Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №212/619/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/619/26

2/212/2402/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Феняка О.Р., секретаря судового засідання Луценко А.С., представника позивача Ющенко В.В., представника відповідача – адвоката Ніколенко К.В., розглянувши порядку спрощеного позовного провадження цивільну с праву за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2026 року АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

Позовну заява вмотивована тим, що позивач є постачальником теплової енергії відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), який в період з 01.10.2013 по 31.10.2025 надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на суму 30525,88 грн., а також за період з 01.04.2019 по 31.10.2025 позивачу нарахована плата за абонентське обслуговування в розмірі 508,07 грн. Крім того, АТ "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному веб-сайті: https://tec.dp.ua розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії (типовий індивідуальний договір), який є публічним договором приєднання. Протягом 30 днів з дня опублікування типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідачів не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин. Таким чином, з 01.11.2021 між позивачем та відповідачами, як споживачами послуги з постачання теплової енергії, фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Свої зобов`язання з надання послуг з централізованого опалення АТ «Криворізька теплоцентраль» сумлінно виконувало. Через несплату відповідачем вказаної заборгованості позивачем нараховано інфляційні витрати в розмірі 15431,90 грн., 3% річних у розмірі 3931,65 грн., пеня в розмірі 447,19 грн. Вказану заборгованість та нарахування, загальний розмір яких складає 50844,69 грн., позивач просить стягнути з відповідача, а також просить відшкодувати судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 3 028 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 05.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідача – Ніколенко К.В. надійшов відзив, в якому зазначено, що відповідач не є власником та наймачем об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , оскільки дане майно перебуває у комунальній власності; позивачем не надано належних та допустимих доказів якими підтверджується факт надання ним послуг з постачання теплової енергії саме відповідачу. Об`єкт нерухомого майна, розташований за вказаною адресою, фактично є будівлею колишнього гуртожитку, у якому короткий період часу проживала відповідач з рідними, а також у малолітньому віці була зареєстрована у вказаному житлі, станом на теперішній час будівля перебуває у занедбаному та не придатному для нормального проживання технічному . Відповідач фактично не проживала у вказаному житлі з січня 2007 року, та фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі вказаного просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

27.02.2026 від представника відповідача - ОСОБА_2 надійшла заява про застосування строків позовної давності (щодо частини позовних вимог), згідно якої просить застосувати давність до позовних вимог щодо стягнення частини заборгованості за період з 01.10.2013 по 11.03.2017 за постачання теплової енергії, а також нарахованих за вказаний період штрафних санкцій (інфляційних втрат та 3% річних) на загальну суму 13746,51 грн.

04.03.2026 представник позивача Ющенко В.В. надала суду додаткові пояснення, в яких зазначено наступне: Відповідач посилається на факт непроживання у спірному житловому приміщенні з 2007 року та додає відповідні акти. Разом з тим, слід зазначити, що позивач по виписці з особового рахунку має офіційні дані щодо реєстрації місця проживання Відповідача у спірному житловому приміщенні. Відповідач є дієздатною особою, зареєстрованою у квартирі. Відповідно до положень житлового законодавства та усталеної судової практики, повнолітні дієздатні особи, зареєстровані у житловому приміщенні, несуть солідарну відповідальність за оплату житлово комунальних послуг нарівні з власником (наймачем). Факт реєстрації є юридично значимим і покладає на особу обов`язок участі у витратах на утримання житла та оплату комунальних послуг. Надані відповідачем акти про непроживання: -складені приватними особами (мешканцями);-не є належними та допустимими доказами припинення обов`язку сплати комунальних послуг;-не підтверджують зняття з реєстрації місця проживання. Акт непроживання сам по собі не припиняє обов`язку зі сплати комунальних послуг, оскільки такий обов`язок пов`язаний із фактом реєстрації та статусом споживача. Крім того, перед відкриттям провадження у справі судом було перевірено реєстрацію відповідача, що підтверджує її належність до кола осіб, на яких поширюються відповідні обов`язки. Посилання відповідача на те, що майно перебуває у комунальній власності, не спростовує позовні вимоги. Форма власності житла (комунальна чи приватна) не звільняє зареєстрованих у ньому повнолітніх осіб від обов`язку сплачувати за фактично надані житлово комунальні послуги. Належним відповідачем у справах про стягнення заборгованості є особи, які: зареєстровані у приміщенні; є споживачами послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Посилання відповідача на інформацію з веб-сайту про продаж іншого приміщення за адресою АДРЕСА_3 : не стосується безпосередньо спірної квартири; не підтверджує зміну правового статусу спірного житла; не спростовує факту реєстрації відповідача. Інформація з мережі Інтернет без належного підтвердження правовстановлюючими документами не є належним доказом у розумінні ст. 76 ЦПК України.

11.05.2026 від представника відповідача - Ніколенко К.В. надійшли письмові пояснення в яких вона посилаючись на інформацію, надану ТОВ «Керуюча компанія «ДОМ.КОМ», згідно якої відповідач не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , а також звернула увагу суду що до 26.01.2019 відповідач була малолітньою особою, та весь період проживала за іншою адресою без реєстрації, просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Аналогічні за змістом пояснення були надані представником відповідача – ОСОБА_2 до суду 08.07.2026.

08.06.2026 позивачем подано до суду уточнену позовну заяву згідно якої позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за період з 27.01.2019 по 31.10.2025 за спожиту послугу з постачання теплової енергії в розмірі 19 088,35 грн., інфляційні втрати в розмірі 5575,34 грн., 3% річних в розмірі 1634,86 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 508,07 грн., пеню в розмірі 447,19 грн., всього 27 253,81 грн., а також просить відшкодувати судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 3 028 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник позивача АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від неї не надходило.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та наданих письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 04.04.2006 по теперішній час, будинок за якою перебуває на обслуговуванні у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ», на вказану квартиру відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 послуги централізованого опалення. Квартира знаходиться в комунальній власності.

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень статті 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15.

Пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами) (надалі - Правила надання послуг) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлений ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Наданими представником позивача актами підтверджується, факт подання та припинення подання теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 у період з 27.01.2019 по 31.10.2025.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період 27.01.2019 по 31.10.2025 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за послуги з постачання теплової енергії складає 19088,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 5575,34 грн., 3% річних у розмірі 1634,11 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 508,07 грн., пеню у розмірі 447,19 грн., а всього: 27 253,81 грн.

Доказів погашення заборгованості та спростування розрахунку заборгованості до суду відповідачами не надано.

Надані представником відповідача акт, складений в 2026 році, про те, що ОСОБА_1 з 2007 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а також акт, згідно якого ОСОБА_1 з 2007 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , суд сприймає критично, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються на рівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» як постачальником теплової енергії для потреб опалення за адресою: АДРЕСА_1 , де вона зареєстрована з 04.04.2006 та дотепер, що слідує з інформації з реєстру Криворізької міської територіальної громади.

Відповідач маючи зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та не заперечується відповідачем та її представником. Факт фактичного проживання відповідача за іншою адресою не виключає факту користування нею житлом за місцем реєстрації. Будь-яких доказів, які б свідчили про неможливість користування відповідачем житлом за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває в комунальній власності, та в якому крім відповідача ніхто не зареєстрований, презюмує її обов`язок по сплаті за надані послуги з постачання теплової енергії.

Не спростовує факт реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , та її зобов`язання сплачувати за отриманні послуги з постачання теплової енергії, отримані за вказаною енергією лист ТОВ «Керуюча компанія «ДОМ.КОМ» від 26.04.2026, в якому останнє повідомляє, що Товариство не є органом, уповноваженим на здійснення приватизації державного житлового фонду, а також не є держателем реєстрів речових прав на нерухоме майно, документальних джерел (копій свідоцтв про право власності, ордерів тощо) які б підтверджували правовий статус квартири в Товаристві немає.

Суд також враховує, що представник відповідача звернулася до суду з заявою про застосування строку позовної давності, в якій просила застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як встановлено судом, відповідач зобов`язаний щомісяця здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги, а відтак вказані зобов`язання відповідача з оплати житлово-комунальних послуг виникали щомісяця. Розрахунковим періодом для оплати послуг, згідно п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, є календарний місяць. Плата за послуги повинна була вноситися не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Тобто, з 21 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим, починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці житлово-комунальних послуг, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Дія карантину, встановленого зазначеною Постановою, неодноразово продовжувалась. Востаннє дію карантину було продовжено до 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2023 № 383.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IXрозділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362,559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Зазначений закон набрав чинності 17.03.2022.

Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пункт 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно із постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» в Україні встановлено карантин з 12.03.2020 року, який діяв до 30.06.2023, а тому позовна давність на території України подовжується на строк дії карантину.

Крім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (Розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023).

Таким чином, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року діяло положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Крім того, з 24.02.2022 року і по даний час триває воєнний стан, на період дії якого також продовжено, зокрема, і строки позовної давності. Лише із набранням чинності Законом України від 14.05.2025 року №4434-IX "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", а саме, 04.09.2025 року (через три місяці з дня, наступного за днем опублікування цього Закону), відновився перебіг строків позовної давності, які діяли до введення воєнного стану.

Таким чином, враховуючи зміну позовних вимог позивачем, внаслідок чого останній просить стягнути заборгованість за період з 27.01.2019 по 31.10.2025, суд доходить до висновку, що позивач пред`явив позовні вимоги про стягнення заборгованості в межах строку позовної давності.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, згідно з розрахунку доданого до уточненої позовної заяви з відповідача підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 27.01.2019 по 31.10.2025 за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) у розмірі основного боргу у розмірі 19 088,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 5575,34 грн., 3% річних у розмірі 1634,11 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 508,07 грн., пеню у розмірі 447,19 грн., а всього: 27 253,81 грн.

Судові витрати у справі сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду складають 3028, 00 грн.

У відповідності з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням суми заборгованості на момент подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13, 81, 136, 141, 209, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України,ст. ст. 525, 625, 901, 903 ЦК України, ЗУ «Про теплопостачання», ст. ст. 16, 20, 21, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, суд,

У Х В А Л И В:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 27.01.2019 по 31.10.2025 за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) у розмірі основного боргу у розмірі 19 088,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 5575,34 грн., 3% річних у розмірі 1634,11 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 508,07 грн., пеню у розмірі 447,19 грн., а всього: 27 253,81 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028, 00 гривень.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ», код ЄДРПОУ 00130850, місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 10 серпня 2026 року.

Суддя: О. Р. Феняк