Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №553/1953/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/1953/26 Номер провадження 33/814/851/26Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (в режимі відеоконфернції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду міста Полтави від 16 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі закрито.

Згідно з постановою судді, 27.04.2026 року о 15:45 год. ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів на автобусі Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 без державної реєстрації як суб`єкт господарювання визначених ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 58 ГК України та без ліцензії з певного виду господарської діяльності відповідно до ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.164 КУпАП.

Не погодившись з вказаним рішенням, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, постановити нову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у діях події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на відсутність матеріального складу правопорушення, а саме – ознаки систематичності, яка є обов`язковою для цього правопорушення.

Вказує, що поїздка мала виключно разовий, некомерційний характер.

Апелянт посилається на те, що він не є належним суб`єктом відповідальності. Оскільки транспортний засіб Volkswagen (д.н.з. НОМЕР_1 ) належить фермерському господарству, то й відповідальність за будь-яку діяльність із використанням цього транспорту, якщо б така мала місце, має нести виключно керівництво або саме підприємство.

Зазначає, що доказів надання ним платних послуг із перевезення пасажирів без державної реєстрації як суб`єкта господарювання (тобто провадження господарської діяльності) немає, а наявні в матеріалах справи фотознімки автомобіля не доводять факту провадження такої діяльності.

Наголошує на проведенні перевірки та складанні протоколу неповноваженими особами з порушенням Порядку № 1567.

Перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в підтримку апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Так, відповідно до вимог ст. ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

При винесенні оскарженої постанови суддею суду першої інстанції вказані вимоги були дотримані і його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, та підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення № ПП001104 від 27.04.2026 року, складеного у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, в якому викладені обставини вчинення Хабібуліним інкримінованого адміністративного правопорушення; фототаблицею до нього, на якій відображений транспортний засіб Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , а також відеозаписом з нагрудної камери інспектора, яким зафіксовано факт того, як із транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , виходять пасажири та передають водієві гроші.

Відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП настає у разі провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації, як суб`єкта підприємницької діяльності або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Згідно з п. 24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім, водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № ПП001104 від 27.04.2026 року 27.04.2026 року о 15:45 год. ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів на автобусі Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 без державної реєстрації як суб`єкт господарювання визначених ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 58 ГК України та без ліцензії з певного виду господарської діяльності відповідно до ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Визнаються необґрунтованими твердження апелянта щодо неналежності протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки такий протокол цілком відповідає положенням ст. 256 КУпАП, складений уповноваженим на це суб`єктом, у ньому зафіксовано необхідні відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, з посиланням на нормативний акт, який передбачає відповідальність за його вчинення.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що поїздка мала некомерційний характер, оскільки вони спростовуються дослідженим відеозаписом. Крім того , у письмових запереченнях, поданих до суду першої інстанції, ОСОБА_1 вказує, що кошти, які пасажири добровільно передали йому під час поїздки, є «спільною компенсацією на пальне». Проте, в поданій апеляційній скарзі та безпосередньо в судовому засіданні ОСОБА_1 стверджував, що взагалі жодного прибутку не отримував, навпаки, безкоштовно підвіз односельчан.

Посилання апелянта про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові суду не наведено доказів, що ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення пасажирів, визнаються такими, що на увагу не заслуговують, оскільки вони спростовуються наведеними доказами, які вказують на наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 за викладених у протоколі обставин здійснював господарську діяльність із перевезення пасажирів на замовлення без отримання відповідної ліцензії.

Таким чином покликання апелянта про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, визнаються безпідставними, так як при розгляді справи місцевим судом не допущено порушень норм матеріального чи процесуального права. У цій справі суддя виконав вимоги ст. 245, 280 КУпАП, повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мають значення для правильного її вирішення.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності висновків місцевого суду, апелянтом не надано, таких доказів не здобуто і під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки склад вчиненого знайшов своє підтвердження під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення на правопорушника ОСОБА_1 накладене з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст. 294 КУпАП суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Подільського районного суду міста Полтави від 16 липня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко