Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №935/835/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 935/835/26Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 130 КУпАПДоповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Миколайчук П.В.,

із секретарем судового засідання Лупіновою Д.П.,

з участю ОСОБА_1 ,

захисника Сіренка М.Ю. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляційною скаргою захисника Сіренка Максима Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 15 березня 2026 року о 08 год. 18 хв. на вул. Київській (Більшовицькій), 143 у м. Коростишеві ОСОБА_1 керував автомобілем GEELY MR-7151A, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 (прилад № ARNA-0719). Результат огляду склав 0,64 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суть апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Сіренко М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Захисник вважає постанову незаконною, стверджуючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне:

- ОСОБА_1 після проходження огляду на приладі Drager не погодився з результатами, а тому поліцейські були зобов`язані направити його до медичного закладу, однак не зробили цього, і склали протокол без дотримання порядку, встановленого ч. 3 ст. 266 КУпАП та п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103;

- ОСОБА_1 підписав документи під психологічним тиском з боку поліцейського, який нібито вимкнув камеру та відмовив у поїздці до лікарні, що є провокацією у розумінні практики ЄСПЛ;

- поліцейськими перед проведенням огляду не було здійснено пробного забору повітря приладом Drager;

- відеофіксація обставин правопорушення здійснювалась не безперервно, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026;

- поліцейські наказали ОСОБА_1 сісти за кермо та від`їхати на інше місце, після чого склали протокол, що свідчить про провокацію;

- поліцейські не відсторонили водія від керування транспортним засобом у встановленому порядку.

Позиції учасників справи

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Сіренко М.Ю. підтримали апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній. ОСОБА_1 пояснив, що в автомобілі сів акумулятор, тому він не мав нікуди їхати. До транспортного засобу під`їхали поліцейські і сказали ОСОБА_1 проїхати, після чого зупинили його. Водій зауважив, що хотів пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, однак поліцейські його відмовили.

Мотиви апеляційного суду

Заслухавши пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.9.а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Беручи на себе обов`язки водія, керуючи автомобілем як джерелом підвищеної небезпеки, водій повинен знати та виконувати вимоги ПДР України.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у ст. 251 КУпАП.

Висновок судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Як вірно встановив суддя місцевого суду, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю узгоджених між собою доказів, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 615297 від 15.03.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 зазначив у графі пояснень «вчора пив горілку», тобто підтвердив факт вживання алкоголю напередодні; протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проведеного за допомогою газоаналізатора алкотестер «Drager Alcotest 6820» (прилад ARNA-0719), результат - проба позитивна 0,64 проміле; в акті в рядку «з результатами згоден» міститься підпис ОСОБА_1 ;

- роздруківкою з приладу Drager (тест № 5 від 15.03.2026 о 08:23), результат — 0,64 %; роздруківка містить підпис особи, яка тестується ( ОСОБА_1 );

- трьома підписаними ОСОБА_1 розписками: про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; про інформування про порядок застосування спеціального технічного засобу; про ознайомлення з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення від керування транспортним засобом, у тому числі — із власноручним записом ОСОБА_1 «зобов`язуюсь не керувати транспортним засобом до повного витвереження»;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу від 15.03.2026 о 08 год. 25 хв. до КНП «КРЛ» Коростишівська (складено з дотриманням вимог Інструкції МВС/МОЗ № 1452/735);

- свідоцтвом про повірку газоаналізатора Alcotest 6820 (зав. № ARKL-2624, видане ДП «Укрметртестстандарт», № 12-01/5843, чинне до 15.10.2026), яким підтверджено відповідність засобу вимірювальної техніки вимогам ДСТУ 8950:2019;

- відеозаписом з нагрудної відеокамери Motorola № 857908, який досліджено судом першої інстанції та апеляційним судом;

- поясненнями поліцейських ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , допитаних як свідки в суді першої інстанції, які узгоджуються між собою та з рештою матеріалів справи;

- постановою про накладення адміністративного стягнення у сфері дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, ЕНА № 6836081 щодо ОСОБА_1 за порушення правил пристебування ременя безпеки, що підтверджує перебування водія за кермом в момент зупинки.

Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9.а ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На переконання апеляційного суду, процедура проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння була проведена працівниками поліції з дотриманням вимог закону.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі — Інструкція № 1452/735), а також у Порядку № 1103.

Апеляційний суд відхиляє доводи захисника щодо порушення процедури огляду та визнання отриманих доказів недопустимими з таких підстав.

Щодо доводу про обов`язкове направлення до медичного закладу при незгоді з результатами огляду

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП та п. 6 Порядку № 1103, у разі незгоди водія з результатами огляду його направляють до закладу охорони здоров`я. Однак правило про обов`язкове направлення до медичного закладу є нормою, що захищає право водія на оскарження результату огляду — і лише тоді, коли водій дійсно не погоджується з ними.

Із матеріалів справи, досліджених апеляційним судом, зокрема з відеозапису з нагрудної відеокамери Motorola № 857908, вбачається така хронологія подій. О 08 год. 28 хв. водію ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. О 08 год. 37 хв. ОСОБА_1 , після проходження огляду на приладі Drager, висловив бажання пройти повторний огляд у медичному закладі та пішов закрити свій автомобіль. Проте вже о 08 год. 38 хв., тобто через одну хвилину, він підійшов до патрульного автомобіля та самостійно, без будь-якого примусу, повідомив, що передумав та до медичного закладу їхати відмовляється. Відтак ОСОБА_1 в результаті добровільно прийнятого рішення погодився з результатами огляду: власноручно підписав акт огляду з відміткою «з результатами згоден», підписав роздруківку газоаналізатора. В протоколі про адміністративне правопорушення (п. 14) ним особисто внесено пояснення «вчора пив горілку», тобто сам підтвердив факт вживання алкоголю. Таким чином, обов`язок направлення до медичного закладу, передбачений ч. 3 ст. 266 КУпАП та п. 6 Порядку № 1103, у підсумку не виник, оскільки незгода з результатами огляду не стала остаточною позицією водія - він сам від неї відмовився. Наведений аргумент апеляційної скарги спростовується відеозаписом та власними підписами водія в матеріалах справи, і не може бути прийнятий апеляційним судом як обгрунтований.

Щодо доводу про психологічний тиск та провокацію

Захисник в апеляційній скарзі посилається на рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» щодо неприпустимості провокації. Апеляційний суд зазначає, що наведений прецедент стосується ситуацій, коли правоохоронні органи схиляють особу до вчинення правопорушення, яке без їхнього втручання вчинено не було б. У даній справі ситуація принципово інша: ОСОБА_1 вже перебував за кермом автомобіля у стані алкогольного сп`яніння до контакту з працівниками поліції; його зупинено під час керування транспортним засобом (в русі). Отже, поліцейські не організовували умов для вчинення правопорушення, а виявили вже вчинене, що виключає будь-яку провокацію.

Твердження захисника про психологічний тиск та «вимкнення камери» є безпідставними та спростовуються відеозаписом, дослідженим судом. Як вже встановлено апеляційним судом при аналізі попереднього доводу, хронологія подій, зафіксована відеозаписом, свідчить про протилежне: о 08 год. 37 хв. ОСОБА_1 самостійно висловив бажання пройти огляд у медичному закладі та пішов до свого автомобіля; о 08 год. 38 хв. він самостійно повернувся та повідомив про зміну рішення. Вказана послідовність подій унеможливлює висновок про будь-який тиск з боку поліцейських: водій реалізував своє право на вибір, мав можливість вільно пересуватися (відійшов до автомобіля), і повернувся з власною зміненою позицією. Доводи про «відмову поліцейських у поїздці до лікарні» також спростовуються матеріалами справи: направлення до КНП «Коростишівська ЦРЛ» складено і наявне в матеріалах справи (о 08 год. 25 хв.), тобто поліцейські виконали свій процесуальний обов`язок щодо підготовки такого направлення; відмова від поїздки до медичного закладу є рішенням самого ОСОБА_1 . Апеляційний суд також звертає увагу на те, що дії працівників поліції ОСОБА_1 не оскаржувалися, а матеріали справи не містять жодних відомостей про подання відповідних скарг чи звернень у зв`язку з нібито протиправною поведінкою поліцейських, що додатково спростовує доводи захисника про психологічний тиск та провокацію.

Щодо доводу про відсутність пробного забору повітря приладом Drager

Проаналізувавши положення ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103, Інструкції № 1452/735, технічну документацію приладу Alcotest 6820, судом не встановлено обов`язковості «пробного забору повітря» як умови дійсності огляду. Свідоцтвом про повірку № 12-01/5843 підтверджено відповідність газоаналізатора Alcotest 6820 вимогам ДСТУ 8950:2019 та придатність до застосування. Міжповірочний інтервал для зазначеної категорії засобів вимірювальної техніки становить 1 рік відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747; на дату огляду (15.03.2026) свідоцтво про повірку було чинним (чинне до 15.10.2026), а отже, результат вимірювання є достовірним. Крім того, на відеозаписі о 08 год 26 хв після проходження огляду за допомогою газоаналізатора, водій сказав, що згоден з результатом огляду. Тому, доводи захисника у цій частині відхиляються як необгрунтовані.

Щодо доводу про відсутність відсторонення водія від керування транспортним засобом

Даний аргумент повністю спростовується матеріалами справи. З відеозапису вбачається, що о 08 год. 48 хв. ОСОБА_1 надано на підпис розписку про ознайомлення з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення від керування транспортним засобом, яку він власноручно підписав. О 08 год. 56 хв. поліцейський повторно роз`яснив ОСОБА_1 , що той відсторонений від керування транспортним засобом до повного витвереження. Таким чином, відсторонення від керування проведено у відповідності до ч. 1, 7 ст. 266 КУпАП, підтверджено розпискою та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Щодо доводу про переривання відеозапису події

Порядок використання фото та відеотехніки встановлюється п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Відповідно до п.5 до розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 №1026, зареєстровано в МЮУ 11.01.2019 №28/32999 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Таким чином, на спростування тверджень сторони захисту, апеляційний суд зазначає, що вказане положення підзаконного акту вказує на необхідність безперервності ведення відеозапису під час виконання поліцейським своїх обов`язків (перебування на чергуванні тощо), а не зобов`язує надати безперервний відеозапис для огляду суду. Такий обов`язок не закріплений, дійсність відеозапису стороною захисту не спростовано (дата, час, місце та фактичні обставини події); керування транспортним засобом ОСОБА_1 , огляд водія на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, згода з результатами огляду, пропозиція пройти огляд в закладі охорони здоров`я, спочатку згода, а через хвилину після згоди – добровільна відмова від такого огляду зафіксовані на відео.

Суд при розгляді справи аналізує лише той обсяг доказів, який наявний на час розгляду справи.

При цьому, слід зауважити, що за змістом відеозапису не встановлено переривання запису події у її хронологічному порядку, що узгоджується з іншими доказами у справі в їх сукупності, що вірно досліджено судом першої інстанції.

Апеляційний суд зазначає, що зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх. Відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередженості та суб`єктивного ставлення. А тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Щодо доводу про провокацію у вигляді наказу поліцейських сісти за кермо

Пояснення ОСОБА_1 про те, що поліцейські наказали йому сісти за кермо та від`їхати в інше місце, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Суд першої інстанції вірно встановив та оцінив ці пояснення: поліцейські ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростували ці твердження у своїх показаннях, а відеозапис фіксує, що ОСОБА_1 був зупинений в русі на вул. Київській, 143, а не перебував на узбіччі. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не містить такого елементу як «причина зупинки транспортного засобу», а об`єктивна сторона вказаного правопорушення не залежить від обставин, що передували зупинці. Підстави вважати, що поліцейські вийшли за межі пасивного переслідування у розумінні практики ЄСПЛ, відсутні.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено працівниками поліції у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, із застосуванням технічних засобів відеозапису.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді на всі доводи сторони; апеляційний суд може відхиляти аргументи, що не містять посилань на нові факти або засоби доказування, які б вказували на незаконність оскарженої постанови. Суд при цьому не може перебирати на себе функції обвинувачення та відшукувати докази поза межами наявних матеріалів справи.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції жодних вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив усі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Сіренка Максима Юрійовича на постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2026 року - залишити без задоволення.

Постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяП. Миколайчук