Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №753/10311/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 753/10311/26

Провадження № 2/202/5705/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

В С Т А Н О В И В:

До Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яка ухвалою від 21 травня 2026 року була передана за підсудністю на розгляд до Індустріального районного суду міста Дніпра. У позові позивачка просить розірвати шлюб, зареєстрований між сторонами 07.07.2023 року, а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 04.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, проте 19.08.2026 року через свого представника ОСОБА_3 надала суду заяву, в якій просила суд розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, проте надав суду письмовий відзив від 10.08.2026 року, в якому зазначив, що повністю визнає заявлену позивачкою позовну вимогу про розірвання шлюбу, не заперечує проти ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу, наслідки задоволення позову йому відомі та зрозумілі, а також просив розглянути справу за його відсутності. При цьому відповідач заперечував проти задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в повному обсязі та просив при розподілі судового збору врахувати його визнання позову до початку розгляду справи по суті.

Зважаючи на наявні у справі матеріали та письмові заяви сторін, суд вважає за можливе розглянути справу та ухвалити рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги щодо розірвання шлюбу підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.07.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб 07.07.2023 року, який зареєстрований Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 858.

Спільних дітей у шлюбі сторони не мають.

В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що спільне життя з відповідачем не склалося, спілкування відсутнє, спільний побут не ведеться, шлюб носить формальний характер, а тому збереження шлюбу буде суперечити спільним інтересам. Відповідач дані обставини не спростував та у своєму відзиві підтвердив факт припинення сімейних відносин і відсутність спільного господарства.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подальше сумісне життя сторін та збереження сім`ї не відповідає волевиявленню сторін, є неможливим та суперечить їх інтересам. Шлюб між сторонами підлягає розірванню.

Відповідно до статей 1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частини третьої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно зі статтею 112 СК України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог. Суд встановив обставини справи на підставі належних та достатніх доказів (статті 76, 80, 81 ЦПК України).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що при подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, а позовну вимогу про розірвання шлюбу суд задовольняє у повному обсязі, вказана сума судового збору підлягає розподілу з урахуванням наступного.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з частиною другою статті 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що відповідач ще до першого судового засідання, яке було призначене на 20.08.2026 року, та до початку розгляду справи по суті надав суду відзив, в якому прямо визнав позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позивачці 50 відсотків сплаченого судового збору.

У зв`язку з цим, позивачці підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що становить 665 грн. 60 коп. Решта судових витрат зі сплати судового збору у сумі 665 грн. 60 коп., відповідно до положень статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання професійної правничої допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зроблено висновок про те, що відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Тобто аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанцію, довідку тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблено висновок про те, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг тощо).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн позивачкою було надано суду наступні документи: копію договору № 42 від 18 квітня 2026 року про надання правової допомоги з додатком, копію квитанції щодо сплати за договором, ордер серії АН № 2041948, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд вважає зазначену справу такою, що є невеликої складності, оскільки вона є типовою з усталеною судовою практикою.

Однак суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної адвокатом роботи, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципам розумності, співмірності та пропорційності. Враховуючи невелику складність справи, типовість заявлених позовних вимог, що не потребує великої кількості часу для складання позовної заяви, а також те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, але фактично проводилася без їх участі (представником позивачки подано заяву про розгляд справи без її участі), гонорар у розмірі 5 000,00 грн не є обґрунтованим та не відповідає принципам розумності та співмірності.

Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням викладених обставин, суд вважає суму в розмірі 2 000,00 гривень співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.

Керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 279 ЦПК України, статтею 112 СК України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір», суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 07 липня 2023 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 858 – розірвати.

Повернути ОСОБА_4 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп., згідно з квитанцією № 1909-2860-8039-4486 від 04 травня 2026 року (шляхом перерахування на розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_2 , АТ КБ «ПриватБанк»).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 20 серпня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя Н. В. Недобитюк