Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №138/749/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 138/749/26

Провадження № 22-ц/801/1853/2026

Категорія: 8

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ясінський Ю. А.

Доповідач: Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуСправа № 138/749/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Панасюка О. С., Сала Т. Б.,

секретар судового засідання: Куленко О. В.,

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Могилів-Подільська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «МХП-Агрокряж»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою Могилів-Подільської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2026 року, постановлену у складі судді Ясінського Ю. А. в м. Могилеві-Подільському, дата складення повного судового рішення відповідає даті його постановлення, -

в с т а н о в и в :

В березні 2026 року Могилів-Подільська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-Агрокряж» (надалі ТОВ «МХП-Агрокряж») з позовом про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації у власність держави.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк десть днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, а саме шляхом подання суду завіреного перекладу на румунську мову двох примірників позовної заяви з додатками до неї для відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

10 квітня 2026 року прокурор подав заяву на виконання ухвали суду від 30 березня 2026 року, в якій просив вирішити питання про скерування примірників позовної заяви з додатками поштовим відправленням безпосередньо на зазначені у позовній заяві адреси відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без здійснення перекладу на іноземну мову або надати час для здійснення офіційного перекладу.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року позивачу було продовжено строк для усунення недоліків, зазначених у ухвалі від 30 березня 2026 року, а саме на 30 днів з дня отримання даної ухвали суду.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2026 року позовну заяву Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивована тим, що прокурор не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30 березня 2026 року позивачем у строк, встановлений даною ухвалою суду з урахуванням його продовження ухвалою суду від 16 квітня 2026 року, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, є підставою визнати позовну заяву неподаною та повернути її разом з доданими до неї документами позивачу.

Не погодившись із цією ухвалою, 12 червня 2026 року засобами поштового зв`язку Могилів-Подільська окружна прокуратура подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про відкриття провадження.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що причиною повернення позову стало виключно те, що позивач не надав два примірники належним чином посвідченої копії позовної заяви з додатками, перекладеної на румунську мову. Однак суд першої інстанції не зазначив, яким саме положенням ст. 175, 177 ЦПК України не відповідає позовна заява, а послався на ч. 8 ст. 130 ЦПК України, яка стосується порядку вручення судових повісток.

Суд першої інстанції невірно застосував під час вирішення питання про відкриття провадження вимоги ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно якої у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у вручення документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальними законом України або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 з набуттям чинності 01.12.2001, якщо документ має бути врученим відповідно до ч. 1 цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної держави.

Відтак суд також помилково застосував і ч. 1 ст. 498 ЦПК України, якою визначається порядок вручення документів та проведення процесуальний дій на території іншої держави в процесі розгляду справи, оскільки у даному випадку судом лише вирішується питання про відкриття провадження у справі, її розгляд не розпочато, у зв`язку з чим ще відсутня необхідність вручення документів чи інших процесуальних дій та території іншої держави.

Ані вимогами ст. ст. 175, 177 ЦПК України, ані іншими положеннями ЦПК України не передбачено обов`язку особи, яка звертається до суду, додавати до позовної заяви копії її засвідченого перекладу на мову тієї країни, де проживають відповідачі. Подібних висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 344/14679/20, зокрема: «…учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.

Відповідачі не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні прокурор Міняйло І. М. підтримала вимоги викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити.

Інші учасники справи будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з`явилися, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилали, а тому їх неявка згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала не відповідає вказаним вимога закону.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, а частиною першою статті 177 цього Кодексу визначено перелік документів, які додаються до позовної заяви.

При цьому положеннями статей 175, 177 ЦПК України не передбачено обов`язку особи, яка звертається до суду з позовом, додавати до позовної заяви її переклад на мову, якою володіє відповідач, який перебуває за межами України.

За змістом частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, відповідно до частини четвертої статті 9 ЦПК України мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді та заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача.

Відповідно до частини другої статті 75 ЦПК України перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з ініціативи суду.

За статтею 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином, у разі, якщо після відкриття провадження у справі буде встановлена необхідність вручення документів (зокрема, позовної заяви з додатками) відповідачу за межами України, такі дії можуть бути вчинені судами першої та/або апеляційної інстанцій у визначеному законодавством України порядку.

Отже, забезпечення права учасника справи, який не володіє державною мовою, скористатися послугами перекладача, є процесуальним питанням, яке вирішується судом у ході розгляду справи, а не вимогою до форми та змісту позовної заяви при вирішенні питання про відкриття провадження.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 344/14679/20, в якій Верховний Суд зауважив про відсутність у положеннях цивільного процесуального законодавства обов`язку заявника додавати до процесуального документа його засвідчений переклад на мову іноземної держави. У цій справі Верховний Суд звернув увагу, що перелік документів, які мають бути додані до процесуального документа, визначається відповідними нормами ЦПК України, і відсутність перекладу такого документа не може визнаватися його недоліком, якщо відповідної вимоги законом не встановлено.

Також апеляційний суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 526/442/22, у якій суд касаційної інстанції безпосередньо розглянув питання щодо вимоги суду першої інстанції надати переклад позовної заяви та додатків до неї мовою, якою володіє іноземний відповідач. У зазначеній справі Верховний Суд констатував, що вимоги суду першої інстанції щодо надання копії позову з додатками, перекладеними на мову, якою володіє відповідач не узгоджуються із змістом статті 177 ЦПК України, а необхідність вручення документів відповідачу за межами України, вирішується в ході розгляду справи.

Відтак в справі що розглядається відсутність перекладу позовної заяви та доданих до неї документів на румунську мову не свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам статей 175, 177 ЦПК України та не може бути підставою для залишення її без руху, а в подальшому — для визнання неподаною та повернення позивачу.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятою статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття (розгляду) позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року зазначено, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року (пункт 65), у справі «Кудла проти Польщі» от 26 октября 2000 року (пункт 122) зазначено, що однієї із гарантій 6 Конвенції є право на забезпечення ефективного доступу до суду для того, щоб учасники судового процесу могли одержати рішення, яке стосується їх «прав та обов`язків».

Отже, у даній справі суд першої інстанції проявив надмірний формалізм, переклавши на позивача можливі ризики розгляду справи за участю іноземної особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 559/2162/18.

Відтак апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, безпідставно ототожнив необхідність перекладу документів для їх подальшого вручення відповідачу, який проживає за межами України, з вимогами до форми та змісту позовної заяви.

З огляду на викладене ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2026 року слід скасувати на підставі пункту 4 статті 379 ЦПК України (порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали), а справу – направити для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Керуючись статтями 367, 369, 374, 377, 379- 383, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Могилів-Подільської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити.

УхвалуМогилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. С. Панасюк

Т. Б. Сало