Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №509/7449/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4615/26

Справа № 509/7449/25

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Танасогло Олександр Михайлович

на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 грудня 2025 року

за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну договору поруки, про визнання прав іпотекодержателя

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Історія справи

У грудні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну договору поруки, про визнання прав іпотекодержателя.

Короткий зміст заявлених вимог

24 грудня 2025 року представником позивача, подано заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої вказував, що 18 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого було Акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариства «Сенс Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії 2008/13-1-08/406. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором, 18.08.2008 року між кредитором та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі іпотек за №1390, відповідно до якого останній передав кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку (кадастровий номер 512375580002006048, адреса: АДРЕСА_1 ) та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Однак на даний час предмет іпотеки належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках, по частці будинку та земельної ділянки, технічні характеристики будинку змінено, а запис про іпотеку та заборону відчуження припинено.

Крім того, зазначив, що наразі є наявність підстав вважати, вищевказане майно може бути відчужене відповідачами третім особам, що суттєво ускладнить виконання можливого рішення суду.

У зв`язку з цим він змушений звернутися до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборону реєстраційних дій на відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продаж, перерозподіл часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділ часток, об`єднання часток, зміну площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб чи вчиняти будь-які дії щодо продажу відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продажу, перерозподілу часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділу часток, об`єднання часток, зміни площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб щодо нерухомого майна:

- будинок житловий з господарчими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 818709351237) загальною площею 233,8 кв.м, житловою площею 137,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку (кадастровий номер 5123755800020060048), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1629947351237), загальною площею 0,1 (нуль цілих одна десята) га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого буднику, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 грудня 2025 року заяву представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну договору поруки про визнання прав іпотеко держателя — задоволено.

Накладено арешт та заборонено реєстраційні дії на відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продаж, перерозподіл часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділ часток, об`єднання часток, зміну площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб чи вчиняти будь-які дії щодо продажу відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продажу, перерозподілу часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділу часток, об`єднання часток, зміни площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб щодо нерухомого майна а саме належне в рівних частках по частці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , нерухоме майно:

-будинок житловий з господарчими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 818709351237)загальною площею 233,8 кв. м., житловою площею 137,3 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку (кадастровий номер 5123755800020060048), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1629947351237),загальною площею 0.1 (нуль цілих одна десята) га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого буднику, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічне забезпечення не застосовувалось.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Танасогло О.М., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.12.2025 року про забезпечення позову та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» про забезпечення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що позивач, у своєму клопотанні про забезпечення позову, зазначив, що відповідач може незаконно розпоряджатися спірним майном.

Сторона скаржників зауважує, що позивач не надав доказів про намагання відчужити спірну нерухомість.

В скарзі наголошується, що відповідач набула право власності в 2018 році, а Банк звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в 2021 році за аналогічними обставинами та між тими ж сторонами у справі, однак рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.01.2025 року в задоволенні позову відмовлено.

На думку скаржника, позивач здійснює безпідставні звернення до суду з необґрунтованими позовами, з пропуском позовної давності, з метою ускладнення правом користування та розпорядження майном. Крім того, чинним ЦПК не передбачено забезпечення позову шляхом накладення заборони реєстраційних дій.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи до апеляційного суду не з`явилися, були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду, або проведення розгляду справи в режимі відеоконференції не заявляли.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи

У грудні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну договору поруки про визнання прав іпотеко держателя.

24 грудня 2025 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 Постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […]

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору і як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони реєстраційних дій на відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продаж, перерозподіл часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділ часток, об`єднання часток, зміну площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб чи вчиняти будь-які дії щодо продажу відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продажу, перерозподілу часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділу часток, об`єднання часток, зміни площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб щодо нерухомого майна а саме належне в рівних частках по частці відповідачам - без обмеження/позбавлення відповідачів права особистого користування зазначеним об`єктом, є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Колегією суддів, враховано практику ЄСПЛ щодо критеріїв, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном, та принципу пропорційності при втручанні держави в право особи на мирне володіння своїм майном, та взято до уваги як права позивача, на захист якого вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу. Апеляційний суд пересвідчився щодо наявності спору з`ясував обсяг позовних вимог, і вважає, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що під час дії обмежень стосовного спірного майна, відповідачі не позбавлений права користуватись ним у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність судового рішення в апеляційній скарзі не наведено.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 грудня 2025 року - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Танасогло Олександр Михайлович, залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В .В. Кострицький