Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №455/1212/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1212/26

Провадження № 2/455/846/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

21 серпня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

за участі:

представниці відповідачки - адвокатки Алєксєєвої Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - позивач, кредитор) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідачка, позичальниця) про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферти) № 30.01.2022-100004037 від 30.01.2022 (далі - кредитний договір) у розмірі 22399,99 грн та судовий збір за її подання.

Свої вимоги мотивує тим, що 30.01.2022 року сторони уклали кредитний договір. Відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 18000,00 грн. Позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 12.05.2026 рік утворилась заборгованість у розмірі 22399,99 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18000,00 грн, по процентах в розмірі 3999,99 грн та по комісії в розмірі 2400,00 грн, чим порушує права та інтереси кредитора.

02.07.2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження. 22.07.2026 року за клопотанням сторін витребував від АТ`ТАСКОМБАНК» інформацію щодо карткового рахунку НОМЕР_1 . 04.08.2026 року АТ`ТАСКОМБАНК» надало витребовувані докази.

Суд протокольною ухвалою від 20.08.2026 року залишив клопотання представниці відповідачки від 14.08.2026 року про долучення доказів без задоволення, а докази не прийняв до розглядуна підставі ч.8 ст. 83 ЦПК України, оскільки представниця подав клопотання з порушенням строку, передбаченого ч. 3 ст.83 ЦПК України, а підстави для поновлення суд визнав неповажними, оскільки ще 10.07.2026 року інший представник відповідачки , діючи на підставі ордеру від 03.07.2026 року, не ставив питання про неможливість подання певних доказів у строк надання відзиву. Роз`яснив, що така ухвала не підлягає окремому оскарженню, заперечення на цю ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

10.07.2026 року представник відповідачки, адвокат Гриб О.В., подав відзив на позовну заяву. Заявив про сплив позовної давності для стягнення заборгованості за кредитом. Його довірителька не отримувала кредит від позивача, банківська картка № НОМЕР_1 їй не належить. Позивач неправомірно нараховував комісію за видачу кредиту, а розмір нарахованих відсотків не відповідає принципам добросовісності, справедливості та розумності. Заявив, що орієнтовний розмір судових витрат становить 8100,00 грн, докази чого будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі. Просив у задоволені позову відмовити.

20.07.2026 року позивач подав відповідь на відзив. З аргументами та доводами представника відповідачки не погодився. Вважав, що підстав для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні, оскільки строк зупинявся внаслідок дії спеціальних норм, запроваджених у зв`язку з пандемією COVID-19 та воєнним станом в Україні. Стверджує, що посилання відповідачки на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати її, як особу, що фактично вчиняла дії з укладення договору, є необґрунтованими, зокрема, щодо його особистих персональних даних та в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» вважається, що договір підписаний відповідачем і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань. Ідентифікація відбулрся через BankID, яка є надійсною системою ідентифікації особи. Позивач надав доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності до зазначеного закону, а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачці. Комісії та проценти за час користування кредитом нараховані відмовідно до умов кредитного договору, а наданий розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру.

Судове засідання, призначене на 22.07.2026 рік, суд відклав на 20.08.2026 рік з метою надання учасникам справи реалізувати їх процесуальні права.

В судове засідання, призначене на 20.08.2026 рік, з`явилася представниця відповідачки в режимі ВКЗ.

Позивач повідомлений про дату та час судового засідання через електронний суд.

В прохальній частині позовної заяви (п.3), у відповіді на відзив містилися клопотання про проведення розгляду справи за відсутності позивача.

Про судове засідання, призначене на 20 серпня 2026 рік, відповідачка повідомлена шляхом вручення судової повістки члену сім`ї 28.07.2026 року, що в розумінні ч.3 ст. 130 ЦПК України вважається, що особа належним чином проінформована про місце, дату та час судового засідання. ( трекінг R067235771451).

Крім того, суд скерував судову повістку СМС повідомленням. Електронне сповіщення відповідачка не отримала.

Представниця відповідачки в судовому засіданні повідомила, що не заперечує проти розгляду справи без її довірительки. Просила у задоволені позову відмовити.

Суд вжив всі передбачені процесуальним законом заходи, однак в судове засідання в режимі ВКЗ з`явився лише представник відповідачки.

Заслухавши представницю відповідачки, дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

30.01.2022 року позивач та відповідачка уклали кредитний договір, за яким кредитор мав надати кредитні кошти у розмірі 16000,00 грн. на строк 28 днів з дати його надання. Процентна ставка становила 1% за день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становила 2400,00 грн. Надання Кредиту мало здійснюватися шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Кредитний догвір не містить реквізитів платіжного засобу відповідачки. Для підписання та укладення договору використовувався фінансовий номер 0974202138.

Укладений договір складався з відомостей щодо ідентифікації клієнта через систему BankID, пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки кредитного договору до кредитного договору № 30.01.2022-100004037 від 30.01.2022, підтвердження про укладення кредитного договору №30.01.2022-100004037 від 30.01.2022 року, За своєю правовою природою укладений договір є договором про споживчий кредит.

Кредитний договір не містить інформації про будь-який платіжний засіб відповідачки, на який мав би перераховуватися кредит.

Скріншотом з сайту Національного банку України підтверджується, що позивач являється абонентом Системи BankID Національного банку з 26.10.2020 року (інформація в електронному вигляді міститься на сайті НБУ - https://bank.gov.ua).

Перед укладенням кредитного договору позичальник отримав паспорт споживчого кредитування, про що свідчить електронний підпис одноразовим ідентифікатором J271, який скерований на фінансовий номер телефону НОМЕР_2 .

Відповідачка договір підписала електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором J271) 30.01.2026 року. Код J271 відправлений SMS повідомленням кредитором на фінансовий номер позичальника 0974202138. Відповідачка взяв на себе зобов`язання повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші передбачені платежі на умовах, визначених кредитним договором.

Копією квитанції № 1899477891 від 30.01.2022 року підтверджується, що 30.01.2026 року позивач перерахував кошти в сумі 16000,00 грн на картку 536639*30, призначення платежу - Видача за договором №30.01.2022-100004037.

Картка 536639*30 відповідачці не належить, кошти в сумі 16000,00 грн 30.01.2022 року були зараховані на рахунок ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ), що підтверджується відповіддю АТ`ТАСКОМБАНК» від 04.08.2026 року №5302/47.7.-БТ та випискою по рахунку НОМЕР_4 клієнтки ОСОБА_2 .

Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована позивачем станом на 12.05.2026 рік, становила 22399,99 грн, що складалася із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 16000,00 грн, по процентах в розмірі 3999,99 грн та по комісії 2400,00 грн. Погашень по кредиту не здійснювалось.

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості за кредитним договором. За версією позивача позичальником за кредитним договором була відповідачка, яка отримала кредит та своєчасно його не повернула. За версією відповідачки - вона не укладала з позивачем кредитний договір та не отримувала кредиту. Спірні правовідносини врегульовані главами 52,53, §271 ЦК України із врахуванням Закону України »Про споживче кредитування» та Законом України »Про електронну комерцію».

Суд має встановити чи саме відповідачка укладала та отримувала кредит за кредитним договором.

Кредитний договір між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. Вдповідачка була ідентифікована через BankID, яка є надійсною системою ідентифікації особи. Відповідачка прийняла пропозицію (акцепт) про укладення кредитного договору, підписавши одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальницею на номер тедлефону ,який відповідає її фінансовому номеру телефону. Кредитний договір містить електронні підписи сторін ( зі сторони позивача - факсимільного відтворення підпису, зі сторони відповідачки - одноразовим ідентифікатором), що відповідає вимога м ст. 13 Закону України`Про електронну комерцію».

Доказів, що відповідачка зверталася до суду і кредитний договір визнавався недійсним не має. Презумцію правомірності (дійсності) правочину відповідачка не спростувала.

Сама по собі наявність відкритого кримінального провадження за зверненням відповідачки про шахрайські дії без отримання будь-яких здобутих органом розслідування доказів за результатом досудового розслідування, за відсутності кінцевого рішення у кримінальному провадженні, у тому числі вироку суду, не є безумовним доказом тих обставин, на які представниця відповідачки посилалася у своїх запереченнях, як на підставу для відмови у задоволені позову.

Відповідачка підписала договір за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року по справі № 671/1832/20(провадження № 61-232св23), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України. Аналогічний висновки викладі і у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

Однак кошти за кредитним договором були перераховані на рахунок НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), операції по якому могли здійснюватися за допомогою платіжної картки № НОМЕР_1 .

Кредитний договір не містить інформації про те, що відповідачка вказала саме цей рахунок і номер банківської картки як платіжний засіб, на який необхідно перерахувати кредит. Більше того, кредитний договір взагалі не містить даних про будь-який платіжний засіб, тому незрозуміло, чому позивач за власною ініціативою перерахував кредит в сумі 16000,00 на картковий рахунок № НОМЕР_1 і вважав, що виконав обов`язок з видачі кредиту.

Оскільки, суд встановив, що позивач перерахував кредит в сумі 16000,00 грн на картковий рахунок третьої особи, реквізити якого відповідачка не надавала і відомості про який не міститься в кредитному договорі, то виснує, що позивач не виконав свого обов`язку та не надав відповідачці кредит на виконання умов кредитного договору, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Враховуючи, що суд відмовив задоволені позову по суті позовних вимог, питання застосування спливу позовної давності і наявності для цього підстав не розглядав.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із відмовою в позові слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21 серпня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", електронна пошта info@sgroshi.com, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 37356833.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_5 .

Суддя С.М. Івасенко