/4120/15-к - у зв`язку із закінченням строків давності, які є нереабілітуючими обставинами, був вправі заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави і наполягати на своєму повному виправданні (реабілітації). ОСОБА_2 не був позбавлений права оскарження ухвали суду від 05.08.2025 року в кримінальній справі 504/4120/15-к з таких же підстав. Однак докази цього у справі відсутні.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд доходить наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

У зв`яжу із цим позивачі звільнені від сплати судового збору за даним позовом.

Згідно з п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З наявного в матеріалах справи Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №175/25/146/В ОСОБА_2 з 18.11.2024 року встановлено інвалідність І групи безстроково.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Постановою КМУ від 27 квітня 2006 року №590, установлено, що коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.6 ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з огляду на те що обидві сторони звільнені від їх оплати.

Керуючись ст. ст. 141, 259, ч.5 ст. 279, ст.ст. 282, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої смертю фізичної особи - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45705 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 300000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 345705 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 300000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 .

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_10 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк