Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №760/10520/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/10520/26

2/760/14935/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі

головуючої судді Сердюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Гержової С.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Шеремети Т.В.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника позивача - Маркової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Шеремета Тетяна Віталіївна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий виклад обставин справи

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Шеремета Тетяна Віталіївна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.06.2012 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, у якому народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 15.01.2025 шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу син проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні, яка самостійно забезпечує всі необхідні умови для його життя, розвитку та виховання. Водночас потреби дитини є значними та постійно зростають з огляду на його вік, фізичний та інтелектуальний розвиток. Зокрема, дитина потребує щоденного забезпечення належним харчуванням, одягом, взуттям відповідно до сезону, а також витрат на засоби гігієни. Крім базових потреб, значні кошти витрачаються на освітні потреби, включаючи шкільне приладдя, підручники, канцелярські товари та можливі додаткові заняття. Окрім цього, дитина потребує регулярного медичного обслуговування, профілактичних оглядів, лікування та придбання лікарських засобів, а також забезпечення умов для культурного, духовного і фізичного розвитку, включаючи відвідування гуртків, секцій, дозвілля та відпочинку. Витрати на утримання дитини є суттєвими та постійними, і їх повне забезпечення лише одним із батьків створює надмірне фінансове навантаження. Відповідач, будучи працездатною особою, має реальну можливість брати участь у матеріальному забезпеченні дитини, однак добровільно цього не здійснює. З посиланням на ст. 180, 181, 182 Сімейного кодексу України, ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, у якому повністю заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначає, що твердження про одноособове утримання та проживання дитини з матір`ю не відповідає дійсності. Згідно з витягом з реєстру територіальної громади, спільний син сторін, ОСОБА_3 , з 04.07.2024 року зареєстрований та проживає за адресою відповідача. Після розірвання шлюбу за усною домовленістю між сторонами дитина почергово проживає з кожним із батьків окремо. Відповідач бере активну та повноцінну участь у житті й вихованні сина, забезпечуючи його всім необхідним. Зокрема, відповідачем укладено декларацію з дільничним лікарем-педіатром, оплачуються медичні обстеження, стоматологічні послуги та придбання окулярів для дитини. Крім того, відповідач повністю оплачував навчання сина у приватній школі (ТОВ «ЛППІМ»), а після переведення дитини до гімназії №178 м. Києва продовжує сплачувати щомісячні шкільні внески, купувати підручники, зошити та інше приладдя. Також відповідач постійно купує для сина одяг, взуття, продукти харчування, іграшки, покриває витрати на позашкільні гуртки (англійська мова, шахи, заняття на батутах) та дитяче дозвілля. На дитячу картку сина в АТ «Універсал Банк» відповідач регулярно перераховує кошти для його щоденних потреб. Позивач не надала жодних доказів на підтвердження власних витрат на утримання дитини або доказів ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. З посиланням на ст. 180-197 Сімейного кодексу України та ст. 12, 76-80 Цивільного процесуального кодексу України відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачкою подана відповідь на відзив, в якій остання заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що зауваження щодо проживання дитини виключно з батьком є безпідставними. Фактичним місцем проживання сина є орендована двокімнатна квартира позивача за адресою: АДРЕСА_1 , де дитина має власну облаштовану кімнату з усіма особистими речами, одягом та підручниками. Починаючи з середини лютого 2026 року, сторони, враховуючи думку дитини, погодили, що син ночує тиждень у батька, тиждень у матері, проте таке проживання не має постійного характеру. Навіть у дні ночівлі у батька син після школи повертається до матері, де обідає, займається з репетиторами та готується до уроків. Саме позивач щоденно забезпечує більшість витрат на харчування, одяг, заходи гігієни, побутові потреби, а також самостійно оплачує послуги репетиторів з англійської мови, української мови, математики та відпочинок у літньому таборі. Щодо декларування з лікарем позивач вказує, що у графі довіреної особи зазначено саме її дані, що підтверджує постійний догляд з боку матері, тоді як сам факт підписання декларації батьком є лише організаційною процедурою через його місце реєстрації. Позивач зауважує, що через щоденний та готівковий характер більшості витрат зібрати абсолютно всі чеки неможливо, проте це не спростовує факту основного утримання дитини матір`ю. Надані відповідачем квитанції стосуються минулих періодів або мають епізодичний характер і здійснювалися переважно після нагадувань позивача. Відкрита відповідачем дитяча банківська картка фактично покриває лише кишенькові витрати дитини, а контроль за рахунком здійснює сам відповідач. Позивач наголошує, що звернення до суду зумовлене відсутністю стабільного та передбачуваного забезпечення дитини, а епізодична допомога не звільняє батька від обов`язку систематичної сплати аліментів. У зв`язку з цим позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

ІІ. Процесуальні дії по справі, заяви сторін

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судовий розгляд.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Шеремета Т.В. в судовому підтвердили обставини, викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив, наголосили, що відповідач бере участь у матеріальному забезпеченні сина лише епізодично, тоді як основний тягар щоденних витрат на харчування, проживання, одяг, медичний догляд та додаткову освіту дитини несе позивачка. Також зазначили, що тимчасове почергове проживання дитини з кожним з батьків не звільняє батька від визначеного законом обов`язку систематично утримувати сина, а тому просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Маркова А.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначили, що відповідач у повній мірі та сумлінно виконує свої батьківські обов`язки, бере активну участь у вихованні та матеріальному забезпеченні сина, повністю покриваючи витрати на його навчання, медичне обслуговування, шкільні внески, позашкільні гуртки, одяг та дозвілля. Наголосили, що дитина фактично зареєстрована та почергово проживає з батьком, а позивачем не надано жодних доказів ухилення відповідача від утримання дитини чи доказів власних щомісячних витрат, у зв`язку з чим просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 08 червня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис №682).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 11 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року у справі № 760/27971/25 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою зареєстрований і неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади № 2026/006422108 від 22.04.2026 року.

Позивач ОСОБА_1 проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданою позивачем копією Договору найму (оренди) житла від 25 вересня 2020 року.

На підтвердження проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із позивачем, останньою надано суду фотознімки кімнати дитини, з яких вбачається, що кімната дитини облаштована спальним місцем, у шафі розміщений одяг, шкільні підручники та інші особисті речі, що свідчить про постійне користування дитиною цією кімнатою.

Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у гімназії № 178 м. Києва, що підтверджується Довідкою від 24 квітня 2026 року № 95, виданою директором гімназії № 178 м. Києва Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації.

Як вбачається з характеристики неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 27 квітня 2026 року № 75, наданої директором гімназії № 178 м. Києва Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації за підписом класного керівника, батько дитини бере активну участь у вихованні сина, постійно піклується про його фізичний, емоційний та інтелектуальний розвиток. Приділяє належну увагу потребам дитини, створює сприятливі умови для її гармонійного розвитку, підтримує зв`язок з педагогами, бере участь у дозвіллі дитини, регулярно проводить час із сином.

Також в матеріалах справи міститься Декларація № 0001-29Е4-3Н10 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, укладена відповідачем з лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Солом`янського району міста Києва» щодо неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом у вказаній декларації зазначена позивач - ОСОБА_1 .

На підтвердження матеріального забезпечення сина відповідачем долучено до матеріалів справи квитанції про здійснення переказу коштів на картковий рахунок позивача ОСОБА_1 з різними призначеннями платежу для потреб дитини (оплата занять з шахів, англійської мови, батутів, придбання підручників, на відвідування стоматолога, перевірку зору дитини тощо), платіжні інструкції про сплату благодійних внесків на користь БО «БФ «Наше Майбутнє», а також виписку АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_2 із випуском додаткової платіжної картки на ім`я неповнолітнього сина ОСОБА_3 , яка підтверджує системне поповнення картки дитини та здійснення витрат на його особисті потреби, харчування у школі, придбання канцелярії, дозвілля та мобільний зв`язок.

Позивачем також надано суду квитанції щодо оплати занять сина з англійської мови, а також результати досліджень пацієнта ОСОБА_3 , проведених Діагностичним центром ТОВ «МЛ «ДІЛА» та квитанцію про оплату проведених досліджень.

ІV. Застосовані судом норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно положень ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році встановлені наступні розміри прожиткового мінімуму на одну особу для дітей віком до 6 років - 2817 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених статтею 150 СК України обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов`язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини.

Суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли утримувалася обома батьками, оскільки стягнення аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.

Відповідно до частин 1 та 5 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Розмір аліментів на одну дитину становить 1/4 (одну чверть) заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Суд відзначає, що відповідач має конституційний обов`язок утримувати свого неповнолітнього сина до досягнення ним повноліття.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шлюб між якими розірвано рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року.

Згідно із нормами статей 150, 180 Сімейного кодексу України та ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладається на обох батьків. Зазначений обов`язок має безумовний характер і не припиняється після розірвання шлюбу чи окремого проживання батьків. При цьому аліменти є безпосереднім правом дитини на належне утримання, а не особистою вимогою того з батьків, з ким вона проживає.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_2 посилався на усну домовленість між сторонами щодо почергового проживання сина, а також на те, що він самостійно здійснює матеріальне забезпечення дитини шляхом переказу коштів на банківську картку, купівлі речей та оплати гуртків.

Оцінюючи вказані доводи відповідача, суд зазначає, що наявність усної домовленості між батьками щодо почергового проживання дитини або порядку її утримання не замінює собою визначеного законом обов`язку зі сплати аліментів і не дає можливості примусового забезпечення інтересів дитини у разі виникнення спору. За відсутності нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів, єдиним належним способом забезпечення права дитини на систематичне утримання є рішення суду.

Дослідивши надані відповідачем квитанції про перекази коштів на картковий рахунок позивачки та відкриття додаткової картки на ім`я сина, суд зазначає, що перекази із призначенням «переказ особистих коштів» (без зазначення конкретної мети аліментного утримання) не можуть бути зараховані судом як сплачувані аліменти. Для зарахування грошових коштів саме у рахунок аліментних зобов`язань у платіжному документі має бути чітко вказано призначення платежу: «аліменти» або «погашення заборгованості за аліментами». За відсутності такого запису подібні перекази розцінюються як добровольна безоплатна допомога або покриття поточних побутових витрат.

Перекази із конкретними цільовими призначеннями (оплата занять з англійської мови, шахів, відвідування батутів, стоматолога, огляду, окуліста, придбання підручників тощо) свідчать про добросовісну участь батька у додаткових витратах на дитину та його піклування про розвиток і здоров`я сина. Проте такі цільові платежі мають періодичний або разовий характер і спрямовані на забезпечення окремих потреб дитини, що регулюється статтею 185 СК України (участь батьків у додаткових витратах на дитину), а тому не звільняють відповідача від обов`язку щомісячно сплачувати аліменти на постійне та систематичне утримання сина.

Систематична сплата аліментів покликана забезпечити постійність та передбачуваність матеріального забезпечення дитини (харчування, проживання, одяг), тоді як разові цільові перекази чи поповнення дитячої картки для кишенькових витрат є лише формою додаткового фінансування та виховання.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про непрацездатність відповідача, наявність у нього інших утриманців чи важких захворювань. Докази, надані самим відповідачем (зокрема щодо регулярних цільових витрат), свідчать про наявність у нього стабільного доходу та реальної спроможності надавати регулярне фінансове утримання своїй дитині.

За таких обставин суд вважає обґрунтованою та доцільною вимогу позивачки про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначений розмір відповідає засадам розумності, справедливості та гарантує захист інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позовної заяви, тобто з 09 квітня 2026 року.

Відповідно до частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову щодо стягнення аліментів на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з частиною 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача в дохід держави судового збору в розмірі 1331,20 грн.

На підставі ст.ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 12,76-81, 137, 141, 142, 247,263-265,354-355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Шеремета Тетяна Віталіївна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу), платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду, тобто з 09 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 20.08.2026.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Шеремета Тетяна Віталіївна, адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник відповідача: адвокат Маркова Анна Вікторівна, адреса: 03146, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, офіс 417, РНОКПП НОМЕР_5 .

Головуюча суддя Сердюк Н.В.