Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №686/16360/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/16360/26

Провадження № 33/820/661/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Мельничук К.С., апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, фізичної особи-підприємця, учасника бойових дій,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -

в с т а н о в и л а:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.

За постановою суду, ОСОБА_1 о 01 год. 24 хв. 25 травня 2026 року по вул.Симона Петлюри, 54/3, у м.Хмельницькому, в порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом марки та моделі «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 просить постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2026 року змінити в частині призначеного додаткового стягнення, виключивши з неї позбавлення права керування транспортними засобами.

Зазначає, що у судовому засіданні захисником було заявлено клопотання про незастосування до нього додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами з посиланням на те, що він ( ОСОБА_1 ) є учасником бойових дій, має захворювання та здійснює підприємницьку діяльність, для якої користування транспортним засобом є необхідним. Водночас, відмовляючи в задоволенні цього клопотання, суд обмежився вказівкою на те, що він не вперше притягується до адміністративної відповідальності, не конкретизувавши при цьому за яке саме правопорушення, коли саме та чи мало воно будь-який зв`язок із керуванням транспортним засобом у стані сп`яніння. Без встановлення цих обставин, на думку ОСОБА_1 , посилання на попереднє притягнення до відповідальності не може вважатися достатнім та належним обґрунтуванням відмови у застосуванні найбільш сприятливого для особи, яка притягається до відповідальності, варіанта призначення стягнення.

Стверджує, що судом також було встановлено та жодною зі сторін не заперечувалося, що він є учасником бойових дій, а транспортний засіб є необхідним йому для здійснення підприємницької діяльності. Зазначені обставини відповідно до статей 33, 34 КУпАП підлягають врахуванню судом як такі, що впливають на вид і розмір адміністративного стягнення.

У підсумку ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції, встановивши наявність зазначених вище обставин, не навів переконливих мотивів, чому саме вони є недостатніми для незастосування додаткового стягнення, обмежившись формальним посиланням на факт повторного притягнення до відповідальності без деталізації його характеру.

Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги в Хмельницькому апеляційному суді 20.08.26 року о 15 год, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, з заявами про відкладення розгляду провадження не звертався. Зважаючи на наведені обставини, суд вважає доцільним в порядку ст. 268 КУпАП розглянути апеляційну скаргу у відсутності сторони захисту.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, апеляційні доводи ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ст.294 ч. 7 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Вимоги ОСОБА_1 про зміну рішення суду в частині накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом обгрутовані тим, що він є учасником бойових дій, має захворювання та здійснює підприємницьку діяльність, для якої користування транспортним засобом є необхідним.

Між тим, суд не може проігнорувати санкцію ст. 130 ч. 1 КУпАП, якою передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто безальтернативне стягнення.

Разом з тим, в контексті апеляційних вимог, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.33 ч.2 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Разом з тим, за змістом статті 130 ч.1 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із аналізу вищевказаної норми закону убачається, що санкція ст.130 ч. 1 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ст. 33 ч. 1 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ст.130 ч.1 КУпАП ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки, зокрема і для осіб, яким надає допомогу з огляду на свої службові обов`язки.

У даному випадку, з огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, також вважаю за потрібне звернути увагу на наступне рішення.

По справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, має захворювання, а також необхідність використання ним транспортного засобу для здійснення підприємницької діяльності не можуть бути підставами для задоволення апеляційних вимог з огляду на встановлену законодавцем безальтернативність санкції, характер вчиненого діяння та суспільну небезпеку правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом огляду за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510» - 1,01 проміле, свідчить про нехтування ним вимогами законодавства у сфері безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ст.130 ч.1 КУпАП України, вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП України щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.

Законодавець не передбачає можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Отже, наведені доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про призначення йому стягнення без позбавлення права керування транспортним засобом не відповідають вимогам Закону.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: