Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №199/5343/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/5343/26

(2/199/5064/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

12.08.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Алексєєнко Н.О., представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Дейчман Т.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу у режимі відеоконференції поза межами приміщення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона з 07.06.2024 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження якої батьком вказаний відповідач.

На даний час позивачка здійснює догляд за дитиною, у зв`язку з чим не має можливості працювати та забезпечувати себе, доходу не має, тому звернулася до суду та просила стягувати із ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання як матері дитини, з якою проживає дитина, у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, починаючи стягнення з 30.04.2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 трирічного віку, а також витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн..

Відповідач ОСОБА_2 надав письмові пояснення у яких зазначив, що не заперечує проти пред`явлених позовних вимог, але не згоден з розміром аліментів, який просить стягнути позивачка, оскільки у добровільному порядку надає позивачці щомісячно матеріальну допомогу на утримання малолітньої доньки. Вважає достатнім та обґрунтованим розмір аліментів, що дорівнює 1/6 частині всіх видів його заробітку, які підлягають стягненню з нього на утримання дружини до досягнення донькою трирічного віку.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Алексєєнко Н.О. надала до суду додаткові письмові пояснення, де повідомила про обставини, аналогічні викладеним у позові, також зазначила, що відповідач є працездатним, відповідно до відповіді Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до Пенсійного фонду України, станом на 24.06.2026 отримує дохід у Комунальному некомерційному товаристві «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради та в ТОВ «ДЕЙЛІ МЕДІКАЛ», не має встановленої інвалідності та інших утриманців у встановленому законом порядку. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Алексєєнко Н.О., у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Дейчман Т.М. у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме не заперечувала про стягнення із відповідача аліментів у розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходу, що, на її думку, не буде для нього надмірним тягарем, а також просила врахувати, що відповідно до наказу №23-к про припинення трудового договору, ОСОБА_2 звільнений із посади лікаря-гастроентеролога в ТОВ «ДЕЙЛІ МЕДІКАЛ».

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 07.06.2024 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 07.06.2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса), актовий запис №395.

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 10.12.2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса), актовий запис №576.

Судовим наказом Чечелівського районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026 року у справі №204/3654/26 розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Як зазначає позивачка у позовній заяві та стверджувала у судовому засіданні її представниця, на даний час ОСОБА_1 не працює, оскільки здійснює догляд за малолітньою дитиною, у зв`язку із чим не має можливості працювати та забезпечувати себе, іншого доходу не має.

Щодо матеріального становища відповідача, судом досліджено довідку про доходи від Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради №4-/1784 від 13.07.2026, надану стороною відповідача, відповідно до якої розмір отриманого доходу за період з січня 2026 року по червень 2026 року відповідача становить 314 210,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 СК України дружина і чоловік зобов`язані матеріально підтримувати один одного.

Згідно з ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч.2, 4 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Судом встановлено, що малолітня донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає із матір`ю та перебуває на її утриманні, з відповідача стягнуті аліменти за судовим наказом. Вказані обставини підтверджені належними доказами та відповідачем по суті не спростовані. Доводи відповідача зводяться насамперед до заперечення наявності у нього можливості надавати матеріальну допомогу у заявленому розмірі. Разом із тим, суд надаючи оцінку наказу №23-К про припинення трудового договору, відповідно до якого ОСОБА_2 звільнений з посади лікаря-гастроентеролога в ТОВ «ДЕЙЛІ МЕДІКАЛ», суд зазначає, що сам по собі факт звільнення відповідача з ТОВ «ДЕЙЛІ МЕДІКАЛ» не свідчить про повну неможливість отримання доходу та не виключає можливості надання матеріальної допомоги, особливо з огляду на наявність у нього стабільної заробітної плати в КНП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради, про що надана довідка.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що він позбавлений будь-якої можливості працювати або отримувати інші доходи, а також не надано доказів наявності інших осіб на утриманні, окрім малолітньої доньки, які б істотно впливали на його платоспроможність.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує: відсутність у позивачки стабільного заробітку; наявність у відповідача стабільного щомісячного доходу у вигляді заробітної плати; відсутність доказів наявності інших утриманців, окрім здійснення сплати аліментів на дитину у розмірі 1/4; а також необхідність дотримання принципів розумності й справедливості та балансу інтересів сторін. Суд доходить висновку, що заявлений позивачкою розмір 1/4 частини з усіх видів доходу відповідача є співмірним його фінансовим можливостям, не позбавляє відповідача засобів існування, водночас забезпечує реалізацію права позивачки на утримання у зв`язку з доглядом за дитиною та відповідає змісту ч.2, 4 ст.84 СК України. При цьому суд зауважує, що аліменти на утримання одного з подружжя присуджуються за умови можливості другого з подружжя надавати матеріальну допомогу, а встановлені у справі обставини (заробітна плата) підтверджують таку можливість.

Як зазначалося вище, відповідно до довідки про доходи, наданої Комунальним некомерційним товариством «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради №4-/1784 від 13.07.2026, розмір отриманого доходу відповідачем за період з січня 2026 року по червень 2026 року відповідача становить 314 210,00 грн.. На думку суду, вказаний дохід є достатнім для стягнення на користь позивачки суми аліментів у розмірі частини, та не буде слугувати надмірним тягарем для відповідача, виходячи з розміру прожиткового мінімуму та забезпечення гідних умов проживання своєї малолітньої дитини та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, у зв`язку з чим не працює та не має самостійного доходу. Суд також звертає увагу, що відповідач є працездатним та має можливість додаткового працевлаштування.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються від дня подання позову, а із матеріалів справи вбачається, що позов подано 30.04.2026 року, отже аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати.

Враховуючи зазначені обставини, стан здоров`я відповідача та його матеріальний стан, суд вважає стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на її утримання як матері дитини, з якою проживає дитина у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, починаючи стягнення з 30.04.2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 трирічного віку.

Згідно з положеннями ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

Представник позивача просив суд стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. та у якості доказів, які б підтверджували вищезазначені витрати по справі, надав суду: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1525960 від 14.07.2026 року копію договору про надання правової допомоги від 14 липня 2026 року; копію акту приймання-передачі правової допомоги, копію додаткового договору №1 до Договору про надання правової допомоги від 14.07.2026 року, копію рахунку на оплату від 14.07.2026 року на суму 3700,00 грн.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 січня 2019 року в справі №910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Дослідивши надані матеріали справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 гривень відповідатимуть критеріям пропорційності задоволеним позовним вимогам, реальності таких витрат, розумності їхнього розміру з урахуванням обставин справи.

Також з відповідача підлягає стягненню 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182, 191, СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити.

Стягувати щомісяця із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на її утримання як матері дитини, з якою проживає дитина у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, починаючи стягнення із 30.04.2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 трирічного віку.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок судового збору на користь держави.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г. Якименко