Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №455/281/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 455/281/26 Головуючий у 1 інстанції: Титов А.О.

Провадження № 22-ц/811/2830/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання - Федчун Н. С.,

з участю - представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Онищенко Л.В., позивачки - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 17 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

в лютому 2026 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом доОСОБА_1 , в якому просила стягувати з ОСОБА_1 на її користь аліменти на дитину у розмірі 20 000,00 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказувала на те, що що 04.09.2019 між сторонами у справі з метою створення сім`ї зареєстровано шлюб. Однак, 18.07.2024 рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області шлюб між сторонами розірвано.

У сторін є спільна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач з дитиною не спілкується, від виховання дитини самоусунувся, матеріально дитині не допомагає. Позивач сама утримує дитину, одягає, годує, доглядає та виховує. Відповідач проживає за кордоном, отримує заробітну плату в канадських доларах, та відповідно, має можливість сплачувати аліменти.

Відповідач матеріальної допомоги не надає, коштів добровільно не перераховує. Дитина часто хворіє, має проблеми з комунікацією, у зв`язку з чим регулярно відвідує корекційні заняття, які є дороговартісними та потребують стабільного фінансування. За попередньою домовленістю, Відповідач погодився на сплату аліментів і визначив її самостійно у розмірі 500,00 канадський доларів, проте обіцяного не дотримався.

За наведених обставин позивач просила стягувати з відповідача аліменти на дитину у розмірі 20 000, 00 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 17 червня 2026 року позов задоволено частково.

Вирішено:

Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 10 000, 00 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.02.2026 та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665, 60 грн.

Рішення суду оскаржив відповідачОСОБА_1 , подавши в липні 2026 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , в якій міститься прохання рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 17 червня 2026 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 10 000, 00 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.02.2026 до досягнення дитиною повноліття, присудивши до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі, що складає 6 000, 00 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.02.2026 до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник покликається на те, що не погоджується із висновками суду першої інстанції про стабільне фінансове становище відповідача, вважає, що такий висновок суду є передчасним та таким, що не грунтується на фактичних доказах, оскільки позивачем жодними належними та допустимим доказами не доведено факт перебування у відповідача на праві користування чи розпорядження автомобілів европейських брендів Mercedes-Benz та BMW, а надані в якості доказів фото жодним чином не доводять вказаного.

Суд мав би враховувати матеріальне становище відповідача на момент розгляду справи, і тому не зовсім зрозуміли є факт оцінки судом фотосвітлин, які містять зображення, що не вказують на придбання, користування чи розпорядження транспортними засобами, як доведений факт стабільного матеріального становища відповідача.

Відповідач повністю погоджується з висновками суду про те, що витрати, пов`язані з хворобою дитини є додатковими витратами, а тому не враховувались судом при визначені розміру аліментів. При цьому відповідачу не зрозуміло з яких міркувань виходив суд, призначаючи розмір аліментів в сумі 10 000, 00 грн, оскільки позивачем жодними доказами не доведено, що виховання та утримання дитини віком три повних роки потребує місячних витрат з боку батьків в сумі 20 000, 00 грн.

В липні 2026 року від представника ОСОБА_2 – Захарко Юлії Юріївни надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Такий мотивований законністю та обґрунтованістю оскарженого рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та позивачки, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15). Дитина проживає з позивачем, перебуває на її утриманні (а.с. 8, 16, 18). Дитина встановлено діагноз F88 - розлади психологічного розвитку, рекомендовано спостереження дитячого психіатра, АВА-терапія, сенсорна інтеграція (а.с. 19, 20, 71, 82).

Позивач несе витрати за відвідування дитиною дитячого садочку в середньому 1 200, 00 гривень на місяць (а.с. 84).

У серпні 2025 року позивачем оплачено послуги зайняття дитини з логопедом та АБА терапії за період червень-серпень 2025 у сумі 15 400, 00 грн (а.с. 105), у грудні 2025 - консультації лікаря психолога на суму 5 000, 00 (а.с.110).

Відповідач на час розгляду справи судом проживає в Канаді, з квітня 2023 до вересня 2025 працював у компанії Thomas Canata Inc. Як пояснила представник відповідача в суді першої інстанції - після звільнення відповідач не має постійного місця роботи, в подальшому отримував дохід лише у січні 2026 – 1 338, 75 канадських доларів, у лютому 2026 - 650, 00 канадських доларів (а.с.43).

Відповідач є також батьком дитини від другого шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 61). Дружина відповідача та матір ОСОБА_6 працює у закладі Deerfoot Inn & Casino в середньому 28, 25 годин на тиждень, отримуючи погодинну заробітну плату 17, 50 доларів (а.с. 63).

Відповідач та його родина несуть певні витрати, а саме: 1 495, 00 доларів на місяць - оренда житла (а.с. 53-55) 326, 25 доларів на місяць - послуги дитячого садочку для дитини Відповідача (а.с. 57)

З серпня по жовтень 2024 року відповідачем нерегулярно загалом перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 29 131, 38 грн (а.с. 47 зворот, 48, 49). З лютого по жовтень 2025 року відповідачем загалом перераховано на рахунок Позивача аліменти в сумі 66 000, 00 грн, що в середньому становить 5 500, 00 грн на місяць у 2025 році (а.с. 44-47). Позивачем наведені обставини не заперечується.

Відповідач проживає окремо від дитини, є молодою особою працездатного віку, тимчасово не працював, однак на даний час працевлаштований (за твердженням представника відповідача - проходить випробувальний термін на новому місці роботи), у другому шлюбі має ще одну дитину, яка проживає з ним, отримує дохід, який забезпечує загальні побутові потреби його та його другої родини у Канаді. Будь-які докази, які б спростовували можливість відповідача утримувати свою дитину від першого шлюбу, в матеріалах справи відсутні.

Згідно представленого позивачем листування сторін у месенджері, відповідач вважав можливим сплачувати позивачу аліменти на утриманння дитини у розмірі 10 000,00 грн на місяць (а.с. 50).

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частинами сьомою та восьмою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить 2 817, 00 гривень; дітей віком від 6 до 18 років – 3 512, 00 гривень.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Отже, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №711/8561/16-ц (провадження №61-21318св18)).

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відтак, враховуючи однозначну необхідність у витратах на дитину, виходячи із засад справедливості, добросовісності і розумності (частина дев`ята статті 7 СК України), відсутності в матеріалах справи доказів того, що відповідач, який є особою працездатного віку, не спроможний сплачувати аліменти на дитину, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на користь позивача на неповнолітню дитину у розмірі 10 000, 00 грн, щомісячно, починаючи з 18 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Такий розмір аліментів відповідатиме інтересам дитини, є необхідним та достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку і не порушуватиме права кожної із сторін.

В апеляційній скарзі відповідач фактично не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру присуджених з нього аліментів – 10 000, 00 грн., які вирішено стягувати в користь позивачки на сина, вважаючи, що достатній розмір аліментів на сина становить 6 000, 00 грн.

Аналізуючи зазначені вище норми закону та докази у даній справі, колегія суддів виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі, не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини.

Однак, цей розмір є мінімальною межею. Максимальна межа, навпаки, не встановлена, а розмір утримання залежить від доходів та матеріального становища батьків.

На переконання колегії суддів, визначення розміру аліментів на сина в твердій грошовій сумі у розмірі 10 000, 00 грн, якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини у вигляді отримання стабільного і достатнього матеріального утримання з боку батька.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що при визначенні вищевказаного розміру аліментів, з урахуванням заявлених позовних вимог про стягнення аліментів, судом не враховуються витрати позивача, пов`язані з хворобою дитини - ОСОБА_4 , оскільки такі витрати, з огляду на положення частин першої та другої статті 185 Сімейного кодексу України та усталеної судової практики, є додатковими витратами на дитину і не входять до складу звичних витрат на дитину, що покриваються за рахунок аліментів.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що він за своїм станом здоров`я, чи матеріальним становищем не може виконувати своїх обов`язків із утримання дитини. Разом з тим, суд враховує, що обов`язок утримувати дитину в рівній мірі покладається на обох батьків, у тому числі і на позивача. Відповідач є особою працездатного віку та може надавати матеріальне утримання для своїх дітей. З матеріалів справи вбачається, що відповідач на належному матеріальному рівні утримує свою дитину від другого шлюбу. Рівність дітей щодо допомоги батька не може бути порушена, а дитина, яка проживає окремо від батька, порівняно з іншою дитиною не може бути обділена його увагою та підтримкою, у тому числі і матеріальною.

Будь-яких доказів на спростування висновків суду першої інстанції, чи на підтвердження доводів апеляційної скарги відповідачем не надано.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Тобто, відповідач вправі, в подальшому, заявити позов про зменшення розміру аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану.

Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення – без змін.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданих апеляційних скарг, виходячи з меж їх доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 17 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 серпня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич