Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №161/1468/20 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/1468/20 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.

Провадження № 22-ц/802/1123/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Русинчук М.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01.11.2003 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірваний рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2019 року. Від даного шлюбу мають двох дочок, які проживають разом з нею.

Посилається на те, що за час перебування у шлюбі ними було набуто у власність рухоме майно, а саме: автомобіль «Citroen Berlingo», 2011 року випуску, який був зареєстрований за ОСОБА_2 та перебуває у його володінні.

Разом з тим, відповідач ігнорує наміри досудового вирішення питання поділу спільного майна, а тому вона змушена звернутись до суду.

У зв`язку з чим, просила визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя вказаний транспортний засіб, відступити від засад рівності при поділі майна, враховуючи, що нею проживають двоє неповнолітніх дітей та стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості частини майна в розмір 60% його вартості, що становить 102477,63 грн.

В ході розгляду справи позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою просила визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку площею 0,1071 га в с. Рованці Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0722880700:04:001:6436 та будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва будинку в с. Рованці Луцького району Волинської області на даній земельній ділянці.

У зв`язку з цим, просила визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя вказану нерухомість та в порядку поділу стягнути з відповідача на її користь 60% вартості земельної ділянки, будівельних матеріалів та виконаних робіт з будівництва будівлі.

Крім цього, до суду із зустрічною позовною заявою звернувся ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, вказавши, що за час перебування у шлюбі 03.09.2018 року ними також набуто у власність автомобіль «KIA Sportage», 2018 року випуску, який був зареєстрований за ОСОБА_4 і який остання відчужила без його згоди. У зв`язку з чим просив в порядку поділу майна виділити ОСОБА_4 вказаний автомобіль та стягнути з неї на його користь грошову компенсацію 1/2 частини вищевказаного транспортного засобу у розмірі 297017,50 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2024 року первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково.

Визнано земельну ділянку площею 0,1071 га в с. Рованці Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0722880700:04:001:6436 та будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва будинку в с. Рованці Луцького району Волинської області на земельній ділянці з кадастровим номером 0722880700:04:001:6436 спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ..

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1/2 вартості земельної ділянки в с. Рованці Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0722880700:04:001:6436 в розмірі 197621 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1/2 вартості будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва будинку в с. Рованці Луцького району Волинської області на земельній ділянці з кадастровим номером 0722880700:04:001:6436 в розмірі 171413 грн. 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1/2 вартості автомобіля «Citroen Berlingo», 2011 року випуску, в розмірі 75853 грн.

В решті заявлених вимог первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «KIA Sportage», 2018 року випуску за його частку у спільному майні в розмірі 381205 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 11223 грн. 07 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, суд безпідставно не задовольнив вимогу позивача за первісним позовом ОСОБА_4 щодо відступлення від рівності часток, також не погоджується з висновком суду щодо вартості будівельних матеріалів та вартості виконаних робіт, також не погоджується з позицією суду щодо стягнення з неї на користь відповідача 1/2 частини вартості транспортного засобу у відповідності до висновку експерта №497-Е від 11.06.2024 року, так як на її думку, станом на 2024 рік вартість автомобіля після шести років експлуатації не може бути на 168375,00 грн більшою ніж вартість нового автомобіля. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, зазначає, що суд повно та всебічно з`ясував всі обставини справи, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.

Постановою Волинського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 адвоката Грибан Жанни Володимирівни залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2024 року в даній справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2026 року касаційну скаргу постанову Волинського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення компенсації вартості частини спільного майна в розмірі 60 % його вартості скасовано та направлено справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2024 та постанову Волинського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, а рішення суду в частині вирішення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишенню без змін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.

Для приватного права властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанов Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Судом встановлено, що з 01 листопада 2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2019 року.

Сторони за час перебування у шлюбі набули у власність: - автомобіль «Citroen Berlingo», 2011 року випуску, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ; - автомобіль «KIA Sportage», 2018 року випуску, згідно договору купівлі-продажу автомобіля на умовах 100% передоплати від 03.09.2018 року, який укладений між ПрАТ «Волинь-Авто» та ОСОБА_4 ; - земельну ділянку площею 0,1071 га в с. Рованці Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0722880700:04:001:6436;

На вказаній земельній ділянці було розпочато будівництво житлового будинку і даний факт сторонами не оспорюється.

Згідно з висновком експерта № 8616 від 18.02.2021 року ринкова вартість транспортного засобу «Citroen Berlingo», 2011 року випуску, що зареєстрований за ОСОБА_2 , на момент проведення оцінки складає 151 706,00 грн.

За висновком експерта № 201207/3_ФМ від 20 липня 2022 року вартість земельної ділянки площею 0,1071 га в с. Рованці Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0722880700:04:001:6436 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд станом на дату проведення експертизи становить 395 242 грн.

Крім того, вартість матеріалів та виконаних робіт з будівництва проведених на земельній ділянці, розташованої в с. Рованці Луцького району, кадастровий номер 0722880700:04:001:6436 станом на дату проведення експертизи становить 1 432 671 грн.

Ухвалою суду від 27 вересня 2022 року у даній справі призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої постановлено питання про вартість будівельних матеріалів та виконаних робіт з будівництва проведених на земельній ділянці, розташованої в с. Рованці Луцького району, кадастровий номер 0722880700:04:001:6436 станом на 03 вересня 2019 року, тобто на час припинення шлюбних відносин між сторонами і згідно висновку експерта №201207/3_ФМ_Д від 09 листопада 2022 року вартість будівельних матеріалів та робіт на вказану дату становить 342 827 грн.

Автомобіль «KIA Sportage», 2018 року 27 серпня 2019 року відчужено відповідачкою ОСОБА_4 під час перебування сторін у шлюбі. Висновки щодо вказаного майна зроблені ВС у постанові від 24.06.2026 р. та є остаточним. Відповідно апеляційним судом у вказаній частині рішення не переглядається.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне спільне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (частина третя статті 70 СК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23) вказано, що: «невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи.

СК України встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя у праві на майно. Суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя із відповідною зміною частки іншого з подружжя. У разі відступлення від засади рівності часток подружжя суд має вказати, які саме обставини стали підставою для збільшення чи зменшення частки одного з подружжя.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, звертаючись з позовом про поділ майна подружжя ОСОБА_4 посилалась на те, що є підстави для збільшення її частки у спільному майні, оскільки відповідач неналежно виконує обов`язки по утриманню дітей, матеріальна участь відповідача є мінливою та недостатньою для належного забезпечення фізичного та духовного розвитку дітей.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 під час розгляду справи не довела наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 70 СК України, для відступлення від засад рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши письмові докази, що наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає такі висновки суд правильними та обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись початково з позовом ОСОБА_5 , як на підставу збільшення частки в майні, що має бути виділено їй покликалась на те, що з нею проживає двоє неповнолітніх дітей. В подальшому в заяві про збільшення позовних вимог позивач вказала, що відповідач не приймає належної участі в утриманні та вихованні дітей, а його матеріальна участь є мінливою та недостатньою для належного забезпечення фізичного та духовного розвитку дітей.

Необхідно зауважити, що на підтвердження таких доводів ОСОБА_4 надала лише довідку НВК «Гімназія № 14», за змістом якої батько її дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не бере участі у вихованні дітей, не відвідує батьківські збори, не спілкується з вчителями.

Розглядаючи дану справу судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2020 року у цивільній справі №161/1495/20, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , в користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 28 січня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття;

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у справі № 161/5211/22 позов ОСОБА_4 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 23 вересня 2020 року по 28 лютого 2022 року у розмірі 40 102,24 грн.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 , заперечуючи наявність правових підстав для збільшення частки в спільному майні ОСОБА_4 , доводи останньої заперечував у категоричній формі. Стверджував, що завжди належним чином піклувався про своїх дітей та матеріально їх забезпечував. Після розірвання шлюбу, відносини з позивачем погіршились, вона на йшла на контакт, перешкоджала у спілкуванні з дітьми та звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів у судовому порядку. Зауважив, що справа про стягнення аліментів, у зв`язку з наявністю карантинних обмежень, розглядалась понад 9 місяців, що і спричинило утворення такої заборгованості. ОСОБА_4 відразу звернулася з позовом про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів. Вказував, що як заборгованість по аліментах так і нарахована судом пеня у повному обсязі ним були сплачені.

Відповідно до довідок Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку станом на 01.05.2022 року та на 01.02.2024 року відсутній борг зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №161/1495/20 від 10.11.2020 року про сплату ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 повідомив, що після розірвання шлюбу та погіршенням відносин з ОСОБА_4 відкрив на своє ім`я рахунки у банку для доньок та надав їм банківські картки на які закидав кошти та контролював, як ті кошти використовуються дітьми. Купував дітям телефони та планшети. Такі пояснення ОСОБА_2 позивачем не заперечувались та не спростовувались. Вказував, що уже досить тривалий проміжок часу ОСОБА_4 разом з дітьми проживає за кордоном, з дітьми є періодичне спілкування по телефону.

Окрім того, ОСОБА_2 пояснив, що за час спільного життя з ОСОБА_4 , було відремонтовано повністю батьківський будинок останньої, вмебльовано та закуплено нову техніку. До розірвання шлюбу вони проживали з ОСОБА_4 у вказаному будинку. Після розірвання шлюбу, усі покращення вказаного помешкання залишились у користування ОСОБА_4 та її батьків. Вказані обставини позивачем не спростовано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 свідомо нехтував своїми обов`язками щодо належного утримання сім`ї та своїх неповнолітніх дітей для забезпечення їх фізичного, духовного розвитку та лікування і як наслідок можливість збільшення частки у спільному майні подружжя.

З врахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1/2 вартості автомобіля «Citroen Berlingo», 1/2 вартості земельної ділянки, 1/2 вартості будівельних матеріалів та виконаних робіт з будівництва проведених на земельній ділянці, розташованої в с. Рованці Луцького району, кадастровий номер 0722880700:04:001:6436, тобто на момент припинення шлюбних відносин, про що вказала і не заперечила сама позивачка у заяві про розірвання шлюбу.

Ураховуючи наведене, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм правильну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, в частині вирішення позову ОСОБА_4 ..

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а містять суб`єктивне тлумачення апелянтом норм законодавства.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2024 року, в частині вирішення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: