Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №199/17344/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/17344/25

(2/199/2406/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

03.08.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Добропільська державна нотаріальна контора, про скасування заборони відчуження об`єктів нерухомого майна (архівний запис),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Добропільська державна нотаріальна контора, про скасування заборони відчуження об`єктів нерухомого майна (архівний запис).

Позовні вимоги мотивує тим, що вона є власницею будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності набуто на підставі договору купівлі продажу від 28.12.1998 р., який посвідчено державним нотаріусом Другої Добропільської нотаріальної контори.

Право власності зареєстровано позивачем у Державному реєстрі речових прав 18.08.2025 року. При державній реєстрації речового права на нерухому майно, позивачка дізналась про наявність зареєстрованого обтяження на свій будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; заборону на нерухове майно, реєстраційний номер обтяження 4496314, зареєстровано 14.02.2007 р. Другою добропільською державною нотаріальною конторою; підстава обтяження: лист б/н від 25.12.1991 р. Добропільського відділення ощадбанку № 5363.

Далі, позивач звернулась до АТ «Ощадбанк» із заявою про надання інформації та зняття заборони, у зв`язку з відсутністю заборгованості. Листом № 34/2-12/5899/2025с від 29.10.2025 р. АТ «Державний ощадний банк України» повідомив, що відповідно до постанови правління НБУ від 27.11.2018 р. № 130 «Про затвердження Правил застосування переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України» встановлено граничний строк зберігання кредитних справ - 5 років. Крім того, банк зазначив, що однією з підстав для знаття заборони відчуження - винесення відповідного рішення суду (пункт 5.1. глава 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Також, відповідно до довідки № 02/2025 від 02.12.2025 р., виданої керуючою ТВБВ №10022/055 АТ «ОЩАДБАНК», в особі філії - Хмельницьке обласне управління, у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 02.12.2025 року, відсутні невиконані зобов`язання перед АТ «Ощадбанк».

Друга Добропільська державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ 02888219) припинена в результаті реорганізації 19.07.2023, номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 1 002 601 1200 11001886. Правонаступником, якої є Добропільська державна нотаріальна контора.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд скасувати заборону (архівний запис), зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме заборону на нерухоме майно - будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Представником відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Н.Самсоновою було подано відзив на позовну заяву, вона просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та зазначила, що АТ «Державний ощадний банк України» не є правонаступником прав та обов`язків Добропільського відділення ощадбанку № 5363, а тому є неналежним відповідачем у справі. Крім цього, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження існування будь-яких кредитних або інших правовідносин між АТ «Ощадбанк» та позивачем, та відсутні будь-які докази на підтвердження того, що заборона відчуження нерухомого майна виникла за ініціативою АТ «ОЩАДБАНК».

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лимар А.В. надав суду відповідь на відзив, у якому зазначив обставини аналогічні, викладеним у позовні заяві, просив повні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Лимар А.В. просив судовий розгляд здійснювати у його відсутність, та відсутність позивача, про що зазначив у прохальній частині відповіді на відзив.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Н.Самсонова у судове засідання не з`явилась, просила справу розглядати у її відсутність, про що зазначила у відзиві на позов.

Представник третьої особи Добропільської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 28.12.1998 року, який посвідчено державним нотаріусом Другої добропільської нотаріальної контори.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 439473779 від 14.08.2025 року, на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладено обтяження: заборона на нерухоме майно № 4496314, зареєстроване 14.02.2007 року 14:44:17 за № 4496314 реєстратором: Друга добропільська державна нотаріальна контора, 85000, Донецька обл., Покровський р., м. Добропілля, вул. Перемоги, 33, (06277) 2 81 91; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; info_2@dpm.notary.gov.ua; підстава обтяження: лист б/н 25.12.1991, Добропільське відділення ощадбанку № 5363; власник: ОСОБА_1 ; заявник: Друга добропільська державна нотаріальна контора, код: 02888219, 85004, Донецька обл., м. Добропілля, проспект Перемоги, буд. 33.

Відповідно до довідки АТ «Ощадбанк» Філія - Хмельницьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» № 02/25 від 02.12.2025 року у Позивача, станом на 02.12.2025 року відсутні невиконані зобов`язання перед АТ «ОЩАДБАНК».

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 4 ЦК України 15 ЦК України, ст. 55, 124 Конституції України - кожна особа має право на захист свого цивільного права, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 317 ЦК України встановлено власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 319 ЦК України закріплює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України - власник може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, зміна правовідношення, припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 54 Закону УРСР «Про державний нотаріат» (чинного на дату виникнення обтяження) державний нотаріус накладає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників: за повідомленням установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про видачу громадяни позички на будівництво, капітальний ремонт і купівлю житлового будинку (частини будинку або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників; при посвідченні договору довічного утримання або договору про заставу житлового будинку (частини будинку), квартири в будинку ЖБК, в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Закону УРСР «Про державний нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.

У відповідності до ст. 13 Закону УРСР «Про державний нотаріат», накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких покладається на державних нотаріусів.

За змістом пунктів 150, 151, 152 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5 (чинної на час накладення заборони) накладення заборони провадиться шляхом напису про це за встановленою формою на повідомленні установи банку, госпрозрахункового підприємства або організації про видачу позички. Накладення заборони реєструється в реєстрі для реєстрації заборон. Державний нотаріус, одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства чи організації про погашення позички або повідомлення про припинення договору про заставу чи про припинення або розірвання договору довічного утримання, знімає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири.

Виходячи з положення чинного на момент накладення обтяження законодавства заборона накладалася державним нотаріусом, зокрема за повідомленням банку.

У зв`язку із запровадженням Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна накладені арешти та заборони підлягали обов`язковій реєстрації в цьому Реєстрі в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (п.136 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5).

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10 червня 1999 року за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

Відповідно до п. 2.1. Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 1 січня 2013 року відповідно до ст.ст. 8, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 26 цього Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Пунктом 9 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що до компетенції нотаріусів належить накладення та зняття заборон щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості, що підлягають державній реєстрації.

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Відповідно до ст. 74. ЗУ «Про нотаріат», згідно п. п. 5.1. п. 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 року № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилання їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР). Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.

За приписами ст. 22 Закону СРСР №1305-1 від 06.03.1990 р. «Про власність в СРСР» у власності союзної республіки (тобто, Української РСР) перебувають майно органів влади і управління союзної республіки, культурні та історичні цінності народів союзної республіки, кошти республіканського бюджету, республіканські банки, республіканські страхові, резервні та інші фонди, а також підприємства і народногосподарські комплекси, вищі навчальні заклади республіканського значення, об`єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що забезпечує суверенітет, господарську самостійність республіки, її економічний і соціальний розвиток.

З часу прийняття Українською РСР Закону України «Про власність» № 885-XII, тобто з 26 березня 1991 року, у статті 34 такого Закону було визначено об`єкти права загальнодержавної (республіканської) власності.

Відповідно до ст. 34 ЗУ «Про власність» загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об`єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Відповідно до пункту 2 Постанови ВРУ від 20.03.1991 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність» було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку «Укрпромбудбанк», Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами. Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за № 4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України).

Із статуту Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, зареєстрованого НБУ 31 грудня 1991 року відомо, що Державний спеціалізований комерційний Ощадбанк України (Ощадбанк України), створений відповідно до Закону України від 20 березня 1991 року «Про банки та банківську діяльність» і входить в банківську систему України.

Постановою КМУ від 21.05.1999 року за № 876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року № 106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку. 02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне».

Постановою КМУ від 05.06.2019 року № 568 «Питання акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"» затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991 року за № 4.

Тобто, з моменту створення системи Ощадбанків і до сьогоднішнього часу такі відносяться до державних банків, відтак, відповідач є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, який перетворено з Українського Республіканського банку Ощадного банку СРСР в інтересах якого накладено заборону.

Відповідно до п. 5, глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зняття заборони відчуження нерухомого або рухомого майна проводиться шляхом вчинення посвідчувального напису на документі, що є підставою для її зняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Державний реєстратор, зокрема, нотаріус не може бути належним відповідачем у даній категорії справ (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року, справа № 520/13067/17: «позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача»).

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - скасування судом обтяження, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є підставою для скасування запису про його державну реєстрацію.

Зважаючи на те, що позивач є власником нерухомого майна, наявне обтяження обмежує права власника позивача по справі, підстави для його встановлення та перебування будинку, який належить позивачу, під забороною відсутні, будь-якої заборгованості та зобов`язання перед банком теж не має, такий захід не передбачає жодної мети, а відтак суд дійшов висновку, що право ОСОБА_1 на володіння, користування та розпорядження будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , підлягає захисту.

Такий захист здійснюється шляхом зняття заборони на спірне нерухоме майно. Оскільки, до майна позивачки застосований саме такий тип обтяження як заборона, суд скасовує лише той тип обтяження, який був застосований державним нотаріусом і який був внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном, а тому у разі зняття заборони на нерухоме майно, дані записи підлягають виключенню з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Враховуючи зміст та правові підстави позову, згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає судові витрати віднести на рахунок сторони, яка їх понесла.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 12, 13, 15, 16, 48, 76-81, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Добропільська державна нотаріальна контора, про скасування заборони відчуження об`єктів нерухомого майна (архівний запис), - задовольнити.

Скасувати заборону (архівний запис), зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 4496314; зареєстровано: 14.02.2007 р. за № 4496314 реєстратором: Друга добропільська державна нотаріальна контора; підстава обтяження лист, б/н, 25.12.1991 р., Добропільське відділення ощадбанку № 5363, об`єкт обтяження: будинок, за адресою: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_1 ; Заявник: Друга добропільська державна нотаріальна контора, Код: 02888219.

Витрати по справі віднести на рахунок сторони, яка їх понесла.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 00032129, адреса реєстрації юридичної особи: 01001, Україна, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12г.

Третя особа - Добропільська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02888202, адреса реєстрації юридичної особи: 85004, Україна, Покровський р-н, Донецька обл., місто Добропілля, проспект Перемоги, будинок 33.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г.Якименко