Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №377/272/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/272/26

Провадження №2/377/362/26

20 серпня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання: Кононової Н.О.,

представника позивача - адвоката Сачаєвої Є.О. (в режимі відеоконференції з використанням її власних технічних засобів через мережу Інтернет за допомогою Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС),

відповідача Хоцяновської Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Сачаєва Єлизавета Олександрівна, до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-

У С Т А Н О В И В:

До суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, в якій позивач, від імені якого діє представник - адвокат Сачаєва Єлизавета Олександрівна, просить змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області від 20.05.2021 у справі № 377/242/21, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20.05.2021 рішенням Славутицького міського суду Київської області по справі № 377/242/21 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття. З часу ухвалення вищезазначеного рішення Славутицького міського суду Київської області істотно змінилися обставини, що мають юридичне значення для вирішення питання щодо розміру аліментних зобов`язань позивача. У позивача змінився сімейний стан, оскільки 13.05.2022 він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 . Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка – ОСОБА_5 . Таким чином, станом на дату подання даної позовної заяви у позивача на утриманні перебуває двоє дітей. У позивача змінився також стан здоров`я. 19.08.2022 позивачем в результаті обстрілу позицій була отримана вибухова травма (закрита черепно-мозкова травма), у зв`язку з чим ОСОБА_1 був госпіталізований до Миколаївського госпіталю. Згодом, 28 березня 2023 року позивач під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій отримав поранення «МВТ, ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравма без пошкодження барабанних перетинок». Крім того, 26.03.2025 відбувся візит позивача до лікаря-психіатра, за результатами якого у ОСОБА_1 був встановлений тривожно-депресивний синдром з інсомнією, призначено лікування. Позивач страждає на захворювання, які мають прогресуючий характер, потребують медикаментозного лікування. Зазначені обставини об`єктивно зумовлюють постійні та значні витрати, які позивач змушений нести незалежно від рівня свого доходу. Погіршення стану здоров`я безпосередньо вплинуло на працездатність позивача, обмеживши його можливість стабільно отримувати дохід у розмірах, достатніх для одночасного виконання аліментного обов`язку в 1/4 частки доходу та забезпечення власних мінімальних життєвих потреб, включаючи витрати на лікування. Фактично утримання аліментів у раніше встановленому розмірі ставить позивача у стан матеріальної скрути та загрожує подальшому погіршенню його здоров`я (том 1 а. с. 1-5).

Ухвалою судді від 27 квітня 2026 року позовна заява була залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам частини четвертої статті 177 ЦПК України, недоліки були усунуті в установлений в ухвалі судді строк ( а.с 27-30).

Ухвалою судді від 04 травня 2026 року після усунення недоліків в установлений в ухвалі судді строк, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28 травня 2026 року( а.с. 40-41).

15 травня 2026 року до суду в підсистемі «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими. Позивачем не доведено наявність змін для зменшення розміру аліментів, передбачених статтею 192 СК України. Так, позивачем не надано доказів втрати працездатності чи встановлення інвалідності, не підтверджено неможливість здійснення трудової діяльності. Позивач продовжує проходити військову службу, що свідчить про збереження працездатності та можливості здійснювати трудову діяльність. Сам по собі факт отримання травм у 2022 та 2023 роках не свідчить про втрату працездатності, оскільки після їх отримання позивач продовжив проходження військової служби та не був звільнений. Фактичний розмір сплачених аліментів за останні 7 місяців у середньому становив 12 831 гривень щомісячно, що свідчить про наявність стабільного доходу позивача. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів реальних витрат на лікування (зокрема документів, що підтверджують регулярність, обсяг і необхідність таких витрат), які б істотно впливали на його матеріальний стан. Позивач фактично просить зменшити рівень матеріального забезпечення дитини, не довівши при цьому наявності виняткових обставин, які б об`єктивно унеможливлювали виконання ним аліментного обов`язку у встановленому розмірі. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що встановлений розмір аліментів є надмірним або таким, що ставить його у вкрай скрутне матеріальне становище чи унеможливлює забезпечення власних життєвих потреб. Дитина проживає разом із відповідачем та перебуває на її повному утриманні. Дитина навчається у школі за посиленою освітньою програмою, оплата якої складає 3175 гривень на рік. Також дитина навчається у Дитячій школі мистецтв на вокально-хоровому відділенні по класу вокалу на платній основі, що потребує додаткових витрат на навчання та розвиток її творчих здібностей. У межах навчальної програми вона також вивчає обов`язкові навчальні дисципліни з фортепіано та сольфеджіо, у зв`язку з чим для забезпечення можливості підготовки до занять і самостійного опрацювання навчального матеріалу у домашніх умовах у 2025 році було придбано цифрове піаніно. Крім того, дочка бере активну участь у вокальних конкурсах та концертах, займає призові місця, що також супроводжується додатковими витратами, зокрема на участь у конкурсах та придбання концертного одягу. Дитина є вихованцем Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи, навчається на відділенні художньої гімнастики, що потребує регулярних витрат на оплату тренувань, придбання спеціалізованого інвентарю та спортивної форми, а також участь у змаганнях і сплату відповідних внесків. Крім того, стан здоров`я дитини потребує регулярного медичного спостереження та додаткових витрат. У зв`язку з наявними захворюваннями, зокрема алергічним ринітом, атопічним дерматитом, гіпертрофією мигдаликів та аденоїдів, дитина часто хворіє на респіраторні та сезонні захворювання, що потребує регулярних консультацій лікарів та медикаментозного лікування. Також, згідно з медичною документацією, вона має порушення зору (гіперметропія, астигматизм), у зв`язку з чим з червня 2024 року регулярно здійснюються витрати на консультації офтальмолога, обстеження, придбання окулярів, лінз та їх заміну. Вказані витрати є обґрунтованими, необхідними та спрямованими на забезпечення належного рівня життя, розвитку, навчання та стану здоров`я дитини. Отже, наведені позивачем обставини не свідчать про наявність підстав для зменшення розміру аліментів ( а.с. 55-57).

19 травня 2026 року до суду позивачем, від імені якого діє представник – адвокат Сачаєва Є.О., подано відповідь на відзив, в якій позивач, від імені якого діє представник – адвокат Сачаєва Є.О., просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що після ухвалення рішення суду від 20.05.2021 матеріальний та сімейний стан позивача істотно змінився. Зокрема, позивач утримує ще одну малолітню дитину, а також продовжує нести витрати, пов`язані зі станом здоров`я після отриманих під час проходження військової служби травм. Крім того, фактичний рівень доходу позивача зменшився у порівнянні з періодом активного проходження служби в районах бойових дій, оскільки позивач перестав отримувати додаткову грошову винагороду, передбачену для військовослужбовців, які безпосередньо беруть участь у бойових діях. У 2022–2023 роках дохід позивача був суттєво вищим саме за рахунок додаткового грошового забезпечення, тоді як у подальшому розмір доходу істотно зменшився. Витрати на навчання дитини, оплату тренувань, придбання спеціалізованого інвентарю та спортивної форми, медичні спостереження, за своєю правовою природою не належить до щоденного утримання дитини, яке забезпечується шляхом сплати аліментів. Зокрема, витрати на придбання музичного інструменту, участь у конкурсах, спеціалізовані гуртки, спортивні заходи, концертний одяг, а також окремі витрати на лікування та розвиток здібностей дитини можуть належати до додаткових витрат на дитину в розумінні статті 185 СК України. Водночас питання участі батьків у додаткових витратах на дитину вирішується окремо та не може автоматично свідчити про відсутність підстав для зміни розміру аліментів( а.с. 92-95).

Відповідач не скористалася правом подати до суду заперечення на відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні, призначеному на 08 травня 2026 року, оголошено перерву за клопотанням представника позивача до 03 червня 2026 року ( а.с. 103-106).

3 червня 2026 року цивільну справу знято з розгляду та призначено судове засідання на 04 червня 2026 року( а.с. 115).

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року витребувано із Славутицького міського суду Київської області за клопотанням представника позивача - адвоката Сачаєвої Є.О. для огляду в судовому засіданні матеріали цивільної справи № 377/242/21, провадження № 2/377/193/21 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 03 серпня 2026 року ( а.с.123-126) .

В судовому засіданні, яке відбулося 03 серпня 2026 року, за клопотанням представника позивача - адвоката Сачаєвої Є.О. оголошено перерву у судовому засіданні до 12 серпня 2026 року ( а.с 139-148).

Представник позивача – адвокат Сачаєва Є.О. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити, посилаючись на те, що після ухвалення 20.05.2021 Славутицьким міським судом Київської області рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання їхньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від його доходу щомісяця, змінився сімейний стан позивача, оскільки він 13.05.2022 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася друга дочка ОСОБА_5 . В зв`язку із народженням дитини в нього збільшились матеріальні витрати, проте який розмір витрат він здійснює на утримання другої дочки, їй невідомо. За час проходження військової служби в нього погіршився стан здоров`я, оскільки 19.08.2022 отримав вибухову травму, згодом 28.03.2023 під час виконання обов`язків військової служби отримав поранення. 26.03.2025 позивач звертався до лікаря-психіатра, і йому призначено лікування, ліки приймаються ним постійно. На даний час позивач є військовослужбовцем, проте рівень грошового забезпечення в нього зменшився, оскільки через погіршення стану здоров`я він не проходить службу безпосередньо в районах бойових дій, що свідчить про зміну його майнового стану. Зазначені обставини є підставою для зміни розміру аліментів з 1/4 частки від його доходів щомісяця до 1/6 частки. На даний час їй невідомо стан здоров`я позивача та розмір витрат, які він несе на лікування у зв`язку із погіршенням стану здоров`я.

Відповідач в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів втрати працездатності чи встановлення інвалідності. Позивач продовжує проходити військову службу та отримує постійний дохід. Розмір аліментів в середньому становить 12831 гривню щомісяця та залежить від місця несення служби. Так, в червні 2026 року вона отримала 7000 гривень аліментів, в липні 2026 року – 14098,57 гривень. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів реальних витрат на лікування. Народження другої дитини у позивача не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на їхню спільну дитину без врахування інших обставин, зокрема його матеріального стану та інтересів дитини. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що встановлений розмір аліментів є надмірним або таким, що ставить його у вкрай скрутне матеріальне становище. Дитина займається у школі за посиленою освітньою програмою, оплата якої становить 3175 гривень, також вона займається у Дитячій школі мистецтв, є вихованцем Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи, в зв`язку з чим вона несе додаткові витрати на її утримання. Стан здоров`я дитини також потребує регулярного медичного спостереження та додаткових витрат. Її матеріальний стан, стан здоров`я та сімейний стан з часу ухвалення 20.05.2021 рішення суду про стягнення аліментів не змінилися.

В судовому засіданні 07 серпня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення і проголошення рішення відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України до 20 серпня 2026 року.

Суд, вислухавши вступне слово учасників представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи № 377/242/21 (провадження № 2/377/193/21), дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено з матеріалів цивільної справи № 377/242/21 (провадження № 2/377/193/21), що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 20 січня 2017 року у Дарницькому районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, який було розірвано згідно з рішенням Славутицького міського суду Київської області від 08 жовтня 2020 року.

Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_3 ( а.с. 11).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 20 травня 2021 року у справі № 377/242/21 ( провадження № 2/377/193/21) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття ( а.с.17-19).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в Славутицькій гімназії «КрОКус» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області за освітньою програмою «Світ чекає крилатих», в зв`язку з чим витрати на придбання навчальних посібників для навчання за цією програмою становлять 3175 гривень на рік ( а.с. 59- 64). Дочка сторін є учасником дистанційних освітніх конкурсів ( а.с. 65-66). Також ОСОБА_3 навчається в Дитячій школі мистецтв Славутицької міської ради на вокально-хоровому відділенні по класу вокалу з 01.09.2024, вартість навчання в якій становить 400 гривень, також приймає участь у вокальних конкурсах та концертах ( а.с 68, 71-72). Крім того, для забезпечення можливості дочки готуватися до занять з фортепіано та сольфеджіо відповідачем в 2025 році придбано цифрове піаніно( а.с 69-70). ОСОБА_3 є вихованцем Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи та навчається на відділенні художньої гімнастики і приймає участь у змаганнях, в зв`язку з чим відповідач несе витрати для придбання одягу для змагань ( а.с. 73-79).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначила, що у її спільної з позивачем дочки ОСОБА_6 стан здоров`я потребує регулярного медичного спостереження та додаткових витрат. У зв`язку з наявними захворюваннями, зокрема алергічним ринітом, атопічним дерматитом, гіпертрофією мигдаликів та аденоїдів, дитина часто хворіє на респіраторні та сезонні захворювання, що потребує регулярних консультацій лікарів та медикаментозного лікування. Також, вона має порушення зору (гіперметропія, астигматизм), у зв`язку з чим з червня 2024 року регулярно здійснюються витрати на консультації офтальмолога, обстеження, придбання окулярів, лінз та їх заміну.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем суду надано виписку із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 , консультативний висновок Офтальмологічного центру лікаря ОСОБА_7 , фіскальні чеки на придбання ліків та оплати вартості медичних послуг ( а.с 81-86).

Позивач ОСОБА_1 13 травня 2022 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_8 , про що Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) складено відповідний актовий запис 13 травня 2022 року № 945. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_9 , дружини ОСОБА_9 ( а.с 12).

Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народилася дочка ОСОБА_5 ( а.с. 10).

Згідно із виписним епікризом стаціонарного хворого № 2756, ОСОБА_1 , старший солдат за мобілізацією в/ч НОМЕР_1 , знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені Миколаївського госпіталю з 19.08.2022 по 22.08.2022, діагноз вибухова травма ( 19.08.2022): закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма без порушення цілісності барабанних перетинок. Виписаний у задовільному стані до частини ( а.с. 13).

Відповідно до довідки № 1780/999 від 20 квітня 2023 року, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , старший солдат в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 28 березня 2023 року отримав поранення: «МВТ, ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравма без пошкодження барабанних перетинок» ( а.с. 14).

Відповідно до висновку лікаря-психіатра від 26.03.2025 ОСОБА_1 встановлено діагноз: тривожно-депресивний синдром із інсомнією та рекомендоване лікування ( а.с 15-16).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_3 № 939 від 05.08.2026 форми 5 сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 ( а.с. 166).

Як зазначено у посвідченні серії НОМЕР_4 , виданого 10 липня 2025 року начальником штабу, Першим заступником командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, ОСОБА_1 є учасником бойових дій ( а.с. 20).

Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-7, ОСОБА_1 за 2022 рік нараховано дохід в сумі 705483,84 гривень, за 2023 рік - 654313,17 гривень, за 2024 рік – 494675,44 гривень, за 2025 рік – 601096,90 гривень, за період із січня по червень 2026 року – 269833,94 гривень ( а.с. 96-99, 160-161).

З виписок по картковому рахунку ОСОБА_2 вбачається, що 29.04.2026 вона отримала аліментів на утримання дочки від ОСОБА_1 в сумі 12390,60 гривень; 31.07.2026 – 14098,57 гривень ( а.с. 58, 183).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Аналогічна права позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2024 у справі №562/3422/23, провадження № 61-2463св24, від 03.07.2024 у справі №552/2073/23, провадження №61-1193св24, від 22.07.2024 у справі №688/4308/23, провадження №61-5168св24, від 16.09.2024 у справі №591/6388/22, провадження №61-153св24, від 12.03.2025 у справі №522/8836/23, провадження №61-9384св24.

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підставами для зменшення розміру аліментів представником позивача – адвокатом Сачаєвою Є.О., у позовній заяві зазначено зміну сімейного стану позивача, погіршення його матеріального стану та стану здоров`я.

Зміну сімейного стану представник позивача – адвокат Сачаєва Є.О. пов`язує із тим, що позивач зареєстрував шлюб 13 травня 2022 року із ОСОБА_8 та у них народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 дочка ОСОБА_5 .

Верховний Суд у своїх постановах від 16.09.2024 у справі № 591/6388/22 та від 22.07.2024 у справі № 688/4308/23 сформував сталу правову позицію: народження другої дитини у іншому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення аліментів на дитину від попереднього шлюбу, якщо не доведено, що майновий стан платника настільки погіршився, що він об`єктивно не може утримувати дітей на попередньому рівні.

Обґрунтовуючи вимоги про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, представник позивача – адвокат Сачаєва Є.О. посилалася також на погіршення стану здоров`я позивача, зазначаючи, що позивач, як військовослужбовець, 19.08.2022 в результаті обстрілу позицій отримав вибухову травму (закрита черепно-мозкова травма), у зв`язку з чим був госпіталізований до Миколаївського госпіталю. 28 березня 2023 року позивач під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій отримав поранення «МВТ, ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравму без пошкодження барабанних перетинок». Крім того, 26.03.2025 відбувся візит позивача до лікаря психіатра, за результатами якого у ОСОБА_1 був встановлений тривожно-депресивний синдром з інсомнією, призначено лікування. Позивач страждає на захворювання, які мають прогресуючий характер, потребують медикаментозного лікування.

На підтвердження вказаних доводів суду надано: виписний епікриз стаціонарного хворого № 2756, відповідно до якого позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені Миколаївського госпіталю з 19.08.2022 по 22.08.2022 , діагноз вибухова травма ( 19.08.2022): закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма без порушення цілісності барабанних перетинок. Виписаний у задовільному стані до частини; довідку № 1780/999 від 20 квітня 2023 року, видану військовою частиною НОМЕР_2 , згідно з якою старший солдат в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 28 березня 2023 року отримав поранення: «МВТ, ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравма без пошкодження барабанних перетинок» та висновок лікаря-психіатра від 26.03.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 встановлено діагноз: тривожно-депресивний синдром із інсомнією та рекомендоване лікування.

Разом з тим, отримання травми під час проходження військової служби не може бути достатньою підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дитини, оскільки позивачем та його представником не надано суду жодних доказів на підтвердження розміру його щомісячних витрат на лікування та реабілітацію, регулярності, обсягу і необхідність таких витрат.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, на даний час їй невідомо стан здоров`я позивача та витрати, які він несе на лікування і реабілітацію.

При цьому суд зазначає, що згідно чинного законодавства позивач має ряд пільг та гарантій від держави, в тому числі і право на отримання ряду компенсацій та виплат, безоплатну медичну допомогу, безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації.

Суд також враховує, що після отримання травми в 2022 році, поранення у 2023 році, встановлення діагнозу лікарем - психіатром позивач продовжує проходити військову службу, що підтверджено довідкоювійськової частини НОМЕР_3 № 939 від 05.08.2026 форми 5, та продовжував сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частки від його доходу щомісяця на утримання дочки ОСОБА_6 . Наведене свідчить про те, що після завершення лікування та реабілітації позивач продовжив проходження військової служби, перебуває на повному державному забезпеченні та отримує належне йому грошове забезпечення.

Отже, сам по собі факт отримання позивачем бойових поранень за відсутності доказів їх впливу на його подальшу працездатність та проходження військової служби не свідчить про зміну його матеріального стану в розумінні статті 192 СК України та не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів.

Доводи представника позивача про те, що погіршення стану здоров`я безпосередньо вплинуло на працездатність позивача, обмеживши його можливість стабільно отримувати дохід у розмірах, достатніх для одночасного виконання аліментного обов`язку в розмірі 1/4 частки від його доходу щомісяця та забезпечення власних мінімальних життєвих потреб, включаючи витрати на лікування, суд до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на досліджених доказах.

Так, як вбачається із оглянутої в судовому засіданні справи № 377/242/21 ( провадження № 2/377/193/21) на час ухвалення рішення у справі про стягнення аліментів позивач не мав постійного доходу.

Зазначені обставини також підтверджені Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-7.

З Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-7 видно, що починаючи з березня 2022 року у позивача з`явився постійний дохід у виді грошового забезпечення, яке він отримує як військовослужбовець.

Таким чином, після ухвалення рішення Славутицького міського суду Київської області від 20.05.2021 у справі № 377/242/21 ( провадження № 2/377/193/21), яким стягнуто аліменти з позивача на користь відповідача на утримання дочки ОСОБА_6 , дохід позивача покращився.

Аналіз Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-7 свідчить про те, що позивач, починаючи з березня 2022 року і по червень 2026 року отримував грошове забезпечення в різному розмірі, оскільки розмір та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям в Україні передбачені статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановами Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» і № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», відповідно до яких грошове забезпечення складається з базових щомісячних виплат (посадовий оклад, оклад за званням, надбавки та премії), а також додаткових винагород за особливі умови служби чи участь у бойових діях.

Таким чином, грошове забезпечення військовослужбовців залежить від займаної посади, військового звання, вислуги років, а також від умов, інтенсивності, тривалості та специфіки проходження військової служби (зокрема виконання бойових завдань)

Твердження представника позивача про те, що суттєво зменшився дохід позивача з травня 2026 року не свідчить про погіршення його матеріального стану.

Так, дійсно, як зазначено в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-7, позивачу в травні та червні 2026 року нараховано грошове забезпечення в розмірі 29229,88 гривень. Проте, як пояснила у судовому засіданні відповідач, в липні 2026 року вона отримала аліментів в розмірі 14098,57 гривень, відповідно дохід позивача знову збільшився.

Зазначені обставини підтверджені випискою по картковому рахунку відповідача ОСОБА_2 , відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідно до якого 31.07.2026 ОСОБА_2 зараховано аліменти від ОСОБА_1 в розмірі 14098,57 гривень ( а.с 183).

Суд також не погоджується з доводами представника позивача про те, що після утримання аліментів дохід, який отримує позивач, ставить його у скрутне матеріальне становище, оскільки позивач отримує стабільний дохід у виді грошового забезпечення, який є достатнім для виплати аліментів на утримання дитини у визначеному судом розмірі.

Інші доводи представника позивача не впливають на висновки суду.

Таким чином, представником позивача не доведено належними і допустимими доказами, що зміни сімейного стану та стану здоров`я позивача призвели до значних матеріальних витрат, які вплинули на його матеріальний стан та неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і що визначений судом розмір аліментів є надмірним або таким, що ставить позивача у вкрай скрутне матеріальне становище.

Зміна сімейного стану та стану здоров`я без доведення погіршення майнового становища, сама по собі не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів.

Суд вважає, що саме позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, повинен довести обставини, які мають істотне значення, та є для нього перешкодою для сплати аліментів у встановленому раніше розмірі.

Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивачем та його представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які є підставами, передбаченими частиною 1 статті 192 СК України, для зменшення розміру аліментів.

Аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому обов`язок суду полягає в першу чергу забезпечити дитині право на належне утримання. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Розмір аліментів, який стягується з позивача на користь відповідача на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає інтересам дитини, яка має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку та не може бути безпідставно заниженим. Розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання дочки, відповідає вимогам сімейного законодавства, вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення і не є надмірним для позивача. Інший висновок суперечитиме передбаченому в частині першій статті 3 Конвенції про права дитини, загальному принципу, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, то і відсутні підстави для відшкодування позивачу судових витрат по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 20 серпня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька