Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №759/12865/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 759/12865/25

Провадження № 2/369/6522/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину за минулий час,

В С Т А Н О В И В:

До Святошинського районного суду міста Києва з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 , в якому просила:

стягнути з Відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти за минулий період з 11 березня 2021 року по 10 червня 2025 року у розмірі 1/4 частини всіх доходів;

встановити спосіб та порядок стягнення аліментів з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), а саме: стягнути (стягувати) з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти за період з 11 березня 2021 року по 10 червня 2025 року на утримання дитини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та зарахувати (зараховувати) на особистий рахунок ОСОБА_1 : отримувач - ОСОБА_1 ; IBAN НОМЕР_3 ; банк отримувача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Київ, Україна; МФО банку 305299; ЄДРПОУ банку 14360570; отримувач РНОКПП НОМЕР_2 ; призначення платежу аліменти за (вказати період) на утримання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що відповідач ОСОБА_2 є матір`ю позивача ОСОБА_1 , яка є неповнолітньою дитиною та яка проживає з батьком ОСОБА_3 , в тому числі у спірний період. Батько дитини намагався стягнути аліменти з матері дитини, проте аліменти на підставі судового рішення стягнуті не були. Своєю чергою матір дитини добровільно аліменти на утримання дитини батькові не сплачувала, дитина також не отримувала відповідних коштів.

З урахуванням попередніх судових дій, поданого батьком позову про стягнення з матері аліментів і відповідного рішення суду першої інстанції, що було скасоване в апеляції, вважаю, що факт вжиття заходів до одержання аліментів доведено. Натомість Відповідач, ухиляючись від виконання обов`язків, не здійснювала добровільної сплати аліментів протягом останніх понад 4 років (з 2021 року по 2025 рік). Відповідач регулярно оскаржує позови про стягнення аліментів та заяви про видачу судового наказу щодо аліментів, що свідчить про систематичне ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва справу було передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва справу було передано за підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області справу було передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

На підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі відкрито провадження, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надала відзив, в якому позовні вимоги не визнала. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилалася на те, що до липня 2020 року дочка ОСОБА_1 проживала з матір`ю. У липні 2020 року батько дитини ОСОБА_3 без згоди матері змінив місце проживання дитини. Протягом 2020-2025 років тривав судовий спір щодо визначення місця проживання дитини. Постановою Київського апеляційного суду від 27.11.2024 у справі №759/14917/20 визначено місце проживання дочки з матір`ю та вирішено відбирати дитину у батька та повернути матері. Проте рішення у справі не було виконано. Своєю чергою матір`ю надсилалися подарунки дитині, які вона не забирала через тиск батька.

Відповідачем не доведено факту умисного ухилення відповідача від виконання обв`язку з утримання дитини, оскільки в цей період судами були постановлені рішення (ухвали) про відсутність такого обов`язку у відповідача (постанова Київського апеляційного суду від 07.12.2022 р. у справі № 759/23438/21; ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року; ухвала судді Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2021 року), проте продовжує діяти рішення Київського апеляційного суду від 27.11.2024 у справі №759/14917/20 про проживання доньки з матір`ю та відібрання її від батька. Самочинна зміна місця проживання дитини з боку батька не є наслідком покладення обов`язків платника аліментів на матір за минулий період.

Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу щодо звернення ОСОБА_1 та її батька ОСОБА_3 у період після ухвалення постанови Київського апеляційного суду від 07.12.2022 у справі № 759/23438/21 (якою відхилено позовні вимоги до ОСОБА_2 сплачувати аліменти на доньку та до періоду 27.11.2024, коли постановою Київського апеляційного суду від 27.11.2024 остаточно вирішено залишити доньку ОСОБА_3 на проживанні з матір`ю. Також зазначено, що вказаний позов від імені дитини подано батьком ОСОБА_3 .

Відповідач у відзиві на позов також просила:

стягнути з ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000 гривень;

встановити спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_4 ) у якості законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000 гривень.

Позивач надала відповідь на відзив, в якому підтримала вимоги позову щодо права дитини на отримання аліментів за минулий період, а також те, що сторонами визнається, що в спірний період дитина проживала з батьком, а отже у матері був наявний обов`язок зі сплати аліментів на утримання дитини. Доказів надсилання подарунків дитині матір`ю не надані.

Позивач у відповіді на відзив також зазначала, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з неповнолітньої дитини покладе на неї надмірний тягар у зв`язку із самостійним захистом порушеного права, а також на те, що їх розмір є невиправдано завищеним. Підстав для стягнення таких витрат з батька також немає.

Відповідач надала заперечення на відзив, в якому посилалася на необґрунтованість доводів позивача у відповіді на відзив, а також зазначила, що вона застрахувала життя та здоров`я дочки в міжнародній страховій компанії ПрАТ «Метлайф» до досягнення нею 21-річчя, вчасно сплачуючи страхові внески. При досягненні 21 року донька (застрахована особа) отримає виплату у розмірі суми всіх сплачених нею внесків з процентами. Також у випадку буд-якого нещасного випадку, госпіталізації, критичного захворювання, всі витрати на лікування дитини будуть покриті страховою компанією.

Позивач надала письмові пояснення, в яких просила врахувати, що з відповідача на користь позивача були стягнуті аліменти за поточний період на підставі постанови Київського апеляційного суду від 14.07.2026 у справі №759/13086/25.

У додаткових письмових поясненнях позивач заперечила проти доводів відповідача про те, що позови від її імені подаються її батьком ОСОБА_3 .

Відповідач заперечила проти доводів, викладених позивачем в додаткових поясненнях, посилаючись на те, що рішення суду у вказаній справі не має преюдиційного значення для розгляду цієї справи.

Також сторонами подавалися додаткові пояснення, в яких сторони повідомляли про безпідставність доводів іншої сторони, викладених раніше.

Згідно з п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 , виданим повторно Печерським районним у місті Києві відділом ДРАЦС Центрального МРУ МЮ України.

Постановою Верховного Суду від 28.05.2025 у справі №759/14917/20 касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року залишено без змін.

У вказаній постанові Верховного Суду, зокрема, зазначено, що у вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, відібрання дитини та повернення її матері. В жовтні 2020 ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким первісний позов задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 . Відібрано у ОСОБА_3 дитину ОСОБА_1 та повернуто її матері ОСОБА_2 . В задоволенні зустрічного позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , виходив із того, що ОСОБА_3 самочинно та без згоди ОСОБА_2 змінив місце проживання спільної малолітньої дитини, способом її викрадення, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень частини першої статті 162 СК України, а саме відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання. При цьому судом під час розгляду справи враховано акт обстеження умов проживання в належній ОСОБА_2 квартирі та вказано, що внаслідок дій ОСОБА_3 між дитиною та матір`ю втрачений сталий емоційний зв`язок, що суперечить сімейним цінностям, які полягають у якнайкращому вихованні дитини, тобто мають враховуватись саме її інтереси.

Дитина ОСОБА_1 протягом спірного періоду з 11 березня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 проживала з батьком ОСОБА_3 . Вказані обставини визнаються сторонами.

07.04.2021 представник ОСОБА_3 адвокат Каменьска Н.П. надіслала листа ОСОБА_2 про необхідність сплачувати аліменти на утримання дитини.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11.03.2021 у справі №752/6110/21 відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини на підставі п.8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.06.2021 у справі №369/4547/21 відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини на підставі ч. 9 ст. 165 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 07.12.2022 у справі №759/23438/21 рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29.06.2022 скасовано та постановлене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини відмовлено.

У вказаній постанові зазначено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17.10.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Також у вказаній постанові зазначено:

«задовольняючи позов ОСОБА_3 по стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що малолітня ОСОБА_1 проживає разом із батьком, однак на думку колегії суддів такий висновок суду є передчасним.

Відповідно листа Гатненської сільської ради від 19.05.2022 року № 02-11/451 Службою у справах дітей та сім`ї сумісно з членами комісії з питань захисту прав дитини був зроблений виїзд до ОСОБА_3 , за відповідною адресою, членам комісії не відчинили, на телефонні дзвінки ОСОБА_3 не відповідає. Відповідно акту обстеження умов проживання від 19.05.2022 року, фахівцем служби у справах дітей та сім`ї проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 за відповідною адресою. Двері не відчинили, на телефонні дзвінки ніхто не відповів. Зі слів сусідів, бабуся із онучкою вдома.

Постановою Київського апеляційного суду від 09.12.2021 зобов`язано ОСОБА_3 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_1 . Як вбачається з акту держаного виконавця від 12.02.2022 ОСОБА_3 не з`явився в приміщення органу опіки та піклування Гатненскої сільської ради та не надав можливість ОСОБА_2 спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Колегія суддів погоджується із позиціє суду першої інстанції, що дитина має право висловити свою думку при вирішенні спору між батьками, однак відповідно ч. 1 ст. 232 ЦПК України допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей.

Отже, здійснений судом дзвінок малолітній ОСОБА_1 29.06.2022 року не може прийматися до уваги та є недопустимим доказом.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги, на переконання апеляційного суду, знайшли своє підтвердження при перегляді справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову».

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Оскільки судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 07.12.2022 у справі №759/23438/21 рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29.06.2022 скасовано та постановлене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини відмовлено, суд дійшов висновку про те, що до 07.12.2022 аліменти на дитину за минулий час стягнуті бути не можуть, адже така вимога була вже предметом судового розгляду та щодо неї вже є рішення суду, яке набрало законної сили.

Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача аліментів на дитину за минулий час за період з 08.12.2022 по 10.06.2025, оскільки позивач не надала достатніх доказів того, що позивач вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням останньої від їх сплати.

Так, оцінюючи подані позивачем докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку про те, що саме лише відео від 18.03.2023 року, в якому батько повідомляє матері під час виконавчих дій, що мати повинна брати участь у забезпеченні фінансового утримання дитини, оскільки вона проживає окремо, є недостатнім доказом того, що позивач чи її батько вживали заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могли їх одержати у зв`язку з ухиленням останньої від їх сплати.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 липня 2025 року у справі № 359/12255/21, відповідно до якої :

«оскільки позивач не надав доказів на підтвердження вжиття ним заходів щодо одержання аліментів з відповідача, які він не міг одержати у зв`язку з ухиленням мати дитини від їх сплати, колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів за минулий час;

суди також відмовили у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини через те, що рішенням суду, яке набрало законної сили (справа № 359/10024/21), місце проживання малолітнього сина визначено з його матір`ю. Суди вважали, що підстави для часткового задоволення позову щодо стягнення аліментів за період, коли малолітній син, фактично проживав з батьком, також відсутні, зважаючи на встановлене в ході судового розгляду допущене позивачем зловживання правом, яке полягає у створенні перешкод відповідачу у спілкуванні із сином, усуненні її від участі у вихованні та утриманні сина, за що позивач був притягнений до адміністративної відповідальності, а також під час розгляду у суді позовів про визначення місця проживання дитини та про відібрання дитини у батька, вивіз сина за межі України, що, безумовно, ускладнює виконання рішення щодо передачі дитини матері;

позивач (батько дитини) під час виконання батьківських обов`язків зобов`язаний не порушувати права другого з батьків щодо виконання батьківських обов`язків. Тобто, будь-яке із суб`єктивних цивільних прав має свої межі;

оскільки судами встановлено допущене позивачем зловживання правом, яке полягає у створенні перешкод відповідачу у спілкуванні із сином, усуненні її від участі у вихованні та утриманні сина, вивезенні сина за межі України під час розгляду у суді позовів про визначення місця проживання дитини та про відібрання дитини у батька, колегія суддів погоджується з висновками про відмову у задоволенні позову в частині стягнення аліментів з відповідача».

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину за минулий час.

Відповідно до ч. ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідач долучив докази понесених витрат, а саме:

ордер на надання правничої допомоги адвокатом Волковим Анатолієм Володимировичем, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю;

акт приймання-передачі наданих послуг від 18.02.2026, відповідно до якого Адвокатське Бюро «Волкова», в особі Керуючого бюро адвоката Волкова Анатолія Володимировича, який діє на підставі Статуту, (далi - Виконавець), з однієї сторони, та громадянка України ОСОБА_5 (надалі Клієнт) з іншої сторони, склали цей акт про те, що правнича допомога у справі №759/12865/25 надана Клієнту, а Клієнт у свою чергу повністю оплатив Виконавцю (адвокатському бюро) у повному обсязі гонорар у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп. Надана правнича допомога Клієнту, полягала у наступному: напрацювання правової позиції з Клієнтом, ознайомлення з документами, наданими Клієнтом та з додатками, долученими до позовної заяви (опрацювання відеофайлів) (2 години). Підготовка та подача до суду відзиву на позовну заяву з додатками (11 аркушів, 5 годин). Підготовка та складення заперечень на відповідь на відзив (9 аркушів) та формування додатків (3 години). Загальний час надання правничої допомоги у межах цивільної справи №759/12865/25 склав 10 годин. Вартість у середньому однієї години надання правничої допомоги склала 3000 гривень/год. Вартість правничої допомоги сплачена повністю, сторони не мають претензій один до одного;

платіжну інструкцію від 27.01.2026 про перерахування відповідачем 30000 грн адвокатському бюро.

Оскільки зі змісту вимог, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте відповідачем не було надано до суду такий договір про надання правничої допомоги, а лише докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 264-265, 273, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину за минулий час відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000 гривень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , місце перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Мартиненко В.С.