Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №127/32296/23 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/32296/23

Провадження № 22-ц/801/1632/2026

Категорія: 63

Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.

Доповідач: Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуСправа № 127/32296/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивачка (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідачі: Комунальне підприємство «Вінницька транспортна компанія»,

Вінницька міська рада,

Виконавчий комітет Вінницької міської ради,

третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Медяної Ю. В. в м. Вінниці, дата складення повного рішення, відповідає даті його постановлення, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» (надалі КП «ВТК») про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона з 1998 року працює в КП «ВТК» на посаді кондуктора, а з 2008 року – водієм тролейбуса. Відповідно до ордеру з 10.10.2010 їй надано ліжко-місце в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 і з того часу вона проживає в кімнаті АДРЕСА_2 вказаного гуртожитку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народився син – ОСОБА_3 , який зареєстрований та проживає разом з нею.

28 березня 2023 року вона звернулася на ім`я директора КП «ВТК» з проханням надати дозвіл на зайняття нею разом із малолітнім сином усієї кімнати № НОМЕР_1 в гуртожитку. 26 квітня 2023 року їй було повідомлено, що правових підстав для виділення усієї кімнати на її сім`ю не має.

З метою реалізації права на приватизацію вона 08 серпня 2023 року звернулася до Вінницької міської ради із заявою про надання дозволу на приватизацію кімнати № НОМЕР_1 в гуртожитку КП «ВТК».

Відповіддю від 05 жовтня 2023 року їй було роз`яснено, що рішення Вінницької міської ради від 28.11.2014 року № 1901 дозволено приватизацію кімнат в гуртожитку КП «ВТК» у м. Вінниці, за винятком кімнат: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , 79, 86, 95, 102, 105, 109, 120, 124, 142, 146, 160, 163, 166, які були залишені за КП «ВТК» для розміщення та проживання працівників підприємства (одинаків) на ліжко-місцях. Крім того, позивачці було повідомлено, що та обставина, що вона проживає в кімнаті АДРЕСА_2 з малолітнім сином, не дає правих підстав на виділення всієї кімнати для одноосібного проживання та надання дозволу на приватизацію зазначеної кімнати в гуртожитку.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2024 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 27.02.2024 у справі, в якій позивач просила суд: залучити до участі в справі в якості співвідповідача Виконавчий комітет Вінницької міської ради; визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 01.02.2024 №247 щодо закріплення та включення до числа службових КП «Вінницька транспортна компанія» кімнати під АДРЕСА_5 ; визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію кімнати під АДРЕСА_5 ; зобов`язати КП «Вінницька транспортна компанія» та Вінницьку міську раду виконати повний обсяг всіх передбачених чинним законодавством дій, спрямованих на передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 кімнати під АДРЕСА_5 .. (т.1 а. с.107-108).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2024 закрито провадження справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 01.02.2024 №247 в частині закріплення та включення до числа службових КП «Вінницька транспортна компанія» кімнати під АДРЕСА_5 . Роз`яснено позивачці її право на звернення із вказаними вимогами до суду адміністративної юрисдикції. (т.1 а. с.195-197)

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року в задоволенні прозову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції суд першої інстанції виснував, що ОСОБА_1 , яка вселена в гуртожиток та проживає у ньому на умовах надання їй ліжко-місця, відповідно до вимог пункту 11-2 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», може набути право на приватизацію жилого приміщення у гуртожитку, лише після надання місцевою радою згоди на приватизацію та після розселення в окреме жиле приміщення. Матеріали справи таких доказів не містять.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 22 травня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що в ході розгляду справи відповідач почав породжувати нові обставини та докази з метою недопущення приватизації спірної кімнати. Так, 18 грудня 2023 року було видано ордер на ліжко-місце на ім`я ОСОБА_2 , яка згодом була залучена до участі в справі в якості третьої особи. При цьому дана особа ні станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, ні на даний час кімнаті АДРЕСА_2 не проживає.

Згодом виконавчим комітетом Вінницької міської ради було прийнято рішення від 01.02.2024 року № 247 «Про затвердження клопотань та внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради від 07.05.2020 року № 945 « Про службові житлові приміщення». Зазначеним рішенням кімната від № 66 в будинку під АДРЕСА_6 була закріплена та включене до числа службових КП «Вінницька транспортна компанія», що само по собі стало перепоною для приватизації спірної кімнати. Вона оскаржила таке рішення виконкому та Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі № 120/9004/24 її адміністративний позов було задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Вінницького комітету Вінницької міської ради № 247 від 01.02.2024 «Про затвердження клопотання та внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради від 07.05.2020 року № 945 «Про службові приміщення», в частині закріплення та включення до числа службових КП «Вінницька транспортна компанія» кімнати під АДРЕСА_5 . Постановою сьомого апеляційного суду від 18 серпня 2025 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, - без змін.

Суд не дав належної оцінки цій обставині, а також тому, що вона з кінця 2017 року проживає у спірній кімнаті самостійно, а з 2019 року - разом із своїм сином. Жодні стороні особи на момент звернення до суду права на проживання в кімнаті не мали. Тобто умови передбачені п. 11-2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» дотримані в повній мірі, однак на зазначене суд першої інстанції уваги не звернув.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції звертає увагу на те, що ордер на ліжко-місце у даній кімнаті виданий ще й ОСОБА_2 , однак видача такого ордеру є неправомірною, оскільки вона проживає в кімнаті з малолітнім сином, а тому до них не може бути підселений більше ніхто крім членів сім`ї.

Вона не має іншого житла, тривалий час проживає в гуртожитку, а тому має право на приватизацію кімнати.

Відповідачі не скористалися право подати відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат Довбиш О. Л. підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.

Представник Вінницької міської ради та Виконавчого комітету Вінницької міської ради Чуй В. П. заперечив проти апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що судове рішення відповідає вказаним вимогам.

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

-згідно ордеру № 10, виданого Вінницьким підприємством «Трамвайно-тролейбусне управління» на підставі рішення адміністрації та профкому ВП «ТТУ» від 10.10.2004, ОСОБА_1 надано право на зайняття ліжко-місця в гуртожитку по АДРЕСА_7 (т.1 а. с. 8);

- згідно витягу № 247 від 01.02.2024 з рішення Вінницької міської ради «Про затвердження клопотання та внесення змін в рішення в рішення виконавчого комітету міської ради від 07.05.2020 № 945 «Про службові житлові приміщення»», вказаним рішенням закріплено та включено до числа службових кімнату АДРЕСА_8 ( т. 1 а. с. 62);

- згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданого 16.05.2019 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 9);

- згідно довідки № 111 від 30.09.2022, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім`ї – 2 особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Довідка підписана Завідуючим гуртожитком та паспортистом(т.1 а. с.10). Факт реєстрації ОСОБА_1 за вказаною адресою також підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 45818, виданою 30.09.2022 Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради (т.1 а. с.11);

- згідно довідки, виданої начальником відділу кадрів КП «Вінницька транспортна компанія» І. Редько, в штатному розписі підприємства з 01.01.2021 відсутні штатні одиниці: завідуючий гуртожитком та паспортист (т.1 а. с.44);

- згідно з відповіддю КП «Вінницька транспортна компанія» № 332 від 26.04.2023 ОСОБА_1 відмовлено в зайнятті для одноосібного проживання кімнати АДРЕСА_5 . Відмова мотивована тим, що Вінницька міська рада своїм рішенням № 1901 від 28.11.2023 дозволила приватизацію кімнат в даному гуртожитку, крім кімнат, серед яких кімната № НОМЕР_1 , які залишені КП «Вінницька транспортна компанія» для розміщення та проживання працівників підприємства (одинаків) на ліжко-місцях. ОСОБА_1 в 2004 році видано саме ліжко-місце. У ОСОБА_1 станом на 01.07.2023 відсутня заборгованість за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_9 (довідка від 31.07.2023) (т.1 а. с.13);

- згідно довідки № 276-8, виданою 31.07.2023 Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення (Правобережне) та є одинокою матір`ю (т.1 а. с.14);

- 08 серпня 2023 ОСОБА_1 звернулась до Вінницької міської ради з заявою про надання дозволу на приватизацію кімнати АДРЕСА_5 (т.1 а. с.15);

- згідно з відповіддю Департаменту транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради № К/01/69345/01-21 від 05.10.2023 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні вказаної вище заяви, оскільки Вінницька міська рада своїм рішенням № 1901 від 28.11.2023 дозволила приватизацію кімнат в даному гуртожитку, крім кімнат, серед яких кімната № НОМЕР_1 , які залишені КП «Вінницька транспортна компанія» для розміщення та проживання працівників підприємства (одинаків) на ліжко-місцях. ОСОБА_1 на час роботи в КП «Вінницька транспортна компанія» надано право на зайняття саме ліжко-місця в гуртожитку. Факт того, що ОСОБА_1 проживає в цій кімнаті одна з малолітнім сином не надає правових підстав для виділення їй всієї кімнати для одноосібного проживання (т.1 а. с.16);

- згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єднання об`єктів нерухомого майна № 350832969 від 18.10.2023, у ОСОБА_1 відсутнє належне їй на праві власності або оренди нерухоме майно (т.1 а. с.17);

- Наказом ТВО директора КП «Вінницька транспортна компанія» ОСОБА_4 «Про надання ліжкомісця для тимчасового проживання» № 560-К/тр, надано для тимчасового проживання на 1 ліжкомісці двохмісної кімнати для проживання окремих осіб АДРЕСА_5 , контролеру ОСОБА_2 (т.1 а. с.45);

- згідно акту від 27.12.2023 вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлена з наказом «Про надання ліжкомісця для тимчасового проживання» №560-К/тр від 19.12.2023, але відмовилася від його підписання (т.1 а. с.45 на звороті);

- КП «Вінницька транспортна компанія» на підставі рішення адміністрації та профкому КП «ВТК» від 18.12.2023, ОСОБА_2 видано ордер № 214 на право зайняття ліжко-місця в гуртожитку по АДРЕСА_7 (т.1 а. с.61);

- згідно довідки № 1, виданої 23.02.2024 головою профкому ППО КП «ВТК» Іриною Лампіцькою вбачається, що в архівній справі № 81 «Протоколи спільних засідань адміністрації та профспілкового комітету ВП «ТТУ» за 2004 рік, яка сформована архівним працівником 20.06.2006, протокол спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ВП «ТТУ» від 10.10.2004 відсутній. Інших відомостей про проведення такого засідання також не встановлено (т.1 а. с.76);

- згідно з актом обстеження житлових приміщень від 05.04.2023, ОСОБА_1 постійно не проживає у кімнаті № НОМЕР_1 , використовує її для зберігання особистих речей, буває рідко (т.1 а. с.77);

- рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 120/9004/24 визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 247 від 01.02.2024 «Про затвердження клопотання та внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради» від 07.05.2020 року № 945 «Про службові приміщення», в частині закріплення та включення до числа службових КП «Вінницька транспортна компанія» кімнати під АДРЕСА_5 (т.1 а. с. 220-222);

- постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2025 року у справі № 120/9004/24 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, - без змін (т.1 а. с.225-226).

Між сторонами виник спір про визнання прав на приватизацію кімнати в гуртожитку.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться у державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду» та в Законі України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Набуття фізичними особами у власність майна в результаті приватизації здійснюється уповноваженими органами приватизації на підставі Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Згідно із частиною десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року в справі № 200/18858/16-ц, а також постановах Верховного Суду від 29.04.2020 року в справі № 755/17528/17, від 24.05.2021 року в справі № 296/2566/18, від 31.08.2022 року в справі № 758/9406/19, від 19.06.2023 року в справі № 295/2637/20.

Пунктом 18 Положення визначено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Так, громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1-1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» ліжко-місце - це умовна частина площі жилого приміщення у гуртожитку (кімнати, жилого блоку чи секції), визначена та виділена для тимчасового проживання в ньому одночасно декількох одиноких осіб однієї статі, не пов`язаних між собою сімейними та/або родинними стосунками.

Згідно з пунктом 11-2 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, які на правових підставах вселені в гуртожиток та фактично проживають у ньому на умовах надання їм ліжко-місця, набувають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку відповідно до Закону після їх розселення в окремі жилі приміщення в гуртожитку. У разі надання місцевою радою згоди на приватизацію жилих і нежилих приміщень у гуртожитку (або його частин), в якому приміщення (або їх частини) використовуються для проживання громадян на умовах надання ліжко-місця, такі жилі приміщення можуть бути приватизовані лише після розселення громадян, які в них проживають на умовах надання ліжко-місця, в окремі жилі приміщення.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що ОСОБА_1 вселена в гуртожиток та проживає у ньому на умовах надання їй ліжко-місця, кімната, в якій вона має таке ліжко-місце, не включена до переліку тих кімнат в даному гуртожитку, згода на приватизацію яких надана рішенням Вінницька міська рада № 1901 від 28.11.2023, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що відповідно до вимог пункту 11-2 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» вона не має права на приватизацію кімнати, а може набути право на приватизацію жилого приміщення у гуртожитку лише після надання місцевою радою згоди на приватизацію та розселення громадян в окремі жилі приміщення в гуртожитку, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що суд не врахував, що вона та її малолітній син - єдині хто зареєстрований у спірній кімнаті, жодних інших зареєстрованих у ній осіб немає, вона самостійно сплачує комунальні послуги та не має заборгованості, тощо.

Проте, такі доводи заявниці не спростовують наведених вимог законодавства про те, що приміщення, які використовуються для проживання громадян на умовах надання ліжко-місця, можуть бути приватизовані лише після розселення громадян, які в них проживають на умовах надання ліжко-місця, в окремі жилі приміщення.

Те, що ОСОБА_1 з сином є єдиною зареєстрованою особою в цьому приміщенні не змінює статусу її проживання та виданого їй ордеру саме на ліжко-місце, а позовних вимог про визнання за нею права користування кімнатою в цілому нею заявлено не було.

Судова практика з цього питання також є однозначною: позивач, який вселений в гуртожиток та проживає у ньому на умовах надання йому ліжко-місця, відповідно до вимог пункту 11-2 статті 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» може набути право на приватизацію жилого приміщення у гуртожитку лише після надання місцевою радою згоди на приватизацію та розселення в окремі жилі приміщення в гуртожитку (див. постанови ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 369/5199/19 , від 05 серпня 2026 року у справі № 760/15285/24).

Для набуття права на приватизацію житлового приміщення в гуртожитку має бути наявною сукупність умов: відсутність власного житла у мешканця гуртожитку, такі громадяни не використали право на приватизацію державного житлового фонду, вселені в гуртожиток на законних підставах та тривалий час проживають в ньому (стаття 1 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»).

Оскільки право на приватизацію громадяни, які отримали ордер на вселення в гуртожиток на ліжко-місце, мають виключно після їх розселення в окремі житлові приміщення (це прямий припис закону: пункт 11-2 частини першої статті 3 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), то саме ця обставина є визначальною, а відтак апеляційний суд не дає оцінки доводам апеляційної скарги про дотримання інших умов для виникнення права на приватизацію, які передбачені ст. 1 цього Закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та зводяться виключно до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року підлягає залишенню без змін, а подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то судові витрати ОСОБА_1 , понесені у суді апеляційної інстанції, слід залишити за нею. Доказів понесення судових витрат в суді апеляційної інстанції іншими учасниками справи матеріали справи не містять.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати ОСОБА_1 , понесені в ході апеляційного розгляду, залишити за нею.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк