Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №308/2671/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/2671/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю представника Закарпатської митниці – Зубенко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника начальника Закарпатської митниці ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Відповідно до постанови та протоколу про порушення митних правил №0199/UA305000/2026 від 13.02.2026 вбачається, що 02.10.2025 до Закарпатської митниці надійшла відповідь уповноваженого митного органу Чеської Республіки №35185-2/2025-900000-22020/ZD від 04.09.2025 щодо результатів перевірки сертифікатів з перевезення товарів EUR.1.

Згідно із зазначеною відповіддю декларація постачальника, на підставі якої було оформлено сертифікат з перевезення товару EUR.1 № с.Ty 0652001 від 29.04.2024, не видавалася відповідною компанією та має ознаки підроблення.

Як зазначено у протоколі, 17.05.2024 у зоні діяльності митного поста «Мукачево» Закарпатської митниці декларантом ФОП ОСОБА_3 в особі уповноваженої особи подано митну декларацію ІМ40 ДЕ №24UA305160016283U0 разом із товаросупровідними документами, зокрема інвойсом №02/2024 від 18.04.2024 та сертифікатом EUR.1 № с.Ty 0652001 від 29.04.2024, для митного оформлення товару – сідельного тягача марки Volvo, моделі FH, 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 .

Відправником товару було зазначено підприємство «SVETLO spol. s.r.o.» (Чеська Республіка), одержувачем – ФОП ОСОБА_2 . Митне оформлення товару здійснювалося на підставі контракту №02/2024 від 18.04.2024 із застосуванням преференційного режиму (код пільги 410), що передбачає звільнення від сплати ввізного мита для товарів, які походять з країн Європейського Союзу.

На підставі поданого сертифіката EUR.1 № с.Ty 0652001 від 29.04.2024 до товару було застосовано тарифну преференцію та здійснено нарахування і сплату податку на додану вартість.

Водночас митний орган дійшов висновку, що зазначений сертифікат був оформлений на підставі документа, який має ознаки підроблення, а тому застосування преференційної ставки ввізного мита є безпідставним.

Згідно з викладеними у протоколі розрахунками, у разі незастосування тарифної преференції сума митних платежів становила б 415 737,60 грн, а сума несплачених митних платежів склала 155 901,60 грн.

За наведених обставин митний орган дійшов висновку, що ОСОБА_2 вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів шляхом подання недійсного сертифіката EUR.1, відповідальність за що передбачена статтею 485 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з даною постановою заступник начальник Закарпатської митниці Т. Кравченко подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду про закриття провадження в справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_2 . Просить прийняти нове рішення, яким ОСОБА_2 визнати винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 485 МК України та призначити стягнення згідно з санкцією ст.485 МК України.

Від захисника Васильчука А.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності та відсутності ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення представника Закарпатської митниці Зубенка І.І., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи про порушення митних правил, зібрані докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто, особа при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України повинна: усвідомлювати, що вона заявляє в митній декларації відомості, які є неправдивими чи надає неправдиві документи; усвідомлювати, що її дії призведуть до ухилення від сплати митних платежів; усвідомлювати, що таке ухилення від сплати митних платежів буде неправомірним; особа повинна бажати настання наслідків своїх дій, а саме зменшення розміру митних платежів чи ухилення від їх сплати, оскільки це випливає із мети правопорушення.

Усі ці ознаки характерні для умисної форми вини. Правопорушення, передбачене ст. 485 МК України не може бути вчинене з необережності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі 640/7258/17, відповідно до якої для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.

Тобто, потрібно встановити, що особа, яка вчинила склад правопорушення, передбачений ст. 485 МК України, повинна діяти умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі сплати їх у меншому розмірі).

Наведене підтверджується також позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.01.2022 у справі № 725/3788/16-а, згідно якої склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). При цьому зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого ст. 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Згідно з протоколом про порушення митних правил №0199/UA305000/2026 від 13.02.2026 ОСОБА_2 інкримінуються дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів шляхом подання сертифіката з перевезення товару EUR.1 № с.Ty 0652001 від 29.04.2024, що, за твердженням митного органу, призвело до неправомірного зменшення митних платежів на суму 155 901,60 грн.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товару декларантом було подано сертифікат з перевезення товару EUR.1 № с.Ty 0652001 від 29.04.2024, який виданий уповноваженим митним органом Чеської Республіки. Факт видачі зазначеного сертифіката матеріалами справи підтверджується та митним органом не заперечується.

Разом з тим, Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, зокрема Протоколом № 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва», визначено зокрема те, що доказом походження товарів може бути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або декларація походження.

Згідно ст. 16 цього Протоколу матеріали, що не мають преференційного походження, використані у виробництві продуктів Груп 50-63 Гармонізованої системи, походженням із застосовуючих Договірних Сторін, для яких видається або складається підтвердження походження згідно з Розділом V Доповнення А, не можуть бути предметом повернення або звільнення від сплати мита будь-якого типу у Стороні-експортері.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Стаття 17 цього Протоколу регламентує підтвердження походження товару, а саме: 1. Продукти, що походять з однієї зі Сторін, при ввезенні до іншої Сторони підпадають під дію положень цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження, зокрема: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведено у Додатку IV до Доповнення А.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в Комірці 11 цього сертифіката.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

За змістом ст. 35 Протоколу 1 стягнення накладатимуться на кожну особу, що складає документ або спричиняє складання документу, який містить неправильну інформацію про мету здобуття преференційного режиму для товарів.

Отже, отримавши сертифікат EUR.1, оформлений уповноваженим органом Чеської Республіки у встановленому порядку, ОСОБА_2 мав обґрунтовані підстави вважати його належним та достовірним документом і покладатися на нього під час митного оформлення товару.

Посилання митного органу на відповідь уповноваженого митного органу Чеської Республіки №35185-2/2025-900000-22020/ZD від 04.09.2025 саме по собі не свідчить про наявність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.

Із змісту зазначеної відповіді вбачається лише те, що декларація постачальника, яка стала підставою для видачі сертифіката EUR.1, не підтверджена відповідною компанією та має ознаки підроблення. Водночас такі відомості не містять даних про те, що ОСОБА_2 був обізнаний про можливу недостовірність зазначених документів, брав участь у їх виготовленні, поданні чи отриманні або перебував у будь-якій змові з експортером чи іншими особами.

Протокол не містить обставин, які б свідчили про умисний характер дій ОСОБА_2 на вчинення адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавством не передбачений механізм для імпортера пересвідчитися у дійсності товаросупровідних документів та у наявності права на застосування преференції у відправника товару, оскільки обов`язок видачі Сертифіката з перевезення товару EUR.1 покладається на митні органи Сторони-експортера.

Будь-яких беззаперечних доказів про те, що ОСОБА_2 вчиненні умисні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів митним органом не надано. Доказів, які б свідчили про протилежне, митним органом не надано.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам уповноважений орган Чехії встановив, що джерелом порушення і суб`єктом, який подавав підроблені документи чеській митниці для отримання EUR.1, є представник чеського експортера, а не український імпортер.

Із урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_2 був прямий умисел на подання документів, з метою неправомірного зменшення розміру суми митних платежів, апеляційний суд визнає необґрунтованими і такі відхиляє.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку наявним доказам у справі й врахував те, що ОСОБА_2 не здійснював дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів.

З урахуванням наведеного та матеріалів справи, апеляційний суд приходить до переконання, що Закарпатською митницею не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

На підставі наведеного вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 не мав умислу на ухилення від сплати митних платежів.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов належного та обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі щодо ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що постанова суду першої інстанції як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга, доводи якої не знайшли підтвердження, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 527-530 МК України, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника начальника Закарпатської митниці Т.Кравченко – залишити без задоволення.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага