Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №761/19587/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19587/24

Провадження № 2/761/1030/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.,

за участю секретаря Яцишина А.О.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі суду в місті Києві позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за договором оренди, -

в с т а н о в и в :

у травні 2024 року позивач ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаним позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди за Договором оренди від 26.12.2019 у розмірі 12 086 600,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_2 є власником нежилих приміщень з №1по № 16 (групи приміщень № 42) (в літ. А), загальною площею 210 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані нежилі приміщення позивач набув у власність, звернувши на них стягнення, як на предмет іпотеки, за відповідним договором від 24.04.2019, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 . Договір іпотеки був укладений для забезпечення виконання основного зобов`язання ОСОБА_4 за договором позики від 24.04.2019. До ОСОБА_4 вказаними нежилими приміщеннями на праві власності володів відповідач ОСОБА_3 , який відчужив їх своїй племінниці - ОСОБА_4 , уклавши з нею договір купівлі-продажу від 29.07.2016.

Однак, весь період, коли власницею приміщень була ОСОБА_4 , фактично ними продовжував користуватися ОСОБА_3 , як офісом для розміщення юридичних осіб, засновником та керівником яких він є: ТОВ «Альянс Капітал Ко» та АО «Кросондович Лойерс».

Відповідач користувався нежилими приміщеннями протягом тривалого часу до їх набуття у власність позивачем та не бажав їх звільняти, тому він висловив йому пропозицію щодо оренди та подальшого викупу вказаних нежилих приміщень. Позивач прийняв цю пропозицію та 26.12.2019 уклав з відповідачем договір оренди нежилих приміщень.

Сторони в Договорі оренди встановили строк його дії з 01.01.2020 по 31.12.2020 і домовилися, що Договір оренди перестає діяти з 01.01.2021. Також сторони Договору оренди визначили орендну плату, яка становить 10 000 доларів США щомісячно, однак сплачується в гривнях в сумі, яка еквівалентна 10000 доларів США за курсом продажу доларів США КБ «ПриватБанк», що діє на день оплати.

Незадовго до спливу строку дії Договору оренди, оскільки відповідач ОСОБА_3 не скористався своїм правом та не викупив у позивача ОСОБА_2 нежилі приміщення, 22.12.2020 позивач надіслав йому лист, яким просив погасити заборгованість зі сплати орендних платежів та вимагав звільнити нежилі приміщення у встановлений Договором строк.

В позові зазначено, що 29.12.2020 позивач надіслав відповідачу повторний лист аналогічного змісту. Жодної відповіді на свої вимоги позивач не отримав, і, як виявилося вподальшому, відповідач і підконтрольні йому юридичні особи не бажають звільняти нежилі приміщення, не зважаючи на припинення дії договору оренди.

05.04.2021 позивач звернувся до охоронної фірми Приватне виробниче підприємство «Скорпіон-2000», яке надавало відповідні послуги з охорони нежилих приміщень для оновлення коду тривожної сигналізації та встановлення посту охорони у належних позивачу на праві власності нежилих приміщеннях, цього ж дня було складено акт, відповідно до якого нежилі приміщення використовуються ТОВ «ФК «Альянс-Капітал» та АО «Кросондович Лойерс» (приблизно 15 працівників), співзасновником і керівником яких є ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що під час спроби позивача встановити контроль над власним майном і заборонити доступ сторонніх осіб до нежилих приміщень 05.04.2021 працівники АО «Кросондович Лойерс» викликали поліцію і намагалися звинуватити представників позивача та охоронну компанію, яку він винайняв, у незаконних діях. Більше того, представники АО «Кросондович Лойерс» сфабрикували договір оренди, нібито укладений між попереднім власником нежилих приміщень і їх юридичною особою і доводили, що вони знаходяться у нежилих приміщеннях саме на підставі цього договору, а будь-які дії позивача щодо їх виселення вони у присутності поліції назвали втручанням в адвокатську діяльність.

Саме цей договір оренди нежилих приміщень, нібито укладений між АО«Кросондович Лойерс» і ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , діючи як керівник АО «Кросондович Лойерс» намагався визнати спочатку укладеним, а потім дійсним в межах цивільної справи № 761/32078/21 і в подальшому цей позов було залишено судом без розгляду у зв`язку з систематичною неявкою позивача у судові засідання.

Усвідомлюючи, що добровільно ОСОБА_3 і підконтрольні йому юридичні особинаміру звільняти належні позивачу нежилі приміщення не мають, позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , АО «Кросондович Лойерс», ТОВ «ФК «Альянс Капітал», третя особа - ОСОБА_4 про виселення відповідачів з нежилих приміщень.

Крім того, 16.04.2021 позивач також звернувся до Шевченківського УП ГУНП в м. Києві із відповідною заявою про вчинення що до нього злочину ОСОБА_3 . Кримінальне провадження № 12021100100001494від 16.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 190 КК України, перебуває на досудовому розслідуванні.

Тим часом, як вказує сторона позивача, ОСОБА_3 і підконтрольними йому особами було ініційовано цілу низку судових справ в Шевченківському районному суді м. Києва, метою яких було загальмувати процес їх виселення та спробувати залишити нежилі приміщення у користуванні ОСОБА_3 і пов`язаних з ним осіб.

Позивач окремо зазначає, що він, використавши всі можливі та доступні йому способи захисту свого права власності, опинився в ситуації, в якій він позбавлений права володіння та користування нежилими приміщення, що перебувають у його власності, тоді як ці приміщення незаконно займають, користуються ними і фактично володіють ОСОБА_3 та пов`язані з ним юридичні особи, місцезнаходження(юридичні адреси) яких зареєстроване у цих нежилих приміщеннях.

Таким чином, після спливу строку дії договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , який припинив свою дію 01.01.2021, ОСОБА_3 особисто, та у статусі засновника і керівника своїх юридичних осіб продовжує користуватися нежилими приміщенням, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати від ОСОБА_3 сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

У позові позивач звернув увагу, що об`єктом договору оренди, окрім вищезазначених приміщень є також нежилі приміщення з № 1 (один) по № 44 (сорок чотири) (групи приміщень №300 (триста), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 350,60 кв.м.

Відповідно до пункту 1.3 Договору оренди, загальна площа об`єкта оренди становить 560,60 кв.м. Ці приміщення також незаконно займалися відповідачем і після спливу строку дії договору оренди, однак,станом на день звернення з цією позовною заявою до суду, позивачу вдалося встановити доступ та виселити відповідача з цих приміщень. Строк незаконного користування ОСОБА_3 цими нежилими приміщеннями є істотно меншим, ніж строк користування приміщень по АДРЕСА_1 , тому позивач вирішив не включати у цей позов свої вимоги по нежилим приміщенням по АДРЕСА_2 .

Щодо визначення суми неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за Договором оренди від 26.12.2019 позивач у позові зазначив наступне.

Договором встановлена орендна плата за оренду всього об`єкта оренди,загальною площею 560,60 кв.м, у розмірі 10 000доларів США. Таким чином, орендна плата складає 17,83 доларів США за один квадратний метр.

Отже, місячна оренда плата за оренду нежилих приміщень з № 1 (один) по № 16(шістнадцять) групи приміщень № 42 (сорок два) в літ. А, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літера. А),загальною площею 210кв.м, складає 3 744,30 доларів США на місяць.

Виходячи з того, що ОСОБА_3 після спливу строку дії Договору оренди не звільнив нежилі приміщення і продовжує незаконно їх займати, користуватися ними іфактично без будь-якого титулу володіти ними з 01.01.2021 по день звернення з цим позовом - 24.05.2024, тобто протягом трьох років і чотирьох місяців (40 місяців), тому позивач вважає, що має право на стягнення з ОСОБА_3 неустойки в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 785 ЦК України, у розмірі подвійної плати за найм речі - 299 544 доларів США, що в перерахунку на гривню по курсу продажу долара США АТ «КБ Приватбанк» станом на 24.05.2024 становить 12 086 600,40 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2024 відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.2024 за заявою представника позивача про забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 126,80 кв.м., що на праві власності належить ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.10.2024 в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі - відмовлено.

Відповідач ОСОБА_3 своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався, однак, представник відповідача надав письмові пояснення у справі, які не являються заявою по суті в розумінні ст.174 ЦПК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся в належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Разом із тим, в судовому засіданні 12.02.2026 представник відповідача у вступному слові заперечив проти задоволення позовних вимог у зв`язку із їх безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, надані протягом розгляду справи по суті, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником нежилих приміщень з № 1 по № 16 (групи приміщень № 42) (в літ. А), загальною площею 210 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.08.2019 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.05.2024.

26.12.2019 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) було укладено Договір оренди, відповідно до якого оренда складається з наступних приміщень:

- нежилі приміщення з № 1 (один) по № 44 (сорок чотири) (групи приміщень №300 (триста), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (літера А),загальною площею 350,60 кв.м. (далі - Приміщення-1);

- нежилі приміщення з № 1 (один) по № 16 (шістнадцять) групи приміщень № 42 (сорок два) в літ. А, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літера. А), загальною площею 210 кв.м. (далі - Приміщення-2).

Згідно п. 1.3 Договору оренди загальна площа об`єкта оренди становить 560,60 кв.м.

Орендар використовує об`єкт оренди під офіс свого підприємства (п. 1.5 Договору оренди).

Відповідно до п. 1.7 Договору оренди орендар бере в оренду об`єкти оренди на строк з 01.01.2020 по 31.12.2020.

Щодо орендної оплати то в п. 3 Договору оренди сторони визначили, що орендна плата за оренду об`єкта оренди становить 10000 доларів США щомісячно. Орендна плата сплачується в гривнях в сумі, що еквівалентна 10 000 доларів США за курсом продажу доларів США КБ «ПриватБанк», який діє на день оплати.

У пунктах 6.2, 6.3 Договору оренди сторони домовились, що даний Договір перестає діяти з 01.01.2021 без будь-яких додаткових повідомлень сторін і не підлягає продовженню. Орендар зобов`язаний заздалегідь підготуватися до звільнення об`єкта оренди та звільнити його не пізніше 01.01.2021.

Підставою для звернення з даним позовом стала та обставина, що відповідач ОСОБА_3 не звільнив Приміщення №2 після спливу строку діїдоговору оренди, не зважаючи на листи позивача, надіслані йому 22.12.2020 і29.12.2020, і продовжує незаконно користуватися ними і займати їх і станом на день звернення з цим позовом, чим порушив умови Договору оренди та вимоги цивільного законодавства, які регулюють порядок та строки виконання зобов`язань за договором оренди.

Та обставина, що відповідач порушив умови Договору оренди в частині звільнення Приміщення №2 у строки, передбачені договором, підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.05.2023 у справі №761/13428/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «Фінансова компанія «Альянс капітал», АО «Кросондович Лойерм», третя особа: ОСОБА_4 про виселення з приміщення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково; виселено ОСОБА_3 ,ТОВ «Фінансова компанія «Альянс капітал», АО «Кросондович Лойерс» з нежилих приміщень з №1 по №16 (групи приміщень №42 (в літ. А), загальною площею 210кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Так, встановивши, що позивач є власником нежитлових приміщень, в свою чергу, договір оренди, укладений між позивачем та ОСОБА_3 закінчився 31.12.2020 року, ТОВ «ФК Альянс-Капітал» та АО «Кросондович Лойерс» жодних договорів з позивачем з приводу користування нежилими приміщеннями не укладали, то у відповідачів відсутні будь-які правові підстави для користування нежилими приміщеннями позивача, Шевченківський районний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником - адвокатом Потьомкіним В.О., залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04.05.2023 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.02.2026 касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Потьомкіна В.О. залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04.05.2023, постанову Київського апеляційного суду від 14.10.2025 - залишено без змін.

У постанові Верховний Суд прийшов до висновку, що у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач є власником нежилих приміщень з № 1 по № 16 групи приміщень № 42 (в літ. А), загальною площею 210 кв. м, що розташованіза адресою: АДРЕСА_1 , відповідно, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи, що відповідачі не спростували належними та допустимими доказами правомірності набуття цих приміщень у власність ОСОБА_2 , оскільки договір оренди, укладений між ним та ОСОБА_3 закінчився 31.12.2020, а ТОВ «ФК Альянс-Капітал» та АО «Кросондович Лойерс» жодних договорів з позивачем з приводу користування нежилими приміщеннями не укладали, то місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність у відповідачів будь-яких правових підстав для користування спірними нежилими приміщеннями позивача, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині та виселення відповідачів.

При цьому, з урахуванням вказівок, викладених в постанові Верховного Судувід 04.06.2025 року в цій справі, суд апеляційної інстанції належним чином спростував доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо нікчемності правочинів, вчинених від імені ОСОБА_4 , та врахував, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є родичами (племінниця та дядько), після укладення між ними 29.07.2016 договору купівлі-продажу спірних нежилих приміщень відповідач ОСОБА_3 протягом більш ніж 6 років не заявляв жодних заперечень щодо дійсності цього правочину. У свою чергу, ОСОБА_4 не оспорювала правомірність дій позивача щодо звернення стягнення на спірні приміщення на підставі статті 36 Закону України «Про іпотеку», як і попередні правочини позики та іпотеки.

Тому апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що позивач за даних обставин діяв як добросовісний набувач нежитлових приміщень з № 1 по № 16 групи приміщень № 42 (в літ. А), загальною площею 210 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, вказані обставини доказуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання,передбачені ч. 1 ст. 611 ЦК України. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання;3) сплата неустойки;4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Таким чином, з наведених норм цивільного законодавства вбачається, що між сторонами виникли договірні зобов`язання з оренди Приміщення №2, за яким орендар зобов`язався належним чином виконувати умови Договору оренди від 26.12.2019 та у встановлений строк повернути орендодавцю майно після припинення дії Договору оренди. Невиконання або неналежне виконання такого обов`язку є порушенням зобов`язання та тягне встановлені законом правові наслідки, які, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Щодо застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України, Верховний Суд у Постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 виклав правову позицію, відповідно до якої неустойка згідно із ч.2 ст. 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за ч.2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст. 785 ЦК України), суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою ч. 2 ст. 785 ЦК України, зазначає про таке.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Отже, з огляду на вищевказаний правовий висновок Верховного Суду, на положення ст. 614 ЦК України, необхідною умовою застосування неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України є вина наймача (орендаря).

Судом встановлено, що вина відповідача у неповерненні майна підтверджується обставинами, встановленими рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.05.2023 у справі № 761/13428/21 про виселення ОСОБА_3 , ТОВ «Фінансова компанія «Альянс капітал», АО «Кросондович Лойерс» з Приміщення №2.

При цьому, відповідач, відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, ч. 1 ст. 614 ЦК України, не надав доказів, що він вживав всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на його користь неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за Договором оренди від 26.12.2019 відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Щодо розміру неустойки суд зазначає наступне.

Так, договором оренди встановлена орендна плата за оренду всього об`єкта оренди,загальною площею 560,60 кв.м, у розмірі 10 000доларів США щомісяця. Таким чином орендна плата складає 17,83 доларів США за 1 кв.м. Отже місячна оренда плата за оренду Приміщення №2,загальною площею 210 кв.м., складає 3 744,30 долари США на місяць, а неустойка в розмірі подвійної плати становить 7 488,60 доларів США (3 744,30 долари США * 2)

Виходячи з того, що ОСОБА_3 після спливу строку дії Договору оренди не звільнив нежилі приміщення і продовжував незаконно займати їх, користуватися ними і фактично без будь-якого титулу володіти ними з 01.01.2021 по день звернення з цим позовом - 24.05.2024 року, тобто протягом 40 місяців, неустойка в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 785 ЦК України,становить всього 299 544 долари США (7 488,60 доларів США *40 місяців).

Крім того, Договором оренди встановлено, що орендна плата визначається в доларахСША, однак сплачується у гривні за курсом продажу доларів США КБ «Приватбанк»,що діє на день оплати. До позовної заяви долучено копію довідки АТ «КБ « ПриватБанк», згідно якої станом на 24.05.2024 курс продажу долару США в АТ «КБ Приватбанк» - 40,35 грн.

Таким чином, сума неустойки, яка підлягає стягненню вгривні становить 12 086 600,40 грн. (299 544 долари США * 40,35 грн.).

Вимоги ст. 81 ЦПК України передбачають, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим, судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, не впливають на вищевказані висновки суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 повністю та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за Договором оренди від 26.12.2019 у розмірі 12 086 600,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 15 412,52 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 759, 761, 763, 785 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за договором оренди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за договором оренди від 26.12.2019 у розмірі 12086600,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 15412,52 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Реквізити учасників (сторін):

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 . Повний текст рішення складений 19.08.2026.

Суддя: